Ііі. Яку соціально-психологічну теорію ілюструє кожен із наведених прикладів. Обґрунтуйте відповідь. Наведіть власні приклади-ілюстрації (2-3) тих чи інших соціально-психологічних теорій.

 

І. Теплий вечір. Славко втомився після двохгодинних занять, дуже захотілося йому пити. Розмінявши у товариша трохи дрібних грошей, він побіг до найближчого автомата з газованою водою. Автомат ще не встиг проковтнути копійки, як Славко уже майже відчув у роті присмак прохолодної, освіжаючої кока-коли. Але коли він натиснув на кнопку, нічого не відбулося. Він натиснув на неї ще раз. Потім натиснув на кнопку «повернути гроші». У відповідь – тиша. Він повторив своє «прохання» ще нетерплячіше. Нічого. І тоді почав трясти та штовхати автомат. Так і повернувся Славко до помешкання не тільки не втамувавши спрагу, а й викинувши гроші на вітер. На запитання свого товариша по кімнаті про те, де він так довго був, відповів пронизливим колючим поглядом та образливими словами.

ІІ. Існує певна узгодженість між тим, що людина знає, у що вірить та тим, що вона робить. Так, наприклад, людина, яка впевнена, що університетська освіта – найякісніша, усіляко буде спонукати власних дітей вступити до університету. Дитина, яка знає, що за негідну поведінку може бути покараною, усіляко намагатиметься поводити себе відповідним чином, або ж, щонайменше, приховуватиме здійснений негідний вчинок. Однак, відомі випадки і неузгодженості: людина може усвідомлювати, наприклад, шкоду паління для власного здоров’я, однак при цьому продовжує палити; багато людей вчиняє карний злочин, повністю усвідомлюючи, що ймовірність покарання за нього є дуже великою.

Дуже рідко випадки неузгодженості визнаються самим суб’єктом як протиріччя у власній системі знань. Найчастіше індивід намагається певним чином раціоналізувати подібне протиріччя. Так, людина, яка продовжує палити, знаючи, що це шкідливо для здоров’я, може раціоналізувати власну поведінку в декілька способів. Вона може вважати, що задоволення, яке отримує від паління, є дуже великим, щоб його позбавлятися; або ж, що зміни здоров’я курця не є настільки фатальними, як стверджують лікарі, оскільки вона ще жива та здорова. І, нарешті, якщо покине палити, то це призведе до збільшення ваги тіла, що також є шкідливим для здоров’я. Таким чином, звичку палити людина досить успішно узгоджує із власними переконаннями. Однак люди не завжди досить успішні у спробах раціоналізувати власну поведінку з тих чи інших причин. Тут то і виникає суперечність у системі знань, що неминуче призводить до виникнення психологічного дискомфорту.

ІІІ. Маленьким дітям, які боялися собак, запропонували просто спостерігати за дитиною, що весело гралася із собакою, по 20 хвилин на день. Після чотирьох тижнів спостереження 67% дітей виявили бажання опинитися в дитячому манежі із собакою і залишатися там навіть за відсутності батьків.

ІV. Дітям показували фільми, в яких були представлені різні зразки поведінки дорослого (агресивні і неагресивні), які мали наслідками винагороду або покарання. У фільмі, наприклад, показували як дорослий виявляє агресію стосовно іграшок. Після перегляду фільму діти залишались самі гратися з іграшками, схожими до тих, які були у фільмі. У результаті агресивна поведінка у дітей, які дивились фільми з агресивною поведінкою, виявлялась частіше та сильніше, ніж у дітей, які не дивились фільми. Якщо у фільмі агресивна поведінка дорослих винагороджувалась, агресивність поведінки дітей зростала. Серед дітей, які дивились фільм, де агресивна поведінка дорослих несла покарання, агресія поведінки дітей зменшувалась.

V. У різноманітних життєвих ситуаціях індивід у певний спосіб представляє себе та власну діяльність іншим, певним чином він спрямовує та контролює формування у інших враження про себе, а також пред’являє іншим зразки того, що можна і чого не можна роботи під час представлення себе іншим. Так, в одній із наукових робіт описано, що «американські студентки применшували власні розумові здібності, здатності, рішучість у присутності хлопців-ровесників, тим самим виявляючи глибоку психологічну самодисципліну, не дивлячись на їхню репутацію легковажних створінь. Ці виконавиці житейських ролей дозволяють своїм «хлопцям» занудно пояснювати уже відомі їм речі, приховують справжній рівень володіння математикою від своїх менш здібних партнерів та програють у настільний теніс наприкінці партії. Одним із найпростіших та найвишуканіших прийомів є час від часу написання та вимовляння довгих слів. «Здається, мій хлопець насолоджується тим, що виправляє мене в письмі: «Дорогенька, ти, очевидно, не знаєш, як пишеться це слово…» Завдяки таким прийомам стверджується «природна перевага» чоловіка та роль жінки як представниці слабкої статі».

VІ. Авторитарна особистість виховується батьками, які стосовно неї використовують суворі і жорсткі дисциплінарні заходи. Дитина змушена підкоритися суворій владі батьків, але в результаті розвивається ворожість, яка не може прямо вилитися на фруструючий об'єкт - батьків, оскільки вона їх боїться. Потреба дитини придушувати ворожість стосовно батьків призводить до ідентифікації з фруструючою владою, до ідеалізації цієї влади із супутнім зміщенням ворожості на аут-групи, тобто зовнішні групи, які зазвичай виявляються групами нижчого статусу. Саме на ці зовнішні групи, які характеризуються більш низьким соціальним статусом, відбувається проекція тих авторитарних імпульсів, які викликані у дитини фрустрацією і пригніченням внаслідок неприйнятності їх реалізації в рамках сім'ї. Боязнь власних імпульсів і потреба жорстко їх придушувати призводять до ригідній організації особистості, до стереотипного мислення.