Тема 14 Фінанси транснаціональних компаній

Тема 14 Фінанси транснаціональних компаній

1. Прямі іноземні інвестиції.

2. Внутрішньо фірмові фінансові трансакції.

3. Міжнародне короткострокове фінансування транснаціональної фірми.

4. Довгострокове фінансування міжнародних операцій.

5. Оподаткування операцій ТНК.

 

1. Прямі іноземні інвестиції.

Прямі іноземні інвестиції — це вкладення капіталу з метою придбання довгострокового економічного інтересу в країні-реципієнті, яке забезпечує контроль прямого іноземного інвестора над об'єктом розміщення капіталу.

У відповідності до цього визначення ПІІ, яке прийняте в МВФ, Організації економічного співробітництва й розвитку (ОЕСР) та в системі національних рахунків ООН, прямими іноземними інвестиціями є як первісне придбання інвестором власності за кордоном, так і всі подальші угоди між інвестором і підприємством, у яке вкладено його капітал.

Прямі іноземні інвестиції визначаються також як інвестиції в підприємства, розміщені в одній країні, але "ефективно контрольовані" резидентами іншої.

Поняття ПІІ охоплює два різні аспекти:

а) ПІІ як наявна величина характеризують фактичну наявність,
майна в окремий проміжок часу. Може йтися про:

• участь одного чи кількох вітчизняних фізичних або юридичних осіб у процесі капіталоутворення, розташованого за кордоном підприємства в такому обсязі, який надає можливість цьому/цим вітчизняному/им інвестору/ам здійснювати вплив на господарську діяльність іноземного підприємства;

• майно несамостійної з правового погляду закордонної філії або підприємства без власної правової форми, що належить вітчизняній фірмі.

б) ПІІ як поточна величина є результатом періодичного
трансферу капіталу в таких формах:

• експорт капіталу за кордон з метою створення нового підприємства чи розширення вже діючого дочірнього підприємства
або підприємства без власної правової форми, яке підлягатиме
керівництву однієї чи кількох фірм-інвесторів;експорт капіталу з метою отримання/придбання участі в одно­му з уже наявних закордонних підприємств чи в підприємстві, яке буде або має бути створене найближчим часом;

• експорт активів у формах: майнових вкладів та основних фон­дів; права на використання нематеріальних активів (ліцензії, ноу-хау, патенти, торговельні марки, рекламні зразки товарів та ін.); субсидій, кредитів та позик; пайового капіталу; реінвестованих прибутків.

Якісні характеристики ПІІ:

• фактори, які є специфічними для підприємства, переміщують­ся між підприємствами або фірмами, перетинаючи при цьому національні кордони. Мова йде про реальні інвестиції;

• при здійсненні ПІІ іноземний інвестор має на меті отримати можливість впливу на господарську діяльність та підприємницькі рішення щодо інвестиційного об'єкта. Підприємницький інтерес є визначальним при здійсненні ПІІ;

• ПІІ є довгостроковими та тривалими, оскільки в короткостроковому періоді дуже важко чи неможливо отрима­ти вигоду від переміщення "факторного прикладення" і при­бутки можуть бути отримані лише через певний проміжок часу — так званий "пусковий період";

• ПІІ можуть справляти значний еконо­мічний вплив (як позитивний, так і негативний) на мікро- та макрорівні в країні-реципієнті.

Ефект переміщення фондів

Трансферні ціни є інструментом, за допомогою якого фонди можуть бути переміщені в межах транснаціональної корпорації. Якщо батьківська компанія хоче вилучити фонди з філії в іншій країні, вона завищує ціни на товари, що продаються цій філії. Закордонна філія може, навпаки, фінансуватися батьківською компанією за допомогою зворотного механізму занижених цін на поставки їй товарів, послуг. Трансферні ціни використовуються також для переміщення фондів між філіями та дочірніми компаніями. Значний обсяг поставок проміжних товарів напівфабрикатів із внутрішньофірмових джерел дає змогу широко застосовувати цей механізм у розрахунках між підрозділами ТНК.

Податковий ефект

Одним із головних мотивів використання трансферних цін є податковий вплив цього механізму. Загальнокорпораційні прибутки можуть суттєво збільшуватися завдяки використанню трансферних цін. Це відбувається внаслідок мінімізації прибутків, що підлягають оподаткуванню в країнах з високими ставками податку, та максимізації доходів у країні з низькою ставкою податку.

Таким чином, за допомогою трансферних цін прибутки переводяться з більш високих до більш низьких податкових юрисдикцій. В екстремальному випадку філія може мати збитки в зв'язку з високими стартовими витратами, а отже нульову ефективну податкову ставку. Переказ прибутку на адресу такої філії означатиме, по суті, його безподаткове отримання.

Тарифний ефект

Трансферні ціни можуть впливати на обсяг сплаченого імпортного мита. Якщо філія, що імпортує продукцію від іншої філії, сплачує імпортне мито (тариф, що встановлюється як процент до вартості імпортованих товарів), а це мито стягується на основі ціни рахунків (трансферної ціни), завищення цін приведе до збільшення мита.

Моніторинг трансферних цін

Урядові податкові служби стають дедалі обізнанішими щодо маніпуляції потенційними прибутками за допомогою трансферних цін. У багатьох країнах робляться спроби регулювання та контролю трансферних цін. Неприйняття податковими службами таких цін може вести до збільшення прибутку, що підлягає оподаткуванню (порівняно з підрахованою філіями сумою), та більших податкових платежів.

Не всі уряди докладають зусиль, щоб регулювати трансферні ціни. Стимулюючи приплив іноземних інвестицій, деякі з них вважають за краще не псувати відносин із ТНК. Ігноруючи проблему трансферних цін, вони визнають право транснаціональних фірм переказувати "прийнятну" частину прибутків згідно з їхніми корпораційними стандартами.

 

Банківські строкові позики

Строкові позики комерційних банків є традиційною формою короткострокового фінансування. Це прямі незабезпечені кредити на період до 90 днів, призначені для фінансування специфічних тимчасових потреб і повертаються банку однією сумою разом з процентами, коли фірма отримує грошові надходження від операційної діяльності. Тому ці позики часто називають "самоліквідовуваними".

Кредитні лінії

Якщо філії ТНК постійно потрібні позики, банк може надати йому можливість регулярного короткострокового фінансування шляхом відкриття кредитної лінії. Ця форма фінансування дає філії змогу позичати гроші до встановленого ліміту, коли він їх потребує, та повертати позику, коли він має вільні ресурси.

Револьверні кредитні угоди

Юридично формалізовані кредитні лінії, що періодично поновлюються протягом відносно тривалих періодів, називають револьверними кредитами.

Револьверні кредитні угоди подібні до кредитних ліній. Але в даному випадку банк юридично зобов'язаний видавати кредит до обумовленої суми. Для надання револьверних кредитів філія обов'язково укладає з банком угоду, яка переглядається та поновлюється кожні 2 – 3 роки.

Револьверний кредит передбачає два основні типи платежу:

а) процентну ставку за використану частину кредитної лінії;

б) обов'язкову комісію (звичайно 0,125 – 0,5 % на рік) за невикористану частину ліміту кредитування.

Банківські овердрафти

Овердрафт – кредитна лінія, за якою клієнт може виписати чеки до певної максимальної суми. Овердрафтні лінії часто розширюються з року в рік, перетворюючись, таким чином, на форму середньострокового фінансування. При цьому позичальник сплачує процент лише на дебетовий залишок.

 

Оподаткування операцій ТНК.

Податки мають великий вплив на інвестиційні рішення, управління валютним ризиком, планування структури і капіталу та внутрішньокорпораційних потоків фондів.

Нейтральність податків

Нейтральність податків (tах neutrality) означає, що вони не впливають на будь-які аспекти інвестиційних рішень фірми (наприклад, розміщення інвестицій або вибір інвестора). Нейтральність може бути внутрішньою та іноземною.

Внутрішня нейтральність означає, що тягар оподаткування кожної одиниці прибутку від операцій у країні базування батьків­ської компанії ТНК буде рівним з тягарем оподаткування кожної одиниці прибутку, який заробила ця компанія внаслідок зарубіжних операцій. Ця форма нейтральності передбачає одно­манітність як у застосуванні податкової ставки, так і у визначенні доходу, що підлягає оподаткуванню.

Іноземна (або зовнішня) нейтральність означає, що податковий тягар на кожну іноземну філію ТНК буде таким самим, як і на її конкурентів (місцеві фірми та компанії інших країн), що діють у тій же країні-реципієнті..

Більшість країн базування ТНК, у тому числі США, Німеччи­на, Японія, Велика Британія, дотримуються змішаної політики зовнішньої та внутрішньої нейтральності податків: оподаткову­ють прибутки зарубіжних відділень своїх батьківських компаній ТНК, але переносять термін оподаткування доходів їхніх фірм до тих пір, поки ці доходи не будуть репатрійовані з країни, що приймає, "додому". Деякі країни базування транснаціональних фірм (Франція, Канада, Нідерланди) цілком або частково звільняють доходи своїх зарубіжних підприємств (дочірніх ком­паній, філій, відділень) від внутрішнього оподаткування.

 

Справедливість податків

Концепція справедливих податків (tах equity) проголошує критерій, що всі платники податків, які перебувають у межах певної податкової юрисдикції, мають нести один і той самий по­датковий тягар.

Такий підхід до оподаткування міжнародної діяльності ТНК спрямований на те, щоб нейтралізувати вплив податків на інвес­тиційні рішення корпорацій щодо зарубіжного або ''домашнього" розташування їхніх відділень.

Країни звичайно структурують свої податкові системи на базі одного з двох підходів:

* всесвітній підхід;

* територіальний підхід.

Всесвітній підхід до оподаткування (рези­дентський, або національний) передбачає однакове оподат­кування доходів, зароблених фірмою, незалежно від того, де ці доходи отримані (в країні чи за кордоном). Згідно з цим підходом прибутки транснаціональної корпорації вдома (батьківська фірма) та за кордоном (філії) розглядаються як всесвітні прибут­ки й оподатковуються країною базування.

Територіальний підхі, (підхід на основі джерел) акцентує увагу не на країні інкорпорації фірми, а на тому, що доходи фірми зароблені в межах юрисдикції країни, що приймає.

Види податків.

1. Податок на доходи – одне з головних джерел податкових надходжень. Податок на доходи корпорацій дуже поширений у промислово розвинутих країнах. Податкові ставки на розподілений та нерозподілений дохід зазвичай доволі різняться. Податок на доходи стягується лише з активних доходів, тобто, доходів, отриманих унаслідок виробництва та реалізації товарів, робіт, послуг.

2. Податок на розподілені дивіденди та перекази процентів

Пасивні доходи (дивіденди, проценти, "роялті"), зароблені резидентом однієї країни в межах податкової юрисдикції другої країни, як правило, є об'єктом оподаткування. Цей податок вираховується корпорацією із платежів, що зроблені інвестору, і спрямовується урядовим органам.

3. Податок на додану вартість – це податок (value added tax) з національних продаж, що стягується на кожній стадії вироб­ництва або з продажу товарів пропорційно до доданої на цій стадії вартості. В багатьох країнах цей податок застосовується тільки до товарів споживання, в той час як виробничі товари (обладнання, машини) ним не оподатковуються. Вилучаються з оподаткування податком на додану вартість або оподатковуються за зниженою ставкою також ліки та медикаменти, інші витрати на медичні цілі, освіту, релігійну діяльність, поштові послуги. Цей податок розглядається як головне джерело надходжень від непрямого оподаткування всіма членами Європейського Союзу та іншими країнами Європи.

Тема 14 Фінанси транснаціональних компаній

1. Прямі іноземні інвестиції.

2. Внутрішньо фірмові фінансові трансакції.

3. Міжнародне короткострокове фінансування транснаціональної фірми.

4. Довгострокове фінансування міжнародних операцій.

5. Оподаткування операцій ТНК.

 

1. Прямі іноземні інвестиції.

Прямі іноземні інвестиції — це вкладення капіталу з метою придбання довгострокового економічного інтересу в країні-реципієнті, яке забезпечує контроль прямого іноземного інвестора над об'єктом розміщення капіталу.

У відповідності до цього визначення ПІІ, яке прийняте в МВФ, Організації економічного співробітництва й розвитку (ОЕСР) та в системі національних рахунків ООН, прямими іноземними інвестиціями є як первісне придбання інвестором власності за кордоном, так і всі подальші угоди між інвестором і підприємством, у яке вкладено його капітал.

Прямі іноземні інвестиції визначаються також як інвестиції в підприємства, розміщені в одній країні, але "ефективно контрольовані" резидентами іншої.

Поняття ПІІ охоплює два різні аспекти:

а) ПІІ як наявна величина характеризують фактичну наявність,
майна в окремий проміжок часу. Може йтися про:

• участь одного чи кількох вітчизняних фізичних або юридичних осіб у процесі капіталоутворення, розташованого за кордоном підприємства в такому обсязі, який надає можливість цьому/цим вітчизняному/им інвестору/ам здійснювати вплив на господарську діяльність іноземного підприємства;

• майно несамостійної з правового погляду закордонної філії або підприємства без власної правової форми, що належить вітчизняній фірмі.

б) ПІІ як поточна величина є результатом періодичного
трансферу капіталу в таких формах:

• експорт капіталу за кордон з метою створення нового підприємства чи розширення вже діючого дочірнього підприємства
або підприємства без власної правової форми, яке підлягатиме
керівництву однієї чи кількох фірм-інвесторів;експорт капіталу з метою отримання/придбання участі в одно­му з уже наявних закордонних підприємств чи в підприємстві, яке буде або має бути створене найближчим часом;

• експорт активів у формах: майнових вкладів та основних фон­дів; права на використання нематеріальних активів (ліцензії, ноу-хау, патенти, торговельні марки, рекламні зразки товарів та ін.); субсидій, кредитів та позик; пайового капіталу; реінвестованих прибутків.

Якісні характеристики ПІІ:

• фактори, які є специфічними для підприємства, переміщують­ся між підприємствами або фірмами, перетинаючи при цьому національні кордони. Мова йде про реальні інвестиції;

• при здійсненні ПІІ іноземний інвестор має на меті отримати можливість впливу на господарську діяльність та підприємницькі рішення щодо інвестиційного об'єкта. Підприємницький інтерес є визначальним при здійсненні ПІІ;

• ПІІ є довгостроковими та тривалими, оскільки в короткостроковому періоді дуже важко чи неможливо отрима­ти вигоду від переміщення "факторного прикладення" і при­бутки можуть бути отримані лише через певний проміжок часу — так званий "пусковий період";

• ПІІ можуть справляти значний еконо­мічний вплив (як позитивний, так і негативний) на мікро- та макрорівні в країні-реципієнті.