Умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю (п. 4 ч. 2 ст. 115 КК)

У п. 4 ч. 2 ст. 115 КК закріплено кваліфікуючу ознаку умисного вбивства «особлива жорстокість». Особлива жорстокість – це оціночна ознака, зміст якої визначається в кожному окремому випадку.

Згідно з роз’ясненнями, які містяться в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи», умисне вбивство визнається вчиненим з особливою жорстокістю (п. 4 ч. 2 ст. 115 КК), якщо винний, позбавляючи потерпілого життя, усвідомлював, що завдає йому особливих фізичних (шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, тортур, мордування, мучення, в тому числі з використанням вогню, струму, кислоти, лугу, радіоактивних речовин, отрути, яка завдає нестерпного болю тощо), психічних чи моральних (шляхом зганьбування честі, приниження гідності, заподіяння тяжких душевних переживань, глумління тощо) страждань, а також якщо воно було поєднане з наругою над трупом або вчинювалося в присутності близьких потерпілому осіб і винний усвідомлював, що такими діями завдає останнім особливих психічних чи моральних страждань.

У таких випадках необхідно встановити ставлення обвинуваченого не лише до наслідку – позбавлення життя, а й способу його вчинення – шляхом заподіяння особливих фізичних чи моральних страждань потерпілому. Наприклад, вироком Кременецького районного суду Тернопільської області від 24 січня 2014 року Ш. засуджено за вчинення злочинів, передбачених п. 4 ч. 2ст. 115, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 309 КК. Зокрема, за епізодом умисного вбивства з особливою жорстокістю Ш. визнано винуватим у тому, що він, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, під час сварки з потерпілим Л., на ґрунті особистих неприязних відносин вилив на голову та тіло потерпілого легкозаймисту речовину – бензин та за допомогою запальнички його підпалив. В результаті горіння потерпілий отримав опіки ІІІ-А-Б ступеня 70 відсотків тіла, що призвело до розвитку опікової хвороби стадії септикотоксемії та поліорганної недостатності, від якої настала смерть потерпілого. Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 23 квітня 2015 року в частині кваліфікації дій обвинуваченого за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК вирок залишено без змін (№ 601/2192/13-к).

Отже, підпал живої особи та психічне ставлення підсудного до такого способу умисного вбивства – усвідомлення, що своїми діями підсудний спричиняє потерпілому нестерпний фізичний біль та бажання його спричинити є ознаками особливої жорстокості під час вчинення умисного вбивства.

Разом із тим у судовій практиці є приклади помилкової кваліфікації умисного вбивства як такого, що вчинене з особливою жорстокістю. Зокрема, вироком колегії суддів Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 04 грудня 2014 року П. засуджено до покарання у виді позбавлення волі строком на 14 років за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 194, пунктів 4, 9 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 194 КК. Суд кваліфікував за пунктами 4, 9 ч. 2 ст. 115 КК такі дії: П. наніс потерпілому декілька ударів кулаками в різні частини тіла, від яких потерпілий, який був похилого віку та міг пересуватись лише за допомогою палиці, впав на підлогу. З метою приховати вчинений злочин П. здійснив підпал будинку, залишивши потерпілого, який не подавав ознак життя.

Перевіривши правильність кваліфікації, Апеляційний суд Кіровоградської області не погодився з висновком суду першої інстанції про наявність кваліфікуючої ознаки «особлива жорстокість», оскільки згідно з висновком судово-медичної експертизи рештки трупа знаходились у стані обвуглення, що унеможливлює встановити причину смерті, час її настання, а також те, чи міг потерпілий самостійно здійснювати активні дії. У зв’язку із цим, на думку суду апеляційної інстанції, немає підстав для висновку, що підсудний мав умисел на заподіяння потерпілому особливих фізичних страждань, а не лише на приховування злочину (№ 11-кп/781/195/15).

Кваліфікуючи злочин за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК, суду необхідно встановити, що підсудний усвідомлює, що обраний спосіб позбавлення потерпілого життя або механізм вчинення цих дій вказує на його бажання завдати особливих фізичних або психічних страждань. В іншому випадку дії обвинуваченого потрібно кваліфікувати як умисне вбивство без обтяжуючих обставин. Наприклад, під час судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням Т. у вчиненні умисного вбивства з особливою жорстокістю Петриківський районний суд Дніпропетровської області перекваліфікував дії Т. з п. 4 ч. 2 ст. 115 КК на ч. 1 ст. 115 КК з огляду на те, що обстановка вчинення злочину не дає підстав вважати, що підсудний усвідомлював обставини заподіяння потерпілому смерті. Т. вчинив умисне вбивство за таких обставин: відчуваючи неприязнь до потерпілого, який під час сварки бив його матір, підсудний наніс три удари по голові потерпілого. Після того як потерпілий вибіг з будинку, Т. наздогнав його та наніс два удари в ділянку щелепи і не менше 7 ударів лівою ногою в голову, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, а також, узявши на кухні металеву виделку та ніж, умисно наніс потерпілому, який не чинив опору, 18 ударів ножем та виделкою по тулубу, шиї та верхнім кінцівкам. Смерть потерпілого настала від множинних колото-різаних поранень шиї та грудної клітки з ушкодженням обох легень, травматичного шоку на тлі загального переохолодження тіла.

Посилання органів досудового розслідування на те, що спосіб вчинення умисного вбивства характеризується особливою жорстокістю суд оцінив як необґрунтовані, оскільки сама лише кількість поранень у потерпілого не є обставиною, яку слід розглядати як особливу жорстокість. Крім цього, тілесні ушкодження нанесені в короткий проміжок часу, а тому спосіб їх нанесення також не може вважатися наявністю у підсудного умислу на спричинення нестерпного болю та особливих страждань. Вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2014 року Т. визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК та засуджено до покарання у виді позбавлення волі строком на вісім років (№ 187/374/14-к).

Необхідно наголосити, що в судовій практиці траплялись помилки щодо оцінки присутності під час позбавлення потерпілого життя близьких йому осіб як ознаки особливої жорстокості.

Зокрема, це стосується прикладу, який вже наводився раніше, а саме – вироку Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 березня 2014 року, яким Ж., Т, П. визнано винуватими у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 122, пунктами 4, 12, ч. 2 ст. 115 КК. Кваліфікуючи дії Ж., Т. та П. як умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю за попередньою змовою групою осіб, суд виходив із того, що тяжкі тілесні ушкодження, які призвели до смерті потерпілого, були нанесені у присутності його брата, якому було завдано тілесних ушкоджень середньої тяжкості.Апеляційний суд Хмельницької області, здійснюючи перегляд вироку суду першої інстанції, виключив кваліфікаційну ознаку про вчинення умисного вбивства з особливою жорстокістю, посилаючись на те, що тілесні ушкодження підсудні завдавали в бійці водночас обом потерпілим, достеменно не знаючи про родинний зв’язок між ними. Інших обставин, які давали б підстави для висновку про наявність ознаки особливої жорстокості, судом не встановлено (№ 11кп/792/270/14).

Разом із тим ознака особливої жорстокості має місце тоді, коли умисне вбивство вчиняється в присутності близької особи, про що підсудному завідомо відомо і він має на меті скористатись цією обставиною для заподіяння потерпілому моральних страждань.

Наприклад, вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 вересня 2014 року Т. та О. визнано винуватими у вчиненні умисного вбивства двох осіб, з яких одна була малолітньою дитиною, з корисливих мотивів та з особливою жорстокістю, з метою приховати вчинення злочину, за попередньою змовою групою осіб (пункти 1, 2, 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК). Зокрема, Т. та О. за попередньою змовою проникли до помешкання потерпілої. Вимагаючи від потерпілої передачі їм грошових коштів та прикрас, підсудні нанесли потерпілій 11 ножових поранень у життєво важливі органи, що спричинило смерть потерпілої. Зазначені дії підсудні вчинили у присутності малолітньої дитини – сина потерпілої, 2007 року народження, що суд першої інстанції обґрунтовано оцінив як особливу жорстокість, після чого дитині було завдано тяжких тілесних ушкоджень, внаслідок яких дитина померла. Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Хмельницької області від 23 січня 2015 року вирок суду першої інстанції залишено без змін (№ 11-кп/792/102/15).

Інший приклад вчинення умисного вбивства з особливою жорстокістю. Вироком Бережанського районного суду Тернопільської області від 13 червня 2014 рокуГ. та П. визнано винуватими та засуджено за пунктами 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до 12 років позбавлення волі кожного. Зокрема, підсудні під час сварки з потерпілим, з яким разом розпивали алкогольні напої, з мотивів помсти за словесну образу, за попередньою змовою,, умисно та узгоджено наносили потерпілому зі значною силою численні удари ногами в різні ділянки тіла та життєво важливі органи, завдавши тим самим потерпілому сильного фізичного болю та особливих страждань і таким чином убили його. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи потерпілому нанесені травми голови, грудей та живота (як у сукупності, так і кожна окремо) мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, а спричинені потерпілому надрізи, рани та чисельні синці мають ознаки легких тілесних ушкоджень із короткочасним розладом здоров’я. Однак кожний травматичний вплив, що зумовив їх виникнення, посилював ступінь крововтрати та, як наслідок, сприяв смерті потерпілого. З огляду на викладене суд першої інстанції кваліфікував дії Г. та П. як умисне вбивство з особливою жорстокістю, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 19 вересня 2014 року вирок суду першої інстанції щодо Г. та П. змінено в частині виключення з обвинувачення засуджених п. 12 ч. 2 ст. 115 КК. Разом із тим ухвалою колегії суддів судової палати з кримінальних справ ВССУ від 20 травня 2015 року кваліфікуючу ознаку особливої жорстокості умисного вбивства виключено з обвинувачення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції змінено. При цьому суд касаційної інстанції виходив із такого: згідно з висновком судово-медичної експертизи незадовго до смерті потерпілий вживав алкогольні напої у кількості, яка зумовила гальмівні процеси в центральній нервовій системі та зниження швидкості проведення нервових імпульсів, тобто перебував у наркотичній фазі алкогольного сп’яніння, що зумовила відсутність рефлекторних реакцій на тактильні, больові та інші подразники. Таким чином, незважаючи на те, що кількість та масивність виявлених під час експертизи трупа потерпілого тілесних ушкоджень зазвичай супроводжується відчуттям фізичного болю, у даному випадку потерпілий фактично не зазнав больових відчуттів, а отже, не зазнав фізичних, моральних чи психологічних страждань (№ 5-757км15).

Таким чином, немає ознак особливої жорстокості у випадках, коли потерпілий фактично не зазнає страждань, що зумовлено гальмівними процесами у центральній нервовій системі та зниженням швидкості проведення нервових імпульсів, що виявляється запамороченням чи втратою свідомості, наркотичною фазою алкогольного сп’яніння, в’ялістю чи відсутністю рефлекторних реакцій на тактильні, больові та інші подразники тощо.