Валові чисті виробничих товари

експлуатаційні = експлуатаційні + запасів + (р.140 ф.1)

витрати витрати на кінець

періоду

(р.100 ф.1)

Сума закупівлі (придбання) визначається шляхом віднімання від валових експлуатаційних витрат елементів доданої вартості: витрати на робочу силу, амортизація.

валові елементи доданої

Закупівля = експлуатаційні + вартості

(придбання) витрати (р.240 ф.2 + р.250 ф.2 + р.260 ф.2).

 

Закупівля=6146+1862+682+205=8895 -2009р.

Закупівля = 8522+2209+801+251=11783 -2010р.

Закупівля = 13476+3442+1250+191=18359 -2011р.

Для того, щоб результат розрахунку вийшов точнішим, потрібно до залишків виробничих за­пасів на кінець періоду додати також і залишки НЗВ (без урахування витрат на робочу силу) і дебіторську заборгованість, яка могла утворитися в розрахунках з постачальниками і підрядчиками (у тому числі й за послуги сторонніх організацій) та за векселями одержаними. Мета цього розрахунку — визначити тривалість оборо­ту всієї поточної кредиторської заборгованості, а не тільки тієї, що пов'язана з придбанням ма­теріальних запасів.

Тривалість обороту кредиторської заборгованості — це середнє число днів, необхідних для розрахунків з постачальниками; і підрядчиками та іншими суб'єктами-кредиторами, які обслуговують поточ­ну діяльність підприємства в частині придбання.

 

середньорічна кредиторська

Середній період заборгованість

погашення = ----------------------------------------- х 365 = число днів

кредиторської сума закупівель

заборгованості за рік

Якщо порівняти показники кредиторської заборгованості з показниками за дебіторами, можна зробити деякі важливі висновки. Наприклад, у разі якщо показник тривалості кредиторської заборгованості хоча б на кілька днів перевищує таких же показник за дебіторами, то це означає не що інше, як уміння втримувати позики довше, ніж дозволяти це своїм боржникам.

Аналіз прибутковості

фінансовим підсумком господарської діяльності підприємства є його прибутковість, яка характеризується абсолютним і відносним показниками.

Абсолютний показник прибутковості – це сума прибутку, а відносний – це рівень рентабельності.

Передусім, загальновживаний у нас показник рентабельності як відношення прибутку до собівартості – не єдиний. Визначати рентабельність за такою формулою зобов'язують нас органи статистики, адже для статистичного аналізу цей важливий показник діяльності має бути порівнянним для різних підприємств. Формула П / S, де П — прибуток, а S —собівартість, корисна тим, що дозволяє визначити відносну величину прибутку, одержаного на кожну гривню, що була витрачена, а точніше вкладена у виробництво кінцевого продукту. Так визначається рентабельність (прибутковість) понесених витрат.

Проте лише показника рентабельності витрат замало для аналізу, результатами якого користуються керівники або інвестори (замовники, акціонери).

Рентабельність як показник дає уявлення про достатність (недостатність) прибутку порівняно з іншими окремими величинами, які впливають на виробництво, реалізацію і взагалі на фінансово-господарську діяльність підприємства. При визначенні показника рентабельності прибуток (у чисельнику) співвідноситься з чинниками, які мають найбільший вплив на його отримання. Безумовно, одним з таких чинників є витрати. Але від того, що і скільки ми вкладаємо, залежить величина прибутку, який нам надходить у ціні реалізації разом із компенсацією понесених витрат.

Однак, витрачатися на виробництво (торгівлю чи інший вид звичайної діяльності) можна лише за умови наявності коштів для здійснення таких витрат. Зрозуміло, що кожному з інвесторів набагато цікавіше знати прибутковість (рентабельність) його власних інвестицій, аніж рентабельність понесених підприємством витрат. Тому собівартість готової продукції — це не що інше, як вкладення (інвестиції) підприємства у вже виготовлену ним продукцію. А власний капітал підприємства — це вкладення (інвестиції) в діяльність підприємства в цілому. Засновники (акціонери) інвестують свої кошти в підприємство, а підприємство, своєю чергою, як самостійна інституція інвестує як ці, так і інші фінансові ресурси в продукт своєї діяльності.

Якщо досі серед показників рентабельності найбільш поширеним був згаданий вище показник прибутковості інвестицій підприємства у вже ви­готовлений, а іноді навіть реалізований кінцевий продукт, то нині дедалі більшого значення набуває показник прибутковості коштів, інвестованих за­сновниками (акціонерами) в діяльність підпри­ємства загалом.

Річ у тім, що перший з цих показників не дає уявлення про ефективність використання капіталу. Адже знач­на його частина залишилася за межами витрат на реалізовану продукцію: в товарах, запасах, кош­тах і дебіторах. Розмір оборотного (робочого) капіталу не повинен бути ні великим, ні малим, він має бути оптималь­ним. Можна досягти великої рентабельності вит­рат на готову (або реалізовану) продукцію — і вод­ночас мати дуже низьку рентабельність власно­го капіталу через те, що значна його частина не працює, а здебільшого лежить на складах або ж надто довго кредитує покупців. У зв'язку з такою постановкою питання розгляне­мо кілька окремих показників рентабельності.