Надання медичної допомоги хворим на інфекції, що передаються

Введення до протоколів

Надання медичної допомоги хворим на інфекції, що передаються

Статевим шляхом (ІПСШ)

 

І. Галузь застосування протоколів

Галузь застосування даних протоколів – шкірно-венерологічні диспансери.

Рівень надання допомоги - районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах, обласні лікарні та диспансери, клініка Інституту дерматології та венерології АМН України та клініки вищих навчальних закладів.

Профіль – шкірно-венерологічне відділення.

ІІ Нормативні посилання

1.Конституція України, ч. І, ст. 3

2.Наказ МОЗ України № 507 від 28.12.02 року “Про затвердження нормативів надання медичної допомоги та показників якості медичної допомоги”.

3.Наказ МОЗ України № 286 від 07.06.04 р. “Про удосконалення дерматовенерологічної допомоги населенню України”

4.Європейський посібник з лікування захворювань, що передаються статевим шляхом. Опубліковано в жірналі: International Journal of STD&AIDS, Volume 12, Supplement 3, October 2001

5.Наказ МОЗ України № 120 від 25.05.2000 р. “Про удосконалення організації медичної допомоги хворим на ВІЛ–інфекцію/СНІД”.

6.Наказ МОЗ України № 204 від 22.12.92 р. “Про організацію лабораторної діагностики сифілісу в Україні”.

7.Основи законодаства України про охорону здоров’я від 19.11.1992 р. №2801-Х-ІІ, ст.6, ст.8, ст.34, ст.39, ст.43, ст.44.

8. Наказ МОЗ України № 385 від 01.08.05 р. “Про інфекційний аспект донорської крові та її компонентів”.

ІІІ Позначення і скорочення

ІПСШ -інфекції, що передаються статевим шляхом

ВІЛ – вірус імунодефіциту людини

СНІД – синдром набутого імунодефіциту

ВААРТ -високоактивна антиретровірусна терапія

ПЛР – полімеразно-ланцюгова реакція

СМР -спинномозкова рідина

КСР - комплекс серореакції

РІФ -реакція імунофлуоресценції

РІТ -реакція імобілізації трепонем

ІФА - імуноферментний аналіз

АЛТ -аланінтрансаміназа

АСТ -аспартаттрансаміназа

ЛДГ -лактатдегідрогеназа

РАЛ – реакція агломерації лімфоцитів

ЗЗМТ - запальні захворювання органів малого таза

ПІФ - пряма імунофлуоресценція

МАНК - метод ампліфікації нуклеїнових кислот

ВПГ - вірус простого герпесу

ВПЛ - вірус папіломи людини

ВЕН - внутрішньоепітеліальна неоплазія

ГК - генітальні канділоми

IV Загальні положення

Протоколи надання медичної допомоги хворим на ІПСШ створені з метою забезпечення громадян України якісною медичною допомогою при цих захворюваннях.

Протоколи створені для вирішення наступних задач:

· Встановлення єдиних вимог до профілактичних, діагностичних, лікувальних заходів для хворих на ІПСШ.

· Уніфікації і оптимізації медичної допомоги хворим на ІПСШ.

· Забезпечення оптимальних обсягів, доступності і якості медичної допомоги, яка надається хворому в медичному закладі в межах державних гарантій забезпечення громадян медичною допомогою.

· Вимоги даних протоколів застосовують для дорослих.

В даних протоколах використано шкалу переконливості доказів даних:

А) докази переконливі: є вагомі докази положенню, що пропонується;

В) відносна переконливість доказів: є достатня кількість доказів для підтвердження даного положення;

Докази поділяються на декілька рівнів:

А) докази, які отримані в проспективних рандомізованих дослідженнях;

В) докази, які отримані в великих проспективних, але не рандомізованих дослідженнях;

V Ведення протоколів надання медичної допомоги хворим на ІПСШ

Ведення протоколів надання медичної допомоги хворим на ІПСШ здійснюється МОЗ України та Інститутом дерматології та венерології АМН України.

Система ведення протоколів передбачає взаємодію Інституту дерматології та венерології АМН України з усіма зацікавленими організаціями.

Визначення поняття

Інфекційні хвороби, що передаються від людини до людини переважно статевим шляхом, зустрічаються часто і на сьогодні являються актуальною медико-соціальною проблемою не тільки в Україні, а й в усьому світі, бо захворюваність цими інфекціями продовжує зростати. Нараховують більше 20 збудників ІПСШ, що характеризуються високою контагіозністю, значним розповсюдженням серед сексуально активних груп населення і вимагають застосування особливих заходів громадської профілактики. В групу ІПСШ входять: сифіліс, гонорея, трихомоніаз, м’який шанкер, лімфогранульоматоз паховий, донованоз, урогенітальний хламідіоз, мікоплазмоз, вірусні ураження, кандидоз та ін.

Обстеження хворих на ІПСШ

Діагностична тактика при підозрі на наявність ІПСШ та ВІЛ-інфекції полягає в тестуванні хворих на ІПСШ та ВІЛ. Подальший серологічний моніторинг дозволяє своєчасно виявити ВІЛ-позитивний статус. Алгоритм ведення таких пацієнтів повинен включати: дотестове консультування; тестування (або лабораторно-серологічний моніторинг) на ІПСШ/ВІЛ; післятестове консультування; корекцію програми лікування.

Обстеження та вартість одного обстеження (грн.), які застосовуються для діагностики ІПСШ надані в нижченаведеній таблиці.

 

Примітки:

* Обов’язкові обстеження проводять у шкірновенерологічних установах 2 і 3 рівня.

** Додаткові обстеження проводять у шкірновенерологічних закладах 3 рівня

 

Термін дії клінічних протоколів 5 років. В подальшому необхідно здійснювати їх перегляд.

 

 

Директор Департаменту

розвитку медичної допомоги М.П.Жданова

 

 

Затверджено

Наказ МОЗ України

від “____”__________200 р. №____

 

Протокол

Код МКХ-10 (А51-А53.9)

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Сифіліс підрозділяється на дві групи: набутий та вроджений. Набутий сифіліс у свою чергу поділяється на ранній і пізній. Ранній сифіліс підрозділяється на первинний, вторинний і ранній латентний (набутий до 2 років). Пізній сифіліс (набутий більше 2 років) поділяється на: пізній латентний, третинний, включаючи гумозний, кардіоваскулярний та нейросифіліс.

 

 

МЕДИЧНА ДОПОМОГА хворим надається в спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах: шкірновенерологічних кабінетах багатопрофільної поліклініки, шкірновенерологічних диспансерах (районні, міські, обласні), клініці інституту дерматології та венерологіії АМН України, в клініках вищих навчальних закладів. Профіль відділення – дерматовенерологічний. Профіль спеціаліста – дерматовенеролог.

 

ДІАГНОСТИЧНА ПРОГРАМА

Клінічна діагностика

Інкубаційний період: 10 - 90 днів до появи шанкру (первинний сифіліс). Вторинний сифіліс розвивається через 3-6 тижнів після появи шанкру.

Первинний сифіліс: виразка (шанкр), зазвичай із регіональною лимфаденопатією. Виразка поодинока, безболісна і щільна з чистим дном, що виділяє прозору світлу рідину, розташована в аногенітальній області. Будь-яка аногенітальна виразка вважається сифілітичною, якщо не доведене інше походження.

Вторинний сифіліс: мультисистемне ураження внаслідок бактеріемії, що може рецидивувати. Генералізована несвербляча поліморфна висипка, що часто вражає долоні і підошви, широкі кондиломи, вогнища на слизових, генералізована лімфаденопатія. Рідше: вогнищева алопеція, передній увеїт, менінгіт, параліч черепно-мозкових нервів, гепатит, спленомегалію, періостит і гломерулонефрит

Латентний сифіліс: позитивні серологічні тести на сифіліс без клінічної картини трепонемної інфекції.

Пізній сифіліс включає: гумозний сифіліс: типові вузли, бляшки чи виразки; нейросифіліс: менінговаскулярний, паренхіматозний (загальний парез, tabes dorsales); безсимптомний (аномальна спиномозкова рідина); кардіоваскулярний сифіліс: аортит (безсимптомний), стенокардія, розширення висхідного відділу аорти, стеноз вусть коронарних артерій, аневризма аорти (головним чином грудного відділу).

Cерорезистентність – стан, коли після повноцінного лікування раннього сифілісу КСР залишаються позитивними більше ніж 1,5 року для дорослих і більше ніж 9 місяців для дітей без тенденції до зниження титрів. В цьому випадку призначається додаткове лікування. Позитивні серореакції після повноцінного лікування сифілісу зі строком зараження більше 2 років серорезистентностью не вважаються і не потребують додаткового специфічного лікування, якщо немає інших показань.

Лабораторна діагностика: виявлення Treponema pallidum з вогнищ ураження чи інфікованих лімфовузлів при мікроскопії в темному полі; реакції зв’язування комплементу з кардіоліпіновим і трепонемним антигенами та мікрореакція преципітації з кардіоліпіновим антигеном (стандартний комплекс класичних серореакцій - КСР); реакція імунофлуоресценції (РІФ); реакція імобілізації трепонем (РІТ); імуноферментний аналіз (ІФА); полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР).

 

ЛІКУВАЛЬНА ПРОГРАМА

 

Лікування проводиться амбулаторно, при наявності ускладнень стаціонарно.

Загальні принципи. Пеніциліни є основними лікарськими засобами для лікування сифілісу. В практиці лікування сифілісу в Україні використовуються препарати біосинтетичного пеніциліну: бензилпеніциліну натрієва сіль, пеніциліну G натрієва сіль, препарати бензатинбензилпеніциліну, комбіновані препарати пеніциліну.

При непереносимісті препаратів пеніцилінового ряду застосовуються антибіотики резерву: тетрацикліни, макроліди, цефалоспорини.

 

Превентивне лікування проводиться особам які мали статевий або тісний побутовий контакт з хворим на заразні форми сифілісу якщо з моменту контакту пройшло не більше 3 місяців. Особам, які мали контакт з хворим на сифіліс більше 3 місяців тому проводиться повне серологічне обстеження (КСР, ІФА, РІФ, РІТ), і в разі негативного результату лікування не проводиться. Превентивне лікування проводиться амбулаторно. Призначається бензатінбензилпеніцилін, комбіновані препарати пеніциліну. В умовах стаціонару використовується натрієва сіль бензилпеніциліну.

ТРИВАЛІСТЬ ЛІКУВАННЯ: 7 діб.

Превентивне лікування реципієнта, якому було перелито кров хворого на сифіліс, проводять аналогічно, але курсові дози - ТРИВАЛІСТЬ ЛІКУВАННЯ- збільшується в два рази.

 

Набутий сифіліс з строком зараження до 3 місяців (первинний, вторинний свіжий, прихований): використовують натрієву сіль бензилпеніциліну. В разі злоякісного перебігу (гігантські шанкери, алопеція, ранні вісцеральні та неврологічні прояви) або при наявності супутньої патології строки лікування подовжуються, використовують пеніциліну G натрієву сіль, бензатинбензилпеніцилін, комбіновані препарати пеніциліну.

ТРИВАЛІСТЬ ЛІКУВАННЯ: 14-18 діб.

 

Набутий сифіліс з строком зараження від 3 до 6 місяців (вторинний свіжий, рецидивний, прихований): призначається натрієва сіль бензилпеніциліну, пеніциліну G натрієва сіль, бензатинбензилпеніцилін, комбіновані препарати пеніциліну.

ТРИВАЛІСТЬ ЛІКУВАННЯ: 16-21 діб.

 

Набутий сифіліс з строком зараження від 6 місяців до 1 року (вторинний рецидивний, прихований): застосовується натрієва сіль бензилпеніциліну, пеніциліну G натрієва сіль.

ТРИВАЛІСТЬ ЛІКУВАННЯ: 16-21-28 діб.

 

Набутий сифіліс зі строком зараження більше 1 року (вторинний рецидивний, неуточнений, або пізній прихований), а також ранній сифіліс (до 1 року) зі злоякісним перебігом та вісцеральними або неврологічними ураженнями ( лікування проводиться в умовах стаціонару): натрієва сіль бензилпеніциліну – два курси з інтервалом 1 місяць, при необхідності проводять третій курс, пеніциліну G натрієва сіль - два курси з інтервалом 1 місяць.

ТРИВАЛІСТЬ ЛІКУВАННЯ: 28-34 діб.

 

Хворим на прихований сифіліс та активний сифіліс зі строком зараження більше 1 року, або з невстановленим строком показане лікворологічне обстеження. При наявності раннього нейросифілісу перевага віддається внутрішньовенному уведенню пеніциліну. Паралельно зі специфічною терапією слід проводити неспецифічну патогенетичну терапію з урахуванням рекомендацій терапевта, невропатолога, окуліста та ін.

ТРИВАЛІСТЬ ЛІКУВАННЯ: 28-42 діб.

 

Лікування серорезистентності проводиться двома-трьома курсами з перервою 2-3 місяця за однією із схем лікування сифілісу з строком зараження більше одного року, з обов’язковим неспецифічним (патогенетичним) лікуванням.

ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ ЛІКУВАННЯ: одужання.

 

КРИТЕРІЇ ЯКОСТІ ЛІКУВАННЯ: клінічне та бактеріологічне одужання.

МОЖЛИВІ ПОБІЧНІ ДІЇ ТА УСКЛАДНЕННЯ

При вживанні препаратів пеніцилінового ряду можливі кропив’янка, гарячка, артралгії, ангіоневротичний набряк, поліморфна еритема, ексфоліативний дерматит, анафілактичний шок, стоматит, глосит, суперінфекція. За умов швидкого вшутрішньовенного введення препаратів у дозі вище за 10 000 000 МО можна спостерігати гемолітичну анемію, тромбоцитопенію, лейкопенію або нефропатію з альбумінурією та гематурією. Окремі випадки олігурії або анурії звичайно минають через 48 годин після припинення лікування; діурез може бути відновлений застосуванням 10% розчину манітолу.

При вживанні макролідів можливі нудота, блювання, біль у животі, метеорізм, діарея, рідко-алергійні реакції, нейтропенія, транзіторне підвіщення активності трансаміназ.

При вживанні цефалоспорінів можливі діарея, анорексія, нудота, блювання, кандидоз, головний біль, запаморочення, сонливість, алергійні реакції (медикаментозна гарячка, шкірна висипка, свербіж, еозинофілія, алергійний нефрит, анафілактичні реакції), нейтропенія, лейкопенія, оборотна гіпопротромбінемія, транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ.

При вживанні тетрациклінів можливі нудота, блювання, анорексія, глосит, езофігіт, алергійні реакції, ангіоневротичний набряк, фотосенсибілізація, нейтропенія, еозинофілія, гемолітична анемія, кандидоз, дисбактеріоз.

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПОДАЛЬШОГО НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ – клініко-серологічний контроль хворих після лікування сифілісу: клінічне обстеження і постановка комплексу серологічних реакцій, реакції імобілізації трепонем (РІТ), реакції імунофлуоресценції (РІФ), імуноферментного аналізу (ІФА).

Періодичність та обсяг серологічного обстеження залежить від форми сифілісу та динаміки негативації. По закінченні клініко-серологічного нагляду всі хворі незалежно від форми сифілісу підлягають обстеженню терапевта, невропатолога, окуліста, отоларинголога.

 

ВИМОГИ ДО ДІЄТИЧНИХ ПРИЗНАЧЕНЬ І ОБМЕЖЕНЬ

Харчовий раціон вагітним, хворим на сифіліс, складають з урахуванням особливостей загального стану організму, його реактивності, характеру ураження органу, ускладнення з боку інших органів. Взагалі призначають дієту № 15.

 

ВИМОГИ ДО РЕЖИМУ ПРАЦІ, ВІДПОЧИНКУ ТА РЕАБІЛІТАЦІЇ

Особливих вимог до режиму праці, відпочинку, реабілітації немає. Особи, що належать до декретованого контингенту не допускаються до роботи по епідеміологічним показанням.

 

СТУПІНЬ НАУКОВОЇ ДОКАЗОВОСТІ ЗАПРОПОНОВАНИХ МЕДИЧНИХ ЗАХОДІВ – А.

Директор Департаменту

розвитку медичної допомоги М.П.Жданова

 

Затверджено

Наказ МОЗ України

від “____”__________200 р. №____

 

Протокол

надання медичної допомоги вагітним, хворим на сифіліс

Код МКХ-10 (А51-А53.9)

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Пеніциліни є єдиним адекватним засобом лікування вагітних, хворих на сифіліс. Альтернативою можуть бути тільки макроліди, застосування яких виправдане непереносимістю пеніцилінів (кларитроміцин, спіраміцин), які мають високу біодоступність і добре проникають крізь плацентарний бар'єр.

 

МЕДИЧНА ДОПОМОГА хворим надається в спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах: шкірновенерологічних диспансерах (районні, міські, обласні), клініці інституту дерматології та венерологіії АМН України, в клініках вищіх навчальних закладів. Профіль відділення – дерматовенерологічний, акушерсько-гінекололгічний. Профіль спеціаліста – дерматовенеролог, акушер-гінеколог.

 

ЛІКУВАЛЬНА ПРОГРАМА

 

Основні методики

Методики лікування сифілісу у вагітних залежать від форми захворювання і строку вагітності. Превентивне і специфічне лікування жінок у першій половині вагітності (до 19-20 тижнів) проводиться методами, аналогічними тим, що застосовуються при лікуванні сифілісу у невагітних.

Лікування проводяться в умовах стаціонару. Лікування жінок у другій половині вагітності засновано на комбінації водорозчиненого пеніциліну G натрієва сіль, який уводиться вунутрішньовенно та бензатінпеніциліну, який уводиться вунутрішньом’язово. При всіх формах сифілісу через 12 годин після останньої внутрішньовенної ін’єкції одноразово уводиться бензатинпеніцилін внутрішньом’язово.

 

Схеми специфічного лікування різних форм сифілісу у жінок в другій половині вагітності. ТРИВАЛІСТЬ ЛІКУВАННЯ залежить від строку інфікування. При всіх ранніх формах сифілісу (строк зараження не більше 1 року) лікування проводиться одним курсом. При пізньому і прихованому сифілісі з невстановленим строком зараження, а також при злоякісному перебігу захворювання, лікування проводиться двома курсами. Другий курс проводиться через 3-4 тижня після першого.

 

 

ТРИВАЛІСТЬ ЛІКУВАННЯ: 15-28 діб.

 

ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ ЛІКУВАННЯ: одужання.

 

КРИТЕРІЇ ЯКОСТІ ЛІКУВАННЯ: клінічне та бактеріологічне одужання.

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПОДАЛЬШОГО НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ: профілактичне лікування вагітних проводиться в строкі 22 тижнів вагітності.

Клініко-серологічний контроль хворих після лікування сифілісу: клінічне обстеження і постановка комплексу серологічних реакцій, реакції імобілізації трепонем (РІТ), реакції імунофлуоресценції (РІФ), імуноферментного аналізу (ІФА). Періодичність та обсяг серологічного обстеження залежить від форми сифілісу та динаміки негативації. По закінченні клініко-серологічного нагляду всі хворі незалежно від форми сифілісу підлягають обстеженню терапевта, невропатолога, окуліста, отоларинголога.

 

МОЖЛИВІ ПОБІЧНІ ДІЇ ТА УСКЛАДНЕННЯ

При вживанні препаратів пеніцилінового ряду можливі кропив’янка, гарячка, артралгії, ангіоневротичний набряк, поліморфна еритема, ексфоліативний дерматит, анафілактичний шок, стоматит, глосит, суперінфекція. За умов швидкого вшутрішньовенного введення препаратів у дозі вище за 10 000 000 МО можна спостерігати гемолітичну анемію, тромбоцитопенію, лейкопенію або нефропатію з альбумінурією та гематурією. Окремі випадки олігурії або анурії звичайно минають через 48 годин після припинення лікування; діурез може бути відновлений застосуванням 10% розчину манітолу.

При вживанні макролідів можливі нудота, блювання, біль у животі, метеорізм, діарея, рідко-алергійні реакції, нейтропенія, транзіторне підвіщення активності трансаміназ.

 

ВИМОГИ ДО ДІЄТИЧНИХ ПРИЗНАЧЕНЬ І ОБМЕЖЕНЬ

Харчовий раціон вагітним хворим на сифіліс складають з урахуванням особливостей загального стану організму, його реактивності, характеру ураження органу, ускладнення з боку інших органів. Взагалі призначається дієта № 15.

ВИМОГИ ДО РЕЖИМУ ПРАЦІ, ВІДПОЧИНКУ ТА РЕАБІЛІТАЦІЇ

Особливих вимог до режиму праці та відпочинку, реабілітації немає. Особи, що належать до декретованого контингенту, на період лікування не допускаються до роботи по епідеміологічним показанням.

 

СТУПІНЬ НАУКОВОЇ ДОКАЗОВОСТІ ЗАПРОПОНОВАНИХ МЕДИЧНИХ ЗАХОДІВ – А.

 

Директор Департаменту

розвитку медичної допомоги М.П.Жданова

Затверджено

Наказ МОЗ України

від “____”__________200 р. №____

 

 

Протокол

Гострі бородавки

Переважно локалізуються на епітелії слизових, включаючи слизову препуциальній порожнині, зовнішнього отвору сечівника, малих статевих губ, входу в піхву, шийці матки, ануса й анального каналу, але можуть також спостерігатися й у паховій області, промежині й анальній області. Ці пальцеобразні випинання мають сильно васкуляризованні ділянки, що дають типовий крапково-плямистий і/чи петлеобразний малюнок за винятком тих випадків, коли судини сховані через виражену кератинізацію.

Бородавки у вигляді папул

Найчастіше локалізовані на кератинізованому епітелії (зовнішній листок крайньої плоті, тіло статевого члену, мошонка, латеральна ділянка вульви, лобок, промежина і періанальна область). Характерними для таких бородавок є гіперкератоз і пігментація.

Ураження у вигляді плям виявляються на слизових у виді незначної зміни кольору (сірувато-білі, рожево-червоні чи червоно-коричневі плями).

Проба з оцтовою кислотою

Після обробки 5%-ным розчином оцтової кислоти поразки, викликані ВПЛ, на кілька хвилин стають сірувато - білими.

Гістологічне дослідження

Біопсія рекомендується для диференціальної діагностики при атипових проявах і у всіх випадках, коли доброякісна природа папульозних чи плямистих уражень викликає сумнів.

 

ЛІКУВАЛЬНА ПРОГРАМА

 

Недоліком сучасних терапевтичних методик є те, що ні однієї з них не вдається цілком вилікувати бородавки, зберегти тривалу ремісію й усунути вірус. Частота рецидивів, включаючи появу нових вогнищ складає 20 -30%.

Терапія ВПЛ зводиться до симптоматичного лікування і спрямована на вилучення дільниць зміненого епітелію. Застосовують таки методи:

електрокоагуляцію, рідкий азот, лазер;

хімічні речовини: азотну, трьохлороцетну та інші органічні кислоти,

цитотоксичні препарати: подофілін, подофілотоксин

імунотерапія – як специфічна (вакцини), так і неспецифічна (інтерферони). Часто застосовують комбіноване лікування.

 

ТРИВАЛІСТЬ ЛІКУВАННЯ:

амбулаторно та в стаціонарі– 1-10 діб.

 

ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ ЛІКУВАННЯ:

клінічне одужання.

 

КРИТЕРІЇ ЯКОСТІ ЛІКУВАННЯ

Скорочення кількісті рецидів захворювання, клінічне одужання.

 

МОЖЛИВІ ПОБІЧНІ ДІЇ ТА УСКЛАДНЕННЯ

Частота рецидивів, включаючи появу нових вогнищ, часто складає 20 -30%. Крім того, усі наявні способи лікування викликають місцеві реакції на шкірі, включаючи свербіж, печіння, ерозії і біль. Побічні ефекти звичайно виникають лише під час першого курсу лікування. Рідким, але серйозним ускладненням після лікування множинних бородавок крайньої плоті є затруднення натягування крайньої плоті на голівку статевого члена через болючі ерозії і набряк. Необхідно пацієнтам звертатися до лікаря, якщо таке ускладнення виникне. Лікування складається з щоденного промивання крайньої плоті фізіологічним розчином і нанесення під неї кортикостероїдного крему до поліпшення стану. Шкірні реакції на подофілотоксин звичайно розвиваються на третій день лікування. У більшості випадків вони спонтанно дозволяються протягом декількох днів після відміни препаратів.

Для нейтралізації трьохлороцетной кислоти при надлишковому нанесенні чи випадковому попаданні на здорову шкіру необхідно використовувати бікарбонат натрію.

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПОДАЛЬШОГО НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ

При проведенні консультації необхідно звернути увагу на причини захворювання, проінформувати про очікувані результати і можливі ускладнення лікування. При необхідності проводять додаткову терапию.

 

ВИМОГИ ДО ДІЄТИЧНИХ ПРИЗНАЧЕНЬ І ОБМЕЖЕНЬ

Дієта № 15

 

ВИМОГИ ДО РЕЖИМУ ПРАЦІ, ВІДПОЧИНКУ ТА РЕАБІЛІТАЦІЇ

Особливих вимог до режиму праці та відпочинку, реабілітації немає.

 

СТУПІНЬ НАУКОВОЇ ДОКАЗОВОСТІ ЗАПРОПОНОВАНИХ МЕДИЧНИХ ЗАХОДІВ – А.

 

Директор Департаменту

розвитку медичної допомоги М.П.Жданова

 

 

 

 

 

Затверджено

Наказ МОЗ України

від “____”__________200 р. №____

Протокол

Загальна частина

Генітальний герпес може викликатися або вірусом ВПГ-1, або ВПГ-2. Герпетична інфекція виявляється або симптоматичним (клінічно вираженим) захворюванням на місці проникнення вірусу (тобто навколо геніталій), або протікає як безсимптомне захворювання.Після інфікування вірус переходить у латентний стан у місцевому чуттєвому ганглії і періодично реактивується, викликаючи симптоматичні (клінічно виражені) вогнища.

 

МЕДИЧНА ДОПОМОГА ХВОРИМ надаеться в спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах: шкірновенерологічних кабінетах багатопрофільної поліклініки, шкірновенерологічних диспансерах (районні, міські, обласні), клініці інституту дерматології та венерологіії АМН України, в клініках вищіх навчальних закладів. Профіль відділення – дерматовенерологічний. Профіль спеціаліста – дерматовенеролог.

 

ДІАГНОСТИЧНА ПРОГРАМА.

Клінічна діагностика

Класично генітальний герпес може бути розпізнаний за наявністю типових папульозних висипань, що розвиваються в пухирці і виразки, і асоціюються з місцевим лімфаденітом, а у випадку рецидивуючих вогнищ - з продромальними симптомами.

Лабораторна діагностика

 

Протокол

Білі (вагінальні)

Простатити (№51) викликані Trichomonas vaginalis

Контроль виліковності

Вилікуваними рахують хворих, у яких клінічне одужання поєднується з повною санацією від збудників трихомоніазу.

При встановленні виліковності трихомоніазу перший контроль проводиться через 7-10 днів після закінчення прийому протистоцидних засобів. Через 2 тижні після контрольних мазків проводять повторну провокацію і беруть мазки і посіви на трихомонади. Пацієнти знаходяться на диспансерному спостереженні протягом 3 місяців. У жінок контроль виліковності рекомендується проводити до і після менструацій протягом 2-3 менструальних циклів.

 

ЛІКУВАЛЬНА ПРОГРАМА

Загальні принципи.

Медичну допомогу хворим надають в спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах: шкірновенерологічних кабінетах багатопрофільної поліклініки, шкірновенерологічних диспансерах (районні, міські, обласні), клініці інституту дерматології та венерологіії АМН України, в клініках вищіх навчальних закладів. Профіль відділення – дерматовенерологічний. Профіль спеціаліста – дерматовенеролог.

Точний діагноз важливий для вибору відповідної специфічної терапії, а у випадку вагінального трихомоніазу – безпосередньо для лікування сексуальних партнерів. Оскільки піхвова трихомонада - це мікроорганізм, що передається статевим шляхом, необхідний скринінг на наявність супутніх інфекцій. Варто порекомендувати утримуватись від статевих контактів, доки лікування усіх партнерів не буде завершено.

Показання для призначення терапії:

Позитивний тест на трихомоніаз незалежно від симптомів

Епідеміологічне лікування сексуальних партнерів

Препаратами вибору являється імідазольна група: метронідазол, тінідазол, орнідазол.

З інтравагінальних засобів використовують: гінальгін, клотрімазол, хлорхінальдін, тінідазол, метронідазол, натаміцин, полівідона йодид.

Вагітним лікування проводять переважно місцево, застосовуючи вагінальні свічки з клотримазолом протягом 14 днів.

Перед призначенням медикаментозного лікування вивчення анамнезу на предмет переносності лікарських засобів.

При виявленні у виділенні з урогенітального тракту фагоцитованих бактерій призначають одночасно антибіотики широкого спектру дії.

З метою поліпшення проникнення препарату в зону запалення пацієнтам призначається фізіотерапія (лазеротерапія, магнітотерапія, СМВ-терапія, фонофорез з гідрокортизоном).

У разі розвитку вторинного генітального кандидозу і дисбактеріозу в лікувальний комплекс включають протигрибкові препарати і еубіотики.

Одночасно лікування призначається статевим партнерам, у яких немає клінічних ознак інфекції.

Профілактика

Консультування пацієнтів, надання їм інформації і психологічна підтримка є найважливішими умовами ефективного лікування.

При проведенні консультації необхідно звернути увагу на причини захворювання, проінформувати про очікувані результати і можливі ускладнення лікування.

 

ТРИВАЛІСТЬ ЛІКУВАННЯ:

Лікування неускладненого урогенітального трихомоніазу амбулаторно – 5-10 діб.

Лікування ускладненого урогенітального трихомоніазу проводиться в умовах стаціонару тривалістю до 14 діб.

 

ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ ЛІКУВАННЯ:

клінікобіологічне одужання.

 

КРИТЕРІЇ ЯКОСТІ ЛІКУВАННЯ

Скорочення кількісті рецидів захворювання, клінікобіологічне одужання.

МОЖЛИВІ ПОБІЧНІ ДІЇ ТА УСКЛАДНЕННЯ

При вживанні метронідазолу можливо розвиток побічної дії: нудота, блювання, неприємне відчуття в епігастральній ділянці, діарея, відчуття печіння язика, металевий присмак у роті, кандидоз слизової оболонки порожнини рота і кишечника, головний біль, запаморочення, сонливість, порушення координації, депресія; у разі застосування високих доз – периферійна нейропатія, що проявляється міалгією, парестезіями; лейкопенія, алергійні реакції (шкірна висипка, гарячка).

При вживанні орнідазолу можливі запаморочення, головний біль і діспепсичні розлади; інколи – симптоми сенсорної або змішаної периферійної нейропатії, у рідкісних випадках – порушення збоку ЦНС (тремор, ригідність, порушення координації рухів, судоми, сплутанність свідомості).

При вживанні тинідазолу можливі нудота, блювання, анорексія, діарея, металевий присмак у роті, наліт на язику, шкірна висипка, свербіж, кропивянка, ангіоневротичний набряк, транзиторна лейкопенія, головний біль, підвищена стомлюваність, запаморочення, атаксія, периферійна нейропатія (парестезії, порушення чутливості), забарвлення сечі в темний колір, у рідкісних випадках – судоми.

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПОДАЛЬШОГО НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ

При проведенні консультації необхідно звернути увагу на причини захворювання, проінформувати про очікувані результати і можливі ускладнення лікування. При необхідності проводять додаткову терапию.

 

ВИМОГИ ДО ДІЄТИЧНИХ ПРИЗНАЧЕНЬ І ОБМЕЖЕНЬ

Дієта № 15

ВИМОГИ ДО РЕЖИМУ ПРАЦІ, ВІДПОЧИНКУ ТА РЕАБІЛІТАЦІЇ

Особливих вимог до режиму праці та відпочинку, реабілітації немає.

 

СТУПІНЬ НАУКОВОЇ ДОКАЗОВОСТІ ЗАПРОПОНОВАНИХ МЕДИЧНИХ ЗАХОДІВ – А.

 

Директор Департаменту

розвитку медичної допомоги М.П.Жданова

 

Затверджено

Наказ МОЗ України

від “____”__________200 р. №____

 

 

Протокол

Жінки

Урогенітальна інфекція приблизно в 30% випадків перебігає з наступними симптомами:

Слизисто-гнійний цервіцит

Гнійні виділення з піхви

Біль у нижній частині живота

Посткоітальна чи міжменструальна кровотеча

Дизурія

Ознаки запального захворювання органів малого таза, хронічний біль в органах малого тазу

Чоловіки

Приблизно в 75% випадків урогенітальна інфекція перебігає з наступними симптомами

Виділення з уретри

Дизурія

Ознаки епідидиміту чи простатиту

 

Лабораторна діагностика

Культуральне дослідження

Чутливість при використанні зразків із шийки матки й уретри варіює в межах 40-85%.

Недоліки: вимагає наявності досвідченого персоналу, підходить лише для невеликої кількості інвазивних зразків (із шийки матки й уретри)

Імуноферментний аналіз (ІФА)

Чутливість складає 20-85%, залежить від виду аналізу.

Переваги: можливість тестування великої кількості зразків швидкість, автоматизація, низька вартість.

Недоліки: специфічність висока тільки при підтвердженні позитивних результатів, підходить тільки для інвазивних зразків (із шийки матки, з уретри)

 

Метод ампліфікації нуклеїнових кислот (МАНК)

Чутливість складає 70-95%

Переваги: висока специфічність (97-99%), можливість тестування великої кількості зразків, можливість використання як інвазивних (із шийки матки, з уретри), так і неінвазивних (сеча, проби матеріалу з вульви і піхви) зразків.

Недоліки: висока вартість у лабораторіях необхідна особлива старанність для запобігання контамінації, інгібітори можуть створити проблему, особливо для зразків сечі.

 

Взяття зразків

Жінки

Для тестів без ампліфікації нуклеїнових кислот використовується інвазивне взяття матеріалу (із шийки матки, з уретри) для методів, заснованих на ампліфікації нуклеїнових кислот використовується матеріал, взятий як інвазивним, так і неінвазивним способом (перша порція сечі і зразки виділень, узяті тампоном у входу в піхву, чи з уретри) з використанням МАНК.

Чоловіки

Для методів дослідження без ампліфікації нуклеїнових кислот використовується матеріал, взятий тампоном з уретри, а для методів, заснованих на МАНК, використовується матеріал, взятий як інвазивним способом, так і неінвазивним (перша порція сечі).

Лікування дорослих

Медичну допомогу хворим надають в спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах: шкірновенерологічних кабінетах багатопрофільної поліклініки, шкірновенерологічних диспансерах (районні, міські, обласні), клініці інституту дерматології та венерологіії АМН України, в клініках вищіх навчальних закладів. Профіль відділення – дерматовенерологічний. Профіль спеціаліста – дерматовенеролог.

 

Групи антибактеріальних препаратів:

Тетрацикліни (доксицикліну гідрохлорид, доксицикліну моногідрат)

Макроліди (еритроміцин, мідекаміцин)

Фторхінолони (офлоксацин, ципрофлоксацин)

 

Лікування вагітних жінок

Макроліди (еритроміцин)

Медична допомога в випадку неускладненої мікоплазмової інфекції нижнього відділу сечостатевого тракту надається в амбулаторних умовах. Тривалість лікування – 10 діб.

 

Медична допомога в випадку ускладненої мікоплазмової інфекції органів малого тазу та інших сечостатевих органів надається в стаціонарних умовах. Тривалість лікування – 14 діб.

 

Загальні положення

Лікування інфікованих пацієнтів попереджує серйозні наслідки, що можуть виникнути в результаті інфекції мікоплазмозом і передачі її статевим партнерам, а під час вагітності – немовлям.

Лікування повинне бути ефективним (частота лікування > 95%), і пацієнти більш легко витримують призначений режим лікування.

Особливі зауваження

Рекомендується утримуватися від статевих зносин протягом 7-10 днів після завершення одноразової терапії чи до завершення 7-денного курсу лікування, а також доти, поки всі статеві партнери пацієнта не пройдуть відповідний курс лікування.

Особливі моменти для ВІЛ-інфікованих пацієнтів

Обличчя з ВІЛ-інфекцією і мікоплазмовою інфекцією повинні одержувати таке ж лікування, що і пацієнти без ВІЛ- інфекції.

Ведення партнерів

Пацієнтів варто проінформувати про те, що їхні статеві партнери повинні бути обстежені, протестовані та проліковані.

Необхідно обстежувати статевих партнерів, що мали контакт із даним пацієнтом протягом 60 днів з моменту появи симптомів захворювання чи постановки діагнозу; вони повинні пройти тестування і лікування.

Партнерів, що мали ризик зараження, варто повідомити про це, запросити для обстеження і запропонувати лікуван