Контроль видатків бюджетних установ.

Одним із завдань державного фінансового контролю Бюджетним кодексом визначено досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень. Виконання цього завдання забезпечується шляхом контролю видатків бюджетних установ.

Першим етапом контролю видатків бюджетної установи є перевірка законності, правильності та обґрунтованості складання кошторису, його розгляду, затвердження та внесення змін до кошторису.

При цьому слід перевірити наявність в установи затверджених кошторисів,планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, а у вищих навчальних закладах та наукових установах також наявності затверджених планів використання бюджетних коштів і помісячних планів використання бюджетних коштів.

Далі необхідно перевірити законність та правильність розрахунків, доцільність запланованих видатків бюджету та надання кредитів з бюджету, правильність їх розподілу відповідно до економічної класифікації видатків та класифікації кредитування бюджету, додержання діючих ставок (посадових окладів), норм, цін, лімітів, а також інших показників відповідно до законодавства.

Обґрунтованість складання кошторису перевіряється із врахуванням об'єктивноїпотреби в коштах кожної установи, виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установ (кількість класів, учнів у школах, ліжок у лікарнях, дітей у дошкільних закладах тощо), обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності погашення дебіторської і кредиторської заборгованості та реалізації окремих програм і намічених заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді.

Окремої уваги потребує дотримання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, виплату стипендії, а також на господарське утримання установ. До кошторисів можуть включатися тільки видатки, передбачені законодавством, необхідність яких обумовленахарактером діяльності установи. Видатки на придбання обладнання, капітальний ремонт приміщень тощо, які не є першочерговими, можуть передбачатися лише за умови забезпечення коштами невідкладних витрат та відсутності заборгованості.

Щодо сум видатків за кожним кодом економічної класифікації необхідно здійснити перевірку законності, а також арифметичну перевірку відповідних розрахунків, що деталізують види та кількість товарів (робіт, послуг) із зазначенням вартості за одиницю.

Розпорядники повинні затвердити у кошторисах обсяг коштів для проведення розрахунків за електричну і теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ та послуги зв'язку, які споживаються бюджетними установами, у повному обсязі в розрахункуна рік з урахуванням коштів загального та спеціального фондів відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України. До кошторисів додаються детальні розрахунки за КЕКВК1160 "Оплата комунальних послуг та енергоносіїв" на підставі затверджених в установленому порядку лімітів.

При перевірці планування видатків спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень слід врахувати, що вони плануються у такій послідовності: за встановленими напрямами використання, на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов'язань за спеціальним та загальним фондом кошторису та на проведення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду.

Перевірці підлягають внесені зміни до кошторису, плану асигнувань загального фонду бюджету, плану надання кредитів із загального фонду бюджету та плану спеціального фонду, плану використання бюджетних коштів, помісячного плану використання бюджетних коштів, які можуть вноситися у разі:

- виникнення потреби у перерозподілі бюджетних асигнувань у розрізі економічної класифікації видатків бюджету в межах загального обсягу бюджетних призначень за бюджетною програмою окремо за загальним і спеціальним фондами розпорядника;

- передачі бюджетних призначень від одного головного розпорядника бюджетних коштів до іншого;

- прийняття рішення про зменшення бюджетних призначень головним розпорядникам на суму коштів, витрачених не за цільовим призначенням;

- прийняття рішення про перерозподіл видатків у межах загального обсягу бюджетних призначень головного розпорядника бюджетних коштів за бюджетними програмами, а також збільшення видатків розвитку за рахунок зменшення інших видатків;

- прийняття рішення про перерозподіл видатків бюджету на централізовані заходи між адміністративно-територіальними одиницями;

- прийняття рішення про передачу нерозподілених бюджетних призначень на визначену в законі про Державний бюджет України мету між головними розпорядниками;

- прийняття рішення про скорочення видатків бюджету або надання кредитів за рахунок коштів загального фонду бюджету в цілому на рік;

- внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет);

- виникнення потреби у збільшенні видатків бюджету та наданні кредитів за рахунок коштів спеціального фонду бюджету внаслідок перевищення надходжень доцього фонду з урахуванням залишків бюджетних коштів напочаток року, не використаних у попередньому бюджетному періоді, порівняно з надходженнями, врахованими у бюджеті.

Про внесення змін до кошторису, плану асигнувань загального фонду бюджету, плану надання кредитів із загального фонду бюджету, плану спеціального фонду свідчать відповідні довідки, які затверджуються і виконуються у тому ж порядку, що і кошториси, плани асигнувань загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фонду.

Після перевірки законності та обґрунтованості складання кошторису проводиться перевірка результатів його виконання. Для здійснення контролю за відповідністю бюджетних асигнувань, затвердженим розписам відповідних бюджетів, органи Державної казначейської служби обліковують розподіли показників зведених кошторисів, у розрізі розпорядників нижчого рівня та одержувачів, показників планів використання бюджетних коштів, помісячних планів використання бюджетних коштів.

Розпорядники мають право провадити діяльність виключнов межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду, а вищі навчальні заклади та наукові установи також в межах бюджетних асигнувань, затверджених планами використання бюджетних коштів і помісячними планами використання бюджетних коштів, за наявності витягу, доведеного органом Державної казначейської служби, що підтверджує відповідність цих документів даним казначейського обліку.

Здійснення видатків бюджету та надання кредитів з бюджету без затверджениху встановленому порядку кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду і планів використання бюджетних коштів, помісячних планів використання бюджетних коштів припиняється через 30 календарних днів після затвердження розписів відповідних бюджетів.

Контроль видатків здійснюється у розрізі касових та фактичних видатків (табл. 1).

Таблиця 1

Завдання, облікові джерела інформації, об’єкти та особливості контролю касових і фактичних видатків

Показники	Касові видатки	Фактичні видатки
Облікові джерела інформації	Платіжні доручення, виписки з реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків; Картки аналітичного обліку касових видатків, дані за рахунками 321, 323, 324, 326	Рахунки-фактури, накази по особовому складу, табелі обліку робочого часу, акти виконаних робіт, накладні на видачу матеріалів; Картки аналітичного обліку фактичних видатків, дані за рахунками 80, 81
Завдання контролю	Контроль цільового витрачання коштів бюджету згідно із затвердженим кошторисом	Контроль виконання кошторису в цілому та дотримання встановлених норм видатків за КЕКВ
Операції – об’єкти контролю	Одержання і витрачання асигнувань за кодами економічної класифікації видатків бюджету	Фактичне нарахування видатків за кодами економічної класифікації видатків бюджету

 

При аналізі відхилень між фінансовими показниками слід мати на увазі:

1) перевищення фактичних видатків над затвердженими асигнуваннями може свідчити про:

- невжиття керівництвом установи необхідних заходів щодо приведення видатків у відповідність до бюджетних асигнувань, взяття зобов'язань понад асигнування, що є бюджетним правопорушенням та призводить до утворення небюджетної заборгованості;

- затвердження кошторису в сумах, що не забезпечують реальної потреби установи у відповідних коштах, наприклад, на підвищення мінімального розміру заробітної плати або у зв'язку з підвищенням цін, тарифів тощо;

- використання (списання на фактичні видатки) наявних на початок року запасів;

- отримання (списання на фактичні видатки) робіт (послуг, товарів), які на початок року перебували у складі дебіторської заборгованості.

В кожному окремому випадку таких відхилень слід з'ясовувати причини і фактори, що вплинули на них;

2) якщо фактичні видатки менші затверджених асигнувань, це може свідчити про:

- економне та раціональне використання бюджетних коштів;

- планування зайвих асигнувань, наприклад, через неврахування наявних на початок року залишків запасів, дебіторської заборгованості (зачасту - на оплату комунальних послуг);

- невиконання плану щодо розвитку чи функціонування мережі, штатів та контингенту, непроведення потрібних видатків, що негативно впливає на діяльність установи;

- утворення дебіторської заборгованості, накопичення запасів;

- несвоєчасне відображення в бухгалтерському обліку операцій, пов'язаних з фактичними видатками (виконаних робіт, спожитих послуг, використаних запасів) або недоліки у здійсненні контролю за виконанням постачальниками (виконавцями) зобов'язань, взятих ними за укладеними з бюджетною установою договорами.

У разі, якщо бюджетна установа суттєво знизила обсяг послуг, доцільно проаналізувати зміни у розрахунках та обґрунтованість проведених видатків;

3) перевищення фактичних видатків над касовими може свідчити про:

- погашення дебіторської заборгованості, що обліковувалась на початок року;

- утворення (внаслідок отримання товарів, робіт, послуг без здійснення попередньої оплати) кредиторської заборгованості на кінець звітного періоду;

- списання запасів, які були придбані раніше;

- неповне фінансування установи у порівнянні з затвердженими асигнуваннями;

4) якщо фактичні видатки менші за касові, це може свідчити про:

- погашення кредиторської заборгованості, що обліковувалася на початок року;

- збільшення запасів;

- утворення (внаслідок здійснення попередньої оплати) дебіторської заборгованості на кінець звітного періоду.

В останньому випадку необхідно пересвідчитися в доцільності і законності таких авансових платежів: коли і кому перераховано кошти, чи немає серед одержувачів коштів фіктивних чи бездіяльних структур, чи дотримується установою обмеження попередньої оплати термінами, встановленими постановами Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764, від 07.07.97 № 703, від 15.09.99 № 1715;

5) перевищення касових видатків над затвердженими асигнуваннями, як правило, свідчить про бюджетне правопорушення, наприклад, нецільове використання бюджетних коштів, фінансування установи з невідповідного бюджету або з двох бюджетів.

Необхідно з'ясувати, за рахунок яких кодів економічної класифікації проведено "додаткові" видатки, як це вплинуло на діяльність установи, встановити причини допущених перевитрат. Слід звернутися до відповідного органу Державного казначейства із запитом про підстави для таких операцій та запросити вичерпні пояснення посадових осіб бюджетної установи.

Необхідно пересвідчитися, що здійснені видатки пов'язані з діяльністю установи, встановленою її установчими документами;

6) якщо касові видатки менші затверджених асигнувань, це може свідчити про:

завищення асигнувань;

неповне фінансування установи.