Проблеми кваліфікації залишення в небезпеці (ст. 135 КК) 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Проблеми кваліфікації залишення в небезпеці (ст. 135 КК)



Результати аналізу судової практики дають підстави для висновку про те, що суди здебільшого правильно застосовують закон про кримінальну відповідальність, встановлюючи ознаки злочину, передбаченого ст. 135 КК.

Зокрема, визнаючи Є. винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК, Козельщинський районний суд Полтавської області виходив із такого: Є, будучи матір’ю трьох малолітніх дітей, а отже, особою, зобов’язаною дбати про їх життя та здоров’я, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, привела їх до лісу, де залишила без нагляду, пиття та їжі, тобто залишила потерпілих, які з огляду на вік не могли вжити заходів до самозбереження, у небезпечному для життя стані. Внаслідок зазначених дій Є. малолітня потерпіла М., 2013 року народження, померла, що охоплюється кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого ч. 3 ст. 135 КК. Причина смерті відповідно до висновку судово-медичної експертизи – теплове виснаження та зневоднення перебуває у причинно-наслідковому зв’язку з діями Є.

Таким чином, у вироку Козельщинського районного суду Полтавської області від 17 жовтня 2014 року дії Є. обґрунтовано кваліфіковано за ч. 3 ст. 135 КК та засуджено до покарання у виді позбавлення волі строком на п’ять років. Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 11 грудня 2014 року вирок суду першої інстанції залишено без змін (№ 533/1021/14-к).

Також не виникало проблемних питань щодо кваліфікації залишення в небезпеці матір’ю новонародженої дитини.

Зокрема, вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 04 липня 2014 року Б. визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 135 КК. Як встановлено судом, Б., свідомо приховуючи небажану вагітність, самостійно народила дитину, яка подавала ознаки життя, після чого залишила немовля на землі без нагляду та надання медичної допомоги. Таким чином, всупереч вимогам ч. 2 ст. 150 СК України, згідно з якими на матір покладено обов’язок піклуватися про здоров’я дитини, усвідомлюючи, що немовля перебуває у небезпечному для життя стані та позбавлене можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, Б. не надала необхідної допомоги новонародженій дитині за наявності можливості надати таку допомогу, залишивши новонароджену дитину на відкритому повітрі при низькій температурі зовнішнього середовища, що призвело до загального переохолодження організму дитини (№1-кп/309/35/14).

Обставиною, яка виключає притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 135 КК, є перебування породіллі в обумовленому пологами стані. Ні кримінальним законодавством, ні законодавством про охорону здоров’я зміст цього поняття не розкривається. Із наданих для узагальнення матеріалів вбачається, що під поняттям «обумовлений пологами стан» мається на увазі психофізичний стан, який виникає під час пологів, які створюють психотравмуючу ситуацію для жінки, під впливом гормональних та фізичних змін. Наявність такого психофізичного стану встановлюється шляхом судово-психологічної або судово-психіатричної експертизи. Разом із тим суди, встановлюючи ознаки складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 135 КК, обґрунтовано посилаються на обставини, які свідчать про свідоме прийняття рішення про залишення новонародженої дитини в небезпеці до пологів, тобто до потенційного виникнення обумовленого пологами стану: приховування вагітності від оточуючих, незвернення до закладів охорони здоров’я з приводу вагітності, таємне народження дитини та інші чинники, які опосередковано вказують на те, що особа не пов’язує своє майбутнє із дитиною.

Викладене свідчить про завідоме виникнення умислу на вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 135 КК, та відсутність обумовленого пологами стану.

Разом із тим результати аналізу судової практики свідчать про наявність окремих помилок, пов’язаних із кваліфікацією дій обвинуваченого, який сам поставив потерпілого у небезпечний для життя стан, за відповідною частиною ст. 135 КК в тих випадках, коли такі дії обвинуваченого мають ознаки іншого злочину.

На розгляді Немирівського районного суду Вінницької області перебувало кримінальне провадження за обвинуваченням Б. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК. Б. було обвинувачено в тому, що він, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, керував автомобілем, не маючи посвідчення водія відповідної категорії, та допустив наїзд на пішохода – потерпілого Г., спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження, які були небезпечними в момент заподіяння. Поставивши потерпілого своїми діями у небезпечний для життя стан, обвинувачений не вжив заходів для надання першої домедичної допомоги потерпілому і не викликав медичну допомогу, покинув місце події, усвідомлюючи, що Г. втратив свідомість і не може вжити заходів до самозбереження. Смерть потерпілого настала внаслідок відкритого перелому кісток склепіння черепа, крововиливу під м’яку мозкову оболонку та забою головного мозку. Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 18 червня 2014 року Б. звільнено від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням із потерпілою на підставі ст. 46 КК. Ухвала набула законної сили (№ 140/1407/14-к).

Проте з такою кваліфікацією вище вказаних дій обвинуваченого погодитись не можна. По-перше, їх кваліфікація за ч. 1 ст. 135 КК не охоплює наслідок залишення в небезпеці – смерть потерпілого, а тому дії обвинуваченого потрібно кваліфікувати за ч. 3 ст. 135 КК, у якій закріплено відповідну кваліфікуючу ознаку. По-друге, зміст дій обвинуваченого, які призвели до поставлення потерпілого у небезпечний для життя стан, полягає у керуванні автомобілем у стані алкогольного сп’яніння, без посвідчення водія відповідної категорії та наїзді на пішохода, тобто в порушенні пункту 2.1, підпункту «б» пункту 2.3, підпункту «а» пункту 2.9, підпунктів «а», «г» пункту 2.10 Правил дорожнього руху України, що спричинило смерть потерпілого та охоплюється диспозицією норми, закріпленої у ч. 2 ст. 286 КК. Таким чином, дії обвинуваченого потрібно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК.

Така позиція також узгоджується з пунктом 10 постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідно до якого порушення особою правил безпеки дорожнього руху чи експлуатації транспорту, правил водіння або експлуатації машини і наступне залишення потерпілого від такого злочину без допомоги слід кваліфікувати за наявності до того підстав за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами ст. 286 та ст. 135 цього Кодексу. Правова позиція Верховного Суду України з цього питання також викладена у постанові від 06 березня 2014 року у справі № 5-1кс14. Зокрема, об’єктивна сторона залишення в небезпеці характеризується двома видами злочинної бездіяльності: 1) бездіяльність-невтручання, що полягає у невиконанні особою обов’язку щодо надання необхідної допомоги потерпілому, який перебуває у небезпечному для життя стані й позбавлений можливості вжити заходів для самозбереження, коли небезпека виникла незалежно від суб’єкта цього злочину; 2) змішана бездіяльність – бездіяльність щодо надання допомоги потерпілому особою, яка сама поставила його в небезпечний для життя стан.

Виходячи зі змісту статті 135 КК, поставлення в небезпеку – це підстава для виникнення спеціального обов’язку надати допомогу особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані. Тобто саме поставлення в небезпеку знаходиться за межами зазначеного злочину та за певних умов містить окремий склад злочину. Також із законодавчого визначення випливає, що моментом закінчення злочину є ухилення від надання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані.

Для кваліфікації злочину немає значення, чи відвернула би надана винною особою допомога завдання шкоди життю або здоров’ю потерпілої особи. Навіть у випадках, коли через несумісну з життям травму будь-яка допомога не була здатна відвернути смерть людини, особа, яка залишила потерпілого в небезпеці, повинна нести відповідальність згідно зі ст. 135 КК. Для кваліфікації дій винного за цією нормою кримінального закону не має значення і те, що хтось інший надав чи намагався надати допомогу залишеному в небезпеці.

Прикладом правильної кваліфікації дій обвинуваченого є вирок Андрушівського районного суду Житомирської області від 24 липня 2013 року, яким Ж. визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на два роки. Як встановив суд, В. визнано винуватим у тому, що він будучи у стані алкогольного сп’яніння, керуючи автомобілем у порушення вимог пунктів 2.9, 1.5, «б» 2.3, 10.1,11.13, 12.1, 12.2.4, «б» 12.9 Правил дорожнього руху України, виявив безпечність та неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, своєчасно не зменшив швидкість руху, не впорався з керуванням та виїхав на тротуар, де скоїв наїзд на неповнолітніх потерпілих С., який помер на місці, та Г., яка отримала тяжкі тілесні ушкодження. Після вчинення зазначених дій Ж., розуміючи значення своїх дій, маючи реальну можливість надати потерпілим допомогу, залишив їх у небезпечному для життя стані, втік з місця події.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 09 жовтня 2013 року вирок залишено без змін. Колегія суддів Судової палати з кримінальних справах ВССУ в ухвалі від 28 січня 2014 року погодилась із кваліфікацією дій Ж., проте провадження направлено на новий апеляційний розгляд у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів унаслідок його м’якості (№ 5-294км14).

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-01-20; просмотров: 181; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.92.84.253 (0.008 с.)