Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Про додатковий секретний протокол до німецько-радянського пакту про ненапад від 23 серпня 1939 Р. ⇐ ПредыдущаяСтр 6 из 6
23 серпня 1939 р. Ріббентроп і Молотов підписали німецько-радянський пакт про ненапад й додатковий секретний протокол. Цей протокол визначив зони впливу двох держав у Східній Європі в разі «територіальних і політичних змін». Німеччина відмовлялася від будь-якого впливу на Фінляндію і балтійські держави, а східні території Польської держави по лінії Нарва — Вісла — Сян на прохання Москви мали бути зайняті Радянським Союзом. Після церемонії підписання договору обидві делегації відзначили цю подію у присутності Сталіна. І саме тоді Сталін несподівано проголосив тост за фюрера німецького Райху. З цієї нагоди Молотов підкреслив, що зміни в німецько-радянських відносинах стали можливі завдяки промові Сталіна в березні 1939 p., добре сприйнятій у Берліні. 1 -го вересня фюрер вихваляв пакт із Росією, пакт, який заперечував застосування сили, зобов'язував обидві держави консультуватися між собою з приводу деяких європейських питань, полегшував економічне співробітництво. І Захід тут нічого не змінить, сказав Гітлер. Гітлер настільки міг радіти перспективами німецько-радянського співробітництва, що того ж таки дня, о 4.15 ранку вторгнувся у Польщу. Франція і Англія стали 3 вересня на бік Польщі; так почалася розв'язана Гітлером війна в Європі. Kosyk W. L "Allemagne national-socialiste et L "Ukraine. — Paris, 1986. -P. 72. підсумковий тест модуля 1. Які положення Конституції УРСР 1919 року викликали найбільше невдо а) про позбавлення політичних прав приватних торгівців та комерційних б) про відміну національного герба-тризуба; в) про скасування приватної власності на землю та диктатуру пролетаріату; г) про передачу законодавчих функцій Всеукраїнському з'їзду Рад. 2. Яку назву носила Українська радянська держава після її створення у гру а) Українська Радянська Соціалістична Республіка; б) Українська Соціалістична Радянська Республіка; в) Українська Держава; г) Українська Народна Республіка. З.Яке з нижченаведених варіантів є хибним твердженням? - "Виборчих прав за Конституцією УРСР 1919 року були позбавлені"... а) найбідніші селяни; б) священики; в) особи, які користувалися найманою працею; г) агенти царської поліції.
4. Україна була включена до складу засновників ООН тому, що: а) на цьому наполягав Й. Сталін; б) її територія була окупована німцями; в) понесла найбільші втрати у війні; г) після перемоги над Німеччиною мала високий міжнародний авторитет. 5. Після проголошення ЗО червня 1941 року Акта ОУН про відновлення а) Євген Коновалець; б) Андрей Шептицький; в) Степан Бандера; г) Ярослав Стецько. 6. Останньою із приєднаних до УРСР територій стала: а) Кримська область; б) Північна Буковина; в) Південна Бессарабія; г) Закарпаття. 7. Із перелічених органів державної влади за Конституцією 1919 року на а) Раді Народних Комісарів; б) Президії ВУЦВК; в) Всеукраїнському Центральному Виконавчому Комітету; г) Всеукраїнському з'їзду Рад. 8. У якій із конституцій УРСР затверджено положення про керівну і спря а) 1919; б) 1929; в) 1937; г) 1978. 9. Яке українське місто називають П'ємонтом національного відродження? а) Київ; б) Львів; в) Новгород-Сіверський; г) Бердичів.
10. Назвіть нині суверенну державу, яка у 1920-1930-х роках на правах автономії входила до складу УРСР: а) Молдова; б) Білорусь; в) Словаччина; г) Кримсько-татарська національна автономія. МОДУЛЬ № 8 Державність та право незалежної України Зміст дидактичної одиниці Суспільно-політичні передумови проголошення незалежності України. "Декларація про державний суверенітет України" від 16 липня 1990 року. Спроба державного перевороту та проголошення Акту незалежності України. Всеукраїнський референдум від 1 грудня 1991 року. Конституційний процес в Україні. Конституція 1996 року. Анотація У даному модулі йдеться про витоки та суспільно-політичні передумови проголошення незалежності України, розкривається сучасний стан національного державотворення. З появою на політичній карті нової країни у центрі Європи постала потреба правового забезпечення її державного будівництва. Відтак, у модулі знайшов відображення тернистий шлях компромісів та узгоджень, задля створення ефективної моделі Основного закону країни. Основні положення Конституції 1996 року детально розглянуті та проаналізовані.
Джерела 1. Слюсаренко А.Г., Томенко М.В. Історія української конституції.— К., 2. Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року// Радян 3. Декларація про державний суверенітет України: Прийнята Верховною 4. Заява глав держав Республіки Беларусь, РСФРР, України від 8 грудня
Основна література 1. Історія держави та права України: Академічний курс.— К., 2000.— С. 2. Кузьминець О., Калиновський В. Історія держави та права України. — К., Додаткова література 1. Гетьман В.П. Як приймалась Конституція України. — К., 1996. 2. Кампо В. Українські реформи: політика і право. — К., 1995. 3. Кремень В.Г., Табачник Д.В., Ткаченко В.М. Україна: альтернативи посту 4. Плющ І. Хто ми і куди йдемо. — К., 1993. ТЕСТ-ДОІГУСК 1. Україна першою із радянських республік проголосила свою незалеж а) так б) ні 2. Першим Прем'єр-міністром незалежної України був Л.Д. Кучма, 3. Україна є повноправним членом Співдружність Незалежних Держав, 4. Акт незалежності був підготовлений багаторічним політичним в'язнем Л. а) так Б) ні 5. Українську державність першою визнала Росія, МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ Ознайомлення зі змістом навчального модуля слід розпочинати із реконструкції загальної політичного полотна, на якому розгорталися події, пов'язані з проголошенням незалежності України. Необхідно згадати про конвульсивні спроби колишнього керівництва Радянського Союзу, зокрема її Президента М. Горбачова, зберегти СРСР, щоправда у вигляді оновленого Союзу Суверенних республік. На цьому тлі варто проаналізувати перші законодавчі кроки, здійснені Верховною Радою УРСР на шляху до державного суверенітету. Серед них виділяються закони „Про Президента Української РСР" та,Дро вибори Президента Української РСР". Слід глибоко і всебічно ознайомитися з основними положеннями Декларації про державний суверенітет Української РСР", яка започаткувала українську незалежність, проголошену актом від 24 серпня 1991 року. Входження до Співдружності Незалежних Держав та особливий статус України у цьому утворені мусять спонукати студента до роздумів про доцільність існування об'єднання у даному політичному форматі. Чи не заважає СНД входженню України до європейських та євроатлантичних структур, особливо після проголошення у травні 2002 року Радою Національної безпеки України курсу на зближення з НАТО? Як останнє кореспондується зі статусом України як нейтральної держави? — ці дискусійні питання виносяться на самопідготовку. До знайомства з конституційним процесом в Україні у 90-х роках XX ст. варто приступати після вивчення основних положень Конституції 1996 року у курсі теорії держави та права. У свою чергу історія держави та права дає можливість порівняти та співставити на відповідність української конституції до світових конституційних стандартів не лише за структурою, а й за змістом. З цією метою використайте підручник для дистанційного навчання з історії держави та права зарубіжних країн автора Ковалевської О.О.
МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ Першим кроком на шляху досягнення Україною незалежності стало ухвалення Верховною Радою Української РСР Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року. Із 385 депутатів, присутніх у цей день на засіданні, „за" проголосували 355, „проти" — чотири, не взяли участі в голосуванні — 26. Декларація складалася зі вступу (преамбули) та десяти розділів. У ній методологічно визначено природу і суть нового обличчя та характеру держави, загальні контури концепції українського державотворення. У Декларації зазначено, що генеративним механізмом у суспільстві виступає Верховна Рада, яка, виражаючи волю народних мас, прагнучи створити демократичне суспільство, дбаючи про повноцінний політичний, економічний, соціальний і духовний розвиток народу, визначаючи необхідність побудови правової держави, проголосила державний суверенітет як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади в межах її території та незалежність і рівність не тільки в розв'язанні внутрішніх питань, а й у зовнішніх зносинах. У Декларації визначалося, що Україна як суверенна держава розвиватиметься в існуючих кордонах на основі здійснення українською нацією невід'ємного права на самовизначення. Будь-які насильницькі дії проти національної державності України з боку політичних партій, громадських організацій чи окремих осіб переслідуються законом. Українська держава „забезпечує рівність перед законом усіх громадян Республіки, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, освіти, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин". Україна є самостійною у розв'язанні будь-яких питань свого державного життя, а державна влада здійснюється за принципом її розподілу на законодавчу, виконавчу і судову; найвищий нагляд за точним і однаковим виконанням законів у державі здійснює Генеральний прокурор. Територія України в існуючих кордонах є недоторканою і не може бути змінена чи використана без її згоди.
Національним багатством країни володіє, користується і розпоряджається тільки народ України. Саме народ України є єдиним джерелом державної влади. Україна „самостійна у вирішенні питань науки, освіти, культурного і духовного розвитку української нації, гарантує всім національностям, що проживають на території Республіки, право їх вільного національно-культурного розвитку. Українська РСР забезпечує національно-культурне відродження українського народу, його історичної свідомості та традицій, національно-етнографічних особливостей, функціонування української мови у всіх сферах суспільного життя". Досить важливим і новим у конституційному законодавстві України є такий пункт: держава виявляє піклування про задоволення національно-культурних потреб українців, котрі проживають за її межами. Проголошувалося, що Україна має право на повернення у власність народу національних, культурних та історичних цінностей, які перебувають за межами України. Україна також має право на власні збройні сили, внутрішні війська та органи державної безпеки. В Декларації заявлялося, що громадяни Української РСР проходять дійсну військову службу на території республіки і не можуть використовуватися за її межами без згоди Верховної Ради. За Україною передбачалося закріпити в майбутньому статус постійно нейтральної держави, яка не бере участі у військових блоках і дотримується трьох неядерних принципів: не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї. В останньому розділі підкреслювалося, що Україна є суб'єктом міжнародного права, здійснює безпосередні зносини з іншими державами, укладає з ними договори, обмінюється дипломатичними, консульськими, торговельними представництвами, бере участь у діяльності міжнародних організацій тощо. Відносини України з іншими радянськими республіками встановлюються на основі договорів, укладених на принципах рівноправності, взаємодопомоги і невтручання у внутрішні справи. Українська держава визнає перевагу загальнолюдських цінностей над класовими, пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами національного права. Отже, Декларація послужила правовою основою для будівництва України у новому форматі — її незалежності. Політичні події, що сталися у Радянському Союзі влітку 1991 року, прискорили процес здобуття незалежності Українською РСР. Після того, як комуністична партійна номенклатура спробувала здійснити державний переворот, Верховна Рада України ухвалила 24 серпня Акт проголошення незалежності. Його автором став дисидент, котрий відбув 27-річний термін тюремного ув'язнення, Левко Лук'яненко. На Веукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року 90,35 відсотка виборців підтвердили Акт проголошення незалежності України. Маючи абсолютну підтримку українського народу, висловлену на референдумі, перший Президент України Леонід Кравчук 7 грудня 1991 року у Біловезькій Пущі (неподалік від Мінська) разом із Президентом Росії Б. Єльциним та лідером Бєларусі С.Шушкевичем денонсували Союзний договір 1922 року. Цього ж дня вони підписали угоду про створення Співдружності незалежних держав (СНД). Почався новий етап української історії.
Конституційний процес в Україні. Спираючись на Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада у жовтні 1990 року утворила конституційну комісію, яка мала розробити проект концепції Основного закону. Комісія опрацювала сім варіантів документа. У червні 1991 року концепция нової Конституції була затверджена і розпочалася розробка її проекту. Укладачі вивчали Конституції багатьох держав, міжнародні конвенції, історичний досвід самої України. У проекті були закріплені положення, що містилися в Загальній Декларації прав людини, пактах ООН про економічні, соціальні і культурні права, Європейській конвенції з прав людини тощо. Ці норми не викликали заперечень на всіх етапах конституційного марафону і увійшли до остаточного тексту Конституції. Дебати викликали суперечливі позиції Президента України Л.Кравчука і Верховної Ради щодо проблеми розподілу влади. Більшість депутатів вимагала зберегти положення чинного Основного закону 1978 р. і відкидала норми про посилення виконавчої вертикалі влади. Полеміка відбувалася в основному між прихильниками і противниками збереження радянської системи. Різні думки висловлювалися щодо форми правління в Україні - парламентська чи президентська республіка. Восени 1993 р. конституційний процес остаточно загальмувався. Діючою залишалася Конституція УРСР 1978 р., до якої було внесено понад дві сотні поправок. Другий етап конституційного процесу розпочався після виборів Президента і нового складу Верховної Ради. У вересні 1994 р. почала діяти нова конституційна комісія, утворена за принципом представництва двох гілок влади. Співго-ловами комісії були затверджені Президент України Л.Кучма і Голова Верховної Ради О.Мороз. Але конфронтація між двома суб'єктами законодавчого процесу не дозволили проблему зрушити з місця. Лише у червні 1995 р. політичну кризу припинила Конституційна угода, укладена строком на один рік між Л.Кучмою і О.Морозом. Угода тимчасово зупиняла дію положень Конституції 1978 p., які їй суперечили. Обумовлювалося, що впродовж року гілки влади дійдуть згоди у конституційному питанні. На цей термін обмежувалися повноваження парламенту та місцевих рад і розширювалися нормотворчі та адміністративні функції виконавчої влади. Винятково важливий етап і нестандартний крок, яким став Конституційний Договір між Верховною Радою і Президентом України, а змогу зберегти керова-
ність, започаткувати цілісність державної політики на основі принципу розподілу влади, стимулювати, власне, конституційний процес. В лютому 1996 р. конституційна комісія передала проект Основного закону на розгляд парламенту разом із зауваженнями своїх членів. Проект розглядався майже три місяці. Відбулося три офіційні читання. Найбільші дискусії серед депутатів викликали п'ять пунктів: розподіл повноважень між гілками влади, проблема власності, державна символіка, статус російської мови і статус Республіки Крим. У черговий раз конституційний процес був заблокований. Однак політичні діячі України спромоглися знайти вихід із глухого кута. У парламенті виникла неофіційна депутатська узгоджувальна комісія на чолі з народним депутатом М.Сиротою. На початку травня 1996 року вона була затверджена Верховною Радою як тимчасова спеціальна депутатська комісія. Долаючи величезні труднощі, комісія узгоджувала думки різних фракцій, партій і течій у кожній спірній статті Конституції. Загалом робота над проектом Конституції тривала майже два роки. Для цього були потрібні справді титанічні зусилля, безмежне терпіння, здатність до компромісу, усвідомлена відповідальність за долю країни та народу, за громадський спокій. У ніч з 27 на 28 червня, після тривалих дебатів, Основний Закон нашої держави був ухвалений Верховною Радою. Цей день проголошено державним святом. Основні положення Конституції України 1996 року. Конституція проголошує, що Україна за формою правління є демократичною республікою. Демократизм політичного режиму визначається тим, що державна влада здійснюється на підставі її поділу на законодавчу, виконавчу і судову та виключно у межах повноважень, закріплених Конституцією і чинним законодавством. Важливою ознакою демократії є також розвиток в Україні місцевого самоврядування як недержавної форми участі місцевого населення (територіальних громад — жителів сел, селищ і міст) у розв'язанні питань місцевого значення, які регулюються законом про місцеве самоврядування. Не менше значення для розвитку демократії в країні є утвердження у Конституції принципу політичної, економічної та ідеологічної різноманітності суспільного життя. В Основному законі чітко зазначено, що будь-яка ідеологія не може визнаватися державою обов'язковою. Держава гарантує свободу політичної діяльності. Заборона політичної діяльності можлива лише у тих випадках, коли вона загрожує національній безпеці, громадському порядку, пов'язана з формуванням та існуванням не передбачених законом військових та інших озброєних формувань. Серед принципово важливих положень, що містяться у Загальних засадах Конституції України, слід вказати на визначення України як унітарної держави, територія якої є цілісною і недоторканною; встановлення єдиного громадянства, визнання у відповідних умовах чинних міжнародних договорів частиною національного законодавства. Конституція визнає людину, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпеку вищою соціальною цінністю в Україні. Соціальний характер держави визначає й конституційне регулювання питань, пов'язаних з використанням власності та захистом усіх суб'єктів права власності; рівності їх усіх перед законом. Стаття 8 Конституції проголошує принцип верховенства права. У цій та інших статтях закріплені принципові положення, що є невід'ємними ознаками правової держави: вища юридична сила Конституції; обов'язковість відповідності нормам Конституції норм інших нормативно-правових актів, що видаються в Україні; пряма дія норм Конституції; можливість безпосередньо, посилаючись на її норми, захищати свої права у суді; закріплення принципів, за якими нікого не можна примушувати робити те, що не передбачено законодавством. Як одну з головних ознак правової держави слід розглядати порядок регулювання, захисту прав і свобод людини та громадянина. Конституція України закріплює широкий спектр прав і свобод людини і громадянина. Так, до особистих прав людини віднесені право на вільний розвиток своєї особистості, невід'ємне право на життя, право на повагу до людської гідності, право на свободу й особисту недоторканність, недоторканність житла, право на таємницю листування, телефонних розмов, невтручання в особисте і сімейне життя, право на свободу пересування і вільний вибір місця проживання, право на свободу думки і слова, право на свободу світогляду і віросповідання. До політичних прав Конституція відносить право на об'єднання у політичні партії та громадські організації, право брати участь в управлінні державними справами, право на мирні збори і маніфестації, право на звернення до органів державної влади, місцевого самоврядування та посадових осіб цих органів. Серед економічних, соціальних і культурних прав людини і громадянина Конституція передбачає право кожного володіти, користуватися і розпоряджати- ся своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, право на підприємницьку діяльність, право на працю, право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів тощо. У Конституції встановлюються гарантії прав людини і громадянина. До них належить, зокрема, право на судовий захист громадянином своїх прав і свобод. Серед інших загальних засад Конституції велике значення мають ті, що стосуються мовної політики. Вони визначають, що державною мовою в Україні є українська, всебічний розвиток і функціонування якої забезпечується державою. Поряд з цим гарантується вільний розвиток, використання і захист російської та інших мов національних меншин. Держава зобов'язується сприяти вивченню мов міжнародного спілкування, що є однією із суттєвих ознак відкритості українського суспільства. Конституція визначає й основні напрями розвитку культурної політики держави. У ній підкреслюється, що держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури. Разом з розвитком української культури Конституція закріплює положення, спрямовані на розвиток етнічної, культурної, мовної, релігійної самобутності усіх корінних національних меншин України. Важливим є конституційне положення, згідно з яким Україна піклується про задоволення національно-культурних потреб українців, які проживають за межами України. До принципових і послідовно демократичних слід віднести положення Конституції, які визначають український народ як суб'єкт власності на землю, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які перебувають у межах території України. Подібний правовий статус мають також природні ресурси континентального шельфу України, виключної (морської) економічної зони. Від імені народу право власності щодо зазначених об'єктів здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. У Конституції наголошується, що основним національним багатством України є земля, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на неї гарантується чинним українським законодавством. Воно може набуватися і реалізовуватися окремими громадянами, юридичними особами та державою на підставі й у порядку, встановлених законом. В Основному Законі визначені конституційні органи України, їх правовий статус, характер взаємовідносин між владними структурами, закріплюється статус органів місцевого самоврядування. Верховна Рада України, що налічує 450 обраних депутатів, є органом законодавчої влади, парламентом держави. Депутати обираються на чотири роки на основі загального, рівного, прямого виборчого права при таємному голосуванні, працюють на професійних засадах. Повноваження Верховної Ради можуть бути припинені Президентом України, якщо протягом 30 днів чергової сесії пленарне засідання не почнеться. Верховна Рада виконує низку функцій щодо утворення відповідних органів державного управління. Так, вона дає згоду на призначення Президентом України Прем'єр-Міністра, призначення на посаду і звільнення з посади за поданням Президента України Голови Національного банку. До її повноважень належать також призначення і звільнення половини складу Ради Національного банку, Національної Ради з питань телебачення й радіомовлення. У світлі цих положень слід розглядати і повноваження Верховної Ради щодо призначення на посаду та звільнення з посади Голови і членів Рахункової палати, яка здійснює контроль за використанням коштів Державного бюджету. Президент України згідно з Конституцією є главою держави, виступає від її імені. Він є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, дотримання Конституції, прав і свобод людини і громадянина. Статус Президента як глави держави підтверджує багатофункціональна сутність цієї державної посади. Глава держави уособлює державну владу загалом, він не належить до жодної з гілок державної влади. Навпаки, глава держави має об'єднувати усі гілки державної влади, забезпечуючи спрямованість їх діяльності в єдиному напрямку. Вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів. Правова база його діяльності — Конституція, закони України та акти, видані Президентом України. Кабінет Міністрів відповідальний перед Президентом і підконтрольний та підзвітний Верховній Раді. На практиці ця залежність реалізується у тому, що Президент України призначає за згодою Верховної Ради Прем'єр-Міністра, припиняє його повноваження і приймає рішення про його відставку. Крім цього, Президент за поданням Прем'єр-Міністра призначає членів Кабінету Міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади, глав державних адміністрацій, а також звільняє їх з посади. Підконтрольність і підзвітність Кабінету Міністрів Верховній Раді відтворюється у тому, що парламент затверджує бюджет, опрацьований урядом, контролює його роботу. Кабінет Міністрів є вищим державним органом оперативно- го управління. Він здійснює необхідні заходи у сфері забезпечення обороноздатності держави, боротьби зі злочинністю, спрямовує і координує роботу міністерств та інших органів виконавчої влади. Міністерства, державні комітети та інші відомства загальнодержавного рівня належать до центральних органів виконавчої влади. Згідно з Конституцією України і Законом України „Про місцеві державні адміністрації"', прийнятим 9 квітня 1999 p., виконавчу владу в областях, районах, в Автономній Республіці Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Вони є органом виконавчої влади і входять до системи органів виконавчої влади. Місцева адміністрація здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою. Місцеві державні адміністрації зобов'язані забезпечувати на своїх територіях виконання Конституції, чинних законів, указів та розпоряджень Президента України, актів центральних органів виконавчої влади, законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян. З прийняттям Основного Закону утворена якісно нова інституція у системі державних органів - Конституційний Суд. Його діяльність спрямована на посилення конституційного контролю в усіх без винятку сферах, стабілізацію конституційного ладу, затвердження принципу верховенства права і вищої юридичної сили Конституції, прямої дії її норм, забезпечення конституційних прав і свобод людини і громадянина. На становлення України як соціальної, правової держави суттєво впливає стан місцевого самоврядування. Загальне поняггя місцевого самоврядування містить ст. 140 Конституції, згідно з якою місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Важливою гарантією захисту прав людини і громадянина в їхніх стосунках з органами і посадовими особами державного управління є конституційне право звернення до суду. Конституція України виходить з того, що здійснення правосуддя в Україні належить виключно до компетенції судів. Судочинство здійснюється судами загальної юрисдикції, які організовуються за принципом територіальності та спеціалізації. Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є
Верховний Суд України. Вищими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі суди — наприклад, Вищий арбітражний суд України. Конституція забороняє утворення будь-яких надзвичайних судів. Конституція і закони гарантують незалежність та недоторканність суддів. Судочинство, залежно від характеру судової справи, провадиться суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних. Прийняття Конституції знаменувало собою найвидатніший акт, який став важливим етапом у розвитку нашого суспільства, п'ятирічного періоду утвердження України як незалежної суверенної держави. Накопичений досвід державно-правового будівництва в Україні показав, що виникла нагальна потреба в удосконаленні деяких статей Конституції, зокрема, збалансування повноважень окремих гілок влади. У зв'язку з цим Президент України Л.Кучма під впливом організованих опозиційними партіями масових виступів та демонстрацій 24 серпня 2002 року запропонував провести політичну реформу і змінити існуючу систему влади. Винесений на всенародне обговорення проект змін не знайшов підтримки у народу, адже був далеким від європейської конституційної моделі. В останніх варіантах, запропонованих Адміністрацією Президента, дійсно передбачається перетворення країни з президентсько-парламентської за своєю суттю в парламентсько-президентську республіку. Щоправда, спосіб обрання президента Верховною Радою також не знаходить розуміння ні в народу, ні в самій Верховній Раді. Такі радикальні політичні пропозиції в разі їхньої реалізації потребуватимуть суттєвих змін положень Конституції 1996 року. Додатки Питання. Хто такий „омбудсмен", які функції він виконує? Відповідь. Омбудсмен — це уповноважений Верховної Ради України з питань прав людини. Посада омбудсмена існує в багатьох країнах світу. Вперше вона була запроваджена у Швеції в ] 809 році. Основною її функцією тоді був нагляд за правосуддям. В Україні омбудсмен діє на підставі Закону „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", прийнятого 23 грудня 1997 року. У 2003 році на цю посаду була вдруге обрана Ніна Карпачова. Питання. Розкажіть про діяльність Конституційного Суду України (КСУ). Відповідь. Конституційний Суд України — це єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні, який вирішує питання про відповідність законів та ін- ших актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України. КСУ складається з 18 суддів. Президент України, Верховна Рада України та з'їзд суддів України призначають по 6 суддів КСУ. Про значення Конституції України 1996року З прийняттям Конституції підведено риску під періодом бездержавності, гарантовано незалежність України. Цим вона остаточно утвердилася у світі. Визначено базові координати й орієнтири, сукупність суспільних цінностей — усе те, що формує політико-економічну систему. Створено передумови для того, щоб функціонування і розвиток держави й суспільства не залежали від політичних орієнтацій партій та окремих діячів. Вичерпно окреслено відносини держави і громадянина, їх права та взаємні обов'язки, встановлено граничні межі втручання держави у життя суспільства та окремої особи. Такі принципи, випробувані й збагачені віковою практикою, освячені традиціями і звичаями, лежать в основі загальновизнаних у світі демократій. Витяг із підручника: Історія України. — К., 1997. — С. 396. ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ 1. Вкажіть основні причини розгортання національно-визвольного руху в кінці 2. Які основні причини розпаду СРСР? 3. Розкрийте зміст: а) Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 p.; б) Акту про незалежність 24 серпня 1991 року. 4. Яка мета створення СНД? 5. Охарактеризуйте зміст конституційного договору від 8 червня 1995 року. 6. Назвіть структуру Конституції України від 28 червня 1996 року. 7. Як відображений принцип розподілу влад у діючій Конституції України? 8. Орган законодавчої влади та його повноваження. 9. Глава держави, його взаємини з різними гілками влади (за Конституцією). 10. Організація виконавчої влади в Україні. 11. Знайдіть у рекомендованих підручниках чи додатковій літературі основні да- ти входження Західної України, Закарпаття, Північної Буковини та Криму до складу Української РСР, запишіть їх у зошит. Підсумковий тест модуля 1. Положеннями Декларації про державний суверенітет від 16 липня 1990 а) залишитися нейтральною державою; б) вступити до військового блоку — НАТО; в) вступити до Варшавського договору; г) вступити до Європейського союзу. 2. Статус української мови як державної вперше визначений у: а) Конституції України 1996 року; б) Законі про мови в УРСР 1990 року; в) Акті проголошення незалежності 1991 року; г) Декларації про державний суверенітет України 1990 року. 3. Основною передумовою проголошення незалежності України 24 серпня а) результати березневого 1991 року референдуму про збереження СРСР; б) провал державного перевороту у Москві; в) рішення Президії Верховної Ради України про заборону комуністичної г) приїзд в Україну Президента США Дж. Буша-старшого. 4. Згідно із Законом „Про громадянство України" 8 жовтня 1991 року гро а) ті, хто визнали Україну своєю державою; б) ті, хто на момент введення закону в дію перебували на території України в) ті, хто на момент введення закону в дію проживали на території України; г) ті, хто отримав дозвіл на громадянство від паспортної служби України. 5. Кримська республіка є автономією: а) адміністративною; б) національною; в) національно-персональною; г) територіальною. 6. Першим цивільним міністром Збройних Сил України став: а) Шмаров В.; б) Радецький В.; в) Морозов К.; г) Марчук Є. 7. Найчисельнішою політичною партією в Україні нині є: а) Батьківщина; б) Український Народний Рух; в) Комуністична партія України; г) Соціал-демократична партія України. 8. Конституція України 1996 року визначила наступну форму державного а) парламентська республіка; б) у Конституції не зазначається; в) президентсько-парламентська республіка; г) парламентсько-президентська республіка. 9. Яке із зазначених положень Конституції 1996 року не можна віднести до а) право на мирні збори; б) право на об'єднання у політичні партії; в) право на маніфестації; г) право на невтручання в особисте і сімейне життя. 10. З якого моменту за Конституцією України 1996 року розпочинаються а) з моменту ухваленого рішення Центрального виборчого комітету; б) з моменту складення присяги;
|
|||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-01-20; просмотров: 129; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.15.27.232 (0.13 с.) |