Тема: Ю. Яновський. Роман «вершники» («подвійне коло», «дитинство», «шаланда в морі»).

Мета: поглибити знання про роман як епічний жанр; показати, наскільки глибоко змальовує автор трагедію українського наро­ду в роки громадянської війни; розвивати вміння вдумливо читати текст, аналізувати його з позицій часу, орієнтуючись на загаль­нолюдські цінності й ідеали; виховувати усві­домлення важливості збереження родинних зв'язків, гуманізм, найкращі людські якості.

Тип заняття – лекція

Кількість годин: 2

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

ІДЕЙНО-ХУДОЖНІЙ АНАЛІЗ НОВЕЛ З РОМАНУ«ВЕРШНИКИ» Ю.ЯНОВСЬКОГО

Роман Юрiя Яновського “ Вершники” – талановита данина своєму часу
Кривавою хвилею прокотилася громадянська вiйна по Українi. Заради примарних iдеалiв брат убивав брата, батько вбивав сина, а син пiдiймав руку на батька: смерть чаклувала на кожному кроцi. Мабуть, тим, хто жив у цей страшний час, здавалось, що прийшли останнi днi свiту. Саме про це пише Юрiй Яновський у романi “Вершники”.

Тема твору: показ героїзму простих людей та подій періоду громадянської війни.

Жанр: новелістичний роман.

Особливості побудови роману:

 

Роман «Вершники»складається з 8 новел:

-«Подвійне коло»;

-«Шаланда в морі»;

- «Чубенко, командир полку»;

- «Дитинство»;

- «Адаменко»;

- «Лист у вічність»;

- «Батальйон Шведа»;

- «Шлях армій»

Отже, кожна новела – це завершені твори, які пов’язані між собою спільною темою, системою образів, ідеєю. Не історія одного героя, а події суспільного характеру в центрі твору романіста.

У кожнiй новелі розвинуто безлiч мотивiв, що вихопленi автором iз полум’я громадянської вiйни. Не пов’язанi єдиним сюжетом, вони, проте, єднаються мiж собою чимось бiльшим. У кожнiй новелi герої окреслюються з такою виразнiстю, що сприймаються як символи.

Символiчними постають брати Половцi з новели “Подвiйне коло”, якi опинилися з рiзних бокiв полiтичної боротьби; символiчне свiтло випромiнюють батьки Половцiв у “Шаландi в морi”, зусилля яких спрямованi на збереження роду; символiчний безiменний листоноша в новелi “ Лист у вiчнiсть”, який не схиляє голову навiть перед смертю… Усi цi новели – це справжнi поеми про боротьбу добра i зла на землi, про красу українського неба i степу, про людську витривалiсть i жадання свободи.
Перша новела (“ Подвiйне коло”) є, мабуть, найяскравiшою. Вона розповiдає про трагедiю роду Половцiв. Було у батька п’ятеро синiв. Кожен з них обрав свою дорогу, свою мету, свої iдеали. I всi цi дороги перетнулися в один день в одному мiсцi. Рiд Половцiв опинився на межi зникнення.
Загони денiкiнця Андрiя Половця i петлюрiвця Оверка Половця зiткнулися в безмежному степу в кривавiй битвi. Їхня взаємна ненависть просто вражає. Андрiй кидає Оверковi в обличчя лютi слова: “ Проклинаю тебе моїм руським серцем, iм’ям великої Росiї-матiнки”. Тiльки-но закiнчився перший бiй, як налетiли зненацька махновцi на чолi з Панасом Половцем. Кiлька хвилин скаженого бою – i вже Панас перед Оверком. Iменем Батька Махна з посмiшкою на вустах вiн власноруч вбиває Оверка, також забувши про батькiвський заповiт. Не встиг Панас вiдсвяткувати перемогу, як “за дощем з’явилось марево”: розгорнувся здалеку червоний прапор кiнного загону на чолi з Iваном Половцем. Панас, розумiючи, що пощади вiд брата не буде, сам заподiяв собi смерть. “Тому роду не буде переводу, у котрому браття милують згоду”, – казав колись старий Половець своїм синам. Але знехтували вони батькiвським наказом i загинули, тому що не було мiж ними нi згоди, анi родинного почуття. Загубилось воно на жорстоких стежках громадянської вiйни, перевiвся рiд Половцiв, нiби й не було нiколи на землi таких людей.
У романi немає справжнього переможця. Твiр сприймається як розповiдь про трагедiю роду, матерi, України. Трагедiю, що розiгралася в роки громадянської вiйни, а потiм ще довго вiдлунювала голодом, смертями, репресiями…

СТИСЛИЙ ПЕРЕКАЗ НОВЕЛ

ПОДВІЙНЕ КОЛО

Лютували шаблі, Половці не пізнавали один одного. Був серпень 1919 р. загоном Добровільної армії Денікіна командував Половець Андрій, кінне козацтво отамана Петлюри вів Оверко Половець. До Оверка підвели Андрія. Перед смертю Андрій згадує слова батька: «… тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду!» На це Оверко відповів: «… Рід – це основа, а найперше держава». Андрія зарубали. А берегом моря походжає старий Половець, дивиться в бінокль – з моря наближається шаланда.

Із-за лісу вискочили вершники з чорним прапором – махновці, на чолі з Панасом Половцем. Оверко сидів з рубаною головою. Під’їхав 14-річний Сашко Половець. Перед смертю Оверко згадує батькові слова, але Панас його вбиває. Він закопує обох братів, говорячи: «… Хай не кажуть, що я рід зневажив!» – так відбувся похорон.

Здалеку розгорнувся чорний прапор загону інтернаціонального полку на чолі з Іваном Половцем. Махновці здалися. Тепер уже Панас перед стратою згадує слова батька, потім вихопив пістолет і пустив собі кулю в рот. «Стріляй і мене,» – кричав Сашко. Іван став скубти його за чуба.

На степу під Компаніївкою одного дня серпня 1919 року стояла спека.

ДИТИНСТВО

Перекопська рівнина. Малий Данилко виходив з хати, покинувши сестру, коло якої був за няньку, та йде в степ. Малий чабанець (що може вивчитись на чабаненка і, нарешті, заступити батька – чабана) повертався смерком додому. Данилко колише малу сестру Вустю і не може вискочити на дощ, і коли вже вона вмре. А як добре пахнуть мертві, коли їх покладуть на лаву, прадід Данило читає псалтир. Дуже радісно, коли хтось умирає – без Данилка та справа не обходиться: прадіда кличуть читати псалтир, а правнук іде за поминальника, отак удвох і годуються.

Мати дуже гарно розмальовує печі, все село кличе її. Настав Великдень, мати завжди плаче, бо батько не вилазить із чужих хат і випиває з усіма, адже чабана Ригора частували всі. Данило знаходив батька, вів додому, лаяв його та плакав.

У хаті коло столу сиділа мати та прадід, на столі бідне розговіння, батько – п’яничка нарізав свячений хліб хрестом, а по обличчю матері котилися сльози.

Хлопець з прадідом пішли до моря, потім од моря заглибились у степ. Прадід нахилився до квітки і раптом упав неживий. Данилко озирнувся навколо, і вперше відчув себе самотнім.

ШАЛАНДА В МОРІ

Був місяць січень чи лютий, море замерзло на сотню метрів. На березі стояла стара Половчиха, вона була висока та строга. Вирядивши в море чоловіка, вона виглядала його шаланду.

Після довгих віків показувалася шаланда в морі. Розгойдує її, кидає, Мусій з чужим чоловіком б’ються до берега. На березі виріс натовп. Шаланду перекинуло, рибалки на березі поздіймали шапки, і в цей час побачили у морі помах руки. Чужа людина вилізла на берег. Половчина пізнала Чубенка. А її чоловік Мусій загинув. Усі розійшлися, а Половчиха не рушила з місця. Вона була доброго рибальського роду, тримала хату в залізному кулаці, стояла на чолі родини, мов скеля в штормі.

Раптом із темряви моря вона почула голос чоловіка. Він говорив: «Наша артіль бідна, і кидати шаланди в морі не годиться. Я – голова артілі, то мусив і рятувати».

І подружжя Половців пішло до домівки.

ЛИСТ У ВІЧНІСТЬ

Тоді мало бути більшовицьке повстання проти гетьмана і німців, яке покотиться Пслом. Солдати обшукували всі закутки – шукали листоношу. Оглядали озера і знайшли його, непритомного, чорного від п’явок. Листоношу змусили ковтнути капітанового рому. Він потроху очуняв. Напруживши волю, він забував потроху ті відомості, яких хотів від нього капітан: що він член підпільного комітету; де закопав рушниці та кулемет, які повинен передати повстанцям.

Листоноша хотів одразу вмерти, але не мав права: справа революції лежала в його крихітному житті. Він повів показувати закопану зброю. Дійшли до купи піску, німці почали копати, згаяли годину і зрозуміли, що їх обдурили. Його водили селом, куди він показував, але нічого не знаходили – і так до вечора. Аж ось побачили вогні. «Ось хто візьме зброю» – крикнув листоноша. І сотник у нього вистрелив. Цей лист у вічність пішов од рядового бійця революції.

До підводи з мертвим листоношею підійшов Чубенко, зняв шапку і поцілував Василиху (матір листоноші) в руку. Лист у вічність пішов разом із життям, як світло від згаслої одинокої зорі.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Завдання № 1. Прочитайте окремі новели роману «Ве­ршники» («Подвійне коло», «Дитинство» «Шаланда в морі», «Лист у вічність»).

Завдання № 2. Дайте відповіді на питання літературного диктанту та надішліть на електронну адресу викладача: [e-mail] або запишіть у робочі зошити з української літератури

 

ЛІТЕРАТУРНИЙ ДИКТАНТ

Тема: Ю.Яновський «Вершники»
№з/п	Питання	Відповідь	Бал
	Визначте тему роману Ю. Яновського «Вершники»
	У якій новелі Ю. Яновського з роману «Вершники» розкривається проблема братовбивства, а не збереження роду, як основи держави?
	Яку настанову в життя дав батько Мусій Половець своїм синам (процитуйте)?
	Як називається новела, в якій автор розкриває силу подружньої вірності?
	Зі скількох сюжетно-завершених новел складається роман Ю. Яновського «Вершники»?
	Як називається вітер, що вирішував життєву долю голови рибальської артілі Мусія Половця?
	Як звали сина Мусія Половця і скільки було йому років, якому всі брати врятували життя, як політично несвідомій молодій людині?
	Як звали сина Мусія Половця і скільки було йому років, якому всі брати врятували життя, як політично несвідомій молодій людині?
	Як звали сина Мусія Половця і скільки було йому років, якому всі брати врятували життя, як політично несвідомій молодій людині?
	Поясніть, що означає назва новели «Лист у вічність» з роману Ю. Яновського «Вершники»?
	Який образ у Ю. Яновського-письменника був улюбленим ще з дитинства?
	Що допомогло М. Половцю врятуватися, борячись з водною стихією у новелі «Шаланда в морі» і чому?
Всього

 

Завдання № 3. Складіть цитатний план до однієї з новел «Подвійне коло», «Шаланда в морі», «Лист у вічність» (на вибір студента) за романом Ю.Яновського «Вершники» та запишіть у робочі зошити з української літератури

 

Література:

1.Українська література, 11 кл.: Підручник// Р.В. Мовчан та ін.. – К.: Ірпінь: ВТФ „Перун”, 1999. – 280 с.