Читайте, вивчайте, шукайте, використовуйте нове на практиці. Якщо виникають труднощі та перешкоди – сприймайте їх як необхідні сходинки на шляху до вершини.

ЗМІСТ

 

1. Нормативна база заступника директора з виховної роботи:

– кваліфікаційні характеристики заступника директора з виховної роботи………………………………………………………………………………….……….4-13

– перелік необхідної документації заступника директора з виховної роботи…………………………………………………………………………………………14-15

– орієнтовна посадова інструкція заступника директора з виховної роботи…………………………………………………………………………………………16-19

– зразок плану роботи заступника директора з виховної роботи…………………………………………………………………………………………20-21

 

 

2. Довідник творчого заступника директора з виховної роботи:

– виховний процес в сучасній школі………………………………………………………22-42

– адаптивні технології виховної роботи……………………………………………….43-48

– проектна діяльність у виховній роботі…………………………………………….…49-55

– сутність взаємодії сучасної сім’ї та школи…………………………………………..56-59

– зразок соціального проекту…………………………………………………..…………60-66

– сценарій виховного заходу……………………………………………………………….67-75

– довідник термінів…………………………………………………………………………..76-78

Життя – це мудрість…

Життя – це цілеспрямованість…

Дорогі вихователі! Ви обрали свій шлях і тепер від вас залежить майбутнє дітей. Те, що ви робите, дуже важливе.

Ви можете досягнути неможливого!

Довіряйте собі! Вірте в себе! Приймайте себе! Знаходьте свої джерела сили! Нарощуйте свій потенціал!

Ще з древніх часів було помічено, що деякі вихователі, не вміючи ладнати з характером свободолюбної і діяльної людини, не будучи здатними виховати горду і вільну особистість, намагаються зламати її, перетворивши на мула чи осла. Однак, це було б неможливим, якщо б ця особистість сама не захотіла пройти досвід мула і осла. Будь-який досвід може стати корисним…

Читайте, вивчайте, шукайте, використовуйте нове на практиці. Якщо виникають труднощі та перешкоди – сприймайте їх як необхідні сходинки на шляху до вершини.

Нехай марафон Вашого життя буде не колом стадіону, а цікавим і красивим шляхом, який проходитиме через ліси, поля, гірські вершини, спуски і підйоми. Нехай поруч з Вами будуть не суперники, а близькі та друзі. Нехай відчуття азарту і радості не залишають Вас. Адже це все – Ваше єдине життя!..

ПРОФЕСІЙНО-КВАЛІФІКАЦІЙНА ХАРАКТЕРИСТИКАЗАСТУПНИКА ДИРЕКТОРА З ВИХОВНОЇ РОБОТИ

ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

ЗАГАЛЬНОФАХОВІ КОМПЕТЕНТНОСТІ

Заступника директора з виховної роботи

СПЕЦІАЛЬНОФАХОВІ КОМПЕТЕНТНОСТІ

Заступника директора з виховної роботи

Загальнофаховий рівень компетентності керівника

(заступника керівника):

– якість освіти у навчальному закладі (за результатами моніторингу);

– задоволення освітніх потреб педагогів (за результатами діагностики);

– управлінська активність (участь в управлінських заходах різного рівня, у роботі творчих груп, експертних комісій);

– активність громадської позиції (є членом громадських рад і т.п.);

– відзнаки та нагороди колективу підлеглих.

 

Спеціально-фаховий рівень компетентності заступника директора з виховної роботи загальноосвітнього навчального закладу:

– стан нормативно-методичного супроводу виховного процесу;

– стан документації з питань виховної роботи;

– стан фізичного та психічного здоров’я учасників навчально-виховного процесу;

– рівень вихованості учнів і розвитку учнівського колективу;

– участь учнів у творчих конкурсах, позакласних заходах різного рівня;

– методичні та наукові доробки з питань виховної роботи;

– участь учителів у конкурсах педагогічної майстерності, проектах з виховної роботи різного рівня (навчального закладу; міста; регіону; всеукраїнського; міжнародного).

 

 

 

ПЕРЕЛІК НЕОБХІДНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ

ОРІЄНТОВНА ПОСАДОВА ІНСТРУКЦІЯ

ЗАСТУПНИКА ДИРЕКТОРА З ВИХОВНОЇ РОБОТИ

_____________________ П.І.Б.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Ця посадова інструкція розроблена на основі тарифно-кваліфікаційної характеристики заступника директора затвердженої Міністерством освіти України. Під час складання інструкції враховані типові рекомендації щодо організації служби охорони праці в закладах освіти.

1.2. Заступник директора з виховної роботи призначається на посаду і звільняється з неї директором закладу.

На період відпустки і тимчасової непрацездатності заступника директора з виховної роботи його обов’язки можуть бути покладені на заступника директора з навчально-виховної роботи або на вихователя з числа найбільш досвідчених педагогів. Тимчасове виконання обов’язків у таких умовах здійснюється на основі наказу директора закладу, виданого з дотриманням законодавства про працю.

1.3. Заступник директора з виховної роботи повинен мати вищу педагогічну освіту і стаж роботи не менше ніж 5 років на педагогічних чи керівних посадах.

1.4. Заступник директора з виховної роботи підпорядковується безпосередньо директору закладу.

1.5. Заступнику директора з виховної роботи безпосередньо підпорядковуються: педорганізатор та класні керівники.

1.6. У своїй діяльності заступник директора з виховної роботи керується Конституцією України, законами України,Указами Президента України, рішеннями уряду України і органів управління освітою всіх рівнів з питань освіти і виховання учнів, законодавством про працю, законодавством про охорону праці, правилами і нормами охорони праці, пожежної безпеки, а також Статутом і локальними правовими актами закладу (в тому числі Правилами внутрішнього трудового розпорядку, наказами і розпорядженнями директора закладу,цією Інструкцією), трудовим договором(контрактом).

Заступник директора у з виховної роботи дотримується Конвенції про права дитини.

 

ФУНКЦІЇ

Основними напрямами діяльності заступника директора з виховної роботи є:

2.1. Організація позакласної і позашкільної виховної роботи з учнями.

2.2. Методичне управління виховним процесом.

2.3. Забезпечення дотримання норм і правил безпеки в позакласній та позашкільній роботі з учнями.

ПОСАДОВІ ОБОВ’ЯЗКИ

Заступник директора з виховної роботи виконує такі обов’язки:

3.1. Організовує поточне і перспективне пла­нування позакласної і позашкільної роботи з уч­нями та її здійснення.

3.2. Координує роботу вихователів, класних ке­рівників та інших безпосередньо йому підпоряд­кованих працівників.

3.3. Організовує і координує розробку необ­хідної навчально-методичної документації.

3.4. Здійснює систематичний контроль за які­стю виховного процесу, роботою гуртків, груп про­довженого дня і проведенням позакласних та по­зашкільних заходів, відвідує позакласні та по­зашкільні заходи, заняття гуртків, груп продов­женого дня, аналізує їхню діяльність, доводить результати аналізу до відома педагогів.

3.5. Організовує просвітницьку роботу для батьків, приймає батьків (осіб, що їх замінюють) з питань організації виховного процесу.

3.6. Надає допомогу педагогічним працівни­кам в опануванні та розробці інноваційних ви­ховних програм і технологій.

3.7. Спільно із заступником директора з навчально-виховної роботи складає роз­клад занять груп продовженого дня та іншої виховної діяльності, забезпечує своєчасну та якісну заміну тимчасово відсутніх вихователів, інших безпосередньо підпорядкованих йому пе­дагогів.

3.8. Забезпечує своєчасне складання встанов­леної звітної документації, контролює правильне і своєчасне ведення вихователями, класними ке­рівниками, іншими педагогами журналів груп про­довженого дня, класних журналів, іншої докумен­тації.

3.9. Надає допомогу колективам учнів у про­веденні культурно-освітніх і оздоровчих заходів.

3.10. Контролює дотримання учнями Статуту і Правил для учнів школи.

3.11. Бере участь у підборі і розстановці педа­гогічних кадрів, організовує підвищення їхньої кваліфікації та рівня професійної майстерності, керує роботою методоб’єднань, підвищує свою кваліфікацію.

3.12. Вносить пропозиції щодо вдосконалення виховного процесу, бере участь у роботі педаго­гічної ради школи.

3.13. Бере участь у підготовці та проведенні атестації педагогічних працівників школи.

3.14. Здійснює заходи щодо поповнення бібліо­теки навчально-методичною літературою, фахо­вими журналами та газетами.

3.15. Уживає необхідних заходів щодо створення безпечних і нешкідливих умов, виконання санітарно-гігієнічних норм і вимог з охорони праці під час проведення позакласних і позашкільних заходів.

3.16. Контролює і надає методичну допомогу керівникам клубів, гуртків, спортивних секцій, трудових об’єднань, громадських робіт тощо з питань створення безпечних і нешкідливих умов праці і відпочинку вихованців, учнів, запобігання травматизму.

3.17. Проводить навчання та інструктажі з охорони праці класоводів, класних керівників, учителів та інших осіб, які залучені до організації позакласної, позашкільної роботи.

3.18. Організовує профілактичну роботу серед вихованців, учнів з охорони праці під час навчально-виховного процесу.

3.19. Повідомляє керівника закладу освіти про нещасні випадки, що сталися з учасниками навчально-виховного процесу під час проведення позакласних, позашкільних заходів, організовує надання першої долікарської допомоги потерпілим, бере участь у розслідуванні.

3.20. Бере участь у розробці розділу з питань охорони праці у колективному договорі.

 

ПРАВА

Заступник директора з виховної роботи має право в межах своєї компетенції:

4.1. Перевіряти роботу безпосередньо підпорядкованих йому працівників, бути присутнім на заняттях та заходах, які проводяться в навчальному закладі; давати педагогічним працівникам обов”язкові для виконання розпорядження.

4.2. Притягати до дисциплінарної відповідальності учнів за вчинки, які дезорганізовують виховний процес у порядку, встановленому Статутом навчального закладу й Правилами про заохочення та покарання.

4.3. Вносити в разі необхідності тимчасові зміни до розкладу занять гуртків та груп продовженого дня, спортивних секцій тощо, відміняти заняття, тимчасово об’єднувати групи для проведення спільних занять.

4.4. Вимагати від працівників необхідних відомостей, документів, пояснень тощо.

4.5. Вимагати від учасників позакласних та позашкільних заходів дотримання правил з охорони праці у відповідності з діючими нормативними документами по охороні праці.

4.6. Вносити на розгляд директора пропозиції щодо поліпшення організації роботи з питань виховної роботи.

4.7. Взаємодіяти з усіма працівниками закладу з питань організації виховної роботи.

4.8. Підтримувати контакти з батьками учнів, обмінюватись інформацією з питань виховної роботи.

4.9. Вести співробітництво з керівником закладу у справі організації безпечних та нешкідливих умов проведення позакласних та позашкільних заходів, подавати на розгляд керівникам пропозиції щодо конкретного вирішення поточних, організаційних та практичних питань з виховної роботи.

4.10. Вести співробітництво з управлінням освіти в питаннях організації профілактичної роботи з безпеки життєдіяльності серед учнів.

 

 

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

5.1. За невиконання чи неналежне виконання без поважних причин Статуту чи Правил внутрішнього трудового розпорядку навчального закладу, розпоряджень директора навчального закладу та інших нормативних актів, посадових обов’язків, встановлених цією Інструкцією, в тому числі за невикористання наданих прав, заступник директора закладу з виховної роботи несе дисциплінарну відповідальність, у порядку визначеному трудовим законодавством. За грубе порушення трудової дисципліни як дисциплінарне покарання може бути застосоване звільнення з роботи.

5.2. За використання (в тому числі одноразове) методів виховання, пов’язаних із фізичним і/чи психологічним насиллям над особистістю учня, а також скоєння іншого аморального вчинку заступник директора з виховної роботи може бути звільнений з посади до трудового законодавства.

5.3. За порушення правил пожежної безпеки, охорони праці, санітарно-гігієнічних вимог до організації навчально-виховного процесу заступник директора виховної роботи притягається до адміністративної відповідальності у порядку та випадках, передбачених законодавством.

5.4. За завдані навчальному закладу чи учасникам навчального процесу у зв’язку з виконанням (невиконанням) своїх посадових обов’язків збитки заступник директора з виховної роботи несе матеріальну відповідальність у порядку і в межах, встановлених трудовим і /чи цивільним законодавством.

 

ЗРАЗОК ПЛАНУ РОБОТИ

ДОВІДНИК ТВОРЧОГО

Сутність процесу виховання

На сучасному етапі становлення Української держави за умови складного політичного і соціально-економічного її стану особливо відчутний негативний вплив на сучасну школу таких суспільних явищ, як посилення аморальності, злочинності, зубожіння та інше, що призводить до знецінення освіти, падіння авторитету учителя, росту агресивності, жорстокості, нігілізму підлітків. Аналіз цих деструктивних процесів у сучасному суспільстві дозволяє зробити висновок, що є небезпека виростити бездуховне покоління, не «обтяжене» інтелігентністю, порядністю, яке зневажливо ставиться до культурних та загальнолюдських цінностей, не прагне до здорового способу життя.

Розв’язання цієї проблеми, як підтверджує вітчизняний і світовий досвід, можливе за умови оптимізації управління процесом виховання за допомогою гуманізації освіти, що має забезпечити утвердження пріоритету загальнолюдських цінностей у суспільстві. Гуманізація освіти передбачає, насамперед, сприяння розвитку творчих можливостей людини, її інтелектуальної свободи, створення максимально сприятливих умов для розкриття особистості.

Гуманні цінності і відповідні їм норми є тим культурним кодом, який визначає повсякденну поведінку і регулює взаємини людей, забезпечує раціональність і людяність їхнього способу життя, а отже життєздатність суспільства. Це актуалізує проблему гуманізації навчально-виховного процесу загальноосвітніх шкіл, яка набуває виключної актуальності в останні роки.

Саме гуманне виховання особистості сприяє олюдненню суспільних відносин, формуванню взаємодії людей за суб’єкт-суб’єктною моделлю, зміст якої безпосередньо впливає на спрямованість і характер потреб, цілей, інтересів особистості, тоді як процеси дегуманізації суспільства негативно впливають на моральний та емоційний стан його членів, їхнє фізичне та психічне здоров’я.

Окрім зазначеного, зміна способу, змісту праці, науково-технічний прогрес сучасного суспільства визначає потребу не тільки у вузькій професійній підготовці людини, вдосконалення її кваліфікаційного рівня, але й у більш широкому культурному розвитку працівників, формуванню у них високих моральних якостей. Сьогодні спостерігається протиріччя між потребами суспільства у таких високогуманних особистостях та реальністю нашого повсякденного життя: дефіциту людяності, милосердя, співчуття, доброти. Все це посилюється прискоренням темпів життя, бурхливим розвитком засобів масових комунікацій, в результаті чого людина впродовж дня вступає в безліч стосунків. Закономірно, що для неї важливо, на якому рівні здійснюється її взаємодія та контакти з іншими людьми, як це впливає на її емоційний стан, самопочуття, життєвий тонус.

Система гуманістичних поглядів, створена українськими педагогами, філософами та діячами культури є надбанням громадської і педагогічної думки впродовж століть.

Так, український філософ Г.Сковорода, утверджуючий ідеї гуманізму, писав, що виховання повинно сприяти злиттю людини з народом, служити справі утвердження людського щастя, формувати «благородне серце» і «високі думки».

Проблемам виховання дітей і молоді в дусі гуманізму особливу увагу надавав В.О.Сухомлинський. Він неодноразово підкреслював, що нема і не може бути виховання гуманіста без людської любові і поваги до вихованців, бо саме розумна любов і повага роблять дитину здатною піддаватись впливові педагога і колективу.

Гуманізацію навчання і виховання прагнули втілити в своїй практичній діяльності педагоги-новатори – В.Ф. Шаталов, С.М. Лисенкова, І.Л. Волков, Є.М. Ільїн, Т.І. Гончарова та ін. Цій проблемі присвячено також значну частину робіт Ш.О. Амонашвілі. Вони усвідомлювали, що педагогіка, яка нав’язувалась їм діючою на той час суспільно-політичною системою, не відповідає завданням виховання особистості, де пріоритетом є духовні цінності. Тому в центр навчально-виховного процесу вони намагались поставити дитину – не тільки як об’єкт, але й суб’єкт виховання. Саме це, на нашу думку, у поєднанні з особистісними якостями і педагогічною майстерністю зумовило успіх їхньої педагогічної діяльності.

Різні аспекти проблеми виховання розглядали такі дослідники, як В.Г. Бутенко, О.І. Виговська, О.І. Вишневський, Г.І. Іванюк, Б.З. Козак, Л.І. Макарова, В.М. Оржеховська, П.П. Осухова, Е.Ю. Парамонов, В.С. Петрович, Г.П. Пустовіт, С.В. Рудаківська, А.Й. Сиротенко, О.В. Сухомлинська, О.В. Столяренко, І.Г. Тараненко, Л.В. Ткачук та інші, авторами сучасних концепцій особистісно зорієнтованого навчання і виховання є І.Д. Бех, В.О. Білоусова, С.У. Гончаренко, Ю.І. Мальований, О.Я. Савченко, І.С. Якиманська та ін. Ці, та багато інших авторів переконливо доводять необхідність гуманізації освіти як однієї з найважливіших умов відродження національної освіти. Гуманізація освіти проголошена вихідним принципом реалізації державної національної програми «Освіта (Україна ХХІ століття)», і полягає в «утвердженні людини як найвищої соціальної цінності, у найповнішому розкритті її здібностей та задоволенні різноманітних освітянських потреб, забезпеченні пріоритетності загальнолюдських цінностей, гармонії стосунків людини і навколишнього середовища, суспільства і природи».

Різні аспекти гуманістичного навчання і виховання знайшли також відображення у працях В.О. Білоусової, Є.В. Бондаревської, С.У. Гончаренко, О.А. Донченко, І.Г. Єрмакова, Ю.І. Мальованого, В.М. Оржеховської, Г.П. Пустовіта, О.І. Савченко, Л.В. Сохань, В.М. Хайруліної та ін. Так, сучасні вчені-дослідники С.У. Гончаренко та Ю.І.Мальований розробили цілісну концепцію гуманізації освіти. О.І. Савченко простежує шлях руху від людини освіченої до людини гуманної та умови її формування. В.О.Білоусова, Є.В. Бондаревська, В.А. Киричок розкривають шляхи, методи та нові технологічні засоби гуманізації навчально-виховного процесу.

Поряд з цим аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження вказує на те, що до цього часу недостатньо вивчені педагогічні умови гуманізації виховного процесу; результати застосування особистісно орієнтованих технологій у вихованні школярів; педагогічні можливості альтернативних шкіл сімейного типу у гуманізації шкільного життя; не розроблені критерії та рівні гуманізації виховного процесу загальноосвітньої школи.

Таким чином, актуальність і недостатня розробленість проблеми в теорії та практиці шкільного виховання обумовили вибір теми дослідження «Наукові основи організації виховного процесу в сучасній загальноосвітній школі».

У Законі про освіту України, державній національній програмі «Освіта» (Україна ХХІ ст.) підкреслюється, що реалізація виховних функцій здійснюється в системі навчально-виховної діяльності вчителя. Важливе місце в цій системі посідає позаурочна виховна діяльність, спрямована на всебічний і гармонійний розвиток особистості школяра, що поєднує духовне багатство, моральну чистоту і фізичну досконалість.

У Законі про загальну середню освіту, у Положенні про загальноосвітній навчальний заклад, наголошується на тому, що виховання учнів у загальноосвітніх навчальних закладах здійснюється у процесі урочної, позаурочної та позашкільної роботи з ними; підкреслюється значення чітко організованої позаурочної діяльності для гармонійного розвитку учнів. Закон України про позашкільну освіту відповідно до Конституції України визначає державну політику у сфері позашкільної освіти, її правові, соціально-економічні, а також організаційні, освітні та виховні заходи. Основними напрямками виховання пропонуються такі, як художньо-естетичний, туристсько-краєзнавчій, еколого-натуралістичний, науково-технічний, дослідницько-експериментальний, фізкультурно-спортивний, військово-патріотичний, соціально-реабілітаційний, оздоровчий, гуманітарний.

Виховання – це головне родове поняття педагогіки як емпіричної і теоретичної науки, від якої походять видові категорії: педагогічна діяльність, цілісний педагогічний процес, освіта і навчання, саморозвиток особистості. Проблема виховання досліджувалася в різних напрямках: як цілеспрямований процес формування особистості (Баранов С.П., Гончаренко С.У., Ільїна Т.А., Кобзар Б.С., Курлянд З.Н., Лозова В.І., Мойсеюк Н.Є., Троцко Г.В. та ін.), виховання як фактор соціалізації особистості (Галагузова М.А., Закатова І.М., Клейберг Ю.А., Матвієнко О.В., Підкасистий П.Ю., Приходько М.І., Смирнов В.І., Фельдштейн Д.І., Шевченко С.О., Шульгин В.М. та ін.); культурологічний аспект виховання як системи формування творчої особистості (Бондар В.І., Бурлака І.Я., Зязюн І.А., Коваль Л.Г., Фіцула М.М., Фоменко В.П., Шапошнікова І.М., Ярмаченко М.Д. та ін.).

У багатьох сучасних наукових працях, педагогічних і психологічних словниках, посібниках під вихованням розуміється:

– цілеспрямоване створення умов для розвитку і саморозвитку людини (Баранов С.П., Гончаренко С.І., Петровський А.В., Ярошевський М.Я. та ін.);

– управління процесом розвитку (формування) особистості шляхом створення необхідних для цього умов (Бєлова В.В., Ільїна Т.А., Коваль М.В., Рувінський Л.І., Фіцула М.М. та ін.);

– головним системоутворюючим елементом пропонується педагогічна взаємодія (Бех І.Д., Воробйов Г.Г., Киричук О.В., Кондрашова Л.В., Курлянд З.Н., Харламов І.Ф та ін.).

Так, в Українському педагогічному словнику С. Гончаренка пропонується таке визначення виховання:

«Виховання – процес цілеспрямованого систематичного формування особистості, зумовлений законом суспільного розвитку, дією багатьох об’єктивних і суб’єктивних факторів».

Слід зазначити, що за традиційного підходу виховний процес уявляють і здійснюють як моносуб’єктивний, виховання ж в цілому розглядається як спеціально організований педагогічний вплив на особистість дитини. Це визначення відображає тільки зовнішню сторону виховного процесу, тобто діяльність вихователя. Якщо ж процес виховання трактувати як закономірну неперервну і послідовну зміну моментів розвитку взаємодіючих суб’єктів (Киричук О.В.), то його можна розглядати як соціально-особистісне явище, в якому і педагог і вихованець виступають суб’єктами педагогічно доцільної й морально-етичної взаємодії на рівні співробітництва і співтворчості.

«Процес виховання – це закономірна, послідовна, неперервна зміна моментів розвитку взаємодіючих суб’єктів. Основним системоутворюючим елементом цього процесу виступає педагогічна взаємодія», – визначає З.Н.Курлянд.

Питання організації дозвілля дітей та молоді в позаурочний час хвилює багатьох учених, проблему виховного процесу в сучасній школі досліджують у різних аспектах: концептуальні засади організації позаурочної виховної роботи (Гончаренко С.У., Демиденко В.К., Дем’янюк Т.Д., Новосельський В.Ф., Оржеховська В.М., Постовий В.Г., Хлєбникова Л.О., Чорна К.І. та ін.); розробка виховної системи школи (Вульфов Б.З., Демчук В.М., Караковський В.М., Карпенчук С.Г., Красовицький М.Ю., Мартиненко С., Новикова К.І., Остапенко М., Сидорків А.М. та ін.); питання гуманізації відносин учнів у позаурочній роботі (Бех І.Д., Білоусова В.О., Воловик А.Ф., Канішевська Л.В., Кобзар Б.С., Красовицький М.Ю., Мандрикіна Т.С., Матвієнко О.В., Шевченко С.О. та ін.); зв’язок шкільної системи виховання з роботою позашкільних закладів (Вербицький В., Кириленко С.В., Науменко Р.А., Пустовіт Г.П., Сущенко Т.І. та ін.).

Виховна робота, що проводиться в позаурочний час, доповнює і поглиблює виховання, яке здійснюється у процесі навчання. Для визначення цієї роботи в педагогічній літературі використовують низку термінів: «позаурочна», «поза навчальна», «позакласна», «позашкільна робота». Інколи у практиці зустрічається протиріччя у використанні означених термінів. Спробуємо з’ясувати ці поняття.

В Українському педагогічному словнику зазначається, що позакласна робота у школі організовується і проводиться в позаурочний час органами дитячого самоврядування за активною допомогою і при тактичному керівництві з боку педагогічного колективу, особливо класних керівників, вихователів, організаторів позакласної і позашкільної роботи.

Б.С.Кобзар використовує термін позанавчальна виховна діяльність, під якою він розуміє складову професійно-педагогічної діяльності педагога. На його думку, це «цілеспрямована навчально-виховна робота зі школярами, що її організують і здійснюють вчителі, вихователі в різних школах в позаурочний час».

Позакласну роботу розглядають як один з основних шляхів у здійсненні різних напрямків виховання, як підсистему загального виховного процесу в школі.

І.А.Підласий підкреслює, що практична реалізація принципу єдності виховних впливів вимагає створення єдиної системи виховання як під час занять, так і в позаурочний час.

Виховання, за І.Ф. Харламовим, здійснюється у системі навчальних занять і позакласної роботи. Всебічному розвитку особистості повинні сприяти різноманітні форми позакласної навчально-виховної роботи, які тією чи іншою мірою сприяють розумовому, технічному, моральному та естетичному вихованню учнів, виявленню і розвитку їхніх творчих здібностей.

Інноваційні технології.

Методична підготовка.

Навчально-методичне та програмне забезпечення для запровадження інформаційних технологій в навчально-виховний процес.

Інформаційна система. Операційна система Windows.

Використання текстового редактора Microsoft Word.

Створення електронних презентацій у програмі Microsoft Power Point.

Використання мультимедійного проектора та SMART-дошки в навчально-виховному процесі. Організація роботи в навчальних кабінетах, оснащених мультимедійною технікою (або в комп’ютерному класі).

Методика застосування дидактичних та методичних матеріалів, створених засобами ІКТ.

Освітні технології, їхній зміст, структура, класифікація. Інноваційні технології, їхня відмінність від традиційних технологій. Психолого-педагогічна основа технологізації навчально-виховного процесу в ЗНЗ.

Форма й зміст в освітньому процесі: цінне й ефективне в досвіді шкіл світу (розвиток критичного мислення; розвивальне навчання; модульне навчання; школа Монтессорі та ін.).

Методи вивчення сім'ї

1. Спостереження.

2. Бесіда.

3. Тестування.

4. Анкетування.

5. Діагностика.

6. Ділові ігри.

7. Аналіз дитячих малюнків про сім'ю.

8. Аналіз дитячих творів про сім'ю.

Орієнтовна програма

Вивчення сім'ї

1. Склад сім'ї:

• повна/неповна;

• віковий склад;

• професії членів сім'ї;

• освітній, культурний рівень членів сім'ї;

• громадське обличчя членів сім'ї;

• моральне обличчя членів сім'ї.

2. Виховна діяльність сім'ї:

•виховні позиції батьків;

•участь членів сім'ї у вихованні підлітків.

3. Регулярна діяльність сім'ї, соціальний конт­роль у сім'ї:

•поведінка підлітка в сім'ї;

•поведінка поза сім'єю;

•методи та прийоми регулювання поведінки підлітка у сім'ї;

•моральне, громадянське обличчя членів родини на підприємстві, у побуті, у суспільній діяльності.

Форми роботи з батьками

1. Батьківські збори.

2. Бесіди (колективні, групові, індивідуальні).

3. Конференції.

4. Диспути, дискусії.

5. Перегляд фільмів на педагогічні теми.

6. Дні відкритих дверей.

7. Відкриті уроки для батьків.

8. Клуби для батьків, консультпункти.

9. Семінари-практикуми.

10. Оформлення куточків для батьків.

11. Підготовка тематичних папок з конкретної проблеми для батьків.

12. Телефон довіри.

 

 

ЗРАЗОК СОЦІАЛЬНОГО ПРОЕКТУ

«ЧУЖИХ ДІТЕЙ НЕ БУВАЄ»

МЕТА: привернути увагу дітей, учнівської молоді та громадськості до проблеми сирітства та бездоглядності шляхом залучення до волонтерського руху.

 

ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ:

1. Активізація громадської думки щодо позбавлення батьківських прав.

2. Сприяння в адаптаційному періоді дітям, повернутим у сім’ю.

3. Допомога адміністрації притулку у проведенні культурно-масових заходів.

ЕТАПИ ПРОЕКТУ:

І. Створення групи.

Варто зазначити, що створенню волонтерського загону передували конкретні передумови. Так, адміністрація школи не раз отримувала листи від благодійних організацій з проханням посприяти в реалізації акцій: «Острів душі», «З рук в руки», розповсюдження марок Червоного Хреста та ін., в яких брали участь діти та учнівська молодь школи. В зв’язку із цим, виникла нагальна потреба в створенні постійно діючої групи учнів, які б, в свою чергу, відповідали за виконання подібних заходів. Контроль за вказаним процесом здійснювала комісія соціалізації учнівського парламенту, яка проводила агітаційну та роз’яснювальну роботу серед учнів школи, займалась збором пожертв одягу, продуктів харчування, іграшок. У результаті, робота зацікавила учасників групи, проводилась ними відповідально і була відмічена грамотою служби у справах неповнолітніх.

По завершенню вище зазначеного, було прийнято рішення про продовження роботи групи на постійній основі, що й зумовило створення волонтерського загону.

СКЛАД ГРУПИ

Учні школи

 

Затверджені правила роботи в групі:

1. Добровільна участь у роботі групи.

2. Активність та відповідальність кожного за результати роботи групи.

3. Відкритість та щирість у спілкуванні.

4. Усе, що підлягає обговоренню, відбувається «тут і тепер».

5. Безперервність та постійність участі у волонтерській групі.

6. Рівність прав та обов’язків членів волонтерського загону.

7. Узагальнення та систематизація виконаної роботи, складання перспективного плану.

 

V. Опис діяльності.

Виходячи з актуальності проблеми та поставлених цілей, згідно затвердженого плану роботи загону «Молоді вітри» та графіку відвідування притулку, учасники тричі побували в притулку для неповнолітніх служби у справах неповнолітніх Тернопільської ОДА.

Зокрема, перший візит був присвячений демонстрації вистави «Колобок» силами шкільного лялькового театру, другий – напередодні свята Святого Миколая і далі – з нагоди Різдвяних свят.

Якщо вдатися до конкретизації, то хотілося б наголосити на характерних особливостях наших відвідин. Так, не дивлячись на те, що діти в закладі інтернатного типу перебувають тут тільки до трьох місяців і період для адаптації є надто короткотривалим, нам вдалося налагодити дружні стосунки з вихованцями. Особливо з наймолодшими дітьми, які, у свою чергу, швидко пішли на контакт з нами, бо, мабуть, відчули наше прихильне й добре ставлення до себе. Готуючись до кожної зустрічі силами нашого волонтерського об’єднання, учнів школи, а також зусиллями батьківської громади збиралися подарунки: іграшки, солодощі, канцелярське приладдя тощо. При цьому ми побачили небайдужість всіх до кого зверталися за допомогою.

Пам’ятною для нас була зустріч, в ході якої була представлена вистава «Ніч перед Різдвом», сюжет якої сприяв створенню святкового настрою, оскільки дійство було костюмоване, насичене українськими традиціями, піснями, звичаями. Ми були вражені, коли вихованці від «малого до великого» працівники закладу колядували разом з учасниками вистави.

Слід зазначити й те, що тематика нашого волонтерського руху «Добро починається з тебе» має яскраві прояви. Якщо під час першого візиту ми ще не до кінця усвідомлювали його мету і не уявляли, з ким нам доведеться працювати, бо сама назва «ПРИТУЛОК ДЛЯ НЕПОВНОЛІТНІХ» викликала різноманітні асоціації щодо вихованців – малолітніх безпритульних, злочинців, «попрошайок», дітей-вулиці, то в кінцевому результаті ми зрозуміли, що це тільки кліше, нав’язане суспільством. Адже тут знаходяться діти, які потребують не лише матеріальної допомоги, але й, перш за все, людського тепла, доброзичливості, небайдужості.

Приємно відмітити й те, що не дивлячись на наш юний вік, кожен зумів поділитися з дітьми теплом своєї родини. І зараз ми йдемо у притулок не тому, що це потрібно, а тому що ми цього хочемо і зрештою вже й відчуваємо певну відповідальність перед дітьми!

 

«...Мені здається, що людські серця

Є тонші, а ніж вістря олівця –

Зламати легко, застругати – важче,

Списати неможливо до кінця...»

О. Олесь

Хотілося б також поділитися власними роздумами, що вплинули на наш світогляд. Оскільки ми незабаром закінчимо школу, вступимо в доросле життя, будемо створювати свої сім’ї, то цей набутий досвід допоможе нам, порівнюючи протилежні сторони життя, задумуватись над кожним нашим вчинком і жити, як говориться в одній із притч за принципом: «УСЕ У НАШИХ РУКАХ».

ВИСНОВКИ

Таким чином, узагальнивши результати нашої роботи, можемо зробити висновки, що включають наступні моменти.

По-перше: вмотивоване ставлення до вище зазначеного типу діяльності надихало нас на різноманітні дії та вчинки. Весь цей час, не покидало міркування про те, що дитина народжується як чистий аркуш паперу. Минає час і на ньому з’являються рядки – думки і почуття, якості та вчинки, часом й помилки та недоліки. Звісно, доброта і чуйність, егоїзм та байдужість не народжуються самі по собі. Все це виховується. І саме життя поставить ту чи іншу оцінку. Виникало питання: «Як же поводитися з дітьми, як їх виховувати, щоб ця оцінка була відмінною?»

По-друге: враховуючи нинішню ситуацію в Україні, що характеризується соціально-економічною й політичною нестабільністю, поглибленням розшарування населення за рівнем доходів, знеціненням морально-етичних принципів і цінностей у суспільстві, його криміналізацією, бачимо, що в кінцевому результаті, все це різко лягає на морально й фізично несформованих особистостей, ще й важким тягарем, з яким не кожен може впоратись самостійно. І тому, вважаємо, що саме ми покликані допомогти дітям у цьому.

По-третє: зрозуміли, щоспілкуючись з дітьми необхідно переконувати словом - радити, вчити, поправляти, якщо потрібно – пояснювати і доводити. Тому, ми й організовували такі дії, які допомогли б збагнути нове й хоча б на мить забути старе.