Договір банківського вкладу (депозиту) 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Договір банківського вкладу (депозиту)



За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу (депозиту) засвідчує зобов’язання банку зберігати залучені від юридичних і фізичних осіб грошові кошти або банківські метали, виплатити дохід у встановлений договором строк та право вкладників отримати у визначений договором строк суму вкладу (депозиту) і процентів за ним.

Сутністю даного договору є оформлення відносин між банком-депозитарієм та клієнтом-депонентом (фізичними та юридичними особами) з приводу внесення депонентом грощових коштів на депозит банку, з метою зберігання і управління на обумовлених сторонами умовах, та гарантія повернення банком цих сум і процентів за користування ними. Однак ніякого зберігання в дійсності не існує. Перерахування (зарахування) безготівкових грошей, які не існують у вигляді паперових грошових знаків, є лише фіксацією права їх вимоги. При внесенні на рахунок готівкових коштів вони надходять у власність банку чи іншої кредитної установи, знеособлюються, а вкладнику за його вимогою видаються інші купюри.

Предметом договору банківського вкладу (депозиту) є вклад (депозит) – це грошові кошти у готівковій або безготівковій формі у валюті України чи іноземній валюті, або банківські метали, які банк прийняв від вкладника або які надійшли до вкладника на договірних засадах на визначений строк зберігання чи без зазначення такого та підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України й умов договору.

Для зберігання грошових депозитів і проведення операцій з ними у банках відкриваються депозитні рахунки.

Вкладний (депозитний) рахунок – це рахунок, що відкривається банком вкладнику на договірних засадах для зберігання грошових коштів або банківських металів, що передаються вкладником банку на встановлений строк (або без зазначення такого) та під визначений процент відповідно до умов договору.

Вклади поділяються на:

- залежно від категорії вкладників – на вклади фізичних та юридичних осіб;

- за способом оформлення вкладу – шляхом укладення договору банківського вкладу з видачею ощадної книжки або ощадного сертифіката чи іншого документу, що відповідає вимогам законодавства;

- залежно від виду валюти, у якій залучаються кошти – на вклади у національній валюті, в іноземній та у банківських металах;

- залежно від строку та порядку повернення грошових коштів – вклади на вимогу, строкові вклади, накопичувальні та умовні вклади;

Вклади на вимогу – це вклади на умовах видачі на першу вимогу вкладника у готівковій (лише для фізичних осіб) чи безготівковій формі. Строковими є вклади, які можуть бути повернені вкладникові після закінчення обумовленого строку або на першу вимогу вкладника, якщо таке передбачено договором банківського вкладу. Накопичувальні вклади призначені для нагромадження грошових заощаджень і можуть бути поповнені вкладником за рахунок додаткових внесків. Умовні вклади (депозити) – це вклади під час оформлення яких встановлюється будь-яка умова щодо повернення грошових коштів або банківських металів. Наприклад, такими є внесений батьками вклад (депозит) на ім’я дитини, якій буде належати право розпорядження сумами вкладу тільки після того, як здійснить обумовлена договором подія (умова) – після вступу у шлюб чи після досягнення нею визначеного віку.

- за характером сплати процентів – авансом, щомісяця, щокварталу, після закінчення року, після закінчення строку дії договору;

Сторонами договору банківського вкладу є банк і вкладник. На відміну від договору банківського рахунку, у договорі банківського вкладу право на залучення грошових коштів належить лише банкам, які отримали у встановленому порядку ліцензію НБУ на здійснення таких операцій. Інші фінансові установи не мають права залучати грошові кошти фізичних та юридичних осіб.

Вкладниками можуть бути як юридичні особи, так і фізичні – віком від чотирнадцяти років, як резиденти так і нерезиденти.

Договір банківського вкладу є одностороннім, оскільки обов’язки несе тільки банк, а вкладник має право вимоги до нього з приводу повернення вкладу та сплати процентів. Вкладник має право на одержання від банку процентів від суми вкладу або доходів у іншій формі за використовування банком грошових сум клієнта і тому цей договір є оплатним. Договір виникає з моменту передачі грошей банку, тобто договір банківського вкладу – реальний.

Договір банківського вкладу, коли вкладником є фізична особа, має свої особливості. Він віднесений до публічних договорів. Отже, банк не має права відмовити фізичним особам у прийнятті внеску за наявності можливості зробити таку послугу. Так, відмова від надання банківського обслуговування з прийняття внеску буде обґрунтованою, наприклад, якщо НБУ відкликав ліцензію або банк публічно оголосив про припинення прийняття внесків від населення, мотивуючи це фінансовою неспроможністю чи іншими причинами.

До договору вкладу на користь третьої особи застосовуються правила про договір на користь третьої особи (ст. 636 ЦК). Так, за договором третьої особи, якщо інше не встановлено у законі, інших правових актах і договорі, кредитор може скористатися правом, що належить третій особі, лише у випадку, коли вона відмовилася від права, наданого їй за договором. У той же час, особа, яка уклала договір банківського вкладу на користь іншої особи, може скористатися всіма правами вкладника, у тому числі вимагати суму вкладу, якщо до моменту звернення її в банк інша особа, на користь якої зроблений вклад, не встигла скористатися своїми правами.

Договір банківського вкладу повинен бути укладений у простій письмовій формі. Недотримання цієї форми має наслідком недійсність договору банківського вкладу. Такий договір є нікчемним.

Права та обов’язки сторін.

Вкладник – фізична особа має право незалежно від виду банківського вкладу вимагати повернення вкладу або його частини на першу вимогу. Обов’язок банку видати суму вкладу чи її частини на першу вимогу не поширюється на вклади юридичних осіб, якщо договором така умова не передбачена.

Інтересам вкладників слугує правило, відповідно до якого, якщо договором не передбачене інше, на рахунок вкладника зараховуються грошові суми, що надійшли до банку на ім’я вкладника від третіх осіб. Вважається що вкладник висловив згоду на одержання коштів від інших осіб, оскільки їм відомі дані про рахунок за вкладом.

Для вкладників найбільш важливим є те, щоб закон забезпечував зберігання їх вкладів. З цією метою Законом «Про гарантування вкладів фізичних осіб» встановлюються засади функціонування Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок відшкодування вкладів вкладникам банкам-учасникам названого фонду. Учасниками цього Фонду є банки – юридичні особи, які зареєстровані в Державному реєстрі банків, який ведеться НБУ, та мають банківську ліцензію на право здійснення банківської діяльності. Участь у Фонді таких банків є обов’язковою. Він гарантує кожному вкладнику банка-учасника Фонду відшкодування коштів за його вкладами, включаючи відсотки, у розмірі вкладів на день настання їх недоступності, але не більше 3000 грн. по вкладам у кожному із таких банків. Недоступність вкладів – це неможливість одержання вкладу вкладником відповідно до умов договору, яка настає з дня призначення ліквідатора банка-учасника Фонду.

Після закінчення строку депозитного договору з вкладником сума вкладу має повернутися у безготівковій формі або у передбачених законом випадках.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-12-30; просмотров: 245; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.83.81.42 (0.062 с.)