Адмін.-терит. устрій на Слобожанщині: формування полків, їх устрій та функціонування

Адміністративно-територіальний устрій Слобідської України був подібним до устрою Гетьманщини, хоч існували і певні відміності. На території Слобожанщини сформувалося 5 козацьких полків – Острогозький, Харківський, Сумський, Охтирський та Ізюмський. Полки підлягали московському воєводі в Білгороді, який подавав полковникі до затвердження царем. Ці полки, як і в Гетьманщині, були не тільки військовими, а й адмін.-терит. одиницями. Полки поділялися на сотні. Поком керував полковник з полковою старшиною. Полкова страшина складалася з полкового обозного, який завідував артилерією і фортецями, судді, осавула і хорунжого – помічників полковника у військовій справі та двох писарів. Посада полковника була виборною. Він очолював адміністрацію полку, затверджував судові поставнови, роздавав поселенцям вільні землі, а також командував полком під час походів. Полковників обирали довічно. Крім того, на Слобожанщині нерідко траплялося успадкування посади полковника. Це зумовлювалося особливостями заселення нових земель: полковники були звичайно втажками переселенських груп, вони мали надзвичайний авторитет, бо фактично були засновниками полків, на відміну від Гетьманщини. Полковник мав знаки своєї влади: пернач (шестигранна булава), прапор і печатку.він писав від свого імені грамоти, які складом і формою нагадували гетьманські універсали.

Якщо спочатку козацьку старшину обирали на козацьких радах, то у 18 ст. царський уряд призначав старшину з верхівки козацтва. Судові справи вирішувалися у т.зв. полковій ратуші. В сотні були ті самі старшини. Сотника вибирала полкова страшина, а він сам добирав собі сотенних старшин.

Справи слобідських полків підлягали в Москві т.зв. „ Розрядному Приказу”, де «приказ» - рід міністерства. З кінця 17 ст. слобідські полки передано в завідування т.зв. «Великоросійського Приказа». Основою конституції полків були царські «жаловані» грамоти. Першу таку грамоту отримав Острогозький полк у 1652, в 1669 отримали Харківський, Сумський, Охтирський, у 1670 – Ізюмський. Ці гармоти надавали: право власного козацького устрою, свободу від податків на землю, право вільної торгівлі й вільного викурювання горілки.

Соціальний устрій та побут населення Слобожанщини

Після національно-визвольної війни укр.. суспільство зазнало великих змін. Насамперед зростала чисельність козацтва, яке перетворилося на привілейований стан. Козацтво зберегло свою провідну роль у суспільному дитті й у Слобожанщині. Козаки тут були землевласниками, працювали на землі у власних господарствах, мали право вільно торгувати, не сплачували податків. Так само як і в Гетьманщині їхньою головною повинністю була військова служба. Тут козаки поділялися на 2 категорії: на козаків «виборних» та «підпомішників». Виборні, це ті козаки, що самі відбували службу, поставляючи певний контингент озброєних вояків, щоб заповнити установлений «компут». Підпомішники – це були бідніші козаки, які самі звичайно не служили, а допомагали виборним грішми чи продуктами. Селяни як окремий стан, появилися на Слобожанщині одночасно з козаками. Вони оселилися як вільні хлібороби, зберігаючи свою назву «посполиті», яку й мали на Гетьманщині. Вони платили до царського скарбу податок, але зберігали довший час право вільного переходу з місця на місце. Проте більша частиа посполитих селилася на землях козацької старшини та заможніших козаків, не бажаючи отримувати землю з фонду т.зв. вільних військових земель, бо володіння такою землею було зв’язане з військовою службою: треба було записати в козакиі відбувати воєнну службу. Також серед переселенців Слобожанщини було багато міщан. Вони як і селяни, білше жили з хліборобства, проте й не цуралися ремесла, запровадили цеховий устрій.