Вени головного мозку. Пазухи твердої оболонки 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Вени головного мозку. Пазухи твердої оболонки



До внутрішньочерепних приток внутрішньої яремної вени(v. jugularisinterna)належать:

- пазухи твердої оболонки (sinusduraematris),які є:

 

- поперечна пазуха (sinus transversus);

- стік пазух (confluens sinuum);

 

- крайова пазуха (sinus marginalis);

- потилична пазуха (sinus occipitalis);

 

- кам’янисто - лускова пазуха (sinus petrosquamosus);

- сигмоподібна пазуха (sinus sigmoideus);

 

- верхня стрілова пазуха (sinus sagittalis superior);

- нижня стрілова пазуха (sinus sagittalis inferior);

 

- пряма пазуха (sinus rectus);

- верхня кам’яниста пазуха (sinus petrosus superior);

 

- печериста пазуха (sinus cavernosus);

- клино - тім’яна пазуха (sinus sphenoparietalis);

 

- вени губчатки (vv. diploicae),від кісток черепа(ossa cranii);

- оболонкові вени (vv. meningeales),від черепної твердої оболонки(dura mater cranialis);

- верхня очна вена (v. ophthalmica superior)та нижня очна вена (v. ophthalmica inferior),від органа

зору (organum oculi);

- вени лабіринту (vv. labyrinthi),від внутрішнього вуха;

- випускні вени (vv. emissariae),що сполучають внутрішньочерепні притоки з позачерепними прито-

ками внутрішньої яремної вени (v. jugularis interna);

- вени головного мозку (vv. encephali)–глибокі та поверхневі(vv.рrofundae et superficiales).

Вілізієве коло (лат. circulus arteriosus cerebri ) — міжсистемний анастомоз в основі головного мозку у вигляді кола, яке утворене 4 парними (лат. a.cerebri anterior, a.carotis interna, a.communicans posterior, a.cerebri posterior) іоднієюнепарною(лат. a. communicans anterior) артеріями

 

Білет 48.

  1. Носова порожнина, стінки, зєднання з приносовими пазухами.

Кісткова носова порожнина

 

(cavitasnasalisossea)

Вона відкривається спереду грушоподібним отвором (aperturapiriformis), а ззаду через хоани

 

(choanae) сполучається з носоглоткою.

Кісткова носова порожнина (cavitasnasalisossea) розділена кістковою носовою перегородкою

 

(septumnasiosseum) на праву та ліву половини, і кожна половина має:

- верхню стінку (paries superior);

 

- нижню стінку (paries inferior);

- бічну стінку (paries lateralis);

 

- присередню стінку (paries medialis).

Бічна стінка (paries lateralis)утворена:

- носовою кісткою (os nasale);

- лобовим відростком верхньої щелепи (processus frontalis maxillae);

- сльозовою кісткою (os lacrimale);

 

- решітчастим лабіринтом (labyrinthus ethmoidalis);

- перпендикулярною пластинкою піднебінної кістки (lamina perpendicularis ossis palatini);

 

- присередньою пластинкою крилоподібного відростка клиноподібної кістки (lamina medialis processus pterygoidei ossis sphenoidalis);

 

- нижньою носовою раковиною (concha nasalis inferior).

Верхня стінка (paries superior)утворена:

 

- лобовою кісткою (os frontale);

- дірчастою пластинкою решітчастої кістки (lamina cribrosa ossis ethmoidalis).

 

Присередня стінка утворена:

- кістковою носовою перегородкою (septum nasi osseum), яка складається з:

- перпендикулярної пластинки решітчастої кістки (lamina perpendicularis ossis ethmoidalis);

- лемeша (vomer).

 

Нижня стінка (paries inferior)утворена кістковим піднебінням(palatum osseum),яке складається з

 

піднебінного відростка верхньої щелепи (processus palatinus maxillae) і горизонтальної пластинки під-

 

небінної кістки (lamina horizontalis ossis palatini).

 

Кісткове піднебіння (palatum osseum)має шви(suturae),що проходять по серединній лінії,між під-

 

небінними відростками (processus palatini) правої та лівої верхніх щелеп (maxilla dextra et sinistra) та

 

горизонтальними пластинками правої і лівої піднебінних кісток – серединне піднебінне шво (sutura palatina mediana), а також між передніми краями горизонтальних пластинок піднебінних кісток (laminae horizontales ossium palatinorum) та задніми краями піднебінних відростків верхніх щелеп – поперечне

 

піднебінне шво (sutura palatina transversa).

 

Спереду і з боків кісткове піднебіння (palatum osseum) оточене комірковими відростками верхньої щелепи (processus alveolares maxillae), які разом утворюють коміркову дугу (arcus alveolaris).

 

Біля переднього кінця серединного піднебінного шва (extremitas anterior suturae palatinae medianae)

 

знаходяться різцеві канали (canales incisivi).

 

У латеральному відділі поперечного піднебінного шва (sutura palatina transversa) в основі кожної го-

 

ризонтальної пластинки розташовуються ліві і праві:

 

- великі піднебінні отвори (foraminapalatinamajora);

 

- 2-3 малих піднебінних отвори (foraminapalatinaminora).

Між верхньою носовою раковиною (conchanasalissuperior)і середньою носовою раковиною

 

(conchanasalismedia) проходить верхній носовий хід (meatusnasisuperior), куди, за посередництва клинорешітчастого закутка (recessussphenoethmoidalis) відкриваються:

 

- клиноподібна пазуха (sinus sphenoidalis);

- задні решітчасті комірки решітчастої кістки (cellulae ethmoidales posteriores ossis еthmoidalis).

 

Між середньою носовою раковиною (concha nasalis media)і нижньою носовою раковиною (conchanasalis inferior) проходить середній носовий хід (meatus nasi medius), куди через решітчасту лійку (infundibulum ethmoidale) та півмісяцеву щілину (hiatus semilunaris) відкриваються:

- лобова пазуха (sinus frontalis);

 

- верхньощелепна пазуха (sinus maxillaris);

- передні решітчасті комірки (cellulae ethmoidales anteriores);

 

- середні решітчасті комірки (cellulae ethmoidales mediae).

Між нижньою носовою раковиною (concha nasalis inferior)і кістковим піднебінням (palatum osseum)

 

розташований нижній носовий хід (meatus nasi inferior), куди відкриваються:

- носослізний канал (canalis nasolacrimalis);

 

- різцевий канал (canalis incisivus).

Спільний носовий хід (meatus nasi communis)є частиною носової порожнини(cavitas nasi)між носо-

 

вими раковинами (conchaenasales) і носовою перегородкою (septumnasi).

Носоглотковий хід (meatusnasopharyngeus)розташований між заднім краєм носових раковин

(margo posterior concharum nasalium) та хоанами (choanae).

 

На бічній стінці (paries lateralis) цього ходу позаду середньої носової раковини (concha nasalis media) розташований клинопіднебінний отвір (foramen sphenopalatinum).

 

Позаду і дещо вище верхньої носової раковини (concha nasalis superior) розташований клинорешіт-

 

частий закуток (recessus sphenoethmoidalis), куди відкривається клиноподібна пазуха (sinus sphenoidalis) через отвір клиноподібної пазухи (apertura sinus sphenoidalis).

 

Кісткова носова порожнина (cavitasnasalisossea) сполучається через:

 

- грушоподібний отвір (aperturapiriformis) із зовнішнім середовищем;

 

- дірчасті отвори дірчастої пластинки решітчастої кістки (foraminacribrosalaminaecribrosaeossisethmoidalis) – з передньою черепною ямкою (fossa cranii anterior) внутрішньої основи черепа (basis cranii interna);

 

- різцевий канал (canalisincisivus) – з ротовою порожниною (cavitas oris);

 

- хоани (choanae); задні носові отвори (aperturae nasales posteriores) – із зовнішньою основою че-

репа (basis cranii externa),або,за наявності м’яких тканин,з носовою частиною глотки(pars nasalis pharyngis);

 

- клинопіднебінний отвір (foramen sphenopalatinum) – з крилопіднебінною ямкою (fossa pterygopalatina).

 

Хоани (choanae); задні носові отвори (aperturae nasales posteriores) обмежені:

- знизу – горизонтальними пластинками піднебінних кісток (laminae horizontales ossium palatinorum);

 

- присередньо – лемешем (vomer);

 

- збоку – присередніми пластинками крилоподібних відростків клиноподібної кістки (laminae mediales processuum pterygoideorum ossis sphenoidalis);

 

- угорі – тілом (corpus) та піхвовими відростками клиноподібної кістки (processus vaginales ossis sphenoidalis) і крилами лемеша (alae vomeris).

  1. Товста кишка, топографія, частини, іннервація, кровопостачання

Товста кишка (intestinumcrassum)

 

Товста кишка (intestinumcrassum) у вигляді рамки оточує нижній поверх черевної порожнини.

 

Вона має такі ознаки, за якими її можна відрізнити від тонкої кишки (intenstinumtenue):

 

- стрічки ободової кишки (taeniaecoli),які утворені зовнішнім поздовжнім шаром м’язовоїоболонки кишки (stratumlongitudinaleexternumtunicaemusculariscoli). Їх є три:

 

- вільна стрічка (taenia libera);

- чепцева стрічка (taenia omentalis);

 

- брижовоободовокишкова стрічка (taenia mesocolica);

- випини ободової кишки (haustra coli),які утворюються внаслідок того,що поздовжні м’язові

стрічки ободової кишки (taeniae coli) коротші за довжину кишки;

 

- чепцеві привіски (appendices omentales),або жирові привіски ободової кишки(appendicesadiposae coli).

 

Крім того, слизова оболонка товстої кишки (tunica mucosa intestini crassi) має півмісяцеві складки

ободової кишки (plicae semilunares coli)і не має ворсинок (villi).

 

Товста кишка (intestinum crassum) має такі відділи:

- сліпу кишку (caecum);

 

- ободову кишку (colon),яка складається з:

- висхідної ободової кишки (colonascendens);

 

- поперечної ободової кишки (colontransversum);

- низхідної ободової кишки (colondescendens);

- сигмоподібної ободової кишки (colonsigmoideum);

- пряму кишку (rectum);

- відхідниковий канал (canalis analis).

 

Сліпа кишка (caecum)–розміщена у правій клубовій ямці(fossa iliaca dextra),оточена очеревиною

 

(peritoneum) з усіх боків (інтраперитонеально), але не має власної брижі.

 

У місці сходження стрічок (taeniaecoli) на сліпій кишці (caecum) розміщений червоподібний

відросток (appendixvermiformis),який вкритий очеревиною(peritoneum)з усіх боків

(інтраперитонеально) і має брижу червоподібного відростка (mesoappendix).

 

Через отвір червоподібного відростка (ostiumappendicisvermiformis) він сполучається з

порожниною сліпої кишки (cavumcaeci).

 

Червоподібний відросток (appendixvermiformis)є вторинним лімфоїдним органом(organonlymphoideumsecundarium), у своїй стінці містить скупчені лімфатичні вузлики (nodulilymphoideiaggregati).

 

При переході клубової кишки у сліпу є клубовий отвір (ostiumileale), який знаходиться між

 

верхівками клубових сосочків (papillaeileales) і має вигляд горизонтальної щілини. Ця щілина

обмежена:

 

- зверху – клубово - ободовокишковою губою (labrumileocolicum), або верхньою губою (labrumsuperius);

 

- знизу – клубово - сліпокишковою губою (labrumileocaecale), або нижньою губою (labruminferius).

 

Основу губ утворює коловий шар м’язової оболонки клубової кишки (stratumcircularetunicaemuscularisilei).

 

Умісцях з’єднання верхньої і нижньої губ (labrumsuperiusetinferius) – спереду і ззаду – є парна

вуздечка клубового отвору (frenulumostiiilealis).

 

Губи та вуздечки утворюють клубово - сліпокишковий клапан (valvailiocaecalis), що закриває клубовий отвір (ostiumileale) і замикає вихід з тонкої кишки, запобігаючи надходженню вмісту із товстої кишки до тонкої.

 

Нижче клубового отвору (ostiumileale) на внутрішній поверхні задньоприсередньої стінки сліпої кишки (caecum) розміщений отвір червоподібного відростка (ostiumappendicisvermiformis).

 

Висхідна ободова кишка (colonascendens)розміщена вертикально в правій бічній черевній

 

ділянці і оточена очеревиною з трьох боків (мезоперитонеально), брижі не має.

При її переході у поперечну ободову кишку (colontransversum) утворюється правий згин ободової

 

кишки (flexuracolidextra),який прилягає до печінки(hepar)і тому називається печінковим згином

ободової кишки (flexura coli hepatica).

 

Поперечна ободова кишка (colon transversum)перетинає черевну порожнину(cavitas abdominis)

 

справа наліво. Вкрита очеревиною (peritoneum) з усіх боків (інтраперитонеально), дуже рухлива завдяки довгій брижі поперечної ободової кишки (mesocolon transversum).

На місці переходу її в низхідну ободову кишку (colon descendens) утворюється лівий згин

ободової кишки (flexura coli sinistra),який прилягає до селезінки(splen)і називається селезінковим

згином ободової кишки (flexura coli splenica).

Низхідна ободова кишка (colon descendens)розміщена майже вертикально в лівій бічній черевній

ділянці, вкрита очеревиною (peritoneum) з трьох боків (мезоперитонеально).

 

Сигмоподібна ободова кишка (colon sigmoideum)розміщена в лівій клубовій ямці(fossa iliacasinistra), покрита очеревиною (peritoneum) з усіх боків (інтраперитонеально) і має довгу брижу

сигмоподібної ободової кишки (mesocolon sigmoideum).

Пряма кишка (rectum)відрізняється від усіх інших відділів товстої кишки відсутністю специфічних

 

ознак і є кінцевим відділом товстої кишки (intestinum crassum), який розміщений між сигмоподібною ободовою кишкою (colon sigmoideum) та відхідниковим каналом (canalis analis).

 

Вона утворює такі згини:

1 Верхній – крижовий згин (flexura sacralis), який відповідає увігнутості крижової кістки (os sacrum).

 

2 Нижній – відхідниково - прямокишковий згин (flexura anorectalis), або промежинний згин

(flexura perinealis), що розміщений в ділянці переходу прямої кишки (rectum) у відхідниковий канал

(canalis analis) вище місця проходження кишки через тазову діафрагму промежини.

 

Ці два згини розміщені у стріловій площині.

3 Бічний згин (flexuralateralis), який складається з:

 

- бічного верхньоправого згину (flexurasuperodextralateralis),або бічного верхнього згину

(flexura superior lateralis);

 

- бічного лівопроміжного згину (flexura intermediosinistra lateralis),або бічного проміжного згину

(flexura intermedia lateralis);

 

- бічного нижньоправого згин у(flexura inferodextra lateralis),або бічного нижнього згину(flexurainferior lateralis).

 

Найширша частина прямої кишки (rectum), що розміщена над відхідниковим каналом (canalis analis), називається ампулою прямої кишки (ampulla recti).

Стінка прямої кишки має такі оболонки:

- зовнішню оболонку, яка є адвентиційною оболонкою (tunica adventitia);

- середню оболонку, яка є м’язовою оболонкою (tunica muscularis), яка має:

 

- зовнішній поздовжній шар гладких м’язових волокон (stratum longitudinale externum fibrarum muscularium glabrarum);

- внутрішній циркулярний (коловий) шар (stratum circulare internum);

- внутрішню оболонку, яка є слизовою оболонкою (tunicamucosa) і завдяки підслизовій основі

 

утворює поперечні складки прямої кишки (plicaetransversaerecti) в ампулі прямої кишки (ampullarecti), яких є три:

 

- верхня складка (plica superior);

 

- середня складка (plica media);

- нижня складка (plica inferior), вона має складки гвинтоподібного напрямку.

 

Пряма кишка (rectum) вкрита очеревиною особливо:

- верхня третина вкрита з усіх боків (інтраперитонеально);

 

- середня третина вкрита з трьох боків (мезоперитонеально);

- нижня третина вкрита з одного боку (екстраперитонеально).

 

Відхідниковий канал (canalisanalis)є продовженням прямої кишки та кінцевим відділом травного

 

тракту і закінчується відхідником (anus).

 

Під шкірою (cutis) відхідникового каналу (canalisanalis) розміщений зовнішній м’яз - замикачвідхідника (m.sphincteraniexternus),який утворений поперечно-смугастими циркулярними м’язовимиволокнами (myofibraetransversostriatae). Цей м’яз належить до м’язів промежини (perineum) і є свідомим м’язом, вольовим.

 

Глибше міститься внутрішній м’яз - замикач відхідника (m. sphincteraniinternus), який є потовщенням колового шару м’язової оболонки відхідникового каналу (stratumcircularetunicaemusculariscanalisanalis), утворений з гладких м’язових волокон і є несвідомим (невольовим) м’язом.

 

Слизова оболонка відхідникового каналу (tunicamucosacanalisanalis) утворює 8-10 постійних поздовжніх складок – відхідникових стовпів (columnaeanales), між якими знаходяться відхідниковіпазухи (sinusanales).

 

Вони оточені знизу відхідниковими заслінками (valvulaeanales).

У підслизовому прошарку (telasubmucosa) в ділянці нижньої частини відхідникових стовпів

 

(columnaeanales) міститься добре розвинуте прямокишкове венозне сплетення (plexusvenosusrectalis), і ця ділянка називається гемороїдальною зоною (zonahaemorroidalis).

Кровопостачання товстої кишки забезпечують верхня та нижня брижові артерії, що відходять від черевної аорти (мал. 207).


До правого відділу ободової кишки йдуть гілки верхньої брижової артерії, до клубово-сліпокишкового кута — сліпокишкова артерія, яка віддає гілки до кінцеого відділу клубової кишки, сліпої кишки та червоподібного відростка. Артерія червоподібного відростка (a. appendicularis) проходить у його брижі. До висхідної ободової кишки прямує права ободова артерія (a. colicadextra). Вона поділяється на низхідну гілку, що сполучається з висхідною гілкою сліпокишкової артерії, та висхідну, яка з'єднується з правою гілкою середньої ободової артерії. Поперечна ободова артерія, що її постачає кров'ю середня ободова, поділяється на дві гілки та сполучається з лівою і правою ободовими артеріями відповідно.


Нижня брижова артерія постачає кров'ю товсту кишку від лівого згину до верхньої третини прямої кишки. Вона віддає до низхідної кишки ліву ободову артерію
(a. colica sinistra), яка поділяється на висхідну та низхідну гілки. Висхідна на рівні лівого згину сполучається з лівою гілкою середньої ободової артерії, низхідна — із сигмоподібними артеріями. Анастомоз між лівою гілкою середньої ободової артерії та висхідною гілкою лівої ободової артерії з'єднує басейни верхньої та нижньої брижових артерій і має назву дуга Ріолана.


До сигмоподібної кишки ідуть 2—4 гілки сигмоподібних артерій, які сполучаються між собою.


Верхня прямокишкова артерія (a. rectalis superior) є кінцевою гілкою нижньої брижової артерії та йде до ампули прямої кишки. Вона також пов'язана анастомозами з нижньою сигмоподібною та середньою прямокишковою артеріями.


Венозна кров від товстої кишки відтікає одноіменними з артеріями венами, що формують верхню та нижню брижові вени. Звідти кров надходить до ворітної вени. Від нижнього відділу сигмоподібної кишки кров може відтікати у ворітну вену або гілками прямокишкових вен до нижньої порожнистої вени. Таким чином утворюються внутрішньостінкові порто-кавальні анастомози.


Лімфа від товстої кишки відтікає в лімфатичні вузли, розташовані за ходом судин: вузли червоподібного відростка, передсліпокишкові, засліпокишкові, клубово-ободовокишкові, праві, середні, ліві ободовокишкові, навколоободовокишкові, сигмоподібнокишкові, верхні прямокишкові, а також верхні та нижні брижові вузли.


Іннервацію товстої кишки забезпечують гілки верхнього та нижнього брижових сплетень (симпатична іннервація) та гілки блукаючих нервів і тазові нутрощеві нерви (парасимпатична іннервація).

  1. Спинномозковий нерв, утворення, гілки. Передня і задня гілка, ділянки іннервації.

 

Спинномозковий нерв (nervusspinalis)проходить через міжхребцевий отвір(foramenintervertebrale) і розгалужується на такі гілки:

- передню гілку (ramusanterior, s. ventralis),яка є найбільшою гілкою і з’єднується з передніми

 

гілками сусідніх спинномозкових нервів (nervispinales), утворюючи нервові сплетення (plexusnervosum), за винятком передніх грудних нервів (nervithoracici), які не утворюють сплетень, а

продовжуються у міжреброві нерви (nn. intercostales). Ця гілка має рухові та чутливі волокна;

 

- задню гілку (ramusposterior, s. dorsalis),яка йде дозаду між поперечними відростками хребців

(processustransversivertebrarum) та іннервує шкіру і глибокі м’язи спини (cutisetmusculidorsiprofundi),

 

м’язи шиї та підпотиличні м’язи (musculicollі etmusculisuboccipitales).

Задні гілки крижових спинномозкових нервів (ramiposterioresnervorumspinaliumsacralium)

 

проходять через задні крижові отвори (foraminasacraliaposteriora). Ця гілка має рухові та чутливі

 

волокна, а задня гілка I шийного спинномозкового нерва виходить між потиличною кісткою (osoccipitale) і атлантом (atlas) та містить тілки рухові волокна;

 

- оболонну гілку;поворотну гілку(r. meningeus,s.recurrens),яка містить чутливі та симпатичнінервові волокна і заходить у хребтовий канал (canalisvertebralis) через міжхребцевий отвір (foramenintervertebrale) та іннервує оболони спинного мозку (meningesspinales);

 

- білу сполучну гілку (ramuscommunicansalbus),що містить вкриті мієліном передвузлові нервові

волокна (neurofibraepreganglionicae), які йдуть від ядра спинного мозку до найближчого симпатичного

вузла (ganglionsympathicum). Ця гілка відходить тільки від VIIІ шийного, всіх грудних та верхніх двох

поперекових спинномозкових нервів.

До спинномозкових нервів підходять сірі сполучні гілки (ramicommunicantesgrisei), які містять

переважно завузлові нервові волокна (neurofibraepostganglionicae), що йдуть від усіх вузлів

симпатичного вузла (ganglionsympathicum) до всіх пар (31) спинномозкових нервів.

  1. Артерії і вени серця. Типи крововпостачання серця.

 

СУДИНИ СЕРЦЯ Кровопостачання серця

 

Виділяють такі типи кровопостачання серця:

 

- лівовінцевий тип,при якому кровопостачання більшої частини серця забезпечується гілками лівої

вінцевої артерії (arteria coronaria sinistra);

- правовінцевий тип,при якому кровопостачан-ня більшої частини серця забезпечується гілками правої

вінцевї артерії (arteria coronaria dextra);

- середній тип,при якому вінцеві артерії рівно-мірно забезпечують кровопостачання серця;

- проміжний тип,він може бути:

- середньоправим;

- середньолівим.

 

Кровопостачання серця забезпечується правою вінцевою артерією (a. coronaria dextra) та лівою він-цевою

 

артерією (a. coronaria sinistra), які почина-ються від цибулини аорти (bulbus aortae) у відповід-них пазухах аорти (sinus aortae).

 

Права вінцева артерія (a. coronaria dextra) про-ходить вправо під праве вушко (auricula dextra), ля-гає в

 

праву частину вінцевої борозни (sulcus coronarius) і прямує по задній міжшлуночковій боро-зні (sulcus interventricularis posterior), де анастомо-зує з гілкою лівої вінцевої артерії (a. coronaria sinistra).

Гілки правої вінцевої артерії (rami arteriae coronariae dextrae) кровопостачають:

 

- стінку правого шлуночка (paries ventriculi dextri);

- стінку правого передсердя (pariesatriidextri);

 

- задню частину міжшлуночкової перегородки (pars posterior septi interventricularis);

- соскоподібні м’язи правого шлуночка (musculi papillares ventriculi dextri);

 

- вузли стимульного комплексу серця; вузли про-відної системи серця (nodi complexus stimulantis cordis; nodi systematis conducentis cordis).

Ліва вінцева артерія (a. coronaria sinistra)прохо-дить вліво і під лівим вушком(auricula sinistra)роз-

галужується на дві гілки:

 

- передню міжшлуночкову гілку (r. interventricularis anterior),яка йде по однойменній борозні серця(sulcusinterventricularis anterior) до верхівки серця (apex cordis), де анастомозує з кін-цевим відділом правої

вінцевої артерії (a. coronaria dextra), утворюючи поздовжній артеріальний анас-томоз серця.;

 

- огинальну гілку (ramus cirxumflexus),яка огинає серце(cor)зліва,проходить у вінцевій борозні(sulcuscoronarius) і на діафрагмовій поверхні (facies diaphragmatica) анастомозує з правою вінцевою артерією (a. coronaria dextra), утворюючи коловий анастомоз артеріальних судин серця.

 

Ліва вінцева артерія (a. coronaria sinistra) крово-постачає:

- стінку лівого шлуночка (paries ventriculi sinistri);

 

- передню стінку правого шлуночка (paries anterior ventriculi dextri);

- стінку лівого передсердя (paries atrii sinistri);

 

- більшу частину міжшлуночкової перегородки (pars septi interventricularis).

Крововідтік від серця

 

Він здійснюється переважно у систему вінцевої пазухи (sinus coronarius), у яку впадають такі вени:

- велика серцева вена (v. cordismagna),яка скла-дається з:

 

- передньої міжшлуночкової вени (v. interventricularis anterior),

- лівої крайової вени (v. marginalis sinistra);

 

- мала серцева вена (v. cordisparva),в яку впада-ють:

- права крайова вена (v. marginalis dextra);

 

- передня (і) правошлуночкова (і) вена (и) – v.(vv.) ventriculi dextri anterior (es) (або вони ще назива-ютьсяпередніми серцевими венами – vv. cardiacae anteriores; vv. cordis anteriores);

 

- середня серцева вена;задня міжшлуночкова ве-на(v. cordis media; v. interventricularis posterior);

- задня (і) лівошлуночкова (і) вена (и) –v. (vv.) ventriculi sinistri posterior(es),або вона ще назива-лась як

задня вена лівого шлуночка – v. posterior ventriculi sinistri;

 

коса лівопередсердна вена,або коса вена лівого передсердя(v. obliquaatriisinistri);

 

 

білет 45

1. Кости лицевого черепа. Строение верхней и нижней челюсти.

 

До кісток лицевого черепа відносяться: нижня носова раковина, слізна кістка, носова кістка, леміш, вилична кістка, піднебінна кістка, верхня щелепа, нижня щелепа, під’язикова кістка.

 

Нижня носова раковина – парна самостійна кісткова пластинка, яка звисає в порожнину носа з бічної його стінки і складається з тіла та трьох відростків.

 

Слізна кістка – парна тонка і крихка пластинка чотирикутної форми, розташована на медіальній стінці очної ямки. Бере участь в утворенні носо-слізного каналу.

 

Носова кістка парна, має форму витягнутої у довжину чотири­кутної пластинки. Утворює кісткову основу спинки носа.

 

Леміш – непарна кісткова пластинка трапецієподібної форми, яка бере участь в утворенні кісткової перегородки носової порожнини.

Піднебінна кістка – парна, складається з перпендикулярної і горизонтальної пластинок, які беруть участь в утворенні стінок носової та рото­вої порожнин, очної ямки та крилоподібно-піднебінної ямки.

 

Вилична кістка – з’єднує кістки мозкового і лицевого черепа (лобову, скроневу і верхню щелепу), укріплюючи лицевий череп. Вона має бічну, скроневу та очну поверхні і два відростки: лобовий і скроневий.

Верхня щелепа – парна кістка, має тіло і чотири відростки (лобовий, виличний, альвеолярний і піднебінний). В тілі знаходиться гайморова пазуха (її запалення має назву “гайморит”), яка через верхньощелепний розтвір сполучається з носовою порожниною. На тілі верхньої щелепи розрізняють очноямкову, передню, підскроневу та носову поверхні.

На очноямковій поверхні знаходяться підочноямковий край та підочноямковий канал; на передній поверхні – підочноямковий отвір, іклова ямка і носова вирізка; на підскроневій – альвеолярні отвори та канали і горб верхньої щелепи; на носовій поверхні – слізна борозна, верхньощелепний розтвір, велика підне­бінна борозна.

На піднебінному відростку знаходиться різцевий канал. Альвеолярний від­росток має альвеолярну дугу, зубні альвеоли (тут розташовуються зуби), які розмежовуються міжальвеолярними перегородками, а ближче до передньої по­верхні тіла щелепи помітні альвеолярні підвищення.

Нижня щелепа – непарна, єдина кістка черепа, яка рухається. Вона має тіло і дві гілки. Кожна гілка закінчується вінцевим і виростковим відростками, між якими знаходиться вирізка. На останньому розташована головка нижньої щелепи. З внутрішньої поверхні гілок знаходиться канал нижньої щелепи, який відкривається підборідним отвором на зовнішній поверхні тіла кістки. Тіло несе альвеолярний відросток, де в комірках розташовуються зуби нижньої щелепи, між комірками знаходяться міжальвеолярні перегородки.

Тіло нижньої щелепи має основу, на зовнішній поверхні якої знаходяться підборідні виступ та отвір, коса лінія, а на внутрішній поверхні – двочеревцева ямка, підборідна ость, щелепно-під’язикова лінія, під’язикова та нижньощелепна ямки. В місці відходження гілки від тіла знаходиться кут нижньої щелепи. На його зовнішній поверхні розташована жувальна, а на внутрішній – крилоподібна горбистості, де прикріплюються одноіменні жувальні м’язи.

Під’язикова кістка знаходиться в передній ділянці шиї між нижньою щелепою та гортанню і склада­ється з тіла та двох пар рогів – великих та малих.

 

2 внутрішні статеві ограни чоловіка

 

До внутрішніх чоловічих статевих органів (organa genitalia masculina interna) належать:

Яєчка(TESTIS,ORCHIS,DIDYMIS) (знад'яєчками)(EPIDIDYMIS)

сім'явиносніпротоки(DUCTUS DEFERENS), пухирчастізалози (сім'яніпухирець)GLANDULA VESICULOSA), сім'явипорскувальніпротоки(DUCTUS EJACULATORIUS), передміхуровазалоза(PROSTATA) цибулинно-сечівниковізалози(GLANDULA BULBOURETRALIS).

Яєчко має яйцеподібну ф о р м у. Яєчко — парний орган, маса його — 25г.

Топографія: яєчко знаходиться в калитці.

Зовнішня будова. Розрізняють 2 поверхні яєчка: медіальну і латеральну, 2 краї: передній (margo anterior) і задній(margo posterior), 2 кінці: верхній (extremitas superior) і нижній (extremitas inferior). На задньому краї яєчка розміщений придаток яєчка. До верхнього кінця яєчка підходить сім'яний канатик.

Яєчко вкрите білковою оболонкою (tunica albuginea), яка на задньому краї яєчка потовщується, утворюючи середостіння яєчка (mediastinum testis). Від середостіння йдуть перегородочки яєчка (septula testis), які розділяють яєчко на часточки. Кожна часточка складається з покручених сім'яних канальців (tubuli seminiferi contorti). Саме в цих канальцях відбувається продукція сім'я (сперматозоїдів, або сперма-тозоонів). З покручених канальців сім'я потрапляє у прямі сім'яні канальці (tubuli seminiferi recti),потім у сітку яєчка (rete testis), яка розміщена у середостінні яєчка. Далі сім'я виходить за межі яєчка по виносних проточках (ductuli efferentes), які формують придаток яєчка (epididymis).

Яєчко кровопостачається яєчковою артерією та артерією сім'явиносної протоки. Венозна кров відтікає в одноіменні вени. Лімфа відтікає у пахвинні лімфатичні вузли. Симпатична іннервація здійснюється яєчковим сплетенням, утвореним аксона-ми вісцеромотонейронів поперекових вузлів симпатичного стовбура. Парасимпатична іннервація відбувається аксонами вісцеромотонейронів парасимпатичних вузлів, в яких перериваються

 

 

3 Провідні шляхи пропріоцептивної чутливості Tractus ganglio-bulbo-thalamo-corticalis

Провідний шляхи свідомих пропріоцептивних здійснень, що вперше з’явились в етапах філогенезу у вищих хребетних тварин, досягає найбільшого розвитку у людей. Являючись найбільш молодим, він призначений, в основному, для проведення свідомого м’язово-суглобового відчуття від пропріорецепторів апарату руху.

При випадіння глибокої (пропріорецепторної) чуттєвості порушується уява про положення тіла в просторі, відтворення положення, відчуття активних та пасивних рухів. Хворий з закритими очима не може визначити напрям руху в суглобах, положення, в якому знаходить кінцівка чи окремі її частини: порушується координація рухів (атаксія). Хода стає невпевненою, рухи не усвідомлювані. Втрачається спритність і узгоджуваність рухів.

Шлях свідомих пропріорецептивних імпульсів є висхідним, трьохнейронним. Він подразнюється на три послідовно розміщених тракти:

Перші нейрони представлені рецепторами (псевдоуніполярними) нервовими клітинами, тіла яких розміщені в спинномозкових вузлах. Єдиний відросток, що відходить від тіла такої клітини, пізніше поділяється на дві гілки – дендрит та нейрит (аксон). Дендрити направляються на периферію у складі спинно-мозкових нервів та закінчуються спеціальними сприймаючими приладами – пропріорецепторами в м’язах, сухожилках, зв’язках та капсулі суглобів, кістках та окістях.

Центральні відростки-аксони псевдоунітарних клітин в складі задніх корінців вступають посегментно в спинний мозок в ділянці задньої латеральної борозни і не входячи в сіру речовину, йдуть у висхідному напрямку у складі задніх канатиків спинного мозку, утворюючи медіально розташований тонкий пучок Голля та латерально-клиновидний пучок Бурдаха.

Пучок Голля проводить глибоке м’язово-суглобове відчуття від нижніх кінцівок та нижньої половини тіла відповідної сторони, включаючи волокна 19 нижніх спинно-мозкових вузликів (8 нижніх грудних, 5 спинних, 5 хрестоподібних та 1 куприкового), а пучок Бурдаха – від верхньої частини тіла, шиї та верхніх кінцівок, відповідаючих 12 верхнім спинно-мозковим вузлам (8 шийним та 4 верхнім грудним). В задніх канатиках спинного мозку волокна пучків Голля та Бурдаха, що походять з окремих вузлів, розміщуються пошарово, причому найбільш медіально, примикаючи до задньої серединної перегородки, прямують волокна крижових спинномозкових вузлів. По мірі руху в краніальному напрямку кожний спинномозковий корінець утворює новий, розміщений більш поверхнево, шар. При цьому довжина волокон зменшується відповідно рівню розміщення спинно-мозкових вузлів.

Аксони ІІ нейронів, тіла яких розміщені в тонкому і клиновидному ядрах довгастого мозку, йдуть на протилежну сторону, утворюючи внутрішні дугоподібні волокна, і, перетинаючи серединну площину, перехрещуються з такими ж волокнами протилежної сторони, утворюючи в довгастому мозку між оливами перехрест медіальної петлі, або верхній (чутливий) перехрест. Круто вигинаючись у вентральному напрямку, ці волокна повертають вгору та вперед і у вигляді медіальної петлі проходять в довгастому мозку дорсальніше пірамід між оливами. Потім через задню (дорсальну) частину моста і намет середнього мозку вони досягають вентро латеральних ядер таламуса, де переключаються на ІІІ нейрони. В мосту з медіальної петлі приєднується спинномозкова петля (шляхи шкіряної чутливості шиї, тулуба та кінцівок) і трійчасті петля, яка утворена волокнами трійчастого нерву, що проводять шкіряну та пропріоцептивну чутливість від обличчя. Весь шлях других нейронів від тонкого та клиновидного ядер до таламусу називається tractus bulbothalamicus.

Частина волокон ІІ нейронів (задні зовнішні дугоподібні волокна) від клітин тонкого і клиноподібного ядер направляється через нижню мозочкову ніжку до кори півкуль мозочка тієї ж сторони, друга частина (передні зовнішні дугоподібні волокна) направляється до кори півкуль мозочку протилежної сторони; при цьому волокна огинають з вентральної сторони піраміду і оливу та вступають в нижню мозочкову ніжку протилежної сторони. Завдяки цим зв’язкам, мозочок приймає участь в механізмі координації рухів, отримуючи послідовні пропріоцептивні імпульси різними шляхами.

Аксони ІІІ нейронів, тіла яких розміщені в вентро-латеральних ядрах таламуса, направляються в складі tractus thalamocorticalis до перед-центральної звивини півкуль великого мозку, де закінчуються синапсами на клітинах кори (шар IV). При цьому, першочергово збираючись у вигляді компактного пучка, волокна проходять через середній відділ задньої ніжки внутрішньої капсули, а потім віялоподібно розсипаючись, вони продовжують свій шлях у складі променевого вінця.

Від нижньої кінцівки і однойменної половини тулубу свідомі пропріоцептивні імпульси надходять у верхню третину перед-центральної звивини, від верхньої кінцівки – в середню і голови – в нижню третину звивини. В ділянку довгастого мозку волокна свідомих пропріоцептивних імпульсів перехрещуються (перехрест медіальної петлі), тому правій половині тіла відповідає перед центральна звивина лівої півкулі великого мозку, а лівій – права.

 

4 Підключична артерія

(arteria subclavia)

Дуга аорти (arcus aorta) випуклістю обернена догори, йде позаду ручки груднини косо ліворуч та ззаду від хряща II ребра до лівої поверхні тіла TIV хребця, де переходить у низхідну частину аорти. Тут часто буває ледь помітне звуження — перешийок аорти (isthmus aorta). Від випуклої поверхні дуги аорти відходять три великих стовбури: плечово-головний стовбур, ліва загальна сонна та ліва підключична артерії. Від увігнутої поверхні дуги аорти відходять дрібні гілки до заг-руднинної залози, бронхів тощо.

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-01-19; просмотров: 160; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.163.14.144 (0.28 с.)