Завдання, які реалізуються за допомогою організаційно-методичних методів управління

1.Розвиток спрямованості працівників на реалізацію управ­лінського завдання.

2.Підвищення рівня знань, необхідних для реалізації управ­лінського завдання.

3.Формування та розвиток вмінь, необхідних для реалізації управлінського завдання.

4.Формування потреби працівників у самоосвіті за напрямом, який сприяє вирішенню управлінського завдання.

5.Формування усталених професійних цінностей та поглядів.

6.Поширення позитивного досвіду вирішення наявної проб­леми.

7.Організація пошукової діяльності з розробки інноваційних шляхів вирішення управлінського завдання.

8.Узгодження індивідуальної позиції та формування колек­тивних цінностей.

9.Підтримання та розвиток позитивних традицій у вирішенні наявної проблематики.

 

Рис. 10. Організаційно методичні методи управління

Організація засідань педагогічної ради. Педагогічна рада, на відміну від вченої ради ВНЗ, має ширші можливості для реалі­зації методичних завдань. Це пов'язано як з тим, що у засідан­нях педагогічної ради беруть участь усі педагогічні працівники навчального закладу, так і з традиціями проведення таких рад. Саме на засіданнях педагогічної ради методичним питанням приділяють більшу увагу, ніж на засіданнях вчених рад.

Для того щоб педагогічна рада ефективно виконувала функцію підготовки членів педагогічного колективу до реалізації завдань роботи навчального закладу, керівникові треба забезпечити:

—відповідність тематики засідань педагогічної ради завдан­ням роботи навчального закладу,

—організацію на засіданнях педагогічної ради виставок ма­теріалів та книг, які висвітлюють досвід роботи у вирішенні ко­лективного завдання;

—можливість членам колективу, які накопичили відповід­ний досвід, висвітлити його на засіданні педагогічної ради;

—запрошення на засідання педагогічної ради фахівців з від­повідної проблеми: представників інших навчальних закладів, науковців;

—спрямованість рішень педагогічної ради на вирішення ор­ганізаційних питань та подальшу методичну роботу, орієнтова­ну на забезпечення реалізації мети роботи навчального закладу;

—оформлення за результатами обговорення відповідного питання на засіданні педагогічної ради тематичних збірок матері­алів, які висвітлюють шлях реалізації колективної мети роботи;

—використання інноваційних форм проведення засідань пе­дагогічної ради, які дають можливість у нетрадиційній формі висвітлити досвід роботи та ефективні шляхи реалізації завдан­ня роботи: творчі звіти педагогів, творчі портрети педагогів, за­хист інноваційних проектів.

Організація науково-практичних конференцій. На відміну від лекції, науково-практична конференція дає змогу залучити до активної участі в опрацюванні шляхів вирішення актуальної педагогічної проблеми більше працівників.

Зміст діяльності керівника в організації науково-практичної конференції полягає:

—у визначенні теми конференції, забезпеченні розробки її програми відповідно до завдання роботи навчального закладу;

—ознайомленні всіх зацікавлених з тематикою і терміном проведення конференції;

—запрошенні до виступу на пленарному засіданні провідних фахівців із цієї проблеми;

—забезпеченні активної участі працівників навчального за­кладу в роботі конференції;

—вирішенні матеріально-фінансових проблем, пов'язаних з проведенням конференції;

—забезпеченні редагування та видання матеріалів конфе­ренції;

—забезпеченні конференції необхідними приміщеннями;

—створенні для працівників навчального закладу можливо­стей відвідати конференцію.

У загальноосвітніх школах керівники вирішують тільки деякі з цих завдань. Це пов'язано з тим, що конференцію прово­дять власними зусиллями і не друкують її матеріали. Але й у такому разі доцільно зібрати всі рукописні тексти виступів і підготувати один або декілька примірників матеріалів конфе­ренції.

Про ефективність діяльності керівника з організації конфе­ренції свідчить активна участь працівників у роботі конференції, їх задоволеність конференцією, використання матеріалів конфе­ренції у практичній діяльності.

Організація виставок книг. У невеликих за кількістю учнів та викладачів навчальних закладах зв'язок керівників та заві­дувачів бібліотек тісний і безпосередній. Зміст діяльності керів­ника щодо застосування цього методу управління полягає у ви­значенні тематики і строків проведення певних виставок книг.

Більш складним є завдання застосування цього методу у ве­ликих вищих навчальних закладах, особливо з розгалуженою си­стемою читальних залів, абонементів. У таких навчальних за­кладах бібліотечні працівники здебільшого самостійно визнача­ють тематику книжкових виставок. Тому керівникам цих на­вчальних закладів для того, щоб перетворити виставки книг на засіб підготовки працівників до реалізації управлінських зав­дань, треба обов'язково узгоджувати з працівниками бібліотеки тематику, термін і місце проведення таких виставок, організову­вати не тільки загальні, а й локальні виставки та огляди літерату­ри на кафедрах та в інших підрозділах.

У деяких навчальних закладах керівники періодично прово­дять аналіз використаних бібліотечних фондів, нової літератури студентами та викладачами, що позитивно впливає на читацьку

активність, сприяє активізації самоосвіти та вирішенню управ­лінських завдань.

Організація лекцій. Традиції організації лекцій для вчителів та викладачів є у загальноосвітніх школах, професійно-техніч­них училищах та ВНЗ І—II рівнів акредитації.

Приблизно у половині випадків керівники, запрошуючи до навчальних закладів лекторів, не пропонують їм теми виступу, а рекомендують прочитати щось "цікаве". Це свідчить про те, що керівники деяких навчальних закладів не усвідомлюють акту­альних проблем своїх освітніх установ, не визначають чітких завдань роботи колективу. В такому разі організація лекцій не виконує функції засобу управління.

Для того щоб перетворити організацію лекції на засіб управ­ління, керівнику необхідно вирішити такі завдання:

—визначити тематику лекцій, спрямованих на підготовку працівників до

реалізації поставлених завдань;

—визначити фахівця, здатного прочитати лекцію відповід­но до вимог навчального закладу;

—вирішити фінансові проблеми організації лекції;

—повідомити працівників про тему і час лекції;

—забезпечити працівникам можливість відвідати лекцію;

—організувати фоно- або відеозапис виступу лектора;

—підготувати приміщення для проведення лекцій;

—роздрукувати тези лекції або певний роздатковий матеріал;

—організувати обговорення головних положень лекції;

—провести опитування слухачів про якість прочитаної лекції;

—проаналізувати діяльність працівників з реалізації поло­жень лекції.

Тільки за умови реалізації перелічених завдань або більшості з них організація лекції стає дієвим засобом управління.

Підготовка методичних рекомендацій. Підготовка та видан­ня методичних рекомендацій найбільше поширені у ВНЗ. Але ці рекомендації здебільшого спрямовані на забезпечення реалізації поточних навчальних завдань (методичні рекомендації з напи­сання курсових, дипломних, магістерських робіт; методичні рекомендації з організації практики; методичні рекомендації з організації самостійної роботи студентів; методичні рекоменда­ції з вивчення певної дисципліни тощо).

Методичні рекомендації можуть виконувати функції засобу управління, якщо їх укладають для забезпечення реалізації певного управлінського завдання. Так, якщо у ВНЗ прийнято рішен­ня створити сприятливі умови для швидкої адаптації студентів-першокурсників, то недостатньо провести з цієї проблеми засі­дання вченої ради (методична організація засідання вченої ради), тому що в її засіданні візьме участь незначна частина колекти­ву. Доцільно підготувати і розповсюдити методичні рекомендації з цієї проблеми. Такі рекомендації дають можливість інформа­цію та досвід, накопичені під час підготовки засідання вченої ради, зафіксувати, зберегти та поширити, і, таким чином, забез­печити підготовку до організації процесу адаптації студентів багатьох працівників навчального закладу. Такі рекомендації дають змогу започаткувати нові форми організаційної поведін­ки, створювати та підтримувати певні традиції, роблять процес вирішення управлінських завдань більш технологічним.

Бажано, щоб методичні рекомендації доповнювали рішення, які приймають педагогічні та вчені ради навчальних закладів. Якщо рішення колегіальних органів визначають, що робити, то методичні рекомендації озброюють виконавців технологіями реалізації управлінських завдань.

Організація засідань вченої ради. Вчена рада має обмежені можливості щодо розв'язання завдання підготовки працівників для реалізації мети навчального закладу. Це пов'язано з тим, що головні функції вченої ради — це аналіз різних аспектів роботи навчального закладу та прийняття управлінських рішень. Ме­тодична функція вченої ради є додатковою. Крім того, як вже зазначалось, у засіданнях вченої ради бере участь тільки неве­лика частина колективу. Методична функція буде реалізована, якщо керівник чітко усвідомлює свої завдання:

—спрямовувати підготовку та проведення засідань вченої ради на висвітлення найефективнішого досвіду вирішення відпо­відного завдання;

—акцентувати увагу членів ради на цьому досвіді;

—запрошувати на засідання вченої ради тих, кому доведеть­ся реалізовувати прийняті рішення та використовувати висвіт­лений досвід роботи;

—забезпечувати підготовку методичних рекомендацій, бук­летів, статей, які б висвітлювали інформацію, підготовлену до засідання вченої ради;

—акцентувати увагу членів вченої ради на необхідності озна­йомлення з отриманою інформацією членів первинних колек­тивів.

У деяких ВНЗ інформацію про хід засідань вченої ради розмі­щують на сайтах мережі Інтернет. Ця інформація поки що має стислий характер, але це не зменшує актуальності проблеми використання сучасних інформаційних технологій для вирішен­ня цих управлінських завдань. Особливо актуальним це завдан­ня є для ВНЗ, в яких є локальна інформаційна мережа, що ство­рює широкі можливості для ознайомлення членів колективу з матеріалами засідань вченої ради. Керівникові у такому разі слід вирішити, хто та в яких ситуаціях готує матеріали для локаль­ної мережі.

Організація роботи методичних об'єднань. Однією з особли­востей внутрішкільного управління є те, що структура управлін­ня має тільки два адміністративних рівні — директор та заступ­ник директора. У великих за кількістю учнів і вчителів школах заступник директора має декілька десятків підлеглих. Ефектив­но управляти такою кількістю людей неможливо. Тому важли­вим для керівника є використання такого методу, як організа­ція роботи методичних об'єднань. Цей метод дає змогу створити ще один рівень управління, проміжний між заступником дирек­тора та вчителями. Його застосування може сприяти підготовці вчителів до якісного викладання навчальної дисципліни та реа­лізації управлінських завдань, пов'язаних з розвитком школи.

Ефективне використання цього методу передбачає вирішен­ня керівником таких завдань:

—добір керівників методичних об'єднань;

—стимулювання активної роботи методичних об'єднань;

—координація діяльності методичних об'єднань у вирішенні загальношкільних проблем;

—аналіз ефективності роботи методичних об'єднань.

Доцільно під час призначення керівників методичних об'єд­нань враховувати рівень їхньої професійної кваліфікації, наяв­ність організаційних здібностей, бажання та можливість вико­нувати доручення, авторитетність серед педагогів.

Активність діяльності методичних об'єднань залежить від на­явності цілісної системи методичної роботи школи, кожний ком­понент якої може виконувати стимулюючу функцію. Складовою цієї системи є чітко визначена мета методичної роботи школи на той чи інший рік, підпорядкована меті роботи навчального закла­ду. Це дає змогу визначити зміст роботи методичного об'єднання, використання традиційних форм методичної роботи: регулярне проведення засідань методичних об'єднань, методичні декади, огляди діяльності методичних об'єднань, випуск методичних бюлетенів, збірок, проведення презентації передового досвіду.

Стимулювати активність методичної роботи можуть наяв­ність і використання критеріїв оцінки цієї ланки діяльності шко­ли та обговорення її ефективності на засіданнях педагогічної ради.

Якщо є можливість, то варто не тільки морально, а й матері­ально стимулювати діяльність керівників методичних об'єд­нань. Позитивно впливають на стан методичної роботи надання можливості членам методичних об'єднань ознайомлюватися з новою психолого-педагогічною та спеціальною літературою, за­безпечення методичних об'єднань приміщеннями та іншими необхідними умовами для здійснення їхньої діяльності.

Предметний принцип організації навчального процесу та методичної роботи зумовлює не тільки переваги, а й певні мож­ливі негативні наслідки — перебільшення значення окремих навчальних дисциплін, перенесення акцентів з розвитку дити­ни на засвоєння навчального матеріалу, формування у дітей мо­заїчної картини світу, звуження професійних інтересів учителів. У зв'язку з цим дуже актуальною проблемою для директора школи є керівництво, координація діяльності методичних об'єд­нань. Для розв'язання цієї проблеми адміністрація школи може розробити положення про методичну роботу, про методичне об'єднання, створити науково-методичну раду, членами якої будуть керівники методичних об'єднань, кращі вчителі та представни­ки адміністрації. Всі ці засоби дають можливість уникати мож­ливих негативних наслідків та спрямовувати діяльність мето­дичних об'єднань на вирішення загальношкільних завдань, по­долання недоліків і підвищення ефективності навчально-вихов­ного процесу як цілісного утворення. Саме ці засоби дають змо­гу формувати у вчителів ціннісно-орієнтаційну єдність та пере­творювати їх на згуртований педагогічний колектив, який має спільні методологічні та методичні позиції.

Вже зазначалось, що у педагогічній діяльності є три типи ці­лей: індивідуальні, індивідуально-групові та індивідуально-ко­лективні. Зрозуміло, що діяльність методичних об'єднань зорі­єнтована на забезпечення реалізації індивідуально-групових завдань, але це не заперечує можливої участі методичних об'єд­нань у реалізації індивідуально-колективних завдань. Для цьо­го керівникові навчального закладу необхідно формувати певні традиції планування роботи. Такі традиції мають полягати в то­му, що кожний працівник, кожний структурний підрозділ навчального закладу планує свою роботу тільки з урахуванням за­гальних цілей роботи, що не заперечує можливості існування групових та індивідуальних цілей.

Так, якщо мета роботи навчального закладу — "створення сприятливих умов для творчого розвитку учнів", то на засіданні методичного об'єднання вчителів математики доцільно розгля­нути проблему діагностики математичних здібностей учнів, про­вести огляд психолого-педагогічної літератури з проблеми орга­нізації творчої діяльності учнів на уроках математики та в позаурочний час, ознайомитися з досвідом організації творчої діяль­ності учнів, розглянути типи творчих завдань з математики, підготувати, провести та проаналізувати відкриті уроки й занят­тя, підготувати методичні рекомендації, методичні бюлетені, збірки. Методичне об'єднання може розробити, наприклад, си­стему творчих завдань з математики для учнів різних вікових груп.

Керівник навчального закладу здійснює управління діяльні­стю методичних об'єднань з реалізації колективних цілей шля­хом спілкування з його членами, нарад з керівниками методич­них об'єднань. Найголовніше — забезпечити діяльність методич­них об'єднань, яка б не обмежувалася проведенням засідань, а здійснювалася систематично й відповідно до плану. Активізува­ти діяльність методичних об'єднань дають можливість розроб­ка та запровадження системи оцінки їх роботи.

Завдання аналізу ефективності роботи методичних об'єднань полегшує наявність критеріїв оцінки їх діяльності:

—рівень проблем, на вирішення яких спрямована діяльність методичного об'єднання (репродуктивний, частково-пошуко­вий, дослідницький);

—спрямованість діяльності методичного об'єднання на ви­рішення загальношкільних предметних та індивідуальних зав­дань;

—задоволеність вчителів діяльністю методичного об'єднання;

—активна участь учителів у діяльності методичного об'єд­нання;

—структура мотивів участі вчителів у педагогічній роботі (бажання запобігати неприємностям, досягти позитивних змін у розвитку учнів, посісти відповідне місце у педагогічному ко­лективі тощо);

—характер труднощів, яких зазнають вчителі;

—структура професійних інтересів вчителів;

—рівень кваліфікації педагогів;

—якість навчально-виховного процесу.

Організація засідань кафедри. Кафедра — це головна струк­турна ланка викладацького колективу ВНЗIII—IV рівнів акре­дитації. Головними завданнями кафедри є забезпечення якісної роботи викладачів, підвищення рівня професіоналізму виклада­чів, науково-методичне забезпечення викладання навчальних дисциплін, організація наукової діяльності викладачів. Ці зав­дання реалізують за допомогою обговорення певних питань на за­сіданнях кафедри, проведення відкритих занять, розробки на­вчальних програм, методичних рекомендацій, виконання нау­кових досліджень. Вивчення тематики засідань кафедри свід­чить, що на них розглядають як суто теоретичні, наукові, так і методичні питання. Невелика кількість викладачів на кафедрі дає можливість усім бажаючим під час обговорення на засідан­нях тих чи інших питань брати участь в обговоренні. Кафедра, її засідання перетворюють викладача з виконавця на активного суб'єкта діяльності. Саме тому кафедру можна розглядати як структурний підрозділ, здатний найбільш ефективно вирішува­ти завдання підготовки викладачів до реалізації нових педагогіч­них завдань.

Для того щоб засідання кафедри стало дієвим засобом управ­ління, реалізації його потенційних можливостей, керівникам на­вчального закладу треба узгодити тематику засідань кафедри з управлінськими завданнями роботи на навчальний рік. Це не­можливо у тих ВНЗ, де використовують принцип складання плану роботи "знизу догори" — кафедри подають свої пропози­ції керівникам факультетів — керівники факультетів подають свої пропозиції керівникам навчального закладу. За такого підходу забезпечити цілеспрямованість діяльності ВНЗ немож­ливо. Більш ефективною є протилежна логіка — колективне визначення загальних цілей роботи ВНЗ на рік та зорієнтоване на них планування роботи факультетів та кафедр. Така логіка планування дає змогу підпорядкувати засідання кафедр пробле­мі підготовки викладачів до реалізації нових завдань.

Кафедра є структурним підрозділом, діяльність якого спря­мована не лише на загальні цілі ВНЗ, а й на специфічні кафед­ральні цілі. Так, кафедра може відповідати за організацію пев­ного виду практики студентів. Тому важливо планувати і прово­дити на засіданнях кафедри обговорення проблем, у вирішенні яких братимуть участь викладачі. Під час такого обговорення розглядають питання змісту діяльності, її засобів та організа­ційні аспекти вирішення проблеми. В такому разі організація засідання кафедри виконує функцію підготовки викладачів до реалізації завдань роботи кафедри на плановий період.

Організація наради. Нарада — це колективне обговорення певного питання групою працівників, які мають безпосереднє відношення до її вирішення. Наради є періодичні, спрямовані на вирішення поточних проблем, а також спрямовані на забезпечен­ня реалізації колективних завдань роботи. Необхідність в органі­зації таких нарад постає, якщо у реалізації колективної мети виникають певні організаційні, методичні ускладнення.

Побутує думка, що в нараді мають брати участь 7—8 осіб, яких добирають з числа осіб, компетентних у питаннях, що обговорю­ються. Такий підхід є обґрунтованим, якщо нарада виконує тіль­ки одну функцію — розроблення управлінського рішення. Але взагалі нарада спрямована насамперед на підвищення рівня го­товності членів колективу до спільної діяльності. Тому до нара­ди доцільно запрошувати всіх, хто бере участь у цій діяльності. Якщо керівникові вдається забезпечити змістовність наради, її чіткість, можливість бажаючих висловити свою думку, то й знач­на кількість учасників не заважає реалізації завдань наради.

Успіх наради залежить передусім від її підготовки. Найголов­ніше на цьому етапі — детально проаналізувати ситуацію, що склалася, характер та причини появи ускладнень у процесі реалі­зації колективного завдання. На цьому етапі керівнику необхід­но обрати одну з логік проведення наради. Перша полягає в тому, що на початку наради учасників ознайомлюють із ситуацією, що склалася, а в подальшому всім пропонується взяти участь в об­говоренні шляхів вирішення проблеми. Друга відрізняється від першої тільки тим, що працівникам ще до наради пропонують підготувати виступи і взяти участь в обговоренні проблеми. Тре­тя логіка відрізняється від першої тим, що ще до наради керів­ник або хтось інший за його дорученням готує перелік можли­вих шляхів вирішення наявних проблем, а на нараді ці шляхи обговорюються та приймаються спільні рішення.

Вибір однієї з логік проведення наради залежить від рівня розвитку педагогічного колективу, наявності досвіду колектив­ної роботи, рівня креативності працівників

Під час проведення наради керівнику доцільно враховувати розроблені у теорії вимоги:

1. Розпочинати нараду необхідно вчасно, ніколи не очікуючи тих, хто запізнюється.

2.Максимально чітко сформулювати мету наради.

3.Розпочинати варто з позитивних моментів, що дає впев­неність в успішному завершенні наради.

4.Проблему, яка вирішується, доцільно подати цікаво, образ­но, із захопленням.

5.Відкриття наради має тривати не більше двох хвилин.

6.Головуючий повинен залишатися на нейтральних позиціях.

7.Необхідно постійно підтримувати розмову, використовую­чи для цього запитання, пояснення чи підбиваючи попередні підсумки.

8.У разі виникнення напруженості слід негайно вжити за­ходів, щоб не допустити суперечки.

9.Необхідно відкидати непродумані рішення, а брати до ува­ги лише обґрунтовані конкретні пропозиції.

10.Учасники повинні отримувати слово лише з дозволу голо­вуючого.

11.Завжди повинен говорити лише один учасник.

12.Головуючий повинен вислуховувати думки всіх опонентів.

13.Керівник повинен прагнути до формулювання загальних підходів

14.Слід обмежувати спогади про минуле і відхилення від теми, яких припускаються окремі учасники, нарада має послідовно крок за кроком просуватися до вирішення поставленої мети.

15.Щоб уникнути непорозуміння, керівник повинен у разі не­обхідності уточнювати зміст повідомлення окремих учасників.

16.Необхідно якнайчастіше підбивати попередні підсумки для того, щоб продемонструвати учасникам, наскільки вони набли­зились до мети.

17.Головуючий повинен економити час. Для цього на початку наради слід пояснити, що проблему можна розв'язати у відведе­ний час. Слід уникати затягування наради.

Вимоги до завершення наради:

1.Досягнутий на нараді результат формулюється стисло і конкретно.

2.Необхідно ще раз нагадати про розбіжність у думках, не змінюючи при цьому домінуючої позиції.

3.Доцільно відразу визначити зміст заходів, яких слід вжи­ти для практичної реалізації прийнятого рішення, а також відповідальних за виконання та осіб, що будуть контролювати цей процес.

4. Слід використати всі можливості для стимулювання учас­ників на виконання прийнятих рішень. Для цього необхідно подякувати за висловлені пропозиції.

Організація відкритих занять. Цей спосіб управлінської діяльності дає позитивний ефект, якщо доповнює теоретичну підготовку працівників до реалізації мети роботи навчального закладу. Організацією відкритих занять займаються заступни­ки директорів навчальних закладів, завідувачі відділів, кафедр, їхні функції полягають у визначенні викладача, який буде про­водити відкрите заняття, та узгодженні з ним змісту, форми й методів проведення цього заняття.

Якщо у досвіді роботи викладачів немає методів роботи, спря­мованих на реалізацію завдання навчального закладу, то спочат­ку треба напрацювати такий досвід, а потім уже проводити від­крите заняття.

Бажано за тиждень до відкритого заняття вивісити інформа­ційний лист, в якому вказати тему, мету, завдання, план, форму та методи заняття. Доцільно застосувати додаткові засоби моти­вації відвідування працівниками відкритого заняття — розповіс­ти про відкрите заняття на оперативній нараді, з кимось прове­сти співбесіду з цього приводу, когось запросити особисто.

Ефективним прийомом підготовки відкритого заняття є ко­лективна розробка його моделі, що збільшує кількість залуче­них до спільної справи, підвищує інтерес до заняття в колективі.

Після проведення відкритого заняття головним завданням для керівника стає організація його обговорення. Найважливі­ше під час обговорення заняття — спрямувати увагу присутніх не на пошуки недоліків, а на аналіз найбільш ефективних шляхів реалізації мети роботи навчального закладу на поточний рік.

Організація семінарів. Організація семінарів є одним з ефек­тивних групових способів підготовки членів колективу до реалі­зації мети роботи навчального закладу. До роботи в семінарі за­лучають 25—30 педагогів з різним рівнем досвіду і знань. Така кількість членів семінару дає можливість брати активну участь у проведенні занять усіх його членів. Залежно від кількості пра­цівників у навчальному закладі може бути один або декілька се­мінарів. Специфіка мети роботи навчального закладу на управлінський цикл зумовлює необхідність підготовки до її реалізації всіх або більшості педагогів. Важливо, щоб усі були охоплені певни­ми видами такої підготовки. Одного семінару досить, якщо реш­та членів колективу охоплена іншими формами організаційно-методичної роботи, наприклад творчими групами.

Для того щоб забезпечити реалізацію мети роботи, семінар повинен бути постійно діючим. Періодичність проведення занять залежить від мети роботи, її складності, новизни, рівня готов­ності працівників до її реалізації. Заняття постійно діючого се­мінару можуть проводитись один раз на чверть, щомісяця, що­місяця у першому півріччі.

Функції керівника навчального закладу або його заступника полягають у визначенні теми семінару, тематики окремих за­нять, організації розробки планів семінарів, організації виста­вок книг (у такому разі — це прийом методу "організація семі­нарів"), визначенні керівника семінару (це може бути фахівець із цієї проблеми — працівник навчального закладу або науко­вець, представник інших установ), створенні умов для відвіду­вання занять працівниками.

Як один із прийомів цього методу управління доцільно вико­ристовувати екскурсії, відкриті заняття, розробку методичних рекомендацій.

Якщо мета роботи навчального закладу на рік — створити систему діяльності з формування демократичної культури осо­бистості, то в освітній установі може бути організований постійно діючий семінар "Формування демократичної культури особис­тості". На окремих заняттях можна розглянути такі теми:

1.Сутність демократичної культури особистості.

2.Діагностика сформованості демократичної культури особи­стості.

3.Роль навчального процесу у формуванні демократичної культури особистості.

4.Роль позакласної роботи у формуванні демократичної куль­тури особистості.

5.Роль сім'ї у формуванні демократичної культури особис­тості.

6.Форми та методи формування демократичної культури осо­бистості.

7.Вікові особливості формування демократичної культури особистості.

8.Психологічні механізми формування демократичної куль­тури особистості.

Організація навчання учнівського (студентського) активу.

В управлінні навчальними закладами беруть участь не лише керів­ники навчального закладу та педагоги, а й учні, студенти. У зв'язку з демократизацією суспільного життя в цілому та управ­ління зокрема, тенденція до активного залучення учнів і сту­дентів до управління набуватиме подальшого розвитку. У зв'яз­ку з тим, що учні та студенти не володіють великим життєвим досвідом і досвідом управлінської діяльності, вони потребують цілеспрямованої загальноорганізаційної підготовки та підготов­ки до участі у реалізації певних завдань роботи навчального за­кладу.

Так, якщо у навчальному закладі однією з цілей роботи є "організація позаурочної роботи в школі на засадах самовряду­вання", то для реалізації цієї мети необхідно навчити учнів-активістів методики вивчення прагнень учнівської молоді, плану­вання позаурочної роботи, способів підготовки та проведення різних заходів, прийомів аналізу їх ефективності, способів залу­чення учнів до активної участі у позаурочній роботі.

Необхідність в організації навчання учнів виникає під час реалізації різних цілей роботи навчального закладу. Так, якщо метою роботи на навчальний рік є "створення сприятливих умов для творчого розвитку учнів", то доцільно провести з учнями за­няття щодо їх навчання методики вивчення своїх нахилів, пла­нування власного саморозвитку, самовиховання, виконання творчих завдань.

Організація педагогічного всеобучу батьків. В організації виховання школярів беруть участь не тільки педагоги, а й бать­ки. Для школи дуже важливо забезпечити поєднання впливів батьків і вчителів на дітей. Інтеграція зусиль усіх залучених до процесу виховання школярів — управлінське завдання. Батьки можуть брати участь у реалізації більшості з цілей роботи на­вчального закладу. Тому організацію їх навчання, спрямовано­го на забезпечення реалізації цілей роботи навчального закладу, можна розглядати як методи управління.

Ми вже розглядали таку мету роботи навчального закладу як "створення сприятливих умов для творчого розвитку учнів". Для того щоб залучити до активної участі в реалізації цієї мети бать­ків, з ними слід розглянути такі питання:

—значення творчого розвитку дитини;

—діагностика творчих нахилів дитини;

—організація творчої діяльності дітей вдома;

—можливості гуртків та клубів в організації творчої діяль­ності дітей;

—засоби стимулювання творчої активності дітей;

—взаємодія школи та сім'ї в організації творчої діяльності дітей.

Під час використання цього методу управління керівник вирі­шує два головні завдання — забезпечує підготовку вчителів до виступу перед батьками і забезпечує відвідування занять бать­ками.

Реалізація другого завдання залежить від стилю взаємодії школи та батьків. Якщо на батьківських зборах використовують переважно негативну інформацію, а позитивну та проективну інформацію використовують мало, то стосунки з батьками мо­жуть стати ворожими і більшість батьків не відвідуватимуть заняття педагогічного всеобучу.

Організація екскурсій. Цей метод управлінської діяльності доцільний тоді, коли у навчальному закладі ще немає власного досвіду вирішення поставленого на управлінський цикл завдан­ня. Так, якщо в загальноосвітній школі завданням роботи на рік є "створення сприятливих умов для творчого розвитку учнів профільних класів", доцільно організувати екскурсію в ліцей при університеті.

Перше завдання, яке необхідно розв'язати керівникові, — визначити склад учасників екскурсії. Це можуть бути члени адміністрації, або члени адміністрації і керівники методичних об'єднань та творчих груп, або весь педагогічний колектив. Не зайвим буде запросити до такої екскурсії батьків — членів Ради школи та членів опікунської ради. Зрештою, склад учасників екскурсії залежатиме від того, хто буде реалізовувати завдання роботи, від фінансових можливостей навчального закладу та режиму його роботи.

Наступне завдання керівника — забезпечити якісну підготов­ку до екскурсії. Ця робота може полягати у вивченні публікацій про роботу ліцею, складанні переліку питань, які потрібно з'я­сувати під час екскурсії, підготовці аудіо та відеотехніки.

Під час такої екскурсії необхідно з'ясувати, як у ліцеї вивча­ють індивідуальні особливості учнів, які для цього використо­вують методи, за якими критеріями та показниками оцінюють творчий розвиток учнів, як планують процес індивідуального розвитку учнів, які форми та методи урочної та позаурочної ро­боти використовують у ліцеї для організації творчої діяльності учнів, кого залучають до роботи з ліцеїстами, яка матеріальна база забезпечує творчий розвиток учнів, яку участь в організації навчально-виховного процесу беруть батьки, як ліцей співпра­цює з університетом, як організована робота МАН у ліцеї, як фіксують і використовують інформацію про розвиток учнів, на­копичену в навчальному закладі тощо.

Наступне завдання керівника найважливіше: треба ознайоми­ти членів колективу з вивченим під час екскурсії досвідом та прийняти спільне рішення про складові досвіду, які б можна було використовувати для ефективної реалізації завдання робо­ти навчального закладу. Таке рішення має бути якомога конк­ретнішим: що, хто, коли виконуватиме.

Організація діяльності творчих груп. Від керівника навчаль­ного закладу залежить, чи буде підпорядкована діяльність твор­чих груп реалізації завдань навчального закладу. Часто в на­вчальних закладах створюється декілька творчих груп, які опра­цьовують різноспрямовані теми, що ускладнює забезпечення загальної цілеспрямованої діяльності колективу.

Творча група — це організований на громадських засадах невеликий колектив працівників навчального закладу, які по­глиблено вивчають певну наукову проблему, сутність і техноло­гію того чи іншого досвіду і забезпечують його творче застосуван­ня. Зрозуміло, що творча група може виконати функції управ­ління, якщо її проблема підпорядкована меті роботи навчально­го закладу. Керівникові навчального закладу слід враховувати те, що творча група — це невелике за численністю об'єднання, а підготувати до реалізації мети необхідно всіх педагогів. Тому до­цільно створювати творчу групу ще до офіційного визначення мети роботи або одразу після її визначення.

Так, якщо у навчальному закладі прийнято рішення перейти на модульно-рейтингову систему організації навчального проце­су, то на одній із кафедр можна створити творчу групу, яка про­тягом семестру опрацює цю проблему, а у другому семестрі поч­не поширювати цей досвід.

У педагогічній літературі визначено етапи роботи творчих груп.

1-й етап. Вивчення науково-педагогічної літератури з пробле­ми освоєння наявного досвіду, консультації з представниками науки, досягнення високої компетентності в сутності проблеми, яка вивчається.

2-й етап. Розробка моделей, схем, рекомендацій, порад щодо застосування на практиці досягнень науки, конкретизація прак­тичних рекомендацій, розроблених вченими, стосовно специфі­ки контингенту вчителів, навчального закладу, класу, групи.

3-й етап. Апробація рекомендацій, розроблених на основі теоретичних положень, коригування їх у процесі практичного застосування, набуття власного досвіду з проблеми.