Тема 2: Наука як особлива сфера людської діяльності.

1. Наукова діяльність: види та форми.

2. Наукові дослідження як рух знання.

3. Поняття «творчість». Відмінні риси творчої і нетворчої діяльності.

4. Наукові школи: структура, функції та ознаки.

І. Наукова діяльність – інтелектуальна творча діяльність, спрямована на отримання і використання нових знань.

Види:

1.Науково-педагогічна.

2.Науково-дослідна.

3.Науково-організаційна.

4.Науково-інформаційна.

5.Науково-допоміжна.

Державні і наукові органи організації і управління науковою діяльністю.

Державні: ВРУ, ПУ (2 комітети, Рада з питань наукової діяльності), КМУ (МОН, ВНЗ, що підпорядковані МОН, місцеві і районні органи влади – відділи з освіти і науки).

НАН України – вищий науковий орган.

Структура:

1. Академія правових наук.

2. Академія медичних наук.

3. Академія педагогічних наук.

4. Академія аграрних наук.

5. Академія мистецтв.

Є наукові органи, установи, інститути, лабораторії, бюро...

В структурі НАН існує Президія, Президент, який обирається загальними зборами; створений фонд і рада з питань наукової діяльності.

Суб'єктами наукової діяльності є: вчені, наукові працівники, науково-педагогічні працівники, а також наукові установи, наукові організації, вищі навчальні заклади III—IV рівнів акредитації, громадські організації у сфері наукової та науково-технічної діяльності (Закон України "Про наукову і науково-технічну діяльність" Стаття 4.).

Вчений — фізична особа (громадянин України, іноземець або особа без громадянства), яка провадить фундаментальні та (або) прикладні наукові дослідження і отримує наукові та (або) науково-технічні результати.

Дослідник – називають людину, яка здійснює наукові дослідження.

Науковець — це той, хто має відношення до науки, виробляє нові знання, є спеціалістом у певній галузі науки.

Науковий працівник — вчений, який за основним місцем роботи та відповідно до трудового договору (контракту) професійно займається науковою, науково-технічною або науково-педагогічною діяльністю та має відповідну кваліфікацію, незалежно від наявності наукового ступеня та вченого звання, підтверджену результатами атестації.

Наукова кваліфікація – це ступінь і вид професійної освіченості фахівця, наявність у нього знань, умінь, навичок необхідних для виконання наукової роботи.

Атестаційний процес – послідовний комплекс експертних дій щодо оцінки наукового рівня праць та вчених і прийняття ученими колегіального рішення про визнання (невизнання) відповідності (невідповідності) рівня наукових праць та кваліфікаційним вимогам.

ВАК: 1991 р – дата створення; 1998 р. – випускає «Новий світ», 1997 р – «Бюлетень ВАК України».

2 наукові ступені:

- кандидат наук – доктор філософії з права;

- доктор наук.

2 вчені звання:

- доцент;

- професор.

Наукові ступені присуджуються МОНмолодьспортом, засвідчуються дипломом. Вчене звання – МОНмолодьспортом – атестат державного зразка.

Науковий ступінь – рівень наукових досягнень, який присуджується за виконання і прилюдний захист на спеціалізованих вчених радах відповідної кваліфікації наукових праць, тобто дисертацій.

Вчені звання – рівні наукової та педагогічної кваліфікації вченого у межах відповідної наукової галузі та спеціальності.

ІІ. Наукові дослідження – форма розвитку науки.

Наукове дослідження – чітко організований комплекс дій, спрямований на отримання нових рішень, що розкривають сутність процесів та явищ оточуючої дійсності з метою використання у практичній діяльності.

Форми наукових досліджень:

1.Фундаментальні – науково-теоретична та (або) експериментальна діяльність, спрямована на здобуття нових знань про закономірності розвитку та взаємозв’язку природи, суспільства, мистецтва.

2.Прикладні – наукова та науково-технічна діяльність, спрямована на пошук способів практичного використання наукових знань, здобутих у результаті фундаментальних досліджень.

Види наукових досліджень в залежності від глибини аналізу предмета і складності завдання:

1. Розвідувальне (пілотажне) - найпростіший вид дослідження, яке використовується, коли предмет дослідження недостатньо або взагалі не вивчався

2. Описове дослідження – проводиться для одержання більш повної різнобічної інформації про об’єкт, що вивчається, його структуру, виявлення зв’язків між елементами тощо.

3. Аналітичне дослідження – глибоке вивчення об’єкта, методологія якого це не лише описування, а й з’ясування причин, які зумовлюють характер властивостей

Наукове дослідження — цілеспрямоване пізнання шляхом збирання, систематизації, аналізу,узагальнення і логічного осмислення фактів, результати якого виступають як система понять, законів і теорій.

Науковий напрям – окрема наука чи комплекс наук у межах яких проводяться дослідження.

Дерево проблеми складає комплексна проблематика (сукупність наукових проблем, теоретичних і практичних завдань, об’єднаних спільною ідеєю) та метою. В рамках наукової проблеми (вирішення наукової теми): тема наукового дослідження (складова наукової проблеми, вирішення якої діє змогу отримати відповіді на низку наукових питань); наукові питання (невелике наукове завдання конкретної теми дослідження), а також теоретичні емпіричні завдання.

Дослідження не може проводитися без предмета (частина) і об’єкта (ціле).

Об’єкт дослідження - певна частина дійсності, конкретний предмет або явище,на яке спрямовано пізнавальну діяльність дослідника(науковця).

Предмет дослідження - окремий аспект існування об’єкта, а саме причини виникнення процесу чи явища, закономірності його розвитку, система якостей, властивостей, тощо.

Наукове дослідження спрямоване на отримання результату наукового чи науково-прикладного.

Науковий результат — нове знання, здобуте в процесі фундаментальних або прикладних наукових досліджень та зафіксоване на носіях наукової інформації у формі наукового звіту, наукової праці, наукової доповіді, наукового повідомлення про науково-дослідну роботу, монографічного дослідження, наукового відкриття тощо.

Науково-прикладний результат — нове конструктивне чи технологічне рішення, експериментальний зразок, закінчене випробування, яке впроваджене або може бути впроваджене у суспільну практику.

ІІІ. Творчість – мислення у його найвищій формі, діяльність, що створює дещо нове.

Критерії	Творча діяльність	Нетворча діяльність
Форма вихідного знання	Задача з невідомим суб’єкту алгоритмом рішення	Задача, що має відомий алгоритм рішення чи жорстку процедуру
Передбачуваність	Ймовірна	Результати передбачаються повністю, шаблонність
Якість результату	Нова	Стандартний, серійний результат
Психофізичний стан суб’єкту		Психофізіологічні параметри залишаються в нормі

 

IV. Наукова школа (НШ) — неформальний творчий колектив дослідників різних поколінь, об'єднаних загальною програмою і стилем дослідницької роботи, які діють під керівництвом визнаного лідера. Це об'єднання однодумців, що розробляє життєво важливі для суспільства проблеми під керівництвом відомого в певній галузі дослідника, має значні теоретичні і практичні результати своєї діяльності, визнані у наукових колах і сфері виробництва.

У діяльності наукової школи реалізуються такі основні функції:

• виробництво наукових знань (дослідження і навчання);

• поширення наукових знань (комунікація);

• підготовка обдарованих вихованців (відтворення).

Покоління: 1. Лідери. 2 Послідовники. 3. Учні послідовників.

Науковій школі властива сукупність ознак, які дають змогу ідентифікувати таке творче об'єднання дослідників.

Головною ознакою НШ є ефективне засвоєння і дослідження її членами актуальних проблем з висунутих керівником наукових напрямів. Мінімальний цикл, що дає підстави фіксувати існування школи, становлять три покоління дослідників: засновник школи — його послідовник — учні послідовника.

Ключова фігура НШ — її лідер, ім'ям якого названо школу. Це — видатний, авторитетний учений, котрий розробляє фундаментальні та загальні питання науки, продукує ідеї, нові напрями досліджень, здатний об'єднати навколо себе колектив однодумців.

Серед інших ознак НШ виділяють такі:

• багаторічна наукова продуктивність, що характеризується як кількісними (кількість публікацій, посилань), так і якісними показниками (лідер і члени НШ є авторами фундаментальних наукових праць, членами редколегій провідних професійних журналів і збірників);

• широта проблемно-тематичного, географічного, хронологічного діапазонів функціонування НШ;

• збереження традицій і цінностей НШ на всіх етапах її становлення та розвитку, забезпечення спадкоємності в напрямах наукових досліджень, стилю наукової роботи;

• розвиток атмосфери творчості, новаторства, відкритості для наукових дискусій як у професійній пресі, так і в спілкуванні;

• об'єднання в НШ певного кола талановитих учених, постійне її поновлення обдарованими вихованцями — послідовниками лідера, здатними до самостійного пошуку;

• постійні комунікаційні зв'язки (горизонтальні і вертикальні) між учителем та учнями, рядовими членами школи;

• активна педагогічна діяльність (кількість здобувачів, аспірантів, докторантів, підручників, навчальних посібників, розробка нових курсів);

• офіційне визнання державою (науковою спільнотою) важливості наукових досліджень НШ (число академіків, докторів, кандидатів наук, професорів, доцентів, заслужених діячів і працівників).

Вважається, що лідером НШ є переважно доктор наук. У її складі має бути не менше трьох докторів наук за спеціальністю. Проблематика наукових досліджень учнів обов'язково має бути пов'язана з тематикою вчителя — лідера школи. Інколи вказують на географічну дислокацію як одну з ознак школи, яка може бути використана як додаткова для ідентифікації НШ.

Найпоширенішим методом ідентифікації НШ є вивчення потоку кандидатських і докторських дисертацій науковців, які входять до цього неформального колективу. Такий підхід виявляє взаємовідносини "вчитель — учень", що є особливо суттєвим для НШ. Він дає змогу отримати конкретні кількісні дані про захищені дисертації, свідчить про відповідність тематики дисертацій учнів проблематиці дисертації лідера. Цей метод зводить завдання ідентифікації до встановлення формальних показників. Методом контент-аналізу досліджують змістовну єдність проблематики НШ.

Вищий науковий орган – НАН України.

ВАК – ЦОВВ, підвідомчий КМУ, що займається атестацією наукових та науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації.

Науково-дослідна (науково-технічна) установа (наукова установа) - юридична особа незалежно від форми власності, створена в установленому законодавством порядку, для якої наукова або науково-технічна діяльність є основною і становить понад 70 % загального річного обсягу виконаних робіт.

Комплексна проблема – сукупність наукових проблем, теоретичних і практичних завдань, об’єднаних спільною ідеєю і метою.

Розвідувальне (пілотажне) дослідження - найпростіший вид дослідження, яке використовується, коли предмет дослідження недостатньо або взагалі не вивчався

Описове дослідження – проводиться для одержання більш повної різнобічної інформації про об’єкт, що вивчається, його структуру, виявлення зв’язків між елементами тощо.

Аналітичне дослідження – глибоке вивчення об’єкта, методологія якого це не лише описування, а й з’ясування причин, які зумовлюють характер властивостей.

Творчі можливості – система інтелектуальних творчих якостей особистості, які сприяють успіху у творчій діяльності.

Наукова творчість – мислення в його найвищій формі, що виходить за межі відомого, а також діяльність, результатом якої є створення нового, досі невідомого.

Творчий підхід – прагнення науковця на всіх етапах дослідження до пояснення фактів, предметів, явищ.

Наукова організація праці – діяльність, що спрямована на методичне, організаційне забезпечення та координацію наукової, науково-технічної та науково-педагогічної діяльності, яка зберігає інтелектуальне і фізичне здоров’я.

Спеціалізована вчена рада – створюється і підпорядковується ВАК у відомому своїми науковими досягненнями навчальному закладі 3-4 рівня акредитації, науково-технічній, науково-дослідній установі та інших органах, що проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження учених, які проводять наукову і науково-педагогічну роботу.