Загальні відомості про пасові передачі. Принцип дії, класифікація, оцінка, застосування.

Загальні відомості про пасові передачі. Принцип дії, класифікація, оцінка, застосування.

Пасова передача — це механічний пристрій для передавання механічної енергії (механічна передача) між валами за допомогою гнучкого елементу (приводного паса) за рахунок сил тертя або сил зачеплення (зубчасті приводні паси).

Загільні відомості: Пасові передачі не забезпечують жорсткого зв'язку між шківами через можливість проковзування паса на шківах. Тому у кінематично точних приводних механізмах пасові передачі застосовують дуже рідко.

Пасові передачі переважно використовують для передавання потужностей у діапазоні 0,2...50 кВт. Зустрічаються також передачі для потужностей 500 і навіть 1500 кВт, проте застосування їх має унікальний характер.

Передавальні числа пасових передач допускаються до 5–6, рідше до 10.

Швидкість руху пасів у передачах загального призначення не перевищує 30 м/с. Спеціальні швидкохідні паси допускають при пониженій довговічності швидкості до 50 і навіть до 100 м/с.

ККД пасових передач різних типів становить близько 0,90...0,97.

Переваги та не доліки: У порівнянні із зубчастою передачею пасові передачі мають низку переваг і недоліків. Основні переваги пасової передачі:

можливість передавання руху між валами, що знаходяться на значній відстані;

плавність та безшумність роботи, які обумовлені еластичністю паса;

запобігання різкому перевантаженню елементів машини внаслідок пружності паса та можливості його проковзування на шківах;

простота конструкції, обслуговування та догляду в експлуатації;

відносно високий ККД.

До недоліків пасової передачі належать:

неможливість виконання малогабаритних передач (для однакових умов навантаження діаметри шківів майже у 5 разів більші, ніж діаметри зубчастих коліс);

несталість передавального числа через можливе проковзування паса;

підвищене навантаження валів та їхніх опор, що пов'язане із потребою достатньо високого попереднього натягнення паса;

низька довговічність приводних пасів (у межах 1000–5000 год).

Класифікація

За формою поперечного перерізу приводного паса:

плоскопасова (Зобр. 3);

клинопасова (Зобр. 2);

поліклинопасова;

круглопасова.

За розміщенням валів:

відкрита (Зобр 4.);

перехресна(Зобр 4.);

напівперехресна(Зобр 4.):

багатошківна з натяжним роликом (Зобр 2.).

Пасова передача може мати як постійне, так і змінне передавальне число (варіатор).

Окремо слід розглядати зубчасто–пасові передачі у яких плоский пас на внутрішньому боці має зубці трапецієвидної форми, а шківи – відповідні їм зубці на ободі. Така передача працює за принципом зачеплення, а не тертя. До пасових передач вона належить умовно тільки за назвою та формою тягового органу.

 

Елементи пасових передач.

У найпоширенішій конструкції (Зобр. 1) пасова передача складається з ведучого (a) і веденого (b) шківів та замкнутої форми приводного паса (c,d), що розміщується на шківах із деяким попереднім натягом. Вільна ділянка (c) паса, що набігає на ведучий шків (a), називається ведучою віткою паса, а вільна ділянка (d), що набігає на ведений шків, називається веденою віткою. Попередній натяг паса створюється за рахунок його пружного розтягу при закладенні на шківи або застосуванням спеціального натяжного пристрою (ролика) (e). Під час роботи передачі пас передає енергію від ведучого шківа до веденого за рахунок сил тертя, які виникають між пасом та шківами.

Геометричні параметри пасових передач.

До основних геометричних параметрів пасових передач відносять: діаметри привідного і веденого шківів, довжину паса, кут охоплення пасом меншого шківа.

Втрата потужності та ККД пасової передачі.

ККД пасових передач різних типів становить близько 0,90...0,97. Втрати потужності ідуть на проковзування, тертя паса по шківах, нагрівання.

Зубчатопасові передачі.

Окремо слід розглядати зубчасто–пасові передачі у яких плоский пас на внутрішньому боці має зубці трапецієвидної форми, а шківи – відповідні їм зубці на ободі. Така передача працює за принципом зачеплення, а не тертя. До пасових передач вона належить умовно тільки за назвою та формою тягового органу.

16. Загальні відомості про ланцюгові передачі, конструкція, принцип дії, порівняльна оцінка, область застосування.

Ланцюго́ва переда́ча (рос. цепная передача, англ. chain gear, chain transmission, chain drive; нім. Kettenantrieb m) — механізм (передача) у вигляді замкнутого ланцюга, що рухається по зубчастих колесах (зірочках), закріплених на паралельних валах, передаючи обертовий рух між цими валами. Ланцюгові передачі належать до передач зачеплення з гнучкою в'яззю. Іноді застосовуються передачі з декількома веденими зірочками. Крім зірочок і урухомних ланцюгів, ланцюгові передачі можуть включати натягувальні пристрої та системи змащення.

Переваги і недоліки:

Ланцюгові передачі порівняно з іншими механічними передачами мають такі основні переваги:

можливість використання при значних відстанях (до 8 м) між валами;

менші, ніж в пасових передачах, поперечні навантаження на вали;

достатньо високий ККД (до 0,98);

можливість передавання обертового руху одним ланцюгом декільком валам, у тому числі і з протилежним напрямом обертання.

Принцип зачеплення, а також вища міцність ланцюга в порівнянні з приводним пасом пасової передачі дозволяє ланцюговій передачі, за інших однакових умов, передавати значно більші потужності. Зачеплення ланцюга з зірочками виключає пробуксовку ланцюга, що забезпечує стале передавальне число передачі.

До недоліків ланцюгових передач належать такі:

збільшення довжини ланцюга через зношення шарнірних з'єднань і відповідне ослаблення натягу;

нерівномірність руху ланцюга і пов'язані з цим динамічні явища у передачі та підвищений шум;

низька кінематична точність при реверсуванні;

потреба застосування додаткових пристроїв для регулювання натягу ланцюга.

Застосування.:

Ланцюгові передачі застосовують у сільськогосподарських та транспортних машинах (мотоциклах та велосипедах), підйомних пристроях, в урухомниках (приводах) конвеєрів, в технологічних машинах легкої промисловості тощо. Ланцюгова передача дозволяє надавати обертовий рух валам, що знаходяться на порівняно великій відстані, а її габаритні розміри значно менші від габаритних розмірів пасової передачі.

У гірничій справі застосовується у системах транспортування (конвеєрах), елеваторах, екскаваторах, лебідках, тельферах тощо.

17. Основні характеристики ланцюгових передач:

Швидкість руху ланцюга у передачах загального призначення досягає 15 м/с при передаванні потужності до 100 кВт, а у спеціальних урухомниках (приводах) — до 35 м/с при потужності до 2000 кВт. За допомогою ланцюгової передачі можна забезпечити передавальне число u ≤ 10, а найраціональніше мати u ≤ 4 при високому ККД (до 0,97).

Класифікація

За призначенням вали поділяються на вали передач та корінні вали машин. На валах передач установлюють зубчасті колеса, шківи, муфти та інші деталі передач, на корінних валах — не тільки деталі передач, але і маховики, затискні патрони, кривошипи тощо

За формою геометричної осі вали бувають:

прямі; ексцентрикові (колінчасті, кулачкові); гнучкі; карданні.

За конструктивним виконанням вали поділяються:

гладкі; ступінчасті; порожнисті.

Найпоширенішими є прямі вали. Вони застосовуються в редукторах, металорізальних верстатах, підйомно-транспортних машинах, машинах легкої промисловості тощо

Вісь — лінія в просторі, з якою асоціюється обертання. Також деталь механізмів, яка служить для фіксації обертання в просторі.

Конструкція

Цапфи — ділянки вала або осі, що лежать в опорах. Вони підрозділяються на шипи, шийки і п'яти.

Шипом називається цапфа, розташована на кінці вала або осі і передає переважно радіальне навантаження (див. мал.2).

Шийкою називається цапфа, розташована в середній частині вала або осі.

Опорами для шипів і шийок служать підшипники.

Шипи і шийки за формою можуть бути циліндричними, конічними і сферичними. У більшості випадків застосовуються циліндричні цапфи.

П'ятою називають цапфу, що передає осьове навантаження (мал.3). Опорами для п'ят служать підп'ятники. П'яти за формою можуть бути суцільними (мал.3, а),

Матеріали

Матеріали валів і осей. Матеріали валів і осей повинні бути міцними, добре оброблятися і мати високий модуль пружності. Вали й осі виготовляють переважно з вуглеродистих і легованих сталей. Для валів і осей без термообробки застосовують сталі Ст5, Ст6; для валів з термообробкою — сталі 45, 40. Швидкохідні вали, що працюють у підшипниках ковзання, виготовляють зі сталей 20, 20Х, 12ХНЗА. Цапфи цих валів цементують для підвищення зносостійкості.

Вали й осі обробляють на токарських верстатах з наступним шліфуванням цапф і посадкових поверхонь.

Загальні відомості про пасові передачі. Принцип дії, класифікація, оцінка, застосування.

Пасова передача — це механічний пристрій для передавання механічної енергії (механічна передача) між валами за допомогою гнучкого елементу (приводного паса) за рахунок сил тертя або сил зачеплення (зубчасті приводні паси).

Загільні відомості: Пасові передачі не забезпечують жорсткого зв'язку між шківами через можливість проковзування паса на шківах. Тому у кінематично точних приводних механізмах пасові передачі застосовують дуже рідко.

Пасові передачі переважно використовують для передавання потужностей у діапазоні 0,2...50 кВт. Зустрічаються також передачі для потужностей 500 і навіть 1500 кВт, проте застосування їх має унікальний характер.

Передавальні числа пасових передач допускаються до 5–6, рідше до 10.

Швидкість руху пасів у передачах загального призначення не перевищує 30 м/с. Спеціальні швидкохідні паси допускають при пониженій довговічності швидкості до 50 і навіть до 100 м/с.

ККД пасових передач різних типів становить близько 0,90...0,97.

Переваги та не доліки: У порівнянні із зубчастою передачею пасові передачі мають низку переваг і недоліків. Основні переваги пасової передачі:

можливість передавання руху між валами, що знаходяться на значній відстані;

плавність та безшумність роботи, які обумовлені еластичністю паса;

запобігання різкому перевантаженню елементів машини внаслідок пружності паса та можливості його проковзування на шківах;

простота конструкції, обслуговування та догляду в експлуатації;

відносно високий ККД.

До недоліків пасової передачі належать:

неможливість виконання малогабаритних передач (для однакових умов навантаження діаметри шківів майже у 5 разів більші, ніж діаметри зубчастих коліс);

несталість передавального числа через можливе проковзування паса;

підвищене навантаження валів та їхніх опор, що пов'язане із потребою достатньо високого попереднього натягнення паса;

низька довговічність приводних пасів (у межах 1000–5000 год).

Класифікація

За формою поперечного перерізу приводного паса:

плоскопасова (Зобр. 3);

клинопасова (Зобр. 2);

поліклинопасова;

круглопасова.

За розміщенням валів:

відкрита (Зобр 4.);

перехресна(Зобр 4.);

напівперехресна(Зобр 4.):

багатошківна з натяжним роликом (Зобр 2.).

Пасова передача може мати як постійне, так і змінне передавальне число (варіатор).

Окремо слід розглядати зубчасто–пасові передачі у яких плоский пас на внутрішньому боці має зубці трапецієвидної форми, а шківи – відповідні їм зубці на ободі. Така передача працює за принципом зачеплення, а не тертя. До пасових передач вона належить умовно тільки за назвою та формою тягового органу.

 

Елементи пасових передач.

У найпоширенішій конструкції (Зобр. 1) пасова передача складається з ведучого (a) і веденого (b) шківів та замкнутої форми приводного паса (c,d), що розміщується на шківах із деяким попереднім натягом. Вільна ділянка (c) паса, що набігає на ведучий шків (a), називається ведучою віткою паса, а вільна ділянка (d), що набігає на ведений шків, називається веденою віткою. Попередній натяг паса створюється за рахунок його пружного розтягу при закладенні на шківи або застосуванням спеціального натяжного пристрою (ролика) (e). Під час роботи передачі пас передає енергію від ведучого шківа до веденого за рахунок сил тертя, які виникають між пасом та шківами.