Тема 24. Органи кровотворення і імунної системи

 

План

1. Загальна характеристика органів кровотворення.

2. Будова центральних органів кровотворення (червоного кісткового мозку, тімусу).

3. Будова периферичних органів кровотворення (селезінки, лімфатичних вузлів, вузликів, бляшок, мигдаликів).

4. Кров, функції, складові (плазма та клітинні елементи – еритроцити, лейкоцити, тромбоцити).

 

Лімфатичні вузли – це утвори округлої або бобоподібної форми різного розміру (від 1 до 30мм), які розташовані впродовж лімфатичних судин. Зовні вузол огорнутий сполучнотканинною капсулою, від якої всередину відходять відростки, утворюючи трабекули (перекладини). Простори між перекладинами заповнені лімфоїдною тканиною. Та її частина, яка розташована безпосередньо під капсулою, називається кірковою речовиною, а та, що лежить між кірковою речовиною і воротами вузла називається мозковою речовиною. Лімфатичний вузол має ворота – місце, через яке до вузла входять приносна лімфатична судина, артерії та нерви, а виходять вени, виносні лімфатичні судини. До лімфатичних вузлів, зазвичай, входять декілька приносних лімфатичних судин, по яких лімфа попадає всередину вузла, а від вузла відходить одна або дві виносні судини, по яких відбувається її відтік. До лімфатичного вузла надходить лімфа, забруднена продуктами обміну, отруйними речовинами, мікробами, які знешкоджуються у вузлах шляхом фагоцитозу. В вузлах лімфа збагачується лімфоцитами, які продукуються вузлом, та надходить до виносних судин, звідти – до лімфатичних стовбурів та проток. Лімфатичні вузли розташовані по всьому організму ізольовано або окремими групами, та найбільше їх там, де виконується велика робота – навколо суглобів на згинальних поверхнях, навколо життєво важливих органів. Одні вузли розташовані в ділянках воріт органів (нирки, печінка, легені, тощо), інші – регіональні, збирають лімфу від окремих частин тіла.

Серед крупних лімфатичних вузлів виділяють:

- в області голови і шиї – підщелепні, передні і задні шийні;

- на верхній кінцівці – ліктьові і пахвові;

- в грудній порожнині – передні та задні середостінні;

- в черевній порожнині – черевні та верхні брижові;

- на нижній кінцівці – підколінні та пахвинний.

Всього у людини налічується близько 460 лімфатичних вузлів. Знання будови лімфатичної системи людини, особливо напряму течії лімфи, розташування лімфатичних вузлів має велике значення при виконанні масажу, який проводять з урахуванням напрямку течії лімфи та венозної крові.

Селезінка – непарний орган, масою 150-200г, розміщений у лівому підребер’ї, ліворуч від шлунка на рівні IX- XI ребер. Вона безпосередньо прилягає до діафрагми, знизу – до лівої нирки, а праворуч – до шлунку. З усіх боків, за винятком воріт, вона покрита серозною оболонкою – брюшиною, а зовні вона вкрита фіброзною оболонкою – капсулою. Від фіброзної оболонки всередину органу проникають сполучнотканинні перекладини – трабекули, в складі яких проходять трабекулярні артерії і вени. Між трабекулами селезінки розташована червона пульпа (її маса становить близько 75% від усієї маси), де відбувається руйнація еритроцитів, і є біла пульпа у вигляді білих точок, розсіяних в масі червоної пульпи, яка продукує нові лімфоцити. В червоній пульпі є синусоїди – судини капілярного типу з широким просвітом і легкопроникною стінкою, через яку вільно проходить плазма та форменні елементи крові. Завдяки скороченню гладеньких м’язів капсули і трабекул кров із синусоїдів надходить у кровоносні судини. Відтікає кров від селезінки по селезінковій вені, а з неї вона відтікає в ворітну вену. Розмір та форма селезінки напряму залежить від ступені заповнення її кров’ю. Так, при фізичних навантаженнях селезінка наповнюється кров’ю, при цьому зростає її лімфопетична роль. В дитячому віці у разі анемії селезінка здатна продукувати еритроцити.

Таким чином, селезінка є органом кровотворення, а саме лімфопоезу, тобто, продукує лімфоцити, інколи і еритроцити, руйнує еритроцити і лейкоцити, які завершили цикл свого розвитку. Здатність селезінки до лімфопоезу пов’язана з продукуванням імунних тіл, які виконують важливу роль в захисті організму від інфекційних захворювань Велике роль селезінки як депо крові.

Мигдалики – це утвори із ретикулярної тканини, в сітці яких локалізовані фолікули, лімфоцити, та інші клітини, які виконують роль фагоцитів, тобто, захищають організм від вторгнення мікробів та вірусів. Мигдалики є у порожнині рота та глотці. Виділяють парні: піднебінні, трубні та поодинокі: язикові та глоткові.

Групові та поодинокі лімфатичні вузлики є у слизовій оболонці органів дихання і органів травлення. Вони утворені із лімфоїдної тканини і являють собою лімфатичні фолікули, які виконують захисну функцію.