Мал. 79. З’єднання кісток стопи, правої. Бічна поверхня.

 

1. lig. tibiofibulare anterius(передня великогомілково-малогомілкова зв’язка);

2. lig. talofibulare anterius(передня надп’ятково-малогомілкова зв’язка);

3. lig. calcaneofibulare(п’ятково-малогомілкова зв’язка);

4. lig. talofibulare posterius(задня надп’ятково-малогомілкова зв’язка);

5. lig. talocalcaneum laterale(бічна надп’ятково-п’яткова зв’язка);

6. lig. talocalcaneum anterius(передня надп’ятково-п’яткова зв’язка);

7. lig. talonaviculare dorsale(тильна надп’ятково-човноподібна зв’язка);

8. lig. cuneonaviculare dorsale(тильна клино-човноподібна зв’язка);

9. lig. cuboideonaviculare dorsale(тильна кубо-човноподібна зв’язка);

10. lig. calcaneocuboideum dorsale(тильна п’ятково-кубопідбна зв’язка);

11. lig. bifurcatum: lig. calcaneonaviculare, lig. calcaneocuboideum(роздвоєна зв’язка:п’ятково-човноподібна зв’язка, п’ятково-човноподібна зв’язка);

12. lig. intercuneiforme dorsale(тильна міжклиноподібна зв’язка зв’язка);

13. lig. cuneocuboideum dorsale(тильна клино-кубоподібна зв’язка);

14. lig. tarsometatarseum dorsale(тильна заплесно-плеснова зв’язка);

15. lig. metatarsea dorsalia(тильні плеснові зв’язки).

 

 

Першi двi заплеснові кiстки - надп’яткова i п’яткова – утворюють пiднадп’ятковий суглоб (articulatio subtalaris), який зміцнюється самостiйними присередньою, бічною, передньою, задньою та мiжкiстковою надп’ятково-п’ятковими зв’язками (lig. talocalcaneum mediale, laterale, anterius, posterius et interosseum). Мiжкiсткова зв’язка розташована в пазусi заплесна (sinus tarsi).

 

 

За формою пiднадп’ятковий суглоб цилiндричний, а надп’ятково-п’ятково-човноподiбний – кулястий, однак рухи в них відбуваються одночасно i можливi тiльки навколо стрілової осi за типом приведення та вiдведення, причому надп’яткова кiстка може бути нерухомою, а рухи здійнюються всiєю стопою. У разі приведення (зовнiшнє обертання) стопи пiдiймається присередній її край; при вiдведеннi (внутрiшнє обертання) пiдiймається бічний край.

П’ятково-кубоподiбний суглоб (articulatio calcaneocuboidea) утворений оберненими одна до одної суглобовими поверхнями п’яткової i кубоподiбної кiсток. За формою суглоб сiдлоподiбний, однак рухи в ньому обмеженi. Капсула суглоба зміцнена тильною i пiдошвово п’ятково-кубоподiбними зв’язками (lig. calcaneocuboideum dorsale et plantare).

Клино-човноподiбний суглоб (articulatio cuneonavicularis) утворений суглобовими поверхнями трьох клиноподiбних кiсток, човноподiбної кiстки та частково кубоподiбної кiстки. Суглобова капсула фiксується тильними, пiдошвовими та мiжкiстковими зв’язками (ligg. tarsi dorsalia, plantaria et interossea). Суглоб за формою плоский, рухи в ньому незначнi, перважно амортизувального характеру. Поперечний суглоб заплесни (articulatio tarsi transversa). З клiнiчних мiркувань п’ятково-кубоподiбний суглоб i надп’ятково-човноподiбний (частина надп’ятково-п’ятково-човноподiбного суглоба) розгляньте з позицiй хiрургiв як єдиний поперечний суглоб заплесна (його ще називають суглобом Шопара). Розгляньте цей суглоб на вологому препаратi суглобiв стопи i скелетi стопи. Крiм зв’язок, що зміцнюють окремо кожний суглоб, ці два суглоби мають ще загальну роздвоєну зв’язку (lig. bifurcatum). Вона починається на верхнiй поверхнi (вiд переднього краю) п’яткової кiстки i подiляється на двi зв’язки: п’ятково-човноподiбну (lig. calcaneonaviculare) та п’ятково-кубоподiбну (lig. calcaneocuboideum). Тiльки у разі розсiчення роздвоєної зв’язки поперечний суглоб заплесна роз’єднується, через що цю зв’язку називають ключем від поперечного суглоба заплесна. Заплесно-плесновi суглоби (articulationes tarsometatarseae), утворенi суглобовими поверхнями основ плеснових кiсток, суглобовими поверхнями трьох клиноподiбних та кубоподiбної кiсток (хірурги називають це з’єднання суглобом Лісфранка). За формою це плоскi суглоби. Розрiзняють три iзольованi суглоби. Перший утворений присередньою клиноподiбною та І плесновою кiстками; другий – промiжною i бічною клиноподiбними та ІІ, ІІІ плесновими кiстками; третiй суглоб - кубоподiбною кiсткою та IV, V плесновими кістками. Роздивiться суглобовi поверхнi кiсток на вологих препаратах i скелетi стопи. Капсули суглобiв зміцнюються

 

Мал. 80. Суглоби стопи (на розпилі стопи):

 

1.articulatio talocruralis(надп’ятково-гомілковий суглоб);

2. articulatio subtalaris(піднадп’ятковий суглоб);

3. articulatio talonavicularis(надп’ятково-човноподібний суглоб);

4. articulatio calcaneocuboidea(п’ятково-кубоподібний суглоб);

5. articulatio cuneonavicularis(клино-човноподібний суглоб);

6. articulatio cuboideocuneiformia(кубо-клиноподібний суглоб).

7. articulatio intercuneiformis(між клиноподібний суглоб);

8. articulatio tarsometatarsea(заплесно-плесновий суглоб).

9. articulatio intеrmetatarsea(міжплесновий суглоб).

10. articulatio metatarsofalangea(плесно-фаланговий суглоб).

 

тильними i пiдошвовими заплесно-плесновими зв’язками (ligg. tarsometatarsea dоrsaliа, plantariа), а також мiжкiстковими клино-плесновими зв’язками (ligg. cuneometatarsea interossea). Присередня мiжкiсткова клино-плеснова зв’язка (lig. cuneometatarseum interosseum mеdiale) натягнена мiж присередньою клиноподiбною та II плесновою кістками. Цю зв’язку з огляду на її практичне значення називають ключем від заплесно-плеснових суглобів.

Мiжплесновi суглоби (articulationes intermetatarseae) утворенi бiчними суглобовими поверхнями основ сумiжних плеснових кiсток. Мають спiльну iз заплесно-плесновими суглобами суглобову порожнину. Функцiонально мiжплесновi суглоби та заплесно-плесновi суглоби належать до плоских, рухи в них незначнi. Капсули суглобiв фiксують тильнi та пiдошвовi плесновi зв’язки, якi розташованi поперечно. Мiжкiстковi плесновi зв’язки (ligg. metatarsеa interossea) розташовуються мiж оберненими одна до одної поверхнями основ плеснових кiсток.

Значна роль в зміцненнi стопи належить довгiй пiдошвовій зв’язцi (lig. plantare longum). Вона починається вiд нижньої поверхнi п’яткової кiстки, тягнеться вперед i прикрiплюється мiцними глибокими волокнами до горбистостi кубоподiбної кiстки та поверхневими волокнами – до основи II - V плеснoвих кiсток. Волокна пiдошвової зв’язки перетворюють борозну кубоподiбної кiстки на кiстково-фiброзний канал, в якому проходить сухожилок довгого малогомiлкового м’яза. Таким чином, довга пiдошвова зв’язка об’єднує окремi зв’язки суглобiв стопи в єдину мiцну сполучнотканинну структуру.

Плеснофаланговi суглоби (articulationes metatarsophalangeае) утворенi суглобовими поверхнями головок усiх плеснових кiсток та основ проксимальних фаланг. Суглоби мають кулясту форму, окрiм першого, який є блокоподiбним, що зумовлено наявнiстю двох (присередньої та бічної) сесамоподiбних кiсточок. Рухи в суглобах – згинання, розгинання та незначнi розведення (приведення, вiдведення) пальцiв. Суглобовi капсули зміцнюються обхідними та пiдошвовими зв’язками (ligg. collateralia et plantaria). Глибока поперечна плеснова зв’язка (lig. mеtatarseum profundum transversum) проходить у поперек головок вiд I до V плеснових кiсток, зрощується з капсулами усiх плесно-фалангових суглобiв.

Мiжфаланговi суглоби стопи (articulationes interphalangeae pedis) утворенi суглобовими поверхнями проксимальних i середнiх фаланг та середнiх i кінцевих фаланг. Суглобовi капсули зміцнюються обхідними та пiдошвовими зв’язками. Суглоби належать до блокоподiбних, у них можливi лише згинання та розгинання. Цих суглобiв дев’ять. У стадiї спокою проксимальнi фаланги перебувають у станi розгинання, а середнi – згинання.

Будова стопи в цiлому. Найбiльшi розбiжностi мiж будовою стопи i кистi зустрiчаються у людини, оскільки у неї верхня кiнцiвка повнiстю звiльнилася вiд локомоторної функцiї, а стопа разом з iншими ділянками нижньої кiнцiвки пiдтримує тiло у вертикальному положеннi i виконуючи вiдштовхувальну функцiю уможливлює пересування людини. Вiдповiдно до цього кістки стопи мають сегментну будову і набули опуклої форми у виглядi склепiння. Недаремно вченi для бiльш чiткого уявлення про функцiю стопи розглядають її як комплекс пов’язаних мiж собою склепiнь, якi забезпечують її пружнiсть i рухомiсть. Видiляють п’ять поздовжнiх склепiнь, вiдповiдно до кількості плеснових кiсток i одне поперечне. Склепiнчасте розмiщення кiсток стопи забезпечують численнi зв’язки та м’язи. Зв’язки виконують роль пасивного фiксуючого апарата, а м’язи - це активний фiксатор склепiнь як поздовжнього, так i поперечного напрямків. Стопа в разі перевантаження тiла може втратити склепiнчасту форму i стати плоскою. Ця вада може бути й природженою.

М'язова система

(Systema musculare)

Загальна будова м’язiв

Скелетнi м’язи - це посмуговані м’язи, скорочення яких залежить вiд волi людини, тобто це довiльнi м’язи. У тiлi людини є близько 400 посмугованих м’язiв.

М’яз (musculus) – це орган, побудований з пучкiв посмугованих м’язових волокон, зв’язаних мiж собою пухкою сполучною тканиною, в якiй проходять кровоноснi судини i нерви. М’язова система становить близько 40% маси тіла людини.

Одиницею будови скелетної м’язової тканини є м’язове волокно. Кожний м’яз складається з пучкiв м’язових волокон, укритих сполучнотканинною оболонкою – ендомiзiєм (endomysium). Рiзнi за величиною пучки покритi внутрiшнiм перимiзiєм (perimysium), а весь м’яз зовні вкриває епiмiзiй (epimysium). Епімiзiй продовжується на зовнiшню поверхню сухожилка, ця його частина має назву перитендинiю (peritendineum; мал. 81).

М’яз з’єднується з кiсткою за допомогою сухожилка, який має тiсний зв’язок з ендомiзiєм та сарколемою м’яза; сухожилок - це щільна волокниста сполучна

 

Мал. 81. Будова м’яза:

 

1. epimysium;

2. peritendineum;

3. perimysium;

4. endomysium;

5. tendo.

Мал. 82. Загальна зовнішня будова м’яза:

 

1. проксимальний сухожилок;

2. черевце;

3. дистальний сухожилок.

 

 

тканина. Пучки цiєї сполучної тканини розмiщуються паралельно i об’єднуються прошарками пухкої клiтковини, в якiй проходять кровоноснi судини. Сухожилки є цилiндричної форми, деякi м’язи (зокрема, м’язи живота) мають сухожилки у формi тонких широких пластинок, їх називають апоневрозами (aponeurosis). Є м’язи, з так званими сухожилковими переділками (intersectio tendineа) їх може бути декiлька на протязi м’яза. Такi переділки характернi для прямого м’яза живота.

М’язи добре кровопостачаються кровоносними судинами - артерiями, що супроводжуються двома венами. Внутрiшньом’язовi артерiї розмiщуються в ендомiзiумi, утворюють артерiальнi сiтки, петлi яких видовженi по ходу м’язових волокон. М’язи мають руховi та чутливi нерви. Руховi нерви закiнчуються в скоротливiй речовинi м’язового волокна на рухових бляшках, чутливi нерви іннервують як м’язовi елементи, так i сухожилки.

 

 

Кожний м’яз має стовщену середню м’ясисту частину – черевце (venter) та сухожилок (tendo), який у більшості м’язів є на обох їх кінцях. М’яз починається вiд однієї кiстки головкою (caput), що з’єднується з кiсткою за допомогою проксимального сухожилка або м’язової тканини, розмiщується проксимально, ближче до серединної осi тiла людини. Дистальний сухожилок прикрiплюється до іншої кiстки (мал. 82), а точка прикрiплення м’яза (insertio) розташовується дистально, далi вiд серединної осi тiла людини. Коли м’яз скорочується, один кiнець його залишається нерухомим. Це точка фiксації (punctum fixum), вона збігається з початком м’яза. Рухома точка (punctum mobile), розмiщується на тiй кiстцi, до якої м’яз прикрiплюється. Точка фiксації та рухома точка за певних умов мiняються мiсцями.

М’язи мають найрізноманітнішу форму (мал. 83, 84). Вони подiляються на довгi, короткi та широкi. Довгi м’язи розвиненi переважно на кiнцiвках, широкi - на спинi, грудях та животi. Короткими м’язами є глибокi м’язи спини. М’язи можуть мати коловий напрямок волокон, наприклад, коловий м’яз ока, коловий м’яз рота. Цi м’язи виконують функцiю стискачiв.

М’язи подiляються на простi та складнi. Простi м’язи - це такi, у кожного з яких є головка, черевце і з черевця виходить один сухожилок. До складних м’язiв належать:

а) м’язи, що мають двi, три, чотири головки, наприклад: двоголовий м’яз плеча, стегна (m. biceps), триголовий м’яз плеча, литки (m. triceps), чотириголовий м’яз стегна (m. quadriceps) та iн.;

б) м’язи, у яких iз черевця кiлька сухожилкiв, наприклад: поверхневий та глибокий м’язи – згиначі пальцiв передплiччя (m. flexor digitorum superfіcialis et profundus), довгий м’яз – згинач пальцiв та довгий м’яз – розгинач пальцiв гомілки (m. flexor digitorum longus et m. extensor digitorum longus);

 

 

в) м’язи, в яких спільне черевце подiлено промiжним сухожилком (tendo intermedius) на два черевця, наприклад: двочеревцевий м’яз (m. digastricus), лопатково-пiд’язиковий м’яз (m. omohyoideus);

г) м’язи, у яких черевце перетинається однiєю або кiлькома сухожилковими переділками (intersectiones tendineae), наприклад: прямий м’яз живота (m. rectus abdominis); пiвперетинчастий м’яз стегна (m. semimembranosus).

За напрямком пучкiв волокон м’язи подiляють на такi, у яких м’язовi волокна йдуть прямо, паралельно одне до одного, і такі, у яких волокна розмiщенi косо по вiдношенню до сухожилка. 3а принципом прикрiплення м’язових волокон до сухожилків