Горіх волоський – juglans regia

Рід горіхові – juglandaceae

Високе дерево до 35 м з розлогою кроною і гіллястим сірим стовбуром. Листки чергові, великі, не парно перисті, з трьома – п’ятьма парами листочків. Листочки видовжені, загострені, зверху – голі, знизу – опушенні. Квітки одностатеві одинокі або зібрані по 2 – 3. плід несправжня кістянка.

Поширення. Дико росте на Кавказі, а середній Азії, в горах малої Азії. На Україні розводять як плодове дерево.

Заготівля. Травень – червень місяць. Відщипують листя від черешка. Сушать в тіні тонким шаром, час від часу перегортаючи.

Хімічний склад. Містить юглон і гідроюглон, їх глікозиди, дубильні речовини, флаваноїди, каротин, мікроелементи, ядро горіха містить жирну олію.

Біологічна дія та застосування. Настойка з листя діє як в’яжучий, протизапальний, ранозагоювальний засіб. Настій застосовують для полоскання при гінгівіті, стоматиті, парадонтозі, гастритах, проносах. Олія волоського горіха виявляє антисклеротичну дію.

 

Трава росички – Herba Droserae

Росичка круглолиста – Drosera ratundifolia

Рід росичкові – Droseraceae

Багаторічна рослина - комахоїд. Стебло квітконосне заввишки 10 – 25см, безлисте у кілька раз довше за листя. Листя в прикореневій розетці з довгими черешками і круглою пластинкою, зверху і з країв вкриті головчастими червоними волосками. Квіти правильні, двостатеві, білі, дрібні, зібрані в китицеподібній завійці. Плід коробочка. Росте в північних районах України. Заготовляють в момент цвітіння. Використовують свіжою або сухою.

Хімічний склад: нафтохінони – дрозерон, плюмбагон, флаваноїди, дубильні речовини, солі Fe, Mg, P, Mn, Si, Ca.

Біологічна дія та застосування: антибактеріальний засіб проти стафілококів, стрептококів, збудників туберкульозу, відхаркувальний засіб при застудах. Екстракт росички входить в склад препарату евкабал. Свіжий сік зовні лікує бородавки, мозолі, затвердіння шкіри.

 

Трава горобейника – Herba Lithospermi

Горобейник лікарський - Litospermum officinale

Рід шорстколистих - Boraginaceae

Багаторічна трав’яниста шерстисто – опушена рослина до 60 см заввишки. Стебло прямостояче, розгалужене. Листки почергові, вузьколанцетні. Квітки двостатеві, правильні жовто – білі в олиствених завійках.

Поширення: росте по всій території України на узліссях, по чагарниках, як бур’ян на полях.

Заготівля. Верхівки до 30см під час цвітіння, сушать під наметом.

Хімічний склад: нафтохінони, алкалоїди, дубильні речовини, органічні кислоти, вітамін С.

Фармакологічні властивості і застосування

Екстракти трави горобейника мають контрацептивні властивості. Існує думка що рослина здатна знижувати функцію щитовидної залози. В народній медицині ця рослина вважається знеболювальним, антисептичним, протизапальним, жовчогінним.

 

Тема: Антраценпохідні

 

План лекції:

1. Визначення поняття «антраценпохідні».
2. Класифікація антраценпохідних.
3. Поширення і локалізація антраценпохідних.
4. Фізико – хімічні властивості антраценпохідних.
5. Застосування антраценпохідних в медицині і промисловості.
6. ЛР і ЛРС, які містять похідні хризацину.
7. ЛР і ЛРС, які містять похідні алізарину.

Антраценпохідні – це група природних сполук, в основі яких лежить ядро антрацену різного ступеня окислення типу зв’язку і конденсації мономерних форм.

 

Класифікація антраценпохідних:

Відновні форми

Окисні форми

Відновні форми антраценпохідних:

 

 

 

Залежно від будови агліконів антраценпохідні розподіляються на три основні підгрупи:

1. Мономерні – антраценпохідні з однією молекулою антрацену.
2. Димерні – сполуки з двома молекулами антрацену.
3. Конденсовані – антраценпохідні, в яких два мономери зв’язані між собою двома одинарними і одним подвійним зв’язками.

Окислені форми:

1. Клас емодіну або хризацину( хризофанол, алое-емодин, реїн і т.д.) – мають замісники –ОН- групи в обох бензольних кільцях.
2. Клас алізарину (алізарин, луцедин тощо) – ОН-групи розташовані в одному бензольному кільці антраценового ядра.

Агліконами глікозидів можуть бути всі групи антраценпохідних, за винятком діантрахінонів. Цукрові компоненти: глюкоза, рамноза, ксилоза, арабіноза.

 

Поширення і локалізація.

Антраценпохідні поширені в вищих рослинах, лишайниках, грибах, бактеріях, комахах і морських тваринах. Значна частина похідних антрахінону виділена із нижчих грибів роду аспергілюс і пеніціліум, антрацекліни виділені із мікроорганізмів – стрептоміцети. В вищих рослинах антрахінони зустрічаються в таких родинах ранникові, гречкові, бобові, крушинові.

Частіше антраценпохідні накопичуються в листях, плодах, корі, підземних органах. Вони знаходяться в розчиненому вигляді в клітинному соку, рідше – в відмерлих частинах рослин.

Антраценпохідні в лікарській рослинній сировині представлені глікозидами і агліконами.