Індивідуальна навчально-дослідна робота

Метою ІНДЗ є перевірка у студентів навиків роботи з першоджерелами, вміння орієнтуватися в законодавстві України, самостійно робити висновки з проблематики, яка була висвітлена в ІНДЗ.

Змістом ІНДЗ є завершена теоретична або практична робота у межах навчальної програми курсу на основі знань, умінь, навичок які студенти отримали під час занять і охоплюють декілька тем або весь курс.

Види ІНДЗ та система їх оцінювання: реферати; доповіді; повідомлення; публікація статей і тез доповіді; презентації за допомогою програми Power Point; участь в роботі студентського наукового семінару тощо.

Орієнтовна структура ІНДЗ:

• титульний аркуш;

• план (зміст роботи із позначенням сторінок);

• вступ (обґрунтування актуальності обраної теми);

• основна частина;

• висновки;

• список використаної літератури.

 

Реферат є однією з основних форм індивідуальної роботи студентів і засобом контролю за засвоєнням навчального і нормативного матеріалу в обсязі, встановленому програмою. Реферат являє собою стислий виклад змісту монографії (однієї або декількох книг), тематичної групи наукових статей, матеріалів наукових публікацій з певної проблеми, питання, дискусії або концепції.

Реферат не припускає самостійного наукового дослідження і не вимагає визначення позиції студента. Головне завдання при його написанні, – навчитися здійснювати добір джерел з теми, стисло викладати наявні в літературі судження з певної проблеми, порівнювати різні позиції науковців.

Тему реферату студент вибирає самостійно із переліку тем, що пропонується до кожної теми.

Передбачена також можливість вибору теми реферату, яка відсутня у рекомендованому переліку за погодженням з кафедрою.

Перед написанням реферату необхідно скласти список літератури, яка підлягає вивченню, уважно з нею ознайомитись. На підставі отриманих знань складається план реферату.

При підготовці до написання реферату необхідно враховувати положення нових законодавчихта підзаконних актів з урахуванням їх стану на час написання роботи.

До реферативних робіт ставляться такі вимоги: актуальність тематики, відповідність її сучасному стану конституційно-правової науки та перспективи її розвитку, практичним завданням сучасної школи; вивчення та практичний аналіз монографічної і періодичної літератури по темі; аналіз історії дослідження проблеми і її практичного стану, а також емпіричних даних; чітка характеристика предмету, мети і методів дослідження, опис та аналіз проведених автором експериментів; узагальнення результатів, обґрунтування їх, висновки та практичні рекомендації.

Процес написання реферату складається із таких етапів:

І етап – вибір теми дослідження, визначення об’єкту, предмету та мети дослідження; збір теоретичного та практичного матеріалу, літератури по темі, переклад іншомовних джерел, підготування бібліографії.

ІІ етап – дозволяє визначити завдання дослідження на основі проведеного літературного стану проблеми, яка вивчається під кутом зору його мети.

Для проведення літературного огляду по темі дослідження доцільно скласти план, який повинен відображати основний зміст огляду, а структура – форму його втілення.

ІІІ етап – включає відпрацювання основного питання, яке поставлено на розгляд в роботі, викладення змісту роботи згідно складеного плану. Всі структурні елементи плану повинні бути взаємопов’язані і логічно продовжувати один одного.

IV етап – включає літературне оформлення роботи та підготовку її до захисту.

Реферат перевіряється викладачем, що визначає його актуальність, відповідність спеціальності, вказує на ступінь опрацювання нормативних та літературних джерел. Реферати, які не відповідають вимогам, не містять актуальності, є не самостійними оцінюються негативно.

 

Вимоги до оформлення реферату:

Перша сторінка роботи – титульний аркуш – повинна бути виконана за загальним зразком.

План роботи із зазначенням сторінок повинен розміщуватися на другій сторінці.

З третьої сторінки починається викладення вступу, основного змісту роботи та висновків.

З нових сторінок починається перелік використаної літератури в алфавітному порядку і додатки.

Останні дві сторінки роботи повинні бути чистими, оскільки вони призначені для написання рецензії та висловлення зауважень щодо тексту роботи, правил оформлення та часу представлення на кафедру.

Всі сторінки реферату нумеруються, викладення змісту роботи проводиться на одній стороні аркуша, а друга – залишається чистою.

Обсяг реферату має бути в межах 12-15 сторінок комп’ютерного набору (або від руки 15-18 сторінок) без списку літератури та додатків.

Усі розділи і підрозділи, що є у плані, повинні бути виділені в тексті заголовками та підзаголовками.

Поля повинні бути: зверху, знизу – 2 см, справа – 1 см, зліва – 3 см.

Текст у комп’ютерному варіанті виконується шрифтом – Times New Roman, розміром –14, інтервалом між рядків – 1,5. При написанні від руки потрібно дотримуватись зазначених берегів і не перевищувати інтервал між рядками більш 1.5. Порядковий номер проставляється праворуч у верхньому куті сторінки. Першою сторінкою вважається титульний аркуш, на ньому порядковий номер не ставиться. Він проставляється на наступній сторінці далі по порядку.

Розділи або глави нумеруються арабськими цифрами, а підрозділи або параграфи – цифрою розділу і підрозділу через крапку. Наприклад, якщо розділ буде другим, то він позначається: Розділ 2. (далі йде назва розділу), а відповідно перший підрозділ цього розділу: 2.1. (далі йде назва підрозділу) і так далі за порядком до наступного розділу.

Список використаної літератури повинен містити бібліографічний опис джерел, використаних студентом під час роботи над темою. Укладаючи його, необхідно дотримуватись вимог державного стандарту. Кожний бібліографічний запис треба починати з нового рядка, літературу слід розташовувати в алфавітному порядку авторів та назв творів. Бібліографічні записи повинні мати порядкову нумерацію.

Посилання на літературу робляться в тексті з позначенням їх порядкового номера в списку і сторінок через кому в прямокутних дужках. Наприклад: [6, с. 123], або на декілька підряд сторінок [7, с. 34-37]. Якщо посилання робиться на ціле джерело без зазначення конкретних сторінок, то вказується лише порядковий номер у списку в прямокутних дужках. Наприклад: [10]. Якщо на декілька джерел, то цифри номеру йдуть через крапку з комою. Наприклад: [10; 15] або [7;10;12].

На останній сторінці роботи ставиться дата і підпис автора.

 

Доповідь – це письмовий виклад розгорнутої усної форми виступу, що відповідає тексту тез. Доповіді не публікуються, а повідомляються учасникам наукового зібрання з метою залучення до дискусій і обговорення викладеного матеріалу. Структурними компонентами побудови доповіді є:

– вступ, у якому визначено актуальність запропонованої проблеми;

– основна частина, в якій стисло розкривається провідна ідея, її теоретичне та практичне обґрунтування та авторське бачення проблеми;

– висновки та рекомендації щодо подальшого вирішення проблеми.

Доповідь готується у письмовій формі обсягом 6-8 сторінок і розрахована на 15-20 хвилин виступу.

Коротша за змістом доповідь називається повідомленням і розрахована на 5-7 хвилин виступу.

 

Публікація тез доповіді.

Тези доповіді (scientific conference abstracts) – стислий виклад основних думок, публікація яких передбачає ознайомлення учасників загалу (учасників навчального заняття, та інших наукових форумів з результатами проведеного дослідження. Їх зміст у більш повному обсязі повідомляється автором – доповідачем в усній формі.

Тези складаються з послідовного викладу окремих тверджень, що не підкріплюються фактичним матеріалом та висвітленням перебігу дослідження.

Їх обсяг не перевищує 3-5 сторінок, що зумовлює вимоги до написання, зокрема чіткість формулювань, принципових позицій автора, які він планує обґрунтувати у публічному виступі з доповіддю або повідомленням.

Тези доповідей за рішенням кафедри можуть бути опубліковані у збірниках наукових праць студентів НУ «ОЮА».

Вимоги до тез доповідей

Тези доповідей, що повинні містити графічних об’єктів, обсягом не більше трьох сторінок формату А4 повинні бути надруковані у текстовому редакторі Microsoft Word. Шрифт Times New Roman, кегель – 14, міжрядковий інтервал – 1.5, поля з усіх боків – 20 мм. Нумерацію здійснювати по правому краю.

Назву доповіді друкувати великими жирними літерами симетрично до тексту. Праворуч, через два інтервали під назвою доповіді – прізвище та ініціали автора. Нижче, через один інтервал – назву факультету, курс, дані наукового керівника.

Рукопис тез доповіді повинен бути ретельно відредагований.

 

Вимоги до оформлення презентації за допомогою програми Power Point:

• 20-25 слайдів.

• Текст у комп’ютерному варіанті виконується шрифтом – Times New Roman, розміром від 14 до 48, інтервалом між рядків – 1-1,5.

• Ілюстрації повинні відповідати тематиці роботи.

• Фонова заставка – однотонна або запропонована програмою конструктор слайдів.

• Супроводжуючий текст до слайдів обсягом до 4 сторінок, що виконуються шрифтом - Times New Roman, розміром – 14, інтервалом між рядків – 1.

Участь в роботі студентського наукового семінару.

На кафедрі цивільно-правових дисциплін діє студентський науковий семінар «Сучасні проблеми конституціоналістики». Кількість учасників семінару не регламентується.

На засіданнях наукового семінару з «Сучасних проблем конституціоналістики» розглядаються та активно обговорюються актуальні проблеми теорії та практики конституціоналізму, порівняльного конституційного права, конституційного права відповідної держави, найактуальніші питання забезпечення прав людини, конституційно-правової реформи в Україні. Результатом такої роботи є підготовка наукової доповіді та її публічного захисту. Учасники наукового семінару беруть участь у всеукраїнських та міжнародних конференціях та конкурсах наукових робіт, а також у інших наукових заходах. Тематика доповідей присвячена проблемам розбудови в Україні правової держави, теорії та практики застосування норм конституційного права України та розвитку конституційного законодавства зарубіжних країн.

Основною метою діяльності наукового семінару є поглиблене вивчення студентами галузі конституційного права, набуття навичок науково-дослідної роботи та застосування отриманих знань на практиці, обговорення актуальних проблем конституційного права України та розширення загального і професійного світогляду.

 

Зразок оформлення титульного аркуша

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, молоді та спорту УКРАЇНИ

Національний університет «Одеська юридична академія»

Миколаївський комплекс

 

Кафедра цивільно-правових дисциплін

 

РЕФЕРАТ

 

на тему:

 

__________________________________________________________________

 

 

Студентки(та) __ курсу

ПІпБ

Рецензент:

Науковий ступінь, вчене звання

ПІпБ

 

Миколаїв – 2012
Приблизний варіант плану реферату

• титульний аркуш;
• план (зміст роботи із позначенням сторінок);
• вступ (обґрунтування актуальності обраної теми);
• основна частина;
• висновки;
• список використаної літератури;
• додатки(за необхідності).

 

Тематика рефератів

1. Конституційний лад України.

2. Демократична правова держава: поняття та ознаки.

3. Конституційні основи формування демократичної правової держави в Україні.

4. Конституційна та правова держава: порівняльно-правовий аналіз.

5. Безпосередня демократія: поняття, конституційна природа та форми.

6. Конституційно-правове регулювання референдумів в Україні.

7. Державний суверенітет України і форми його здійснення.

8. Народний і національний суверенітет: поняття та загальна теристика.

9. Конституційні основи формування громадянського сусп^! в Україні.

10. Основні інститути громадянського суспільства в Україні.

11. Конституційно-правовий статус об'єднань громадян.

12. Конституційно-правовий статус політичних партій в Україні.

13. Державний лад України: поняття та зміст.

14. Форма держави в Україні.

15. Сутність і практична реалізація принципу поділу вл Україні.

16. Конституційні ознаки унітарної держави.

17. Конституційний статус Автономної Республіки Крим.

18. Державна територія України: поняття й склад.

19. Державний кордон України: поняття, види, порядок вст ня, режими.

20. Конституційні права, свободи та обов'язки людини і громадянина в Україні.

21. Юридична природа конституційних прав, свобод та обо особистості в Україні.

22. Класифікація основних прав, свобод та обов'язків особи Україні.

23. Особисті права та свободи людини по Конституції Укрїни.

24. Політичні права та свободи громадян України.

25. Основні економічні права людини та громадянина Укріпи

26. Соціальні права людини та громадянина України.

27. Культурні та духовні права і свободи людини і громадянина в Україні.

28. Правове положення особистості в соціально-культурній сфері.

29. Гарантії здійснення основних прав, свобод та обов'язків особис­тості: поняття й види.

30. Система юридичних гарантій прав і свобод людини та громадя­нина.

31. Громадянські стани особистості: поняття та види.

32. Громадянство України: поняття і принципи.

33. Конституційно-правове регулювання питань громадянства в Україні.

34. Правовий статус іноземних громадян в Україні.

35. Правовий статус осіб без громадянства в Україні.

36. Правовий статус біженців в Україні.

37. Органи держави: поняття й ознаки.

38. Система державних органів по Конституції України 1996 року.

39. Державний апарат України: поняття, принципи організації й ді­яльності.

40. Конституційно-правовий статус Президента України.

41. Становлення інституту Президента в Україні.

42. Верховна Рада України як орган законодавчої влади в Україні.

43. Організаційно-правові форми діяльності Верховної Ради України.

44. Верховна Рада України в механізмі забезпечення прав і свобод громадян.

45. Конституційно-правовий статус Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

46. Кабінет Міністрів України в системі органів виконавчої влади.

47. Система центральних органів виконавчої влади в Україні.

48. Конституційно-правовий статус Прем'єр-міністра України.

49. Конституційний статус місцевих державних адміністрацій в Україні.

50. Місцеві органи державної виконавчої влади в Україні.

51. Конституційний статус правоохоронних органів в Україні.

52. Конституційний статус прокуратури в Україні.

53. Конституційні основи формування й діяльності судової системи в Україні.

54. Судова система України.

55. Конституційний Суд України – єдиний орган конституційн юрисдикції.

56. Місцеве самоврядування: поняття і правова природа.

57. Місцеве самоврядування в Україні (історико-правовий аналіз).

58. Система органів місцевого самоврядування в Україні.

59. Конституційно-правовий статус сільського, селищного, міського голови в Україні.

60. Міжнародно-правові стандарти й конституційне законодавсіно України про місцеве самоврядування (порівняно-правовий аналіз).

61. Народовладдя в Україні: поняття, зміст, форми здійснення.

62. Основні форми безпосередньої демократії в Україні.

63. Референдум як форма здійснення народовладдя в Україні: пошті тя і види.

64. Порядок організації й проведення референдумів в Україні.

65. Основні етапи становлення та розвитку виборчого права України

66. Правове регулювання виборів народних депутатів в Україні.

67. Порядок організації й проведення виборів депутатів місисмич рад.

68. Порядок організації й проведення виборів сільського, селищного, міського голови.

69. Порядок організації і проведення виборів Президента України.

70. Конституційно-правовий статус народного депутата України.

71. Конституційно-правовий статус депутата місцевої ради.

72. Гарантії депутатської діяльності: поняття й види.

73. Основні етапи конституційної реформи в Україні.

74. Конституційне законодавство в Україні: поняття та система.

75. Нетрадиційні джерела конституційного права України.

 

МЕТОДИ НАВЧАННЯ

Словесні методи навчання:

· Розповідь - це метод навчання, який передбачає оповідну, описову форми розкриття навчального матеріалу.

· Пояснення - вербальний метод навчання, який передбачає розкриття сутності певного явища, процесу, закону.

· Бесіда передбачає використання попереднього досвіду з певної галузі знань і на основі цього залучення їх за допомогою діалогу до усвідомлення нових явищ, понять або відтворення уже наявних знань. З погляду форми проведення виокремлюють два види бесіди: евристичну і репродуктивну. За місцем у навчальному процесі виділяють бесіди: вступну, поточну, підсумкову.

· Лекція - це метод навчання, який передбачає розкриття у словесній формі сутності явищ, наукових понять, процесів, які знаходяться між собою в логічному зв'язку, об'єднані загальною темою.

· Інструктаж передбачає розкриття норм поведінки, особливостей використання методів і навчальних засобів, дотримання техніки безпеки перед використанням їх у процесі виконання навчальних операцій.

Наочні методи:

· Демонстрація - це метод навчання, який передбачає показ предметів і процесів у їхньому натуральному вигляді, в динаміці.

· Ілюстрація - метод навчання, який передбачає показ предметів і процесів у їх символічному зображенні (фотографії, малюнки, схеми, графіки та ін.).

· Спостереження як метод навчання передбачає сприймання певних предметів, явищ, процесів у природному чи виробничому середовищі без втручання у ці явища й процеси.

Практичні методи навчання. Cпрямовані на досягнення завершального етапу процесу пізнання (практичні та семінарські заняття).

 

Основними методами навчання є:

- лекційні заняття;

- семінарські заняття;

- практичні заняття;

- самостійна робота студента;

- індивідуальні навчальні заняття;

- індивідуальні та групові консультації;

- відеопоказ навчальних фільмів;

- дискусійна співбесіда;

- підготовка реферативних повідомлень та їх обговорення;

- вирішення тестових завдань;

- написання термінологічних опитувань;

- перевірка конспектів;

- індивідуальне і групове вирішення ситуаційних завдань.

 

Основним видом навчальних занять є лекції, призначені для засво­єння теоретичного матеріалу.

Лекція – це аудиторне заняття з курсом або його частиною (пото­ком), що її проводять провідні викладачі – лектори (професори і до­центи) навчального закладу, а також провідні вчені або спеціалісти, запрошені для читання лекцій, що містять основні положення навчаль­ної або спеціальної дисципліни, їх теоретичні проблеми, в тому числі новітні наукові досягнення. Тематику курсу лекцій наведено в програмі навчальної дисципліни. Виділяють види лекцій:

поточні семестрові лекції – лекції, передбачені навчальним пла­ном для викладу основного (базисного) програмного матеріалу відпо­відно до тематики робочої програми навчальної дисципліни;

оглядові лекції – лекції, що містять стислу інформацію про загаль­ну структуру курсу, його завдання, основні категорії. Особливо важли­ве значення ці лекції мають при підготовці до семестрових іспитів;

проблемні лекції – лекції, присвячені найбільш складним проблем­ним темам курсу, що їх недостатньо повно викладено у навчальній лі­тературі або які містять дискусійні матеріали.

Лекційні заняття не орієнтовані на дублювання підручників і на­вчальних посібників. Основними завданнями, що визначають напря­мок лекційних занять, є: характеристика структури теми; розкриття змісту категоріального апарату теми; висвітлення зв'язку теорії з кон­ституційно-правової практикою.

Лекція є теоретичною основою семінарських і практичних занять, подальшого самостійного вивчення студентами курсу.

Семінарські заняття спрямовані на підвищення теоретичного рів­ня знань у галузі конституційного права, більш поглиблене вивчення складних або дискусійних питань відповідної теми, на поточний кон­троль засвоєння знань, умінь, навичок студентів.

Метою семінарських занять з конституційного права є:

· обговорення і більш глибоке засвоєння студентами питань тео­рії конституційного права; вивчення Конституції України, законів та інших нормативних актів, що є джерелами галузі права;

· аналіз специфіки конституційно-правового регулювання в су­часних умовах політичного і правового реформування в країні;

· узагальнення особливостей розвитку окремих конституційно-правових інститутів, а також конституційних приписів, традицій, зви­чаїв, що не одержали інституціональних характеристик.

Семінарському заняттю має передувати підготовка студента за зав­часно визначеним планом. Для цього необхідно:

• вивчити і доповнити конспект лекції з даної теми;

• вивчити рекомендовані нормативно-правові акти, навчальну та наукову літературу;

• скласти конспект або тези відповіді за найбільш складними пи­таннями заняття;

• вміло використовувати вивчений матеріал при відповідях.

Студент на семінарському занятті має продемонструвати знання теоретичного матеріалу, здатність використовувати його при вирішен­ні практичних завдань, уміння ясно та аргументовано висловлювати свої думки в усній та письмовій формі, оперуючи правовою терміно­логією.

Під час проведення семінарських занять викладач використовує такі форми: вільне обговорення питань плану заняття в академічній групі; індивідуальна співбесіда з кожним студентом; виконання письмо­вих, в тому числі контрольних, робіт; заслуховування доповідей, пові­домлень, рефератів з найбільш складних питань і їх подальше колектив­не обговорення в групі тощо.

Семінари є також одним із видів поточного контролю за успішніс­тю освоєння студентами навчального матеріалу. На кожному занятті викладач оцінює ступінь підготовки студента з теми. Підсумкові оцін­ки вносять до журналу обліку успішності.

Практичні заняття також належать до аудиторних, які проводять з академічною групою або її частиною, та на яких студенти набува­ють навички, прийоми, методи і способи застосування теоретичних знань.

Метою практичних занять є:

• навчання застосуванню теоретичних положень у практичній ді­яльності;

• набуття умінь, навичок правозастосовчої діяльності;

• ознайомлення з практичною діяльністю за допомогою зустрічей з практикуючими юристами;

• вироблення навичок самостійної роботи студента;

• розвиток юридичного мислення. Досягнення цієї мети можливо за умов:

• сумлінної підготовки студентів до занять;

• активної участі у дискусії, що їх організовує викладач з обгово­рюваних питань, у виконанні завдань тощо.

Важливими формами навчальних занять є індивідуальні навчаль­ні заняття, консультації. До видів індивідуальних завдань з державного права зарубіжних країн належать реферати, курсові роботи.

Під час підготовки до вище перерахованих видів занять студенти вивчають мате­ріали з усього комплексу теоретичних питань плану і завдань з теми. На заняттях викладач розподіляє час на питання, практикуми та інші види робіт, визначає, які питання підлягають обговоренню і в якій фор­мі, які завдання слід виконувати на заняттях і в процесі самостійної навчальної роботи студентів.

 

МЕТОДИ КОНТРОЛЮ

Методи контролю – це способи діагностичної діяльності, які дозволяють здійснювати зворотний зв'язок у процесі навчання з метою отримання даних про успішність навчання, ефективність навчального процесу. Вони повинні забезпечувати систематичне, повне, точне і оперативне отримання інформації про навчальний процес.

При вивченні даної дисципліни використовуються наступні методи контролю: методи усного контролю, методи письмового контролю, методи практичного контролю, дидактичні тести, спостереження.

До методів усного контролю слід віднести: індивідуальне та фронтальне опитування, усний екзамен.

Письмовий контроль (контрольна робота, презентація, реферат, стаття) забезпечує глибоку і всебічну перевірку засвоєння, оскільки вимагає комплексу знань та умінь.

Основними методами контролю є:

- опитування;

- контрольна робота;

- презентація;

- доповіді, повідомлення, реферати;

- колоквіум;

- ін. навчально-організаційні форми і методи контролю знань та навичок студентів;

- внутрішньосеместрові атестації студентів;

- семестровий недиференційований залік;

- іспит.

 

Опитування студентів (усне та у формі письмових контрольних робіт), як правило, здійснюється у процесі проведення семінарських та практичних занять.

До інших навчально-організаційних форм і методів контролю знань та навичок студентів відносяться: експрес-опитування студентів; програмований (машинний і безмашинний) контроль знань, умінь, навичок студентів; контрольні роботи з використанням діапозитивів (викла­дач демонструє діапозитив, що містить питання і 3-5 варіантів відпо­відей, студент заповнює контрольну картку, позначаючи номери пра­вильних відповідей); закриті та відкриті тестові завдання.

Форми підсумкового контролю знань студентів: внутршньосеместрові атестації студентів, семестровий недиференційований залік і семестровий іспит. Студента вважають допущеним до семестрового заліку й іспиту лише за умови виконання всіх видів робіт, передбачених планом на­вчальної дисципліни.

 

9.1. Питання до заліку для студентів