Окрему увагу треба звернути на наступне

Специфікою моніторингу під час банківського інвестиційного кредитування є те, що він включає в себе основний та додатковий моніторинг, зокрема, організація основного моніторингу має здійс­нюватися за такими напрямами:

1. обов’язкове дотримання принципів кредитування;

2. контроль за виконанням умов кредитної угоди;

3. виявлення проблем у використанні інвестиційних кредитів

розроблення заходів з їх ліквідації;

4. аналіз балансу та фінансового стану отримувач кредитуа протягом

всього строку кредитування;

5. контроль за збереженням застави.

 

Виходячи з перелічених напрямів, банківський моніторинг під час інвестиційного кредитування має ґрунтуватися на таких
принципах:

1. періодична перевірка інвестиційних кредитів (наприклад, кожні 30, 60, 90 днів, якщо кредит ризикований, та частіше);

2. ретельне розроблення етапів перевірки кредитів, щоб забезпечити перевірку всіх найважливіших умов за кожним кредитним договором, у тому числі реального графіка платежів отримувачем кредиту, якості та стану забезпечення, оцінку змін фінансового стану;

3. оцінку відповідності виданого кредиту кредитній політиці банку;

4. часта перевірка проблемних інвестиційних кредитів, тобто збільшення кількості перевірок зі зростанням проблем, пов’яза­них з конкретним кредитом;

5. часта перевірка найбільших інвестиційних кредитів, оскільки невиконання отримувачем кредиту своїх зобов’язань може серйозно вплинути на фінансовий стан банку;

6. часті перевірки в умовах економічного спаду та у разі появи значних проблем у тих галузях, де банк вклав значну частину своїх ресурсів.

 

Додатковий моніторинг проводиться банком у два етапи: на стадії освоєння інвестицій (проектування та будівництво) та після введення об’єкта в експлуатацію.

На першому етапі банківський моніторинг здійснюється в розрізі використання джерел фінансування проекту (власних та позички банку). У процесі такого моніторингу виявляються відхилення від програми реалізації інвестиційного проекту, прий­маються рішення про мобілізацію внутрішніх фінансових ресур­сів або про припинення чи заморожування фінансування.

Після введення об’єкта в експлуатацію підприємство починає виготовляти продукцію, таким чином утворюється грошовий потік, кошти якого йдуть на відшкодування власних витрат та на погашення кредиту з відсотками. Тому на цьому етапі банки мають здійснювати оцінку поточних показників ефективності інвес­тицій та порівнювати їх з плановими. Наприклад, у разі зниження внутрішньої норми дохідності проекту та збільшення строку окупності банк повинен вживати всіх необхідних заходів щодо забезпечення повного і своєчасного погашення позички. Якщо вжиті заходи не дають необхідного ефекту, то банкові залишається вимагати від отримувач кредитуа погашення боргу за рішенням судових органів.

 

 

Завдання до самостійної роботи щодо вивчення навчального матеріалу

Вивчити та опанувати поняття:

1. Технічний та маркетинговий моніторинг.

2. Моніторинг додержання кошторисів.

3. Додаткове залучення капіталу і реінвестування.

4. Реінжиніринг або санація проекту.

 

Питання для самоконтролю

1. Що включає в себе система контролю за інвестиційним проектом?

2. Визначте мету, види і напрями інвестиційного моніторингу.

3. За якими принципами має будуватися система моніторингу

інвестиційних проектів?

 

Бібліографічний список до теми

[8, 9, 10, 11].

 

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Модуль I.

Обґрунтування потреби в проектному фінансуванні та підготовка відповідних проектів

Змістовий модуль 1. Методологічні засади розрахунку і оцінки проектів щодо їх ефективності та доцільності фінансування.

Семінарське заняття № 1

Тема 1. Мотивація та сутність проектного фінансування