Фізико-хімічні та біологічні властивості.

Антраценпохідні – кристалічні речовини блідо-жовтого, оранжевого і червоного кольору. Їх аглікони добре розчинні в ефірі, хлороформі, низькомолекулярних спиртах, у воді не розчинні.

Глікозиди навпаки – розчинні в спирто-водних сумішах, воді, не розчинні у полярних органічних розчинниках.

При нагріванні сировини антраценпохідні сублімують.

Антраглікозиди і аглікони, які мають вільну ОН-групу (в бета-положенні), утворюють солі як з розчинами лугів, так і з розчинами карбонатів і аміаку. Антраценпохідні, які мають ОН-групу не в бета-положенні, не розчинні в розчинах карбонатів і аміаку, а розчинні легко в лугах.

Реакції з утворенням забарвлених сполук

1. З NaOH - одержується вишнево-червоне або фіолетове забарвлення. Цю реакцію дають окислені форми. Відновні форми дають цю реакцію після попереднього окислення перекисом.

2. З солями важких металів антраценпохідні утворюють комплексні сполуки, забарвлені в яскраві кольори „лаки”.

Застосування. В медицині вони застосовуються як проносні, літолітичні і протизапальні засоби, протипухлинну (конденсовані).

Кількісне визначання

1. Колориметрія забарвлених розчинів з NaOH. Мономери

 

ЛР і ЛРС, що містять антраглікозиди групи емодіну або хризацину.

 

Кора крушини – Cortex Frangulaе

Крушина вільховидна (крушина ламка) – Frangula alnus (син. Rhamnus frangula)

Род жостерові Rhamnaceae

Народна назва: вовчі ягоди.

Рослина. Високий кущ або деревце з гладкими розміщеними почергово гілками, покритими білими сочевичками.

Листя почергові широкоеліптичні, цільнокраї, блискучі, гладкі з 6-8 паралельними вторинними жилками.

Квітки мілкі, зеленувато-білі, зібрані пучками в пазухах листя. Плід кістянка, яка змінює своє забарвлення (зелене, червоне, чорне). Містить 2, рідше 3 двояковипуклі кісточки з дзьобоподібним носиком. Плоди отруйні.

Заготівля. Ранньою весною в фазі сокоруху. На відведеній території стовбур косо зрізають пилкою або топором не нижче 10 см від землі. Таким способом відновлюється молода паросль.

Охоронні заходи. Періодичність заготівлі 3-5 років для невисоких кущів, для високих – 7 років.

Сушка. Проводиться на відкритому повітрі, або під навісом перемішуючи.

Сировина. Трубчаті і жолобкуваті куски різної дожини, товщиною до 2 мм. Зовні кора більш - менш гладка, темно бура або темно сіра, часто з білуватими поперечно витягнутими сочевичками і сiрими плямами.

Внутрішня поверхня жовто-оранжева або червоно-бура на зламі м’якощетиниста. Запах слабкий, смак гіркуватий, при жуванні слина забарвлюється в жовтий колір.

Домішки: вільха сіра, черемха, жостер проносний, калина звичайна, верба.

Кора крушини відрізняється від інших кор:

1. при легкому здиранні зовнішньої частини пробки виявляється малиново-червоний шар (у інших рослин – зелений або бурий)
2. кори різних рослин дають реакцію з залізо-амонієвими галунами чорно -синє або чорно зелене забарвлення (крушина не дає таку реакцію)

При маркуванні необхідно вказати рік збору цієї сировини. Свіжо-зібрана кора має побічну дію: викликає тошноту, рвоту, подразнює слизові оболонки із-за присутності в свіжій корі глікозидна франгулярозиду (відновлена форма антраценпохідних). При зберіганні він окисляється ферментами в глюкофрангулін (окисна форма). Рекомендують кору крушини застосовувати через 1 рік після заготівлі. Або можна прискорити процес окислення нагріванням до 100° на протязі 1 години.

Хімічний склад: Глюкофрангулін, франгуляемодін, хрізофанол, флавоноїди, органічні кислоти.

Лікарські засоби. Кора крушини, відвар, рідкий екстракт, сухий екстракт в таблетках, збори, препарат рамніл, вікаір і вікалін.

Застосування. Для регуляції діяльності кишечника при хронічних запорах.

 

Плоди жостера – fructus Rhamni catharticae.