Визначення та сутність ринку.

Ринок ─ система товарно-грошових відносин, що виникають між покупцем i продавцем, яка включає механізм вільного ціноутворення, вільне підприємництво, що здійснюється на основі економічної самостійності, рівноправності та конкуренції суб'єктів господарювання у боротьбі за споживача.

Промисловий ринок — це ринок, який включає oci6, фірми, підприємства, організації, які отримують товари та послуги для використання у виробництві, перепродажу або здачі в оренду.

Споживачами товарів на промисловому ринку є підприємства різних галузей виробництва (промислові, будівельні, громадські організації, банки, страхові та інвестиційні компанії).

Для функціонування ринку необхідна реалізація різноманітних форм власностф (приватної, кооперативної, акціонерної, державної, а також наявність відповідної інфраструктури. Важливим елементом ринкової інфраструктури є ринок товapiв та послуг. Для його роботи необхідні товарні біржі, оптова та роздрібна торгівля, маркетингові організації.

Ринок характеризується складною структурою, яка класифікується економічним призначенням, географічним положенням, ступенем обмеження конкуренції, галузевою приналежністю.

За співвідношенням попиту i пропозиції в товарах i послугах прийнято розподіляти ринко на ринок продавця i ринок покупця.

 

 

Функції ринку.

Функції ринку:

- вивчення структури та динаміки ринку та ринкових процесів;

- розробка системи та методології дослідження ринку;

- вивчення зовнішнього середовища з метою виявлення попиту на товар;

- вивчення споживача як головної дійової особи для виробника;

- планування ринковвої діяльності;

- забезпенечення соціальної відповідальності;

- управління ринковою діяльністю.

У сучасній ринковій економіці існує чимало соціально-економічних проблем, які не охоплені дією ринкового механізму в чинність об'єктивно обґрунтованих причин і потребуючого державного втручання. Строго говорячи, поняття "ринкова економіка" або "ринкова система" абстрактні, вони представляють спрощену картину дійсності, у якій багато хто її сторони відсутні. Поряд з ринковим механізмом завжди використовувався й використовується зараз ще більшою мірою механізм державного регулювання економіки.

Ринок - це не економічна система в цілому, а лише один з механізмів координації поводження економічних суб'єктів. Цей механізм ніколи не був єдиним і використовувався разом з механізмом державного регулювання. Зміні піддаються тільки пропорції їхнього використання. При цьому обидва механізми опираються на традиції, звичаї даного суспільства. І якщо вже використовувати прийняту зараз термінологію, те ніяких інших економічних систем, крім змішаних, не існує.

Свідома координація економічного поводження здійснюється насамперед шляхом державного регулювання, але не зводиться тільки до нього. У цьому механізмі поряд з державою величезну роль грають і інші елементи,. Багато хто із цих елементів мають недержавний характер і представляють різні утворення, що виникають як на стороні роботодавців, так і на стороні найманих робітників.

Співвідношення структурних елементів у координаційному механізмі економіки міняється в напрямку наростання питомої ваги свідомого регулювання під впливом наступних груп факторів:

• реальні перспективи виснаження непоновлюваних ресурсів землі

• зростаюча погроза екологічних нещасть;

• нерівномірність розподілу світових ресурсів і складність демографічних проблем.

Перетворення економічної системи України в змішану систему, в основі якої лежить соціально орієнтована ринкова економіка, означає, що на зміну державній економіці повинна прийти многосекторная змішана економіка. Це припускає й принципово нові підходи до ролі й функцій держави в такій економічній системі.

Повністю державна економіка, по суті, не залишала місця для інших, крім держави, суб'єктів функціонування й розвитку економічної системи. У такій системі держава - єдиний фактичний суб'єкт економіки.

У розвинених країнах зі змішаною економікою роль держави у функціонуванні економіки не однакова. Вона розрізняється по масштабах, формам і методам впливу держави на економіку, по готовності суспільства приймати й підтримувати таке втручання держави в економічне життя. Ці розходження обумовлені багатьма факторами об'єктивного матеріального порядку, а також впливом традицій і подань, характерних для даного суспільства, що зараз визначається таким поняттям, як менталітет.

Незалежно від специфіки економічного, культурного, національно-історичного розвитку різних країн, у яких більш-менш успішно функціонує змішана економіка, незалежно від економічних теорій, яким віддається перевага в цих країнах, Економічна роль держави в них може бути представлена наступними найважливішими економічними функціями:

• розробка господарського законодавства, забезпечення правової основи й соціального клімату, що сприяють ефективному функціонуванню ринкової економіки;

• підтримка конкуренції й забезпечення схоронності ринкового механізму;

• перерозподіл доходів і матеріальних благ, спрямоване насамперед на забезпечення соціальних гарантій і захист нужденних у ній різних суспільних груп;

• регулювання розподілу ресурсів для зміни структури національного продукту;

• стабілізація економіки в умовах коливання економічної кон'юнктури, а також стимулювання економічного росту;

• підприємницька діяльність.

Всі ці функції, з одного боку, спрямовані на підтримку й полегшення функціонування ринкової економіки, а з іншого боку - на коректування й модифікацію дій ринкової системи, включаючи нейтралізацію її негативних сторін.

Держава дозволяє зробити ринкову економіку екологічно безпечною, гарантує здійснення соціально-економічних прав людини, організує поступальний рух науково-технічного прогресу, згладжує структурні й регіональні диспропорції, забезпечує ефективний розвиток міжнародних економічних відносин. Всі ці види діяльності держава значною мірою виконує завдяки присутності в змішаній економіці особливого державного сектора як сукупності форм його особистої участі у виробництві, розподілі й обміні.

Масштаби державного сектора економіки, його галузева й регіональна структура є під впливом безлічі факторів, які надзвичайно мінливі. Завдання держави відносно цього сектора економіки - знаходити й підтримувати його оптимальні розміри, що дозволяють сполучити досягнення високої економічної ефективності із соціальною відповідальністю перед всіма верствами й групами суспільства.

З переходом до змішаної економіки ринкового типу втримування цієї функції держави полягає в тому, що замість первинного розподілу доходів, що здійснюється на основі ринкових законів і без безпосереднього втручання держави, воно виконує розподільну функцію лише шляхом перерозподілу вже отриманих доходів. Тим самим у розподільній сфері досягається пріоритет ринку, а держава, зосередивши зусилля на перерозподілі доходів, обмежує вплив на сферу їхнього первинного розподілу головним чином розробкою відповідного законодавства й контролем за його дотриманням.

Суб'єкти - це носії, виразники й виконавці господарських інтересів, насамперед соціальні групи, які відрізняються по наступних ознаках: майном, доходами, видами діяльності, професіями, галузевими й регіональними інтересами. Це наймані робітники й власники підприємств, фермери й земельні власники, керівники й акціонери, інвестори й ін. У кожної із цих груп є свої інтереси, обумовлені їхнім соціально-економічним положенням, а також приналежністю до тому або іншого регіону, виду діяльності.

Виразником господарських інтересів у ринковій економіці є об'єднання, асоціації, профспілки, союзи підприємців і фермерів і т.п. Виразниками соціально-економічних, політичних, культурних, екологічних, регіональних інтересів виступають також політичні партії, а також союзи підприємців і профспілки. Вони реалізують власні концепції соціально-економічної політики, намагаючись максимально вплинути на державну економічну політику.

Діяльність підприємств із державною формою власності регулюють, в основному, адміністративними методами впливу, а діяльність підприємств із недержавною формою власності в перехідний період - винятково економічними. Проте, у другому випадку можна використовувати й елементи адміністративного керування.

За допомогою економічних методів держава може впливати на співвідношення попиту та пропозиції на фінансових ринках.

До організаційних заходів, які виконують важливу роль у системі державного керування й регулювання економіки, ставляться підходи, пропоновані Кабінетом Міністрів України.