Методичні рекомендації щодо розробки та впровадження учнівським самоврядуванням соціальних проектів

Останніми роками в Україні інтенсивно обговорюється питання створення осередків громадянського суспільства. Однією з найбільш поширених форм організації таких осередків серед школярів є учнівське самоврядування. Саме воно покликане формувати компетентних та свідомих громадян.

Основою виховання громадянськості є активне залучення членів учнівського самоврядування до вирішення тих проблем, які стоять перед суспільством. Саме це приводить до набуття позитивного досвіду громадянської співучасті.

Дитячі організації, а зокрема і учнівський парламент, здійснюють свою діяльність відповідно до статутних вимог і в рамках реалізації певних проектів.

Тому важливо знати, що таке проект і як ефективно його реалізувати.

Слово «проект» все частіше вживається у різних сферах нашого життя – в економіці, соціальній політиці, навіть у нашому повсякденні. Незалежно від сфери застосування проект має такі ознаки:

– спрямованість на досягнення конкретної мети;

– базування на координованому виконанні пов’язаних між собою дій;

– визначеність певної дати початку і закінчення;

– певною мірою неповторність і оригінальність.

Реалізація будь-якого проекту складається з кількох етапів: розробки (планування), практичного впровадження та оцінювання досягнень.

Етап розробки соціального проекту розпочинається з визначення напряму діяльності. У подальшому розробляється концепція проекту:

– визначення актуальності, цілей і завдань та кінцевих результатів, яких планується досягти;

– вибір об’єктів, на які переважно спрямовуватимуться зусилля проекту;

– розробка логічної моделі проекту (теоретичної основи діяльності), завдяки якій мають бути досягнуті очікувані результати;

– планування окремих видів проектної діяльності.

Початковим етапом розробки проекту є визначення напряму діяльності. Як напрям діяльності у межах проекту може бути обрано один з аспектів соціальних потреб і проблем дітей та молоді: профілактика негативних явищ, підготовка молоді до самостійного життя, формування здорового способу життя тощо.

Визначення напряму діяльності дозволяє перейти до безпосереднього проектування – розробки концепції проекту.

Концепція проекту – це основні положення, проведені у певній формі, що дозволяє визначити кінцеву мету роботи та шляхи її досягнення. Зазвичай концепція має містити такі складові: актуальність проекту, об’єкт діяльності, мета та завдання, види діяльності, очікувані наслідки роботи.

Етапом, необхідним для розробки та обґрунтування соціального проекту є дослідження вихідного етапу соціальної проблеми, вивчення ситуації.

Безумовно, найкраще розробляти проект для конкретної місцевості, навчального колективу. У такому випадку статистичні дані матимуть не узагальнений, а конкретний вигляд, будуть пов’язані з конкретними людьми і конкретними проблемами.

Результати вивчення ситуації у вигляді опису ситуації (характеристики умов) кладуться в основу обґрунтування актуальності проекту, наочно демонструють необхідність і напрями роботи.

Важливим питанням розробки проекту є вибір об’єктів соціального проекту. Необґрунтований вибір об’єктів ставить під сумнів успіх проекту ще до початку його впровадження, незалежно від мети, задіяних ресурсів тощо. На етапі розробки слід передбачати також необхідність роботи з особами, які можуть бути партнерами і впливати на позитивне розв’язання даної проблеми.

На початку розробки програми діяльності слід чітко визначити мету проекту, що передбачається досягти в ході його реалізації, формулювання мети проектної діяльності має бути споріднене з окресленою соціальною проблемою. Безперечно, на етапі розробки неможливо передбачити, які відхилення від бажаного результату можуть виникнути в ході практичної діяльності. Мету проекту слід розглядати як ідеальне уявлення розробників про результат майбутньої діяльності, вона не є абсолютним передбаченням результатів, а бажаними наслідками роботи.

Формулювання мети має відповідати певним вимогам: мета має бути досяжною в межах одного проекту, передбачати вимірюваний кінцевий результат (тобто містити не гасла, а більш-менш конкретні цілі), мета повинна формулюватись як безумовна.

Послідовність досягнення поставленої мети визначається при формулюванні завдання проекту. Завдання – це практичні кроки, спрямовані на досягнення мети. При розробці проектної документації завдання формулюються зразу ж після мети, що дозволяє детально її конкретизувати. Основна вимога до формулювання завдань – конкретність і практична наочність результатів їх виконання.

Визначення мети і завдань соціального проекту, об’єктів, на які спрямовуватиметься соціальна робота в межах його реалізації, є обов’язковими, але недостатніми умовами успіху. Потрібно передбачати, яким чином будуть досягнуті прогнозовані цілі, тобто передбачити конкретні види діяльності, що будуть реалізовані в межах проекту.

Окремі види діяльності соціального проекту – це найменша структурна одиниця діяльності, яка має закінчений вигляд і характеризується наявністю таких ознак:

– конкретна мета, яка відповідає тактичній меті проектної діяльності;

– процес, який відповідає конкретній меті і має визначені стадії;

– незмінні істотні умови діяльності, які на всіх стадіях процесу уможливлюють вимірювання і конкретне порівняння показників, які є інформативними стосовно цього процесу;

– результат, який можна виміряти.

Планування роботи передбачає визначення переліку і порядку впровадження заходів з його реалізації. У процесі складання плану розроблена концепція конкретизується організаційними діями.

Етап розробки проекту можна вважати цілком виконаним, коли самі розробники концептуально усвідомили проект, переклали ідею на практичну реалізацію і можуть обґрунтовано провести презентацію проекту.

Після закінчення етапу планування соціального проекту розпочинається етап реалізації і контролю за його виконанням. Кожен проект є унікальною програмою дії.

Основними напрямами для роботи в реалізації проектів є:

– сприяння становленню активною громадської позиції, правова освіта молоді;

– патріотичне виховання молоді;

– виховання молодіжних лідерів;

– залучення дітей та молоді до природоохоронної діяльності;

– підвищення ефективності шкільного самоврядування;

– організація дозвілля дітей та молоді;

– оздоровлення дітей та молоді;

– підтримка обдарованої молоді;

– підтримка соціально незахищених категорій дітей;

– формування здорового способу життя дітей та молоді.

Проводячи заплановані заходи, координатори проекту постійно контролюють хід його виконання. Вони мають зважати на те, що вже зроблено за проектом, оцінювати ступінь реалізації плану, але потрібно завжди пам’ятати, що навіть при ідеально спланованій діяльності завжди з’являються певні труднощі. Контроль за виконанням проекту постійно супроводжується моніторингом та оцінкою.

Оцінювання соціальних проектів спрямоване на розв’язання різних завдань:

– оцінювання для продовження (розширення) проекту;

– оцінювання для пошуку шляхів поліпшення проекту;

– порівняльне оцінювання різних проектів.

Підсумкове оцінювання здійснюється після того, як розробку проекту закінчено.

Однією з моделей проведення оцінки ефективності впровадження різних видів діяльності є моніторинг соціальних проектів. Моніторинг – регулярне, періодичне дослідження одного і того ж об’єкта, що здійснюється за єдиною методикою. Особливість моніторингу соціальних проектів полягає в тому, що здійснюється не лише дослідження та оцінка, а й постійне коригування їх реалізації.

Наведені приклади організації оцінки ефективності окремих видів діяльності в межах одного соціального проекту доводять необхідність ґрунтовної підготовки програми оцінки на стадії розробки проекту, незалежно від його спрямування та обсягу. Вибір конкретної технології залежить від мети, завдань та очікуваних результатів кожного конкретного проекту.