Методологічна основа досліджень

Методологічною основою теоретичних досліджень є творчий процес. Творчість полягає у створенні нових цінностей, установленні невідомих, цінних інформаційних даних.

При проведені теоретичних досліджень творчий характер мислення полягає у створенні нових уявлень. Абсолютно нові уявлення утворюються шляхом комбінування відомих елементів. Такий підхід базується на прийомах:

- підбору та узагальнення інформації;

- постійного зіставлення, порівняння, критичного осмислення отриманої інформації;

- чіткого формулювання власних думок, їх письмового викладу;

- удосконалення та оптимізація власних положень.

Послідовність проведення теоретичних досліджень має кілька етапів. На першому етапі потрібно ретельно ознайомитися з добре відомими та апробованими рішеннями тієї чи іншої конкретної проблеми. На наступному етапі виконується розв’язання аналогічних завдань. Далі дослідник пропонує та впроваджує різноманітні варіанти їх вирішення. І на закінчення – подає власну оригінальну методику вирішення дослідницької проблеми.

Успішне здійснення теоретичних досліджень залежить не лише від світогляду дослідника, його наполегливості та цілеспрямованості, але й від того, якою мірою він володіє методами дедукції та індукції.

Дедуктивний метод – це такий спосіб дослідження, при якому часткові положення виводяться із загальних. Індуктивний – це спосіб дослідження, при якому за частковими фактами і явищами встановлюються загальні принципи і закони. У процесі проведення теоретичних досліджень використовують як індукцію, так і дедукцію.

Особливу роль у теоретичних дослідженнях відіграє аналіз і синтез. Аналіз – це такий спосіб наукового дослідження, при якому конкретне явище розчленовується на складові частини. Синтез є протилежним до аналізу. Він полягає у проведенні досліджень тих або інших явищ у цілому, на основі об’єднання пов’язаних один з одним елементів у єдине ціле. Синтез дозволяє узагальнювати поняття, закони, теорії.

Методи аналізу й синтезу взаємопов’язані та мають однакову дослідницьку цінність і свої переваги. При аналізі явищ і процесів виникає потреба у маніпулюванні великою кількістю фактів (ознак).

Одним із актуальних методів теоретичного дослідження є аксіоматичний метод – метод побудови наукової теорії, за якою деякі твердження приймаються без доведень, а всі інші знання виводяться з них відповідно до певних логічних правил.

У процесі проведення теоретичних досліджень застосовується як логічний, так і хронологічний (історичний) методи. Логічний метод містить у собі гіпотетичний підхід. Гіпотетичний підхід ґрунтується на розробці гіпотези, тобто наукового припущення, що містить елементи новизни та оригінальності на основі аналізу теоретичних досліджень і розробку теоретичних положень. Хронологічний (історичний) підхід дозволяє досліджувати виникнення, формування та розвиток процесів і подій у хронологічній послідовності (наприклад, історія розвитку виду спорту).

Логічний та хронологічний підходи поєднані між собою, адже кожне конкретне знання, отримане за допомогою логіки, повинно розглядатися в історичному аспекті.

Методологічною основою емпіричних досліджень є відображення об’єктів здебільшого з позицій зовнішніх зв’язків і відносин на основі збору фактів, первинного узагальнення, опису дослідних даних, систематизації та класифікації. Емпіричне дослідження спрямоване безпосередньо на об’єкт дослідження і проводиться на основі методів порівняння, спостереження, експерименту, аналізу та ін. Під емпіричним дослідженням розуміють також практичні аспекти наукової організації, збір емпіричної інформації, осмислення результатів спостереження і експериментів, відкриття емпіричних законів, формування класифікацій (розподіл класу об’єктів на підкласи) та ін. Отже, емпіричне дослідження – це особливий вид практичної діяльності, що існує в науці. Така діяльність потребує наявності специфічних здібностей, таких як мистецтво експериментатора, спостережливості польового дослідника, особистої контактності й такту психологів і соціологів, які займаються проведенням досліджень та ін. Було б помилкою вважати, що емпіричне дослідження відбувається без впливу теорії. Важливо усвідомити, що вихідним пунктом сучасної науки слугують не факти як такі, а теоретичні схеми, концептуальні каркаси дійсності, тобто різного роду постулати, концептуальні моделі, аксіоми, принципи та ін.

До емпіричного дослідження можна зарахувати с оціологічне дослідження – особливий вид соціального дослідження, коли соціальний об'єкт вивчається комплексно, багатопланово, в усій сукупності зв'язків та залежностей за допомогою послідовних логічних, методологічних та організаційно-технічних процедур.

Соціологічні дослідження за глибиною розробки головних елементів дослідження – програми та вибірки – поділяють на два типи: опитування громадської думки і власне соціологічні дослідження. Опитування громадської думки — це збирання інформації про спільну думку певного контингенту населення з актуального питання. Останнім часом опитування широко використовується у соціокультурній сфері. Ці дослідження проводять за неповною програмою чи взагалі без неї. Результати громадської думки підсумовують і оприлюднюють у вигляді простих таблиць (одновимірних розподілів) відповідей респондентів; назвами таблиць слугують запитання анкети чи інтерв’ю у тому ж вигляді, як їх пропонували респондентам. Зазначають обсяги генеральної та вибіркової сукупностей, як і в інших видах досліджень.

Власне соціологічне дослідження є вивченням суті предмета дослідження та його зв’язків з іншими елементами соціального середовища. У цих дослідженнях найважливішим етапом роботи є підготовка програми.

Залежно від глибини аналізу предмета вивчення і складності завдань, що розв’язуються, розрізняють три основні види дослідження: розвідувальне, описове й аналітичне.

Розвідувальне (зондувальне) – найпростіший вид конкретного соціологічного дослідження, яке використовується, коли предмет дослідження недостатньо чи взагалі не вивчено, коли необхідно виявити ступінь задоволення користувачів роботою закладу в цілому та його окремих підрозділів, оціночну реакцію користувачів на заходи, події, що відбулися чи відбуватимуться у певному закладі тощо. У цих дослідженнях використовується лише один із найбільш доступних методів – збирання інформації, зокрема анкетне опитування чи інтерв’ю. Різновидом розвідувального дослідження є експрес-опитування, мета якого – оперативне одержання окремих відомостей, особливо необхідних у цей час чи за певних умов. Ці дослідження, як і опитування громадської думки, організовують за неповною програмою або взагалі без неї.

Описове дослідження проводять для одержання більш повної, різнобічної емпіричної інформації про об’єкт, що вивчається, його структуру, виявлення зв’язків між його елементами. Дослідження такого типу проводяться за повною програмою і на базі апробованого інструментарію. Методи збирання інформації в цих дослідженнях визначаються їхніми завданнями та напрямами. Крім письмових та усних опитувань використовується ще аналіз документів (звітів, планів тощо).

Методологія експериментального дослідження визначається його загальною структурою, постановкою та послідовністю виконання певних дій:

а) розробка плану-програми експерименту;

б) вибір засобів і методів для проведення експерименту;

в) розробка експериментальної методики;

г) проведення експерименту;

д) обробка та аналіз експериментальних даних;

е) формування висновків та оцінка одержаних результатів.

Експеримент – це найбільш важлива складова частина наукового дослідження, один з основних способів отримання нових наукових знань, науковий дослід, або спостереження того чи іншого явища в умовах, які дозволяють стежити за його ходом, керувати ним, відтворювати його результати.

У наукових дослідженнях галузі фізичного виховання і спорту використовується поняття педагогічний експеримент. Педагогічний експеримент – це такий метод вивчення об’єкта або суб’єкта, що пов’язаний з активним і цілеспрямованим втручанням дослідника в природні умови існування предметів і явищ або створенням штучних умов, необхідних для виявлення їх певної властивості.

Дослідження об’єкта проводиться поетапно, на кожному етапі дослідник застосовує найдоцільніші методи відповідно до конкретного завдання. На етапі збору фактичного матеріалу і його первинної систематизації використовують методи опитування (анкетування, інтерв’ювання), експертних оцінок, педагогічне тестування та інші методи, що застосовують у наукових дослідженнях галузі олімпійського та професійного спорту.

Опитування дає змогу отримати як фактичну інформацію, так і цифрові дані, проводиться в усній або письмовій формі. При створенні анкети або плану інтерв’ю важливо сформулювати запитання так, щоб вони відповідали поставленій меті. Анкета може включати декілька блоків питань, пов’язаних не лише з рівнем періодичності використання тих чи інших засобів, а й оцінкою об’єкта дослідження.

Різновидом вибіркового опитування є тестування, яке проводиться з метою виявлення суттєвих ознак об’єкта чи суб’єкта, засобів його функціонування, використовується в лабораторних експериментах, коли масове опитування з допомогою анкетування неможливе. Тестування інколи проводять двічі – на початковому етапі дослідження, з метою діагностування, і при завершенні дослідження, де воно виконує верифікаційну функцію.

Метод експертних оцінок використовується для отримання змінних емпіричних даних. Проводиться опитування спеціальної групи експертів (5 – 7 осіб) з метою визначення певних змінних величин, необхідних для оцінки досліджуваного питання. Експертів підбирають за ознакою їх професійного статусу – посади, наукового ступеня, стажу роботи та ін.

На другому етапі дослідження, методи, які використовують дослідники, мають інше цільове призначення – обробку отриманих даних, встановлення залежності кількісних та якісних показників аналізу, інтерпретацію їхнього змісту. Вибір і послідовність методів визначаються послідовністю обробки даних.

Метод педагогічного тестування – це метод який використовується для визначення рівня розвитку фізичних здібностей. Для оцінки рівня розвитку фізичних здібностей дослідник підбирає вправи, які повинні відповідати віковим особливостям людини, її статі, рівню фізичного розвитку, функціональним можливостям, фізичній підготовленості, специфіці спортивної діяльності тощо.

Крім основних вище вказаних методів для оцінки фізичного розвитку та функціонального стану можуть використовуватися методи функціональних проб (проби Руф’є, Скібицького, Штанге, Генча, ортостатична та інші) та антропометричні (вимірювання ваги тіла, зросту, обхватів, довжину кінцівок тощо).

При проведені експериментального дослідження необхідно дотримуватися принципу репрезентативності, тобто фактичного матеріалу має бути достатньо для того, щоб зробити науково обґрунтовані висновки.

Для обробки експериментальних даних використовуються методи статистичного аналізу: кореляційний, факторний аналіз, метод імплікаційних шкал, контент-аналіз та ін.

При проведенні педагогічного експерименту можуть виникнути такі помилки:

1. Сформульовані гіпотези не відбивають проблемну ситуацію, суттєві залежності об’єкта дослідження.

2. Як незалежну змінну виділено фактор, який не може бути причиною, сталою детермінантою процесів, що проходять у цьому об’єкті.

3. Зв’язки між залежною і незалежною змінною мають випадковий характер.

4. Допущено помилки в попередньому описі об'єкта, що призвело до неправильної емпіричної інтерпретації змінних і вибору неадекватних показників.

5. Допущено помилки при формулюванні дослідних і контрольних вихідних результатів експерименту, виявлено значну їх різницю, що викликає сумніви в можливості порівняти ці групи за складом змінних.

6. Неправильно підібрано контрольний об’єкт за однорідними або схожими з експериментальними параметрами.

7. При аналізі результатів експерименту переоцінено вплив незалежної змінної на залежну, не враховано вплив випадкових факторів на зміни в експериментальній ситуації.