Тема 1. Розвиток ринкової економіки на Україні.

Тема 1. Розвиток ринкової економіки на Україні.

План лекції:

1. Визначення та сутність ринку.
2. Функції ринку.
3. Ринкова інфраструктура: загальна характеристика.
4. Характеристика умов і факторів, що впливають на розвиток ринкової інфраструктури.
5. Функціонування ринкової інфраструктури України.

 

Рекомендована література:

 

 

Визначення та сутність ринку.

Ринок ─ система товарно-грошових відносин, що виникають між покупцем i продавцем, яка включає механізм вільного ціноутворення, вільне підприємництво, що здійснюється на основі економічної самостійності, рівноправності та конкуренції суб'єктів господарювання у боротьбі за споживача.

Промисловий ринок — це ринок, який включає oci6, фірми, підприємства, організації, які отримують товари та послуги для використання у виробництві, перепродажу або здачі в оренду.

Споживачами товарів на промисловому ринку є підприємства різних галузей виробництва (промислові, будівельні, громадські організації, банки, страхові та інвестиційні компанії).

Для функціонування ринку необхідна реалізація різноманітних форм власностф (приватної, кооперативної, акціонерної, державної, а також наявність відповідної інфраструктури. Важливим елементом ринкової інфраструктури є ринок товapiв та послуг. Для його роботи необхідні товарні біржі, оптова та роздрібна торгівля, маркетингові організації.

Ринок характеризується складною структурою, яка класифікується економічним призначенням, географічним положенням, ступенем обмеження конкуренції, галузевою приналежністю.

За співвідношенням попиту i пропозиції в товарах i послугах прийнято розподіляти ринко на ринок продавця i ринок покупця.

 

 

Функції ринку.

Функції ринку:

- вивчення структури та динаміки ринку та ринкових процесів;

- розробка системи та методології дослідження ринку;

- вивчення зовнішнього середовища з метою виявлення попиту на товар;

- вивчення споживача як головної дійової особи для виробника;

- планування ринковвої діяльності;

- забезпенечення соціальної відповідальності;

- управління ринковою діяльністю.

У сучасній ринковій економіці існує чимало соціально-економічних проблем, які не охоплені дією ринкового механізму в чинність об'єктивно обґрунтованих причин і потребуючого державного втручання. Строго говорячи, поняття "ринкова економіка" або "ринкова система" абстрактні, вони представляють спрощену картину дійсності, у якій багато хто її сторони відсутні. Поряд з ринковим механізмом завжди використовувався й використовується зараз ще більшою мірою механізм державного регулювання економіки.

Ринок - це не економічна система в цілому, а лише один з механізмів координації поводження економічних суб'єктів. Цей механізм ніколи не був єдиним і використовувався разом з механізмом державного регулювання. Зміні піддаються тільки пропорції їхнього використання. При цьому обидва механізми опираються на традиції, звичаї даного суспільства. І якщо вже використовувати прийняту зараз термінологію, те ніяких інших економічних систем, крім змішаних, не існує.

Свідома координація економічного поводження здійснюється насамперед шляхом державного регулювання, але не зводиться тільки до нього. У цьому механізмі поряд з державою величезну роль грають і інші елементи,. Багато хто із цих елементів мають недержавний характер і представляють різні утворення, що виникають як на стороні роботодавців, так і на стороні найманих робітників.

Співвідношення структурних елементів у координаційному механізмі економіки міняється в напрямку наростання питомої ваги свідомого регулювання під впливом наступних груп факторів:

• реальні перспективи виснаження непоновлюваних ресурсів землі

• зростаюча погроза екологічних нещасть;

• нерівномірність розподілу світових ресурсів і складність демографічних проблем.

Перетворення економічної системи України в змішану систему, в основі якої лежить соціально орієнтована ринкова економіка, означає, що на зміну державній економіці повинна прийти многосекторная змішана економіка. Це припускає й принципово нові підходи до ролі й функцій держави в такій економічній системі.

Повністю державна економіка, по суті, не залишала місця для інших, крім держави, суб'єктів функціонування й розвитку економічної системи. У такій системі держава - єдиний фактичний суб'єкт економіки.

У розвинених країнах зі змішаною економікою роль держави у функціонуванні економіки не однакова. Вона розрізняється по масштабах, формам і методам впливу держави на економіку, по готовності суспільства приймати й підтримувати таке втручання держави в економічне життя. Ці розходження обумовлені багатьма факторами об'єктивного матеріального порядку, а також впливом традицій і подань, характерних для даного суспільства, що зараз визначається таким поняттям, як менталітет.

Незалежно від специфіки економічного, культурного, національно-історичного розвитку різних країн, у яких більш-менш успішно функціонує змішана економіка, незалежно від економічних теорій, яким віддається перевага в цих країнах, Економічна роль держави в них може бути представлена наступними найважливішими економічними функціями:

• розробка господарського законодавства, забезпечення правової основи й соціального клімату, що сприяють ефективному функціонуванню ринкової економіки;

• підтримка конкуренції й забезпечення схоронності ринкового механізму;

• перерозподіл доходів і матеріальних благ, спрямоване насамперед на забезпечення соціальних гарантій і захист нужденних у ній різних суспільних груп;

• регулювання розподілу ресурсів для зміни структури національного продукту;

• стабілізація економіки в умовах коливання економічної кон'юнктури, а також стимулювання економічного росту;

• підприємницька діяльність.

Всі ці функції, з одного боку, спрямовані на підтримку й полегшення функціонування ринкової економіки, а з іншого боку - на коректування й модифікацію дій ринкової системи, включаючи нейтралізацію її негативних сторін.

Держава дозволяє зробити ринкову економіку екологічно безпечною, гарантує здійснення соціально-економічних прав людини, організує поступальний рух науково-технічного прогресу, згладжує структурні й регіональні диспропорції, забезпечує ефективний розвиток міжнародних економічних відносин. Всі ці види діяльності держава значною мірою виконує завдяки присутності в змішаній економіці особливого державного сектора як сукупності форм його особистої участі у виробництві, розподілі й обміні.

Масштаби державного сектора економіки, його галузева й регіональна структура є під впливом безлічі факторів, які надзвичайно мінливі. Завдання держави відносно цього сектора економіки - знаходити й підтримувати його оптимальні розміри, що дозволяють сполучити досягнення високої економічної ефективності із соціальною відповідальністю перед всіма верствами й групами суспільства.

З переходом до змішаної економіки ринкового типу втримування цієї функції держави полягає в тому, що замість первинного розподілу доходів, що здійснюється на основі ринкових законів і без безпосереднього втручання держави, воно виконує розподільну функцію лише шляхом перерозподілу вже отриманих доходів. Тим самим у розподільній сфері досягається пріоритет ринку, а держава, зосередивши зусилля на перерозподілі доходів, обмежує вплив на сферу їхнього первинного розподілу головним чином розробкою відповідного законодавства й контролем за його дотриманням.

Суб'єкти - це носії, виразники й виконавці господарських інтересів, насамперед соціальні групи, які відрізняються по наступних ознаках: майном, доходами, видами діяльності, професіями, галузевими й регіональними інтересами. Це наймані робітники й власники підприємств, фермери й земельні власники, керівники й акціонери, інвестори й ін. У кожної із цих груп є свої інтереси, обумовлені їхнім соціально-економічним положенням, а також приналежністю до тому або іншого регіону, виду діяльності.

Виразником господарських інтересів у ринковій економіці є об'єднання, асоціації, профспілки, союзи підприємців і фермерів і т.п. Виразниками соціально-економічних, політичних, культурних, екологічних, регіональних інтересів виступають також політичні партії, а також союзи підприємців і профспілки. Вони реалізують власні концепції соціально-економічної політики, намагаючись максимально вплинути на державну економічну політику.

Діяльність підприємств із державною формою власності регулюють, в основному, адміністративними методами впливу, а діяльність підприємств із недержавною формою власності в перехідний період - винятково економічними. Проте, у другому випадку можна використовувати й елементи адміністративного керування.

За допомогою економічних методів держава може впливати на співвідношення попиту та пропозиції на фінансових ринках.

До організаційних заходів, які виконують важливу роль у системі державного керування й регулювання економіки, ставляться підходи, пропоновані Кабінетом Міністрів України.

 

 

Ринкова інфраструктура

 

Надзвичайно важливим і складним структурним утворенням рин-кової економіки є ринкова інфраструктура. Вона містить такі еле-менти: аукціони, торгово-промислові палати, торгові доми, ярмарки, маркетинг, біржі, брокерські, страхові, аудиторські фірми, холдин-гові компанії та ін. Аукціони - форма продажу у визначений час і у визначеному місці товарів, попередньо виставлених для ознайомлення. На аук-ціонах реалізують певні види товарів, які, як правило, користують-ся підвищеним попитом. Наприклад, головними центрами аукціон-ної торгівлі хутром є Нью-Йорк, Монреаль, Лондон, Копенгаген, Стокгольм, Санкт-Петербург, Москва. Особливістю аукціонів є обмежена відповідальність продавця за якість пропонованих товарів. Отже, аукціон - це продаж реальних товарів на основі конкур-су покупців. Міжнародні аукціони - переважно комерційні орга-нізації, які мають приміщення, необхідне обладнання та кваліфіковані кадри. Аукціони організують також спеціалізовані брокерські фірми, які перепродують товари своїх клієнтів за комісійну винагороду. Торгово-промислові палати - це комерційні організації, голов-ним завданням яких є сприяння розвитку економічних і торговель-них зв'язків з партнерами зарубіжних країн. Вони є юридичними особами, які діють на принципах повного комерційного розрахун-ку та самофінансування. Торгово-промислові палати надають цільові інформаційні послуги. Торгові доми - це торговельні фірми, що закуповують товари у виробників або оптовиків своєї країни і перепродують за кордон або закуповують товари за кордоном і перепродують місцевим оп-товим та роздрібним торговцям і споживачам у промисловості та інших галузях господарства.
Торгові доми здійснюють операції за свій рахунок, проте мо-жуть виконувати також функції комісіонера як для вітчизняних, так і зарубіжних підприємців, торговельних організацій та окре-мих осіб. Ярмарки - надзвичайно важливий елемент ринкової інфра-структури. Вони бувають всесвітні, міжнародні, регіональні, націо-нальні та місцеві. Ярмарки - це торги, ринки товарів, які періодич-но організовують в установленому місці. Свого часу вони відігра-вали важливу роль в економічному житті країн Західної Європи. З розвитком суспільного виробництва, розширенням торговельно-обмінних операцій, посиленням конкуренції з центрів привозу ве-ликих партій наявного товару ярмарки перетворилися на ярмарки-виставки зразків товарів, які можна замовляти.
Маркетинг (від англ. marketing - ринок, збут) - це динамічна система ринкової орієнтації. Як породження ринкової економіки він є відповідною філософією виробництва, в основу якої покладе-но принципи та закони товарного виробництва.
Складовими маркетингу є: виробництво продукції на основі знан-ня потреб споживачів, ринкової ситуації та реальних можливостей відповідного виробництва; найбільш повне задоволення потреб по-купця з використанням методів цінової та нецінової конкуренції; ефективна реалізація продукції та послуг на конкретних ринках на основі всебічного врахування попиту й пропозиції та виробничо-збутових можливостей постачальників; забезпечення довготрива-лої дієздатності виробничо-комерційних підприємств, фірм та ор-ганізацій на основі оперативного використання науково-технічних доробок, а також ноу-хау в галузі виробництва товарів. У більшості підприємств, фірм, асоціацій, акціонерних товариств діють служби маркетингу. Вибір структури маркетингової діяль-ності залежить від характеру виробництва та обсягу зовнішньоеконемічних зв'язків відповідних господарських і комерційно-торго-вельних формувань. Основні завдання маркетингової служби; комплексне вивчення ринку; забезпечення стійкої реалізації това-рів; ринкова орієнтація виробництва, науково-дослідних і проект-но-конструкторських робіт. Однією з функцій маркетингових служб є сегментування ринку, тобто диференціація покупців залежно від їх потреб та особливостей поведінки.

У розвинених країнах інфраструктурі ринкових відносин при-таманні багатоканальність реалізації продукції, широкий спектр сервісного обслуговування, розмаїття форм регулювання товарно-грошових відносин. До останніх належать біржі. Біржа - це такий інститут, завдяки якому оперативніше і з оп-тимальними наслідками для партнерів укладаються угоди купівлі-продажу товарів, реалізується єдина стратегія комерційної пове-дінки агентів цієї структури. Біржа є організаційною формою рин-ку, на якому відбуваються вільна торгівля товарами та послугами, цінними паперами, валютою, наймання робочої сили і формування ринкових цін і курсів відповідних активів на основі фактичного співвідношення попиту й пропозиції. На початку XX ст. сформувалися чотири основних типи бірж:
перший - як доступне для всіх зібрання; другий - як замкнене, всебічно регламентоване державою зібрання; третій - як всебічно регламентована державою корпорація; четвертий - як вільна кор-порація чи приватний заклад останньої. Всі вони мають свої особ-ливості. Однак їх об'єднує те, що вони вдосконалюють і полегшу-ють ринкові взаємовідносини, регламентують і впорядковують (че-рез писані й неписані правила) найактивніших агентів ринкової економіки, зв'язують їх між собою, полегшують переливання капі-талів, виступають індикаторами ринкової орієнтації. З практики відомі біржі праці, товарні, фондові біржі. Біржа праці - елемент ринкової інфраструктури, що регулярно здійснює посередницькі операції на ринку праці. Система бірж праці сприяє здійсненню узгодженої державної політики в галузі зайня-тості населення. Біржа праці виконує такі функції: аналізує стан ринку праці; прогнозує попит і пропозицію робочої сили; веде облік громадян, що звертаються за працевлаштуванням; сприяє працевлаштуван-ню працездатних; здійснює професійну орієнтацію молоді; випла-чує допомогу по безробіттю тощо. Біржа праці виступає певним гарантом конституційного права на працю як державна організа-ція. Поряд з державними біржами праці існують і платні приватні агентства (контори), що є посередниками в галузі праці, а також:
посередницькі бюро при профспілках, молодіжних, релігійних організаціях та ін. В Україні розвивається безплатна державна систе-ма центрів і служб зайнятості. Товарна біржа - комерційне підприємство, регулярно функціо-нуючий ринок однорідних товарів з певними характеристиками. Це об'єднання підприємств торгівлі, збуту, обміну, мета якої - укладання відповідних угод, виявлення товарних цін, попиту й про-позиції товарів, вивчення, впорядкування і полегшення товаро-обороту та обмінних операцій, представництво і захист інтересів членів біржі, вирішення спорів щодо операцій тощо. Свого часу значне місце у світовій торгівлі, особливо зерном, цукром, займа-ла, наприклад, Одеська біржа. Товарні біржі бувають публічні й приватні. На публічних біржах угоди можуть укладати як їх члени, так і підприємці, що не є їх членами. Діяльність цих бірж регулюється законами та урядовими актами.
Приватні біржі організовують у формі акціонерних компаній і закритих корпорацій. Укладати угоди на таких біржах можуть лише акціонери. Члени біржі, як правило, не отримують дивідендів на вкладений капітал. Їх прибуток утворюється за рахунок винагород, отриманих від клієнтів, тобто біржі виступають у ролі брокерів.
Брокерські фірми за допомогою брокерів купують і продають товари, грошові номінали чи акції від імені інших осіб. Крім того, вони надають клієнтам також додаткові послуги, в тому числі й у вигляді кредитів, інформації про кон'юнктуру ринку, реклами тощо. Брокерська фірма - це посередник між продавцями й покупця-ми цінних паперів на біржі. Вона всебічно вивчає кон'юнктуру ринку, можливості закупівлі та збуту акцій. Схема операцій, здій-снюваних брокерами, така: заява інвестора про готовність придба-ти акції - оцінка брокером кон'юнктури ринку - завершення операції. Процес пошуку інвестора називається ринком. Біржа як комерційне підприємство забезпечує брокерів примі-щенням, зв'язком, здійснює облік операцій, визначає біржові ціни (котирування), сприяє розрахункам, розробляє типові контракти, веде арбітражне розслідування та розглядає спори. Економічна роль товарних бірж полягає передусім в тому, що вони сприяють встановленню ринкової рівноваги, відтворюваль-ним процесам, ефективності економіки.
Протягом тривалого часу існування товарних бірж. вироблялися й апробувалися практикою принципи та правила функціонування суб'єктів ринкових відносин, викристалізовувались біржове зако-нодавство, правове забезпечення їх діяльності. Одними з перших сформувалися поняття так званих біржових товарів та біржового контракту. Останній є юридичним зобов'язанням поставити або прийняти товар на певних умовах. До нього належать угоди із стандартними умовами: сума, кількість, дні та засоби поставки товарів, межі щоденних коливань цін.
Для здійснення операції на біржі повинні бути зафіксовані три змінних чинники: ціна, сума і строки поставок. Останнім часом поширилися так звані ф'ючерсні угоди (домовленості про реаліза-цію товарів, які будуть вироблені в майбутньому, наприклад, угода про умови закупівлі врожаю наступного року). Вони передбачають не кількість товарів, а число контрактів. При укладанні ф'ючерсної угоди узгоджують лише дві позиції: ціну і термін поставки. Такі угоди можуть здійснюватись лише з одного стандартного виду то-варів (так званого базового сорту), встановленого цією товарною біржею. Строк поставок за ф'ючерсним контрактом визначається тривалістю позиції. Наприклад, стандартний контракт Лондонської та інших бірж на поставку каучуку можна укладати на кожний наступний місяць, тобто на місячну позицію; цукру, какао, міді, цинку, олова, свинцю - на кожну наступну тримісячну позицію.
Постійне збільшення кількості ф'ючерсних контрактів підвищує роль товарних бірж в економіці. Це впливає на формування як товарних цін, так і відсоткових ставок і валютних курсів. Все часті-ше події на товарних біржах визначають кон'юнктуру всіх інших ринків. Ф'ючерсні операції відкривають також широкі можливості для спекуляцій, які мають місце, коли покупець і продавець певно-го виду товару укладають угоду не для реалізації купівлі та прода-жу, а для отримання різниці в ціні на цей товар на час його постав-ки порівняно із зазначеною в контракті.
Члени товарних бірж отримують можливість найбільш вигідно продавати, купувати або обмінювати товар; користуватися інфор-мацією про кон'юнктуру ринку, яка перманентне змінюється, про стан попиту й пропозиції в розрізі груп товарів; мати відомості про платоспроможність і надійність контрагента угоди. Співзасновни-ки біржі застраховані від небажаного коливання цін, користуються пільговим кредитуванням для здійснення вже укладених угод.
Під впливом часу та економічної конкуренції серед товарних бірж виробилася чітка спеціалізація: щодо кольорових металів - Лондонська, Нью-Йоркська; натурального каучуку - Нью-Йорксь-ка, Лондонська, Амстердамська, Сінгапурська, Куала-Лампурська; зерна - Вінніпезька, Чиказька, Лондонська, Ліверпульська, Рот-тердамська, Антверпенська, Міланська; цукру - Лондонська, Гамбурзька. Фондова біржа - це організований і регулярно функціонуючий ринок, на якому відбувається купівля-продаж цінних паперів. На ній продають та купують акції, облігації акціонерних компаній та облігації державних позик. Як найважливіший елемент розвинутої ринкової економіки, ринку капіталів фондова біржа створює можливості для мобілізації фінансових ресурсів, їх спрямування на довго-строкові інвестиції, фінансування перспективних програм. Фондові біржі мають організаційно-правову форму приватних акціонерних товариств (у США, Великобританії, Японії) або дер-жавних інститутів (у Німеччині, Франції). На сучасних фондових біржах (Нью-Йоркській, Лондонській, Токійській, Паризькій, Франк-фуртській, Базельській, Міланській, Сингапурській, Тайванській) діють цивілізовані правила та принципи, які зумовлюють певні гарантії страховим компаніям, окремим акціонерам. Розпродаж акцій - це вільний маневр бірж, диверсифікація фі-нансових надходжень і можливість нагромаджувати значний обсяг інвестицій. Акція - це цінний папір, який засвідчує внесок певної частки в капітал акціонерного товариства. Вона дає право на отримання
частини прибутку в формі дивіденда. Фондова біржа у формі акціонерного товариства являє собою об'єднання капіталів, створене шляхом випуску акцій, які є доку-ментом "на пред'явника", котируються і можуть вільно переходити від однієї особи до іншої. Акціонерне товариство утворюється на основі статуту, розроб-леного її засновниками й узаконеного державними правовими ак-тами. Статутом передбачено максимальну суму (статутний капітал), на яку можуть випускатися акції, та їх номінальну вартість. Акціонерні товариства - біржі виконують роль барометра еко-номічного життя. Біржові операції мають на меті не тільки індиві-дуальне збагачення власників акцій (йдеться про власників контроль-ного пакета), а й утвердження цього як структурного різновиду рин-ку. При жорсткій конкуренції між фондовими біржами власники акцій виявляються "приреченими" на спільність економічної долі.
Для створення фондової біржі необхідні щонайменше три суб'єк-ти: той, хто випускає цінні папери; хто їх купує; хто об'єднує про-давця і покупця акцій (брокерська фірма). Щоб бути членом біржі, треба засвідчити свою дієздатність. Так, вартість місця на Нью-Йоркській біржі у різні роки була такою, тис. дол.: у 1827 р. - 0,1; 1901 р. - 80; 1929 р. - 625; 1942 р. - 17; 1987 р. - 1100; 1988 р. - 665. Незважаючи на те, що нині в США діють 16 фондових бірж, Нью-Йоркська тримає першість не тільки в Сполучених Штатах (3/4 операцій з акціями), а й у світі. Саме на цій біржі котируються цінні папери 1600 найавторитетніших компаній. Компанії, які бажають продавати свої цінні папери через біржу, повинні: отримувати річний доход не менше 2,5 млн дол. (у тому числі не менше 2 млн за кожний з двох останніх років) або сумарний доход за три останні роки більше 6,5 млн дол. (при прибутковості за всі роки);
володіти реальними активами щонайменше на 18 млн дол.; мати не менше 2000 акціонерів (як мінімум по 100 акцій у кож-ного).
У дореволюційній Росії, в тому числі й на території України, щоб вступити у біржове товариство (корпорацію членів біржі), необхід-но було пройти через процедуру виборів. Члени товариства спла-чували вступний внесок (на Калашниковській біржі, наприклад, він становив 300 крб. для купців, 1100 крб. для промисловців) і щорічно вносили в касу біржі певну суму. Центром торгівлі закордонними векселями, валютою, цінними паперами була Санкт-Петербурзька біржа; а лідером у сфері обігу з державними позиками - Мос-ковська біржа.
За своїми статутами російські біржі були закладами відкритого типу. Відвідати біржу з метою укладення угоди не заборонялося нікому, проте категорично заборонялося навіть входити до біржі особам, колись засудженим за економічні та інші проступки, бор-жникам, банкрутам і тим, чиї справи були передані в кредиторське управління. Ті, хто бажав взяти участь у біржовій торгівлі, повинні були мати право вести торгівлю та дотримуватися Положення про державний промисловий податок. У суверенній Україні формується система бірж. Вже діють такі біржі, як фондові, аграрні, міжбанківська валютна. Має місце тенден-ція розвитку від універсальних товарних бірж до спеціалізованих.
Купівля-продаж цінних паперів, облігацій, акцій на фондовій бір-жі здійснюється через відпрацьований тривалою практикою меха-нізм. Залежно від попиту й пропозиції на них встановлюється бір-жовий курс. Бюлетені зареєстрованих біржових курсів (котирувань) публікуються в пресі. Наприклад, газета "Уолл-стріт джорнел" міс-тить спеціальний розділ "С" під назвою "Гроші та інвестиції". Біржовий курс цінних паперів визначається: прибутковістю фірми та доходами, що передбачаються; розмірами банківського відсотка (позикового відсотка), а також ціною на золото, окремі товари й нерухомість, які є альтернативою залучення тимчасово вільних кош-тів; варіантами ліквідності, тобто можливістю перетворити придбані цінні папери в гроші; політичним становищем у найважливіших регіонах світу; тіньовими операціями, таємними домовленостями, які іноді укладаються з метою отримання спекулятивного прибут-ку від різниці між біржовими курсами. Незважаючи на те, що іноді має місце суттєвий відрив біржових курсів цінних паперів від представленої ними реальної вартості, в кінцевому рахунку вони відображають реальну ситуацію в еко-номіці країни чи регіону. Найбільш узагальнюючим показником динаміки курсу цінних паперів є індекс Доу-Джонса. У 1884 р. Ч. Доу за допомогою винай-деного ним індексу розрахував серію курсів акцій двох промисло-вих фірм та дев'яти залізничних компаній США. Пізніше разом із своїм партнером Е. Джонсом він почав регулярно публікувати цей індекс у газеті "Уолл-стріт джорнел". В 1928 р. індекс був модерні-зований.
Нині індекс Доу-Джонса враховується по 30 великих промисло-вих компаніях, 20 транспортних компаніях і 15 фірмах паливно-енергетичної та комунальної інфраструктури. Індекс Доу-Джонса є показником "здоров'я" економіки не тільки США, а й значної частини світу у зв'язку з діяльністю числен-них транснаціональних корпорацій.
До середини 20-х років індекс Доу-Джонса перевищував (нечасто) 100. Потім він пішов угору. В середині 1929 р. він уже позначався цифрою 469,5. Однак велика депресія призвела до біржового краху:
в жовтні 1929 р. індекс знизився до 230,1. Ще на початку 50-х років він дорівнював 200. Проте потім почалося його стабільне зростан-ня. 80-ті роки знаменувалися біржовим бумом. У середині жовтня 1987 р. індекс досяг позначки 2722. Під час біржового потрясіння у жовтні 1987 р. курс акцій за один день знизився на 22,6 відсотка, індекс становив усього 1733. Знецінення акцій на біржах усього світу в сумі склало 2 трлн дол.
Страхова компанія - комерційна, фінансово-кредитна органі-зація, що ставить за мету отримання прибутку від здійснення стра-хових операцій. Страхові компанії здійснюють систему заходів, спрямованих на повне або часткове відшкодування застрахованим фірмам збитків, яких вона зазнала за непередбачених обставин:
внаслідок стихійного лиха, аварії, невиконання зобов'язань збан-крутілими контрагентами тощо. Вони прагнуть залучити якомога більше клієнтів (фізичних і юридичних осіб), між якими й розподі-ляють суми відшкодування збитків. Такі компанії нівелюють та зменшують подібні труднощі й ускладнення, що можуть трапитися в кожного з клієнтів. Страхові компанії нейтралізують економіч-ний ризик фізичних та юридичних осіб, покривають непередба-чені збитки.

Аудиторська фірма - це незалежна висококваліфікована орга-нізація, яка на замовлення контролює й аналізує фінансову діяль-ність підприємств і організацій різних форм власності, їхні річні бухгалтерські звіти та баланси.
Аудиторські фірми підтверджують або спростовують дотриман-ня підприємствами й організаціями діючих норм господарського права у сфері фінансово-кредитних відносин. Свої послуги вони здійснюють за вказівкою державних органів або на замовлення підприємств та організацій. Аудиторським фірмам надаються для контролю й аналізу всі потрібні документи бухгалтерської звітності. За результатами перевірки, якщо вони виявилися позитивними, господарським суб'єктам видається свідоцтво про достовірність їхнього продекларованого фінансового стану.
Такий контроль здійснюється з метою зменшення економічного ризику при укладанні відповідних фінансових угод з даними суб'єк-тами або при підозрі на можливе банкрутство чи приховування тіньових операцій, тобто таких, що функціонують поза правовими нормами, за межами державних законів, на так званому "чорному ринку".
Холдингова компанія - акціонерна компанія, капітал якої ви-користовується переважно для придбання контрольних пакетів ак-цій інших компаній з метою встановлення контролю за їхньою ді-яльністю й отримання доходів. За своєю структурою і характером діяльності холдингова компанія виконує, як правило, лише фінан-сові операції. Вона тримає контрольні пакети акцій інших фірм і діє через свої філії. Найпоширеніші так звані чисті холдингові ком-панії, проте є й змішані, які поєднують контрольно-фінансові функції з безпосереднім управлінням підприємствами.
Холдингова діяльність - це різновид підприємництва, що пот-ребує значних інвестицій і здійснюється, як правило, на основі об'єднання капіталів кількох фізичних чи юридичних осіб. Функціонування і дієздатність усіх елементів ринкової інфра-структури є важливою і необхідною умовою реальної ринкової трансформації економіки України. Розвиток цієї інфраструктури вимагає відповідного законодавства, юридичних гарантій, дійового механізму й матеріально-фінансового забезпечення.

 

Функції ринку

 

В економічно розвинутих системах основними функціями рин-ку є: відтворення матеріальних передумов для дії об'єктивних еко-номічних законів загального характеру; забезпечення еквівалент-ності економічних відносин, пріоритету економічних інтересів гос-подарюючих суб'єктів; блокування господарської і регіональної автаркії, інтернаціоналізація суспільного виробництва, розвиток інте-граційних процесів у міждержавних відносинах; утворення еконо-мічних передумов для демократизації господарського життя; утверд-ження ефективного господарювання; вимір людської праці, визнання першочергового значення професійності та компетентності; сти-мулювання структурних змін в економіці, диверсифікація вироб-ництва; встановлення об'єктивно необхідної рівноваги, пропорцій-ності в економіці; розвиток конкурентних засад. Якщо йдеться про роль ринку в загальному плані, то мається на увазі його функція забезпечення відповідності виробничих відно-син характеру й рівню розвитку продуктивних сил. Іманентно влас-тиві ринку методи впливу на економіку, форми організації господа-рювання зумовлюють орієнтацію суспільного виробництва на відтво-рення передумов і можливостей для дії об'єктивних економічних законів суспільного розвитку. Ринок генерує еквівалентні, тобто економічно рівноправні, від-носини в усіх галузях виробництва, на всіх рівнях господарського життя, культивує знання, професійність, компетентність, творче ставлення до роботи. Принцип "від кожного - за здібностями, кожному - за працею" здійснюється лише в середовищі, де пану-ють закони товарного виробництва. Нормальна економіка, закономірності поділу праці, ринково-конкурентне середовище в цілому не сприймають політику тери-торіальної та господарської автаркії. Ринкова економіка та зако-ни її функціонування в кінцевому підсумку об'єднують території і народи, інтенсифікують суспільний і міжнародний поділ праці, вертикальні та горизонтальні зв'язки між рівноправними партне-рами. Іншими словами, закони та принципи, за якими діє ринко-ва економіка, виконують інтеграційну роль, сприяють формуван-ню єдиного економічного простору. Ринок є економічною складовою демократизації господарського життя; робить непотрібною вагому частину адміністративної вла-ди, відторгає командно-розподільчі її засади; культивує гуманіза-цію господарського життя. Ринок, який грунтується на правових засадах, є економічною "технологією", за допомогою якої створюються умови для ефек-тивного господарювання, динамізму виробництва. Такі конкретні прояви ефективності, як продуктивність праці, якість роботи, еко-номічність виробництва, науково-технічний прогрес, значною мі-рою зумовлюються ринково-конкурентним середовищем. Ринок є "вимірювальним пристроєм" людської праці. Вся гама якостей, які несе в собі енергія людської праці, врешті-решт, знахо-дить своє вираження у формі числа (вартість товару, ціна товару) в ринковому середовищі. Елементами товарності є не лише матеріальні речі, предмети і послуги, а й результати інтелектуальної праці - ідеї, управлінські рішення, винаходи, результати мистецької діяль-ності тощо. Невідтворювана унікальність "подарунків природи" (землі, повітря, води.та ін.) також є констатуючим елементом то-варності й тому також має свою цінову оцінку. Крім того, ринок стабілізує грошовий обіг, підтримує авторитет національних грошових одиниць; створює дійовий механізм моти-вації праці; підтримує "здоров'я" сфери споживання; стимулює різні форми бізнесу; стверджує повагу до писаних і неписаних правил людського співіснування.

Цивілізований ринок генерує таке середовище, в якому особа реалізує інтереси інших через себе. Центральна фігура ринку - споживач - виступає і як індивідуум, і як член трудового колекти-ву, і як член певної соціальної групи, і разом з тим як член єдиного суспільства. Водночас у сучасному ринковому середовищі існують і так звані тіньові відносини і зв'язки. Вони знаходять своє вираження у тих організаційних формах і структурах, які діють в обхід законодавства, що регулює ринкові відносини. Їх стале існування і розповсюдже-ність в усіх країнах ринкової економіки грунтуються на об'єктив-них суперечностях самого товарного виробництва і обміну. Особ-ливого розмаху тіньові відносини і зв'язки набувають в умовах і сферах екстремального стану (кризові ситуації в економіці, полі-тиці й самій державності, кредитні та інші дефіцити, значна різни-ця в цінах, у тому числі на робочу силу, в різних частинах світового господарства тощо). Все це дає змогу отримати величезні прибут-ки, а тіньовим структурам - сховати їх від оподаткування та ін. Тіньові відносини і зв'язки є немовби тінню офіційного ринку, ринкового законодавства тощо, які, отримуючи певну самостійність руху, паразитують на суперечностях товарного виробництва і обі-гу. Проте самостійність існування тіньової економіки надто обме-жена. Якщо підрив нею об'єктивних законів товарного виробницт-ва і обігу сягає певної межі, то починає пробуксовувати ринкове господарство, тінню якого вона є, і це впливає на неї саму, різко скорочуючи її можливості. Звідси об'єктивною межею тіньової еко-номіки є нормальне функціонування ринку. Конкретні організації та прояви тіньової економіки, існуючи як загальні форми, не є стабільними і довговічними щодо певних її учас-ників. Розвиток соціальне орієнтованого ринкового господарства, в якому поєднуються ринкова система і державне регулювання при зростанні ролі колективів власників та їх організаційних структур, інфраструктури ринку, суспільних організацій тощо, долає супереч-ності ринкової економіки, а разом з тим і саморух його тіні. Супереч-ність сучасного ринку розв'язується не через його відкидання, а шля-хом використання для всебічного розвитку продуктивних сил і багат-ства суспільства.

 

 

Тема 1. Розвиток ринкової економіки на Україні.

План лекції: