Технічна характеристика та службове призначення об’єкта проектування

Аналіз існуючих аналогів

Вибір аналогів проведемо по рекомендації ГОСТ 15011-80. В якості аналогів виберемо кращі вітчизняні прилади, які відповідають проектованому приладу по призначенню і складу технічних і експлуатаційних характеристик.

В якості першого аналога виберемо електрокардіограф моделі ЕК1К-01:

- Температура оточуючого середовища - +10...35 град.С.

- Відносна вологість – до 80% при температурі +25 град.С.

Електрокардіограф моделі ЕК1К-01 має наступні технічні характеристики:

- Діапазон вимірювальних напруг – 0.1...4 мВ

- Діапазон напруг, що реєструються – 0.03...5 мВ.

- Відносна похибка вимірювання напруг в діапазонах: 0.1...0.5 мВ- не більше 10%.

- Чутливість 5,10 і 20 мм/мВ. Відносна похибка встановлення чутливості – не більше +-5%

- Ефективна ширина запису – не менше 40 мм.

- Швидкість руху носія запису 25 і 50 мм/с.

- Коефіцієнт послаблення синфазних сигналів не менше 28000 дБ.

- Рівень внутрішніх шумів, приведених до входу – не більше 25 мкВ.

- Електрокардіограф забезпечує реєстрацію ЕКГ в прямокутній системі координат в наступних відведеннях: І, ІІ, ІІІ, аVR, aVF, aVL і V ...V .

- Амплітуда внутрішнього калібрувального сигналу – 1 мВ +-1%.

- Постійний струм через будь-який вивід кабелю відведень (крім нейтрального) – не більше 0.1 мкА.

- Час умовно-неперервної роботи електрокардіографа повинен бути не менше 8 год. в режимі: 3 хв. – запис, 5 хв. – перерва.

- Електрокардіограф живиться від мережі змінного струму частотою 50 Гц з напругою (220+-10%) В.

- Вхідні кола електрокардіографа захищені від дії імпульсів дефібрилятора.

- Марка стрічки паперової копіювальної – 48.

В якості другого аналога візьмемо електрокардіограф моделі ЕКІТ-04:

Діапазон реєстрованих сигналів від 0.03 до 5 мВ

Відносна похибка вимірювання напруги знаходиться у межах:

+-15% у діапазоні від 0.1 до 0.5 мВ

+-7% у діапазоні від 0,5 до 5 мВ

Чутливість змінюється: дискретно та приймає значення 5, 10, 20 мм/мВ з допустимим відхиленням +-5%.

Не лінійність амплітудної характеристики знаходиться у межах +-2%.

Зміна чутливості від 5 до 10 і від 10 до 20 мм/мВ викликає зміщення нульової лінії не більше 2 мм.

Ефективна ширина запису не менше 40 мм.

Швидкість руху носія 25 і 50 мм/с. з допустимим відхиленням +-5%.

Відносна похибка вимірювання інтервалів часу у діапазоні від 0.1 до 1 с. знаходиться у межах +-7%.

Межа зміщення нульової лінії не менше 15 мм.

Перехідна характеристика має такі параметри: стала часу не менше 3.2 с., відносний викид на перехідній характеристиці не більше 10%.

Коефіцієнт послаблення синфазних сигналів не менше 100 дБ.

Ширина лінії запису не більше 1 мм.

Напруга внутрішніх шумів зведена до виходу не перевищує 20 мкВ.

Час заспокоєння не більше 1 с.

Вхідний імпенданс – не менше 20 Мом.

Амплітуда калібрувального імпульсу прямокутної форми (1+-0,05) мВ.

Прилад вимірює ЧСС у діапазоні від 40 до 240 скорочень на хвилину.

Прилад сигналізує про зниження напруги на внутрішньому акумуляторі до (10.8+-0.1) В.

При роботі від мережі постійного струму прилад зберігає працездатність при напрузі живлення від 10.8 до 15 В.

При роботі від мережі змінного струму через блок живлення прилад зберігає працездатність при напрузі живлення (220+-22) В і частоті (50+-0.5) Гц або (60+-0.6) Гц.

Блок живлення забезпечує двохступеневий режим заряду внутрішнього акумулятора:

- 1 ступінь – при постійному значенні струму (0,4+-0,1) А до досягнення напруги на акумуляторній батареї (14,1+-0,2) В;

- 2ступінь – при фіксованому значенні напруги (14,1+-0,2) В поступово спадаючим струмом.

Індикатор „ заряд „ перестає блимати, коли зарядний струм зменшується до величини (30+-5) мА.

Час встановлення робочого режиму не більше 1 хв.

Прилад працює від щойно зарядженого внутрішнього акумулятора не менше 1 год.

Середнє напрацювання на відказ повинно бути не менше 9000 год.

Середній строк служби приладу – не менше 5 років, при середній інтенсивності експлуатації 3 год. на добу.

Вміст золота у приладі 0.395 гр., срібла – 2.7 гр.

Вибір двигуна

 

 

Вибір електродвигуна проводимо з розрахунку забезпечення потрібної потужності та експлуатаційних параметрів приладу.

Загальна потрібна потужність розраховується по формулі:

(2.10)

де F- сила протягування діаграмного паперу, в нашому випадку F=6 Н

V- швидкість протягування паперу, в нашому випадку V=0,005 м/с, так як при більшій швидкості потрібна більша потужність

- загальний коефіцієнт корисної дії, який вираховується по формулі:

= (2.11)

де - ККД зубчастої передачі для циліндричного зачеплення, приймаємо:

=0, 92

- ККД опор: зубчастих коліс

= 0,8

- ККД гнучкого зв’язку

= 0,92

Тоді = 0,92*0,8 *0,92=0,43;

N=

При виборі двигуна враховуємо запас потужності для забезпечення надійності роботи приладу.

Кінематична схема приводу

Рис.2.8. Кінематична схема приводу.

 

 

Розрахунок на згин

Розрахунок осей приводу

 

З конструкторських міркувань приймаємо діаметр ведучого валшу:

d5=18 мм- загальний

d5 =7 мм- стальна основа

Всі осі приймаємо з діаметром 4 мм.

Перевіримо чи виконується умова міцності

Для ведучого валу:

 

Рис.2.11.

 

Заміняємо опори на реакції, які в них виникають

Рис.2.12.

Знайдемо реакції в опорах А і В

В площині ХОУ:

∑Ма=0

Ув*54+Fr*60,4-0,45(45/2+4,5)=0

Визначаємо Ув

Ув= ; (2.62)

Підставивши значення в (62) отримаємо:

Ув= =5,86 Н.

∑Мв=0

Уа*54-Fr*6,4-q*4,5(45/2+4,5)=0 (2.63)

Визначаємо Уа.

Уа= =8,59 Н.

 

Перевіримо суму сил по осі У:

Уа+Ув+ Fr-q*l=8,59+5,86+2,2-0,37*45=0

Умова рівноваги виконується

В площині ZOX

∑Ма=0

Zв*54-Foк*60,4=0 (2.64)

Визначимо з формули (64) Zв

Zв= =6,71 Н.

∑Мв=0

Zа*54+Fок*6,4=0 (2.65)

Визначимо з формули (65) Zа

Zа= -0,71 Н.

Перевіримо чи виконується умова рівноваги по осі Z:

Za+Zв+Fок=-0,71+6,71-6=0

Умова рівноваги виконується.

Побудуємо епюри згинаючих моментів Мz, My і обертового моменту Т

Му. На першому проміжку

І Уа*4,5=8,6*45=38,7 Нмм.

 

На другому проміжку

ІІ Уа (4,5+45)-q =8,6*49,5-0,37*1012,5=51 Hмм.

 

На третьому проміжку

IIІ Уа*54-q45()=8,6*54-0,37*1215=14,1 Hмм.

На четвертому

IV Fr*6,4=2,2*6,4=14,1 Hмм.

 

Мz. На проміжку I, II, III

Za*54=0,71*54=38,4 Hмм.

 

На проміжку IV

Fок*6,4=6*6,4=38,4 Нмм.

 

Крутний момент:

Т= =54 Нмм.

Побудуємо епюру сумарних моментів згину:

 

У точці С

М = =38,8 Нмм.

 

У точці D

М = =61,9 Нмм.

 

 

У точці В

М = =40,9 Нмм.

 

Небезпечний переріз у точці D.

Визначимо нормальні напруження у точці D:

s (2.66)

де W-момент опору валу при згині

W= (2.67)

Підставимо (67) в (66) і отримаємо:

s (2.68)

Підставляємо значення d, М у формулу (68) і отримаємо:

s =1,9 МПа

Для матеріалу валаs =40 МПа

Отже, s <<s .

По відношенням від кручення.

t= (2.69)

де Wp - момент опору при крученні

 

Wp= (2.70)

Підставляємо (70) в (69) і отримаємо:

t= (2.71)

Підставляючи в (71) значення Т і d отримаємо:

t= =0,8 МПа.

Для матеріалу вала t =21 МПа.

Отже, t<<t

Визначимо коефіцієнт запасу міцності

n= (2.72)

де n - коефіцієнт запасу міцності по нормальним напруженням

n - коефіцієнт запасу міцності по дотичним напруженням

n = (2.73)

n = (2.74)

де , - граничні виносливості матеріалу у небезпечному січенні

, - амплітуда циклів навантаження

= =1,9 МПа.

= МПа.

(2.75)

(2.76)

де К1, К2- коефіцієнт зниження границі виносливості

К1=() (2.77)

К2=() (2.78)

де К , К - коефіцієнт концентрації напружень

К =1,85 К =1,65

Кd- коефіцієнт впливу поперечного січення

Кd=0,9

К - коефіцієнт впливу шоркості поверхні

К =1,25

Кv- коефіцієнт впливу поверхневого зміщення

Кv=1.

=0,5*66=33 МПа.

=0,58*33=19 МПа.

 

Тоді,

К1=

 

К2=

Тоді,

МПа.

= 38 МПа.

Підставляючи , , , , у формулу (73), (74) отримаємо:

n = 39,9

n = = 95

Знаходимо коефіцієнт запасу міцності по формулі (2.68)

n= =36.

Допустимі значення коефіцієнта запасу міцності лежить в межах 2.

 

Отже,

n >> [ n].

 

Інші всі відповідають умовам міцності заздалегідь, тому всі їхні розміри вибираємо із конструкторських міркувань.

Розрахунок режимів різання

Операція 005. Фрезерна.

 

Перехід 1,2,3,4. Фрезерувати поверхню 1,2,3,4

Ріжучий інструмент – фреза торцева насадка 2210-0061, Р18, ГОСТ 9304-79

D=50мм; z=12;

Обладнання: станок вертикально-фрезерний 6Р12.

Розрахунок проведемо розрахунково-аналітичним методом.

Так як припуск знімаємо за один прохід, то глибина різання рівна припуску на обробку

 

Отже,

1. Глибина різання t=1,5 мм

2. Подача на зуб Sz=0,12 мм/зуб

3. Період стійкості Т=180 хв

4. Швидкість різання

V= (3.4)

де В- ширина фрезерування, В=38 мм.

Величини постійної Сv і показників спинення приведені в табл..37. Загальний поправочний коефіцієнт на швидкість, що враховує відмінні від табличних умови різання

Кv=Kmv*Knv*Kuv

де Kmv – коефіцієнт, що враховує якість оброблюваного матеріалу

Kmv=2

Knv- коефіцієнт, що враховує стан поверхні заготовки

Knv=0,9

Kuv- коефіцієнт, що враховує інструментальний матеріал

Kuv=1,0

Сv=86,2; gv=0,25; Xv=0,1; Yv=0,4; Uv=0,15; Pv=0,1; m=0,2.

Підставляємо у формулу (4):

V=

5. Розрахункова частота обертання шпинделя верстату:

np= об/хв (3.5)

np= 942,6 об/хв

Частота по паспорту nст=850 об/хв.

6. Дійсна швидкість різання:

Vd= м/хв. (3.6)

7. Хвилинна подача

Sхв=Sz*Z*n=0,12*12*850=1224 мм/хв. (3.7)

Sхв.ст=1000 мм/хв.

8. Дійсна подача на зуб

Szд= 0,1 мм/зуб (3.8)

9. Сила різання при фрезеруванні

Рz= (3.9)

де z - число зубців фрези

n- число обертів фрези в хвилину

Значення постійної Ср і показників степення приведені в табл..39 ст.445

Ср=82,5; Хр=0,95; Ур=0,8; Uр=1,1; Wр=0; qр=1,1.

Кр- коефіцієнт, що залежить від якості матеріалу, що обробляється

Кр=2

Підставимо значення в формулу (3.9)

Рz= =1167 Н.

10. Потужність, що витрачається на різання Рz, кг.

Np= кВт. (3.10)

Потужність приведена до шпинделя верстату

Nшп=Nед (3.11)

Для верстату 6Р12:

Nшп=7,5*0,8=6 кВт Nшп>Np

11. Машинний час

То= (3.12)

де і- число переходів; і=4.

L=l+l1+l2 – довжина обробки

l1=10 мм; l2=2 мм; l=10 мм

То= =0,09 хв.

 

Операція 010. Токарна.

 

Ріжучий інструмент:

Перехід 1- різець підрізний 2112-0031-Т15К6- ГОСТ 18880-73

Перехід 2,3-різець прохідний упорний 2101-007-Т15К6- МИ 587-74

Перехід 4,5- різець прохідний відігнутий 2102-0022- Т15К6- ГОСТ 18868-73.

Обробку проводимо на токарному верстаті 1А616; Nед=4 кВт.

Перехід 1. Підрізати торець 15

 

1. t=1,5 мм

2. Sо=0,6 мм/об

3. Т=50 хв

4. vтабл. = 80 м/хв..

 

v=vтабл.*К1*К2*К3 (3.13)

де К1- коефіцієнт в залежності від м.

К2- коефіцієнт в залежності від періоду стійкості

К3- коефіцієнт в залежності від виду обробки

К1=2; К2=1,2; К3=1,3

v=80*2*1,2*1,3=249,6 м/хв..

5. n= = =7945 об/хв

По паспорту верстата nст=1800 об/хв

Sст=0,62 мм/об

6. Vd= м/хв.

7. Nр=Nтабл (3.14)

де Nтабл – розрахункова потужність, приведена в таблиці Nтабл=3,4 кВт

К- коефіцієнт, що характеризує оброблювальний матеріал К=0,3

Nр=3,4 =0,57 кВт

8. Машинний час

То= (3.15)

і=1.

L=D/2+l1+l2 (3.16)

l1+l2=3 мм

То= 0,01 хв.

 

Перехід 2. Точити поверхню 5 начорно

1. t=1,5 мм

2. Sст=0,62 мм/об

Оскільки, як видно по розрахунку швидкості на попередньому переході, розрахункові числа обертів шпинделя верстату значно перевищують паспортні дані, то прийнявши nст=1800 об/хв.. визначимо:

Vд= м/хв.

3. Np=Nтабл кВт.

4. То=

L=l1+l2

l2=2 мм; l1=9 мм.

 

То= 0,01 хв.

Перехід 3. Точити поверхню 5 начисто.

1. t=0,5 мм

2. Sст=0,24 мм/об

3. Vд= м/хв.

4. Nтабл=0,6 кВт

Nр=0,6 =0,04 кВт

5. То= = =0,03 хв

Перехід 4. Точити фаску 7.

 

1. t=3 мм

2. Sст=0,24 мм/об; nст=1800 об/хв..

3. Vд= м/хв.

4. Nтабл=3,5 кВт

 

Nр=3,5 =0,6 кВт

 

5. То= = 0,01 хв

Перехід 5. Точити фаску 6.

1. t=1 мм

2. Sст=0,24 мм/об; nст=1800 об/хв..

3. Vд= м/хв.

4. Nтабл=1,2 кВт

Nр=1,2 =0,06 кВт

5. То= = 0,01 хв

 

Операція 015. Токарна.

 

Ріжучий інструмент:

Перехід 1- різець підрізний 2112-0031-Т15К6- ГОСТ 18880-73

Перехід 2,4- різець прохідний відігнутий 2102-0022-Т15К6 ГОСТ 18868-73

Перехід3- свердло 2300-0148-Р18- ГОСТ 10962-77

Перехід 5- метчик М3Д ГОСТ 3266-81-2620-1059.

Обробку проводимо на верстаті 1А616

Перехід 1. Підрізати торець 14.

Режими (операції) різання аналогічні операції 010, перехід 1.

 

1. t=1,5 мм

2. Sо=0,62 мм/об

3. Т=50 хв

4. nст=1800 об/хв.

5. Vд=56,54 м/хв.

6. Nр=0,57 кВт

7. То=0,01 хв.

Перехід 2. Точити фаску 8.

Режими різання аналогічні переходу 4,операції 010.

1. t=3 мм

2. Sо=0,24 мм/об

3. Т=50 хв

4. nст=1800 об/хв.

5. Vд=56,56 мм/хв.

6. Nр=0,6 кВт

7. То=0,01 хв.

Перехід 3. Свердлити отвір 12; D=2,5 мм.

1. t=1,25 мм

2. Sо=0,1 мм/об=Scт

3. Тм=20 хв

4. v=vтабл.*К1*К2*К3

vтабл.=17 м/хв

де К1- коефіцієнт в залежності від матеріалу

К2- коефіцієнт в залежності від стійкості інструменту

К3- коефіцієнт в залежності від глибини обробки

К1=2; К2=1,3; К3=1,

v=1,7*2*1,3*1=44,2 м/хв..

5. n= = =5627,7 об/хв

 

6. Vd= м/хв.

7. Nр=Nтабл

де Nтабл – розрахункова потужність, приведена в таблиці Nтабл=0,09 кВт

К- коефіцієнт, що характеризує оброблювальний матеріал К=0,75

Nр=0,09 *0,75=0,07 кВт

8.

То= 0,05 хв

l1=0,31*D=0,31*2,5=1 мм.

Перехід 4. Точити фаску 13.

Режим різання співпадає з режимом обробки на переході 5 операції 010.

1. t=1 мм

2. Sст=0,24 мм/об

3. nст=1800 об/хв.

4. Vд=16,96 м/хв.

5. Nр=0,06 кВт

6. То=0,01 хв.

Перехід 5. Нарізати різьбу в отворі 12.

1. Подача Sо=0,5 мм/об (крок різьби)

2. vтабл.=6 м/хв

3. Число обертів шпинделя верстата n= = =636,6 об/хв

 

nст=620 об/хв.

4. Дійсна величина швидкості Vd= м/хв.

5. Потужність різання при такому незначному значенню кроку різьби не враховується.

6. Машинний час То=

L- 7 мм

l1+l2=4 мм

nобор=750 об/хв

То= = 0,07 хв.

 

Операція 020. Свердлильна.

 

Ріжучий інструмент:

Перехід 1- свердло 2300-0148-Р18 ГОСТ 10902-77

Перехід 2,3- зенкер 2352-0150-Р18 ГОСТ 15599-70

Перехід 4- метчик МЗД ГОСТ 3266-81-2620-1059

 

Перехід 1. Свердлити отвір 9.

Назначаємо режими різання як і в переході 3 операції 015.

1. t=1,25 мм

2. Sо=0,1 мм/об

3. Тм=20 хв.

4. nст=1800 об/хв.

5. Vд=14,14 м/хв.

6. Nр=0,07 кВт

7. То= =0,05 хв.

Переходи 2,3. Зенкувати фаски 10,11 з двох установок

1. t=1 мм

2. Sо=0,1 мм/об

 

3. Vd= м/хв.

4. Тм= = 0,02 хв.

 

Перехід 4. Нарізати різьбу в отворі 9.

Призначаємо режими різання, як і в переході 5 операції 015.

1. t=0,25 мм

2. Sо=0,5 мм/об

3. nст=620 об/хв.

4. Vд=5,84 м/хв.

5. Тм=0,07 хв.

 

Підготовка до роботи

Заряд акумуляторної батареї

Акумуляторну батарею, яка вмонтована у прилад, слід зарядити у таких випадках:

- якщо прилад щойно придбаний;

- якщо з приладом працювали довший час та індикатор показує стан розрядженої акумуляторної батареї;

- якщо прилад зберігався довший час без роботи.

Акумуляторну батарею можна дозаряджати, незалежно від стану її розряду.

Процедура заряду акумуляторної батареї однакова і не залежить від того, з якої причини відбувається іі заряд, оскільки бло живлення БЖ-01 не допустить перезаряду акумуляторної батареї, автоматично припинивши заряд при досягненні акумуляторною батареєю повної ємності.

Для заряду вмонтованої акумуляторної батареї необхідно:

- вставити вихідний з’єднувач блока живлення БЖ-01 у відповідний з’єднувач зовнішнього живлення приладу;

- кнопку „ І ” на приладі включати не потрібно;

- перевести блок живлення БЖ-01 у режим ЗАРЯД, натиснувши кнопку „=12В”;

- перевірити наявність вставки плавкої у колодці блока живлення БЖ-01;

- під’єднати блок живлення БЖ-01 до електромережі за допомогою шнура живлення тЕ.4.853.301-08;

- включити блок живлення БЖ-01 кнопкою „ І ” на ньому.

Відразу почне блимати індикатор заряду на блоці живлення БЖ-01, що є свідченням того, що почався заряд акумуляторної батареї.

Для заряду цілком розрядженої акумуляторної батареї потрібно приблизно 12 год. Залежно від ступення її розряду та кількості проведених циклів розряд – заряд, цей час може бути коротшим або дещо довшим.

Коли акумуляторна батарея цілком зарядиться (зарядний струм знизився до рівня 30 мА), індикатор заряду на блоці живлення БЖ – 01 перестає блимати і починає неперервно світитися. Це свідчить, що акумуляторна батарея заряджена.

Можливості блока живлення БЖ – 01 дозволяють проводити заряд акумуляторної батареї в автоматичному режимі, тобто акумуляторна батарея може бути підключена до блока живлення у режимі заряду як завгодно довго без шкідливих наслідків. Це дає змогу проводити заряд акумуляторної батареї в ночі.

Деякі екземпляри акумуляторних батарей можуть мати підвищенні струми витоку при максимальному заряді (напруга 14,1В). У цьому випадку індикатор заряду не перестає блимати навіть після повного заряду акумуляторної батареї через 12 годин, а зарядний пристрій компенсує своїм струмом струм витоку акумуляторної батареї, хоча вона давно вже заряджена.

У такому разі заряд можна припинити після 12 год. від початку заряду, акумуляторна батарея буде цілком заряджена.

Виключити блок живлення БЖ – 01 кнопкою,, І ” і від’єднати його від приладу і електромережі.

 

Порядок роботи

 

1. Прилад забезпечує ручний режим реєстрації електрокардіограм.

2. Необхідний час встановлення робочого режиму 1 хв.

3. При роботі від внутрішньої акумуляторної батареї, яка щойно заряджена, прилад забезпечує неперервну роботу протягом 1 год.

При роботі від зовнішньої мережі постійного струму машини швидкої допомоги через перетворювач напруги ПН-01, прилад забезпечує неперервну роботу протягом 12 год.

4. Встановіть прилад на рівну поверхню поблизу пацієнта.

5. Накладіть електроди на пацієнта згідно з прийнятою медичною методикою. Зверніть увагу на їх надійну фіксацію, бо від цього залежить якість запису електрокардіограми. Як струмопровідне середовище між шкірою пацієнта і електродами можливе використання прокладки з байки чи фільтровального паперу, змочених у теплому 5-10 % розчині кухонної солі, або можна користуватися пастою електродною.

6. Запис електрокардіограми слід проводити при повному спокої пацієнта. Руки пацієнта повинні лежати уздовж тіла, м’язи по можливості розслаблені.

7. До накладених електродів під’єднайте штирі кабеля відведень.

8. Включіть прилад натиснувши кнопку “ І ”

9. Установіть кнопками „25/50 мм/с” і „5 мм/мВ”, „10 мм/мВ”, „20 мм/мВ” відповідно, відповідно, необхідні швидкість руху носія запису і чутливість.

10. Кнопкою „ „ встановіть прилад у нульове положення, натисніть кнопку ПУСК/СТОП і коли почнеться запис, натисніть кнопку „1 мВ”. Після запису калібрувального імпульса зупиніть запис, повторно натиснувши кнопку ПУСК/СТОП.

11. Кнопкою „ ”встановіть прилад у відведення 1, натисніть кнопку КОНТРОЛЬ, та, тримаючи її натисненою, за допомогою ручки ” ” установіть перо так, щоб електрокардіосигнал знаходився у межах ефективної ширини запису. Відпустіть кнопку КОНТРОЛЬ. Натисніть кнопку ПУСК/СТОП і зробіть запис електрокардіосигналу необхідної тривалості.

12. При недостатньо контрастному записі підрегулюйте розжарення пера потенціометром „ t º ”, виведеним під шліц, який знаходиться під кришкою над пером, попередньо знявши її.

13. При наявності завади, у першу чергу слід заземлити прилад за допомогою проводу заземлення від гнізда „ ┴ ” на приладі до шини заземлення. Якщо немає можливості це зробити, або завада цілком не усунута, треба включити фільтр, натиснувши кнопку ФІЛЬТР.

14. Запис електрокардіограм в інших відведеннях проводять у тому ж порядку, який викладений у п.9.

15. Під час запису можна переходити до іншого відведення не зупиняючи рух носія запису, користуючись кнопкою „ ”.

16. Якщо на пері накопичився нагар і лінія запису стала перервною, потрібно акуратно зняти нагар за допомогою серветки чи марлі.

17. Не допускайте падіння, ударів і механічних пошкоджень поверхонь електродів.

 

Технічне обслуговування

1. Технічне обслуговування проводиться з метою забезпечення експлуатаційної надійності та ефективності використання приладу.

2. При технічному обслуговуванні необхідно керуватися розділом 6 цього технічного опису.

3. Дезинфекція приладу проводиться згідно пункту наведеного вище, з періодичністю, встановленою у медичній установі, а електродів – перед кожним їх застосуванням.

4. Контроль за станом вмонтованої акумуляторної батареї слід проводити відповідно до того як наведено вище.

5. Для приладу встановлюються такі види технічного обслуговування: поточне (щоденне та щомісячне) і планове, що виконується один раз на рік.

6. Роботи з поточного обслуговування виконуються медичним персоналом, а планового – технічним персоналом медустанови або представниками сервісної організації.

7. Обсяг і порядок проведення робіт з кожного виду обслуговування наведені у (8-10). Про проведення планового обслуговування робиться запис у формулярі на прилад.

8. При щоденному технічному обслуговуванні:

- проведіть зовнішній огляд приладу, блока живлення БЖ-01, перетворювача напруги ПН-01 і електродів;

- перевірте зовнішнім оглядом справність шнура живлення, кабеля відведень, вихідного з’єднувача блока живлення БЖ-01 і перетворювача напруги ПН-01;

- проведіть випробування приладу згідно п.п. 4.1.4. (9-13)

9. При щомісячному технічному обслуговуванні:

- проведіть технічне обслуговування згідно (8);

- перевірте комплектність приладу.

10. При плановому технічному обслуговуванні:

- проведіть технічне обслуговування згідно (8,9);

- проведіть контроль технічного стану шляхом перевірки функціонування приладу згідно з розділом 4.1. цього технічного опису.

 

Розрахунок заземлення

 

Розрахунок виконується для Луцької міської поліклініки №2. Площа поліклініки 1000 м . Матеріал для виготовлення вертикальних електродів стальний стержень d=12 мм., довжиною l=2,5 м.

1. Визначаємо розрахунковий струм замикання на землю і норму на опір заземлення в залежності від напруги, режиму нейтралі та інших даних електроустановки.

Для живлення використовується напруга 220 В. Тоді, згідно [1,ст.170]:

де Z = 20·10⁶ – опір ізоляції, Ом,

U = 220 – напруга мережі, В.

.

В ПУЕ опір заземлення в залежності від напруги електроустановки. В електричних установках напругою до 1000 В опір заземлення повинен бути не менше 4 Ом чи 10 Ом. Звідси, R_D=4 Ом.

2. Визначаємо розрахунковий питомий опір ρ грунту, в якому має бути розміщений заземлювач згідно [1,ст.174]:

ρ=ρ_табл·ψ,

де ρ_табл- табличне значення питомого опору, Ом·м,

ψ– кліматичний коефіцієнт, що залежить від вологості ґрунту. Згідно проектних умов, грунт в місці спорудження поліклініки – суглинок з невеликою вологістю.

Тоді,

ρ=100·2=200 Ом·м.

3. Визначаємо опір розтіканню струму природних заземлювачів за формулою:

де S- площа приміщення, м .

4. Оскільки R_ПР<R_D, то визначимо допустимий опір штучного заземлення згідно [1,ст.177]:

5. Опір одиничного вертикального стержневого круглого електрода визначаємо згідно [1,ст.176]:

6. Визначаємо необхідну кількість вертикальних електродів n. Для цього попередньо знаходимо добуток коефіцієнта використання вертикальних електродів η_е та їх кількості n за формулою:

Потім, задаючись відношенням віддалі а між вертикальними електродами до їх довжини l визначаємо n.

Приймаємо, що а/1=1, а=2,5 м.

Тоді, приблизна кількість стержнів n=40.

7. Знаходимо довжину L горизонтальних провідників, що використовуються для з’єднання вертикальних електродів при розміщенні їх по контуру:

L=а·n=2,5·40=100 м.

8. Розраховуємо опір горизонтальних провідників згідно формули [1,ст.176]:

9. Загальний опір штучного заземлення визначаємо за формулою:

де η_Г=0,22 – коефіцієнт використання горизонтального електроду з врахуванням дії вертикальних;

η_е=0,41 – коефіцієнт використання вертикальних електродів.

10. Оскільки R_ШТ.З>R_ШТ, то визначаємо загальний опір заземлення з врахуванням природного згідно:

11. Враховуючи коефіцієнт використання вертикальних електродів, остаточно визначаємо число заземлювачів:

Отже, n=19 штук.

Оскільки R_З=2,6<R_D=4, то робимо висновок, що результат розрахунку задовільний.

 

ВСТУП

 

Даний дипломний проект виконаний відповідно до завдання, технічного паспорту та загального вигляду приладу.

Розвиток медичної техніки чітко пов’язаний із загальним прогресом науки і техніки. Виникнення нових напрямів у діагностиці й лікуванні створює передумови для пошуків і запровадження нових технічних засобів, які дають змогу з більшою ефективністю здійснювати заходи щодо оздоровлення організму.

Сучасна функціональна діагностика володіє різноманітнішими інструментальними методами дослідження. Одним із найпоширеніших методів дослідження є електрокардіографія. Щорічно в Україні проводять десятки мільйонів електрокардіографічних досліджень. Електрокардіографія як метод вивчення біоелектричних потенціалів постійно вдосконалюється, в його основі лежить реєстрація електричних потенціалів серця, що виникають при його скороченнях спроектованих на поверхню тіла.

Сучасні електрокардіографи вирізняються високою технічною досконалістю, вони дають змогу здійснювати як одно-канальне, так і багатоканальне записування електрокардіограми (ЕКГ). В останньому випадку синхронно реєструється декілька електрокардіографічних відведень, що значно скорочує час дослідження. Одно-канальні електрокардіографи – це невеликі портативні прилади, їх використовують, коли хворого необхідно обстежити на місці (нещасний випадок на виробництві або на вулиці, дома при тяжкій хворобі і т.д.)

В наш час в практичній кардіології застосовуються декілька систем стандартизованих відведень, в яких проводиться запис електрокардіограми, крім цього в залежності від мети кардіологічного досліду вимагається різна лінійна розгортка сигналу, і різна чутливість записуючого пристрою.

В даному дипломному проекті я охарактеризую службове призначення, будову, принцип роботи та проведу аналіз існуючих аналогів електрокардіографа одно-канального моделі ЕКІТ.

 

 

Висновки

В даному дипломному проекті була зроблена спроба вивчити основні характеристики та фізичні перетворення, основні складові елементи та деталі даного приладу - електрокардіографа.

В ході виконання дипломного проекту я користувалась медичною літературою, довідниками, держстандартами, розвила навички виконання і оформлення розрахунково-пояснювальної записки, складальних креслень з правильною простановкою розмірів.

При виконанні дипломного проекту я ознайомилась із будовою і принципом дії приладу для дослідження серцево-судинної системи, його призначенням і областю застосування. Також ознайомилась з основними напрямками розрахунків медичних приладів.

В даній роботі розглянута особливість та досконалість, недоліки та переваги даного приладу порівняно із аналогами, області його застосування.

 

 

Література

1.Технічний паспорт апарата електрокардіографа ЕК1Т-05.

2. А. Р. Ливенсон “Електро-медицинская аппаратура”, М.1981

3. В. И. Безак “Медицинский инструментарий и аппаратура”, 1969

4. Н. М. Ливенцев, А. Р. Ливенсон “Елекромедицинская аппаратура”, 1974

5. Г. С. Стеценко і інші “Медична техніка”, Л. 2002

6. “Американская техника и промышленность”, 1978

7. Гершунский Б.С. Справочник по расчету электронных схем. – К.: Вища школа, изд-во при Киев. ун-те, 1983. – 240 с.

8. Марголін Г.Г., Розрахунки деталей та вузлів радіоапаратури. – Харків: Енергія, 1991. – 235 с.

9. Терещук Р.М., Справочник радиолюбителя. – К.: Наукова думка, 1982. – 671 с.

10. Справочник технолога. Под ред. Малова. М.: Машиностроение, 1988.