Е-декларування: основні засади та перспективи впровадження

Декларування - це заява за встановленою формою точних даних про мету переміщення через митний кордон товарів та інших предметів і про самі товари та інші предмети, а також будь-яких відомостей, необхідних для митного контролю та митного оформлення. Декларування здійснюється безпосередньо власником або на підставі договору іншими підприємствами, що допущені митницею до декларування. Підприємства допускаються митницею до декларування на підставі ліцензії про визнання їх як декларантів. [36]

Декларування здійснюється шляхом заяви за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках.

Митна декларація та інші документи, подання яких органам доходів і зборів передбачено цим Кодексом, оформлені на паперовому носії та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу.

У системі центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, створюється акредитований центр сертифікації ключів, який безоплатно надає територіальним органам зазначеного центрального органу виконавчої влади на регіональному та місцевому рівнях та підприємствам усі необхідні послуги електронного цифрового підпису.

Формат митних декларацій, що подаються як електронні документи, базується на міжнародних стандартах електронного обміну даними. [37]

Запровадження е-декларування, причому вже цього року, і в повномасштабному, а не "тестовому" режимі активно лобіювали західні партнери Києва. Його запуск називали необхідною умовою для отримання Україною чергового траншу МВФ, фінансової допомоги Євросоюзу та, нарешті, результативного закінчення переговорів про скасування візового режиму з ЄС.

Декларування вводилося зі скрипом. Закон про нього ухвалювали двічі. Спочатку – у лютому цього року – депутати проголосували за нього, однак на ходу внесли правки, які, на думку спостерігачів, вихолостили суть е-декларування. Зрештою, за місяць президент Петро Порошенко наклав на нього вето, і Рада ухвалила закон знову – цього разу у вигляді, який влаштував Євросоюз.

На цьому пригоди декларування не закінчилися. Влітку виявилося, що програмне забезпечення для заповнення і зберігання декларацій не готове до експлуатації. Кілька державних органів та компанія-розробник системи е-декларування звинувачували один одного у недбалості, некомпетентності та навіть саботажі. Зрештою, запустити систему е-декларування у повному обсязі замість запланованої середини серпня вдалося опівночі 1 вересня, і то лише після особистого втручання в ситуацію Петра Порошенка.

Подати електронні декларації українські чиновники мали за 60 днів після цієї дати – тобто 30 жовтня. За лічені години, які залишилися до "часу Ч" прозвітуватися повинні десятки тисяч людей на чолі з президентом. Інакше - штраф, а то й тюрма.

У принципі, найвищі державні посадовці України повинні були оприлюднювати свої декларації і раніше. Приміром, дані про активи депутатів парламенту чи міністрів можна легко знайти у відкритому доступі – на сайтах Верховної Ради та уряду.

Однак е-декларування має кілька ключових відмінностей від подачі традиційних декларацій.

Насамперед, до нових форм подається значно більший обсяг даних, ніж раніше. Стара декларація – кілька листків паперу, які заповнювалися, як правило, від руки. Нині форма для е-декларацій має 16 розділів, які дають повний зріз матеріального становища декларанта.

Найбільш промовистий приклад – готівка. Раніше вносити до декларацій "кеш" було не потрібно. Нині – про всі наявні кошти обсягом понад 50 мінімальних зарплат станом на 1 січня звітного року потрібно відчитатися.

Внесення українськими посадовцями мільйонів гривень та доларів готівкою до своїх декларацій спричинило бурхливу реакцію у спостерігачів. Одні намагалися уявити, як виглядає стопка у 42 мільйони гривень, задекларованих мером Харкова Геннадієм Кернесом. Інші – запитували себе, чому владоможці настільки не довіряють вітчизняній банківській системі.

На мою думку, не можна виключати, що насправді настільки великих обсягів готівки декларанти і не мають, а таким чином просто "авансом декларують майбутні хабарі". Мовляв, краще показати в декларації більше, ніж готівки є насправді, щоби потім, коли раптом випаде нагода поліпшити матеріальне становище, не перейматися, як пояснити таке збагачення.

Крім того, до нових декларацій потрібно вносити все цінне майно, а не лише нерухомість і транспортні засоби, як це було раніше. Точніше, все "цінне рухоме майно, вартість якого перевищує 100 мінімальних зарплат" станом на 1 січня звітного року.

Окремо до нових декларацій потрібно вписувати дані про недобудовану чи не введену в експлуатацію нерухомість (раніше вона не підлягала декларуванню) чи інтелектуальну власність.

Принципова відмінність нових декларацій від старих – те, що в них не можна брехати. Тобто теоретично можна, але це каратиметься цілком реальним строком ув’язнення.

Адже з цього року Кримінальний кодекс України доповнили новою статтею, яка передбачає позбавлення волі на строк до двох років з позбавленням права обіймати певні посади на три роки за "декларування завідомо недостовірних відомостей" або ж умисне неподання декларації.

Якщо декларацію подано невчасно, то її автора можуть "просто" оштрафувати на суму від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Нарешті база е-декларацій, яка в останні дні перед фінішем процесу стрімко заповнюється просто на очах – щогодини в системі з’являються сотні нових декларацій – дасть змогу правоохоронцям, журналістам, громадським активістам та й просто небайдужим представникам громадськості знайти все про матеріальний стан будь-якого з десятків тисяч українських посадовців в одному місці, структуровано і в зручному для сприйняття вигляді.

Утім, назвати запровадження електронних декларацій суцільною "перемогою" язик не повертається.

Навіть поверховий аналіз Facebook-ів українських посадовців показує: заповнити декларацію та відправити її до бази на сайті НАЗК – це зовсім не легке завдання.

Декларанти скаржаться на недосконалість інтерфейсу системи, некоректність відображення введених ними даних – зрештою, просто на те, що "сторінка не вантажиться".

Їм легко повірити на слово: сайт НАЗК та реєстру поданих декларацій протягом останніх днів і справді працюють не ідеально. Увечері в четвер зайти на нього можна було лише вряди-годи. Проблеми з доступом спостерігалися і зранку в п’ятницю.

Керівниця НАЗК Наталія Корчак звинуватила у "неспроможності забезпечити необхідну пропускну здатність магістральних каналів зв’язку" адміністратора системи е-декларування – Державне підприємство "Українські спеціальні системи" – та навіть пригрозила звернутися до правоохоронних органів "стосовно порушення кримінальної справи щодо зриву електронного декларування".

У Держспецзв’язку звернулися до громадськості з проханням "не створювати ажіотаж" та "не завдавати штучних додаткових навантажень на реєстр, штурмуючи його інформаційні ресурси".

Перші кроки до ЄС ми зробили, не без перепон, але зробили. Тепер усе залежить від тих, хто подавав ці декларації.