Прибуткове оподаткування населення

У сучасних умовах перебудови економіки України, становлення та розвитку ринкових відносин у державі важливе місце займає державне регулювання фінансово-господарської діяльності фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, а також накопичень громадян. Оподаткування доходів фізичних осіб є складовою частиною фінансового механізму держави. У результаті перерозподілу доходів (платежів) фізичних осіб, з одного боку, реалізується економічна доктрина щодо рівня добробуту різних верств населення, а з іншого - формується фінансова база держави. Сфера перерозподілу доходів фізичних осіб є одним з основних фінансових ресурсів держави. Одним із вагомих важелів регулювання розподілу між державою та населенням фінансових ресурсів є прибутковий податок з громадян та інші податки, які входять до складу податкової системи України.

У багатьох країнах світу податки з фізичних осіб відіграють домінуючу роль при наповненні дохідної частини бюджету. Так, у федеральних доходах США переважають прямі податки. І найбільшу питому вагу серед них має прибуткове оподаткування населення. Податок стягується за прогресивною шкалою. Встановлено неоподатковуваний податком мінімум доходів громадян та три податкових ставки. Неоподатковуваний мінімум є змінною величиною, яка має тенденцію до зростання На початку 90-х років він дорівнював 2 тисячі доларів. Оподатковуватись може або окрема особа, або сім'я. В останньому випадку підсумовуються всі види доходів сім'ї за рік

Зниження ставки прибуткового податку після певного високого рівня доходів характерне тільки для США. Це обґрунтовується великою абсолютною сумою виплати. До 1986 року в країні діяло 14 ставок прибуткового податку, величина яких зростала від 11 до 50 %. У процесі податкової реформи шкала ставок була значно спрощена, максимальна ставка суттєво зменшена (33 %), неоподатковуваний мінімум збільшений. Але поряд з цим зменшилась кількість податкових пільг.

В Україні в структурі бюджетів місцевих рад питома вага прибуткового податку складає значну частку і коливається в межах від 25 до 60 %. Тобто прибутковий податок істотно впливає на утримання бюджетної сфери багатьох міст і районів України.

Прибутковий податок з громадян - загальнодержавний податок, а тому порядок його сплати, пільги, розміри ставок встановлюються законодавчими

актами України. Він є прямим податком, тобто самостійно сплачується громадянином безпосередньо з отриманого доходу. Структура податкових надходжень від фізичних осіб наведена на рис. 1.

Податки з громадян - це економічні відносини у грошовій формі, які виникають між державою і населенням та є одним із важливих обов'язків громадян, пов'язаних із дотриманням Конституції. Конституційний обов'язок громадян - сумлінно та своєчасно сплачувати податки та подавати декларацію -закріплений не тільки у Конституції України, але й у конституціях усіх провідних держав світу.

 

 

Місцеві податки та збори

Місцеві податки і збори — це платежі, які встановлюються місцевими органами влади і обов'язкові до сплати їх платниками на певній території.

Наявність місцевих податків і зборів та їх стягнення дуже важливі, оскільки за їх рахунок в основному формуються місцеві бюджети, з яких фінансуються установи і організації невиробничої сфери, органи місцевої державної влади і самоврядування, підприємства і організації, які входять до складу місцевого господарства, тощо.

Окремі види місцевих податків і зборів, їх розмір і порядок стягування встановлюються органами місцевої влади в межах відповідних територій, а також у межах їх переліку і ставок, встановлених законодавством України.

Нині в Україні встановлені такі види місцевих податків і зборів:

• комунальний податок;
• податок з реклами;
• готельний збір;
• збір за припаркування автотранспорту;
• ринковий збір;
• збір за видачу ордера на квартиру;
• курортний збір;
• збір за право використання місцевої символіки;
• збір за здійснення закордонного туризму;
• збір за проведення аукціону;
• збір за проїзд територією Автономної Республіки Крим і прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон;
• збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;
• збір за надання земельних ділянок для будівництва об'єктів виробничого і невиробничого призначення, індивідуального житла і гаражів у населених пунктах.

Охарактеризуємо окремі види місцевих податків і зборів.

Комунальний податок
Комунальний податок — це обов'язковий місцевий податок, який нараховується з неоподатковуваного фонду оплати праці робітників за встановленими ставками.
Платниками комунального податку є всі юридичні особи, за винятком бюджетних установ і організацій, планово-дотаційних установ і організацій та сільськогосподарських підприємств.

Комунальний податок сплачують:
• усі суб'єкти господарювання незалежно від форми власності та підлеглості відомствам, включаючи підприємства з іноземними

інвестиціями, їх філії, відділення та інші окремі підрозділи, які є юридичними особами і мають самостійний баланс, поточний рахунок в установах банків і здійснюють господарську, підприємницьку та іншу комерційну діяльність — з неоподатковуваного доходу оплати праці працівників, які займаються цими видами діяльності;
• окремі підрозділи, філії суб'єктів господарювання, які не мають самостійного балансу і поточного рахунку в установах банків — з неоподатковуваного доходу оплати праці своїх робітників у складі підприємств, які є юридичними особами;
• підприємства і організації, які не є госпрозрахунковими, але отримують доходи від господарської діяльності — з неоподатковуваного фонду оплати праці, розрахованого на працівників, які займаються цією діяльністю;
• бюджетні установи, які фінансуються з місцевого і державного бюджетів — з неоподатковуваного фонду оплати праці працівників, що займаються господарською і комерційною діяльністю у складі цих установ.

Об'єктом оподаткування комунальним податком є неоподатковуваний фонд оплати праці працівників, що розраховується множенням офіційно встановленого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на середньооблікову чисельність працівників за звітний місяць.

Середньооблікова чисельність працівників за звітний місяць розраховується шляхом підсумовування чисельності працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 31, включаючи святкові (неробочі) та вихідні дні й діленням отриманої суми на кількість календарних днів звітного місяця. При цьому до облікового складу включаються працівники, які працюють на умовах трудового договору як у підприємстві, так і за його межами.

Чисельність працівників облікового складу за вихідний чи святковий (неробочий) день береться на рівні облікової чисельності працівників за попередній робочий день. У разі наявності двох або більше вихідних чи святкових (неробочих) днів поспіль чисельність працівників облікового складу за кожний з цих днів береться на рівні чисельності працівників облікового складу за робочий день, що передував вихідним та святковим (неробочим) дням.

Сума податку розраховується його платником щоквартально з розподілом помісячно у спеціальній формі. Вона визначається множенням розрахованого неоподатковуваного фонду оплати праці на встановлену ставку, яка не повинна перевищувати 10 %.
Розрахунок комунального податку подається платниками в податковий орган до 15 числа місяця, наступного за звітним.
Нарахована сума комунального податку сплачується його платниками в місцевий бюджет до 15 числа місяця, наступного за звітним.

За правильність обчислення і своєчасну сплату комунального податку відповідальність несуть його платники. Так, за несвоєчасну сплату податку з платника стягується пеня у встановленому розмірі із суми недоплати за кожний день прострочення.