Виявлення порушень та застосування заходів впливу до порушників природоохоронного законодавства.

 

Відповідальність за порушення екологічного законодавства — це різновид юридичної відповідальності, яка полягає в покладенні на винну особу специфічного обов'язку зазнавати відповідних об­межень особистого чи майнового характеру за вчинене правопору­шення відповідно до санкції порушеної норми права.

Під юридичною відповідальністю за порушення екологічного за­конодавства, тобто за екологічні правопорушення, слід розуміти відно­сини між державою в особі уповноважених органів у галузі охорони навколишнього природного середовища, правоохоронних органів, інших уповноважених суб'єктів і особою (фізичною чи юридичною), яка вчинила екологічне правопорушення, по застосуванню до поруш­ника відповідного покарання. Сутність такої відповідальності поля­гає в несприятливих для порушника екологічних вимог наслідках у межах, установлених екологічним законодавством за правопорушен­ня в галузі екології. Так, згідно з Конституцією України (ст. 66) кожен зобов'язаний не завдавати шкоди природі. Невиконання цього кон­ституційного обов'язку тягне за собою для винної особи несприятливі наслідки правового характеру.

Відповідальність за порушення екологічного законодавства є важливою складовою правового забезпечення екологічної безпеки, раціонального природокористування, відтворення екологічних об'єктів та охорони навколишнього природного середовища. Шля­хом її застосування реалізується державний примус до виконання екологічних вимог. При цьому слід зазначити, що вона не є єдиним інструментом в механізмі забезпечення раціонального природоко­ристування і охорони довкілля. З урахуванням специфіки і харак­теру цього механізму аналогічну роль виконують також екологічний контроль, державна екологічна експертиза тощо. Відповідальність за порушення екологічного законодавства завжди пов'язана з негативними правовими наслідками як результатом неправомірних дій винної особи.

Утих випадках, коли, наприклад, при вилученні (викупі) об'єк­тів природи в користувачів чи власників для державних або гро­мадських потреб цим суб'єктам завдано збитків, питання про відповідальність не виникає. Тут мають місце гарантії захисту по­рушених прав правомірними діями уповноважених державних ор­ганів, а не юридична відповідальність.

Відповідальність за порушення екологічного законодавства тре­ба відрізняти і від певних економічних форм впливу на поведінку носіїв екологічних прав, передбачених екологічним законодавст­вом. У даному разі йдеться, наприклад, про плату за забруднення навколишнього середовища в межах встановлених нормативів. Без­перечно, що тут теж виникають певні несприятливі економічні наслідки для суб'єкта, але такі дії закон не вважає правопорушен­ням. Якщо ж суб'єктом буде допущене понаднормативне забруд­нення в зазначеній сфері, він має бути притягнутий до юридичної відповідальності.

Відповідальність за порушення екологічного законодавства по­лягає в застосуванні до порушників уповноваженими органами і посадовими особами заходів примусового впливу. Такі заходи за­стосовуються за порушення права власності на природні ресурси та права природокористування, суб'єктивних прав власників природ­них ресурсів і природокористувачів, недотримання власниками природних ресурсів і природокористувачами покладених на ни> обов'язків, порушення правил раціонального природокористуван­ня і охорони навколишнього природного середовища тощо. Серед: негативних правових наслідків названих порушень розрізняють також примусове припинення права власності на природні ресур­си або права природокористування. Крім того, законом передбачені дисциплінарні стягнення, адміністративні і кримінальні санкції, відшкодування збитків, заподіяних порушенням екологічного за­конодавства.

Юридична відповідальність у галузі екології має на меті пока­рання винних, припинення і попередження порушень законодав­ства в галузі природокористування і охорони навколишнього при­родного середовища, а також поновлення порушених прав влас­ників природних ресурсів і природокористувачів, відновлення якості навколишнього природного середовища, відтворення при­родних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням.

Юридична відповідальність за порушення екологічного зако­нодавства виконує важливі функції:

—стимулюючу на дотримання норм екологічного законодавства
та забезпечення екологічної безпеки;

—компенсаційну, спрямовану на відшкодування збитків та
втрат у сфері екології;

—превентивну, що забезпечує попередження нових правопору­
шень;

—каральну, яка полягає в карі особи, винної у вчиненні еко­
логічного правопорушення.

Відповідальність за порушення екологічного законодавства роз­глядають у трьох різних, але взаємопов'язаних значеннях: по-пер­ше, як державний примус до виконання вимог, закріплених чинним законодавством; по-друге, як правовідношення, яке реалізується в межах правоохоронних правовідносин, що виникають між держа­вою в особі її органів і правопорушником, по-третє, як правовий інститут, що включає сукупність правових норм, які закріплюють види, засоби і порядок застосування уповноваженими державни­ми органами примусових заходів впливу на правопорушників.