Загальна характеристика права інтелектуальної власності.

Творча діяльність – це розумова діяльність, що призводить до отримання якісно нового результату, який відрізняється своєю неповторністю та оригінальністю.

ЦК визначає право інтелектуальної власності, як право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений законом.

У суб’єктивному значенні право інтелектуальної власності являє собою суб’єктивне право (майнові або немайнові права) на інтелектуальний продукт, тобто певні правомочності творця або іншої особи стосовно інтелектуального продукту

В об’єктивному значені право інтелектуальної власності – система правових норм, які регулюють суспільні відносини у сфері створення та використання інтелектуального продукту.

Загальні норми насамперед визначають коло об’єктів права інтелектуальної власності. Ст. 420 ЦК до них відносить: літературні та художні твори; комп’ютерні програми; бази даних; виконання, фонограми, відеограми, передачі організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин та породи тварин; комерційні найменування, торгівельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення, комерційні таємниці.

Правова охорона об’єктів інтелектуальної власності здійснюється за допомогою надання їх створювачу виключних прав. «Виключність» прав означає, що жодна особа, крім тієї, кому вони належать, не може здійснити використання об’єкта, не маючи на це відповідного дозволу особи, яка володіє виключними правами.

Виключні права інтелектуальної власності за своїм характером ат об’єктом поділяються на дві групи:

1. Особисті немайнові права, необхідні для охорони гідності відповідного суб’єкта, його імені, творчої репутації, забезпечення його суспільного визнання.. До них загальні норми відносять: право на визнання людини створювачем об’єкта інтелектуальної власності та право перешкоджати будь-якому посяганню здатному завдати шкоди його честі та репутації.

Особисті немайнові права можуть бути здійснені тільки особою, що створила інтелектуальний продукт. Ці права є невідчужуваними, тобто не можуть передаватися іншим особам.

2. Майнові права, дозволяють реалізувати майновий інтерес правовласника в отриманні доходів або від самостійного використання інтелектуального продукту, або від розпорядження правом його використання на користь інших осіб. Суть майнового права полягає в:

- можливість використання об’єкта права інтелектуальної власності, тобто право на власні активні дії щодо використання об’єкта на власний розсуд;

- можливість дозволяти його використання іншим особам, тобто розпоряджатися правом на використання і, як наслідок, одержувати відповідний доход;

- можливість перешкоджати його неправомірному використанню, що може бути реалізоване у формі прямої заборони, адресованої або конкретній особі, або публічно оголошеному необмеженому колу осіб з метою попередження можливих порушень з їх боку.

Майнові права відчужувані, вони можуть передаватися іншим особам за договором як у повному обсязі, так і у частині правомочностей щодо одного чи декількох способів використання.

За підставами набуття інтелектуальних прав всіх суб’єктів можна поділити на дві групи:

- первинні – до них належить створювач, чиї творчі зусилля були втілені у певний результат у вигляді об’єкта інтелектуальної власності.

- похідні – це особи, які самостійно не створювали інтелектуальний продукт, а набули виключні майнові права на нього в порядку правонаступництва, яке може набуватися на підставі договору з їх первісним суб’єктом (ами) або на підставі спадкоємства, або в результаті злиття, приєднання поділу та перетворення юридичної особи – суб’єкта прав інтелектуальної власності.

Глава 35 ЦК містить загальні принципи використання об’кта інтелектуальної власності іншими особами. Регулювання цих питань базується на тому, що набули право на використання інтелектуального продукту можливо не тільки в результаті безпосереднього його створення, а й шляхом укладення договору з особою, яка має виключне право дозволяти таке використання.. Цей особливий тип договорів отримав назву договори про розпорядження майновими правами інтелектуальної власності. Особливість цих договорів полягає в тому, що їх предметом є певний є певний об’єкт інтелектуальної власності, тобто нематеріальне благо, а правовою метою – перехід виключних майнових прав від правовласника до третьої особи.

Під захистом інтелектуальних прав слід розуміти сукупність встановлених законом мір, що спрямовані на відновлення або визнання виключних прав на інтелектуальний продукт при їх порушенні або оспорюванні.

Порушення майнових інтелектуальних прав має місце у випадку вчинення без дозволу уповноваженої особи будь-яких дій стосовно її прав, які згідно із законом потребують дозволу та виплати винагороди за використання відповідних об’єктів.