Готовність до шкільного навчання

ГОТОВНІСТЬ ДО ШКІЛЬНОГО НАВЧАННЯ

Під готовністю до школи розуміється той рівень фізичного і психічного розвитку, за якого вимоги систематичного навчання в школі не призводять до порушення здоров'я і психічного розвитку дитини. Таким чином, готовність до школи може бути розглянута за двома складними параметрами: фізична готовність і психологічна готовність. Дані параметри завжди взаємодіють. У даному випадку ми з вами розглянемо психологічну шкільну готовність. З чого ж вона складається?

1. Інтелектуальна готовність — це відповідна віковому рівню зрілість всіх пізнавальних психічних процесів (відчуття, сприйняття, уявлення, увага, пам'ять, мислення). Багато батьків помилково вважають, що чим більше вони «нашпигують» свою дитину знаннями, тим більше вона буде готова до школи. Шановні батьки, множити, ділити, розуміти твори відомих письменників вашу дитину навчать у школі, а поки для малюка краще добирати заняття за віком.
2. Особистісна готовність — це зрілість системи ставлень дошкільника. Серед найважливіших ставлень, що визначають успішність подальшої адаптації в школі:
• ставлення до самого себе («Яке?» — запитаєте ви. Не занизьке і не зависоке);
• ставлення до дорослих (мається на увазі ввічливе ставлення, уміння звертатися на «Ви», розуміння різниці між дорослим і своїми однолітками і т. ін.);
• ставлення до однолітків (завжди чудово, якщо у дитини є друзі її віку; в цьому випадку, ймовірно, їй буде легше увійти у новий колектив і знайти там нових друзів);
• ставлення до навчання у школі.
3. Емоційна готовність — це здатність на відповідному віку рівні адекватно сприймати емоції інших і виражати власні емоції.
4. Суб'єктна готовність — це зрілість дошкільника як майбутнього суб'єкта навчальної діяльності. З поміж найважливіших передумов навчальної діяльності ми виділяємо:
• передумови до оволодіння письмом (хочеться підкреслити: не УМІННЯ писати, а саме ПЕРЕДУМОВИ до оволодіння письмом, найважливіші з них: фонематичний слух і дрібна моторика руки);
• передумови до оволодіння лічбою (уявлення про кількість);
• передумови до оволодіння читанням;
• опанування мови як системи спілкування й передачі інформації.
5. Мотиваційна готовність — це зрілість мотиваційних сфер, важливих для подальшої навчальної діяльності. Особливе значення надається розвитку пізнавальної мотивації й мотивації досягнення. Тобто в основі діяльності дитини вже лежить не бажання пограти, а бажання дізнатися щось нове, досягти певного результату.
6. Вольова готовність — це здатність прийняти завдання, діяти щодо його здійснення, аналізувати отриманий результат.
7. Комунікативна готовність — це здатність дошкільника адекватно встановлювати контакти з однолітками, малюками та дорослими.

ШЕСТИРІЧКИ В ШКОЛІ

Психофізична зрілість першокласників, включення в нове соціальне середовище, початок навчальної діяльності вимагають від дитини якісно нового рівня розвитку й організації психічних процесів, здатності до керування своєю поведінкою.
За даними фізіологів, кора головного мозку лише в 7 років є досить зрілою для систематичного навчання. Однак найбільш важливі відділи головного мозку, які відповідають за програмування, регуляцію і контроль складних форм психічної діяльності, у дітей 6-7 років іще не завершили свого формування. Тому першокласники легко відволікаються, не можуть довго зосереджуватись, мають низьку працездатність, швидко втомлюються, є збудливими, емоційними.
Моторні навички, дрібні рухи ще не сформовані цілком, що викликає ускладнення у навчанні письма, роботі з папером, ножицями і т. ін.
Увага учнів 1-х класів ще слабо організована, має невеликий обсяг, нестійка, має низьку здатність до розподілу.
У першокласників добре розвинена довільна пам'ять, яка фіксує яскраві емоційно забарвлені події. Довільна пам'ять, яка спирається на спеціальні прийоми запам'ятовування, в тому числі прийоми логічної і змістовної обробки матеріалу, для першокласника ще недоступна внаслідок недостатньої зрілості дитини до власне розумових операцій.
Мислення першокласників переважно наочно-образне. Це значить, що для виконання операцій аналізу, синтезу, логічного висновку дітям необхідно спиратись на наочний матеріал.
У першокласників недостатньо сформований внутрішній план дій, тому вони потребують наочного керування процесом.
Поведінка першокласників (зважаючи на вищевказані вікові обмеження) також нерідко супроводжується неорганізованістю, незібраністю, недисциплінованістю.
Перший рік навчання може вплинути на все шкільне життя дитини. У цей період школяр під керівництвом дорослих здійснює дуже важливі кроки у своєму розвитку. Й одну з найважливіших ролей у цьому відіграють батьки.
Початок шкільного навчання є для дитини своєрідним стресом. Всі діти паралельно з почуттям радості, здивування відчувають тривогу, напруження. У першокласників у перші тижні (місяці) навчання знижується імунітет, можуть порушуватись сон, апетит, нервовий стан. Це період адаптації, пристосування до соціальної позиції школяра. Його проходять всі діти, але в кожної дитини тривалість адаптації різна й залежить від індивідуальних особливостей самої дитини, позиції батьків, педагогічного впливу.

Поради психолога

Завдання батьків,
які виховують дитину з особливими потребами:

1. Незважаючи на інвалідність дитини, ставитися до неї як до дитини з особливими потребами, яка вимагає спеціального навчання, виховання і догляду.
2. За допомогою спеціальних рекомендацій, порад та інструкцій дефектолога, соціального педагога, лікаря чи реабілітолога поступово і цілеспрямовано:
- навчати дитину альтернативних способів спілкування;
- навчати основних правил поведінки;
- прищеплювати навички самообслуговування;
- формувати вміння, що допоможуть подолати стреси;
- виявляти та розвивати творчі здібності;
- розвивати зорове, слухове, тактильне сприйняття.
3. Створювати середовище емоційної безпеки:
- дитина має виховуватися в атмосфері любові та добрих стосунків між усіма членами сім’ї;
- слід додержуватися постійного режиму дня;
- треба позбавитися небезпечних речей, предметів, що спричиняють у дитини страх чи іншу негативну емоційну реакцію.
4. Відвідувати групи підтримки і взаємодопомоги, де можна відверто висловлювати свої думки.
5. Батьки повинні навчитися:
- поважати дитину;
- сприймати її такою, яка вона є;
- хвалити й заохочувати до пізнання нового;
- стимулювати до дії через гру;
- розмовляти з дитиною, слухати її, спостерігати за нею;
- не боятися щохвилини за її життя;
- не піддаватися всім примхам і вимогам дитини;
- бути реалістом щодо своїх можливостей;
- підтримувати і допомагати один одному;
- не забувати про себе, ставитися до себе позитивно й розвивати в себе почуття гумору;
- брати тайм – аут.

Пам’ятайте

- Якщо дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти.
- Якщо дитина живе у ворожості, вона вчиться агресивності.
- Якщо дитину висміюють, вона стає замкнутою.
- Якщо дитина росте в докорах, вона вчиться жити з почуттям провини.
- Якщо дитина росте в терпимості, вона вчиться приймати інших.
- Якщо дитину підбадьорюють, вона вчиться бути вдячною.
- Якщо дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою.
- Якщо дитина живе в безпеці, вона вчиться вірити в людей.
- Якщо дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе.
- Якщо дитина росте в розумінні, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.
Заборонені звертання до дитини
1. Ну скільки разів тобі повторювати?
2. Я сказала – зроби!
3. Ти що, не зрозумів?..
4. У всіх діти як діти, а ти…
5. За що мені така кара…
6. Не лізь, коли не можеш зробити…
7. І в кого ти такий вдався?..
8. Невже тобі важко запам’ятати, що…

ГОТОВНІСТЬ ДО ШКІЛЬНОГО НАВЧАННЯ

Під готовністю до школи розуміється той рівень фізичного і психічного розвитку, за якого вимоги систематичного навчання в школі не призводять до порушення здоров'я і психічного розвитку дитини. Таким чином, готовність до школи може бути розглянута за двома складними параметрами: фізична готовність і психологічна готовність. Дані параметри завжди взаємодіють. У даному випадку ми з вами розглянемо психологічну шкільну готовність. З чого ж вона складається?

1. Інтелектуальна готовність — це відповідна віковому рівню зрілість всіх пізнавальних психічних процесів (відчуття, сприйняття, уявлення, увага, пам'ять, мислення). Багато батьків помилково вважають, що чим більше вони «нашпигують» свою дитину знаннями, тим більше вона буде готова до школи. Шановні батьки, множити, ділити, розуміти твори відомих письменників вашу дитину навчать у школі, а поки для малюка краще добирати заняття за віком.
2. Особистісна готовність — це зрілість системи ставлень дошкільника. Серед найважливіших ставлень, що визначають успішність подальшої адаптації в школі:
• ставлення до самого себе («Яке?» — запитаєте ви. Не занизьке і не зависоке);
• ставлення до дорослих (мається на увазі ввічливе ставлення, уміння звертатися на «Ви», розуміння різниці між дорослим і своїми однолітками і т. ін.);
• ставлення до однолітків (завжди чудово, якщо у дитини є друзі її віку; в цьому випадку, ймовірно, їй буде легше увійти у новий колектив і знайти там нових друзів);
• ставлення до навчання у школі.
3. Емоційна готовність — це здатність на відповідному віку рівні адекватно сприймати емоції інших і виражати власні емоції.
4. Суб'єктна готовність — це зрілість дошкільника як майбутнього суб'єкта навчальної діяльності. З поміж найважливіших передумов навчальної діяльності ми виділяємо:
• передумови до оволодіння письмом (хочеться підкреслити: не УМІННЯ писати, а саме ПЕРЕДУМОВИ до оволодіння письмом, найважливіші з них: фонематичний слух і дрібна моторика руки);
• передумови до оволодіння лічбою (уявлення про кількість);
• передумови до оволодіння читанням;
• опанування мови як системи спілкування й передачі інформації.
5. Мотиваційна готовність — це зрілість мотиваційних сфер, важливих для подальшої навчальної діяльності. Особливе значення надається розвитку пізнавальної мотивації й мотивації досягнення. Тобто в основі діяльності дитини вже лежить не бажання пограти, а бажання дізнатися щось нове, досягти певного результату.
6. Вольова готовність — це здатність прийняти завдання, діяти щодо його здійснення, аналізувати отриманий результат.
7. Комунікативна готовність — це здатність дошкільника адекватно встановлювати контакти з однолітками, малюками та дорослими.