Бiологiчнi основи сортування сировини i напiвфабрикату.

Пiд сортуванням хутряної сировини розумiється пiдроздiл шкурок на рiзнi якiснi групи: кряжi, сорти, колiрнi категорiї, розмiри, категорiї дефектiв.

Хутряна сировина є сировиною природного проходження, його якiсть i властивостi залежать в основному вiд природних, бiологiчних особливостей шкурки.

Волосяний покрив тварин пiд впливом рiзних факторiв зовнiшнього середовища пiддається сильнiй мiнливостi, що пов'язана з умовами проживання, умовами змiсту i годiвлi, географiчним районом (географiчна мiнливiсть), часом року (сезонна мiнливiсть), пiдлогою, вiком (вiкова мiнливiсть) i iндивiдуальними вiдхиленнями (iндивiдуальна мiнливiсть).

Великий вплив на будову i властивостi волосяного покриву роблять умови проживання хутрових звiрiв.

У хутрових звiрiв, що ведуть наземний образ (бiлка, соболь, куниця, лисиця), рiзко виражена рiзниця в опушеннi окремих частин тiла: хребет завжди покритий бiльш густим волосяним покривом, чим черево. Фарбування волосяного покриву хребта бiльш темне. Шкiрний покрив на хребтi бiльше, нiж на черевi.

Звiрi, що ведуть пiдземний спосiб життя, тобто проводять велику частину часу в норах (крiт), покритi одноманiтним волосяним покривом. Направляюче i остьове волосся у них ненабагато довше пухових, якiсть хутра на рiзних дiлянках тiла майже однакова. Шкiрний покрив на черевi значно товще, нiж на хребет.

Фарбування i товщина шкiрного покриву хребта i черева в бiльшостi видiв земноводних однаковi.

У звiрiв, що велику частину життя проводять у водi, спостерiгається зникнення волосяного покриву. У дорослих тюленiв волосяний покрив складається з грубих рiдких, переважно остьового волосся. Вiд холоду органiзм звiрiв захищений не хутряним покривом, а шаром пiдшкiрного жиру.

Одним з факторiв, що рiзко впливають на якiсть волосяного i шкiрного покриву, є клiматичнi особливостi того району, у якому живе звiр. У залежностi вiд клiмату мiняються наступнi ознаки шкурок: розмiр, густота, довга волос, м'якiсть i офарблення волосяного покриву i товщина шкiрної тканини. Пiвнiчнi хутровi звiрi покритi бiльш густим i довгим волосяним покривом чим пiвденнi звiрi того ж виду.

Звичайно шкурки пiвнiчних звiрiв покритi бiльш м'яким волосяним покривом, чим шкурки звiрiв з пiвденних районiв. Зi збiльшенням густоти, волосся тонше i здається бiльш м'яким. На м'якiсть волосся також впливає вологiсть повiтря. Звiрi, що живуть у бiльш вологому клiматi мають бiльш грубе хутро.

Товщина шкiрного покриву також рiзна в рiзних районiв проживання хутрових звiрiв. Нiж сильнiше розвинутий волосяний покрив, тим тонше буває шкiрний покрив. У звiрiв, що живуть на пiвночi, покритих густим високим волоссям, шкiрний покрив тонше, нiж у звiрiв пiвденних районiв.

У такий спосiб у зв'язку з рiзкими розходженнями у властивостях шкурок, добутих у рiзних географiчних районах, хутро подiляють по кряжах.

Кряжем називається сукупнiсть визначених товарних властивостей, характерних для хутрових шкурок даного виду, добутих у визначеному географiчному районi. Кряжу, як правило, дається найменування того географiчного району, вiд куди надходять шкурки: бiлка амурська, якутська, алтайська.

Якiсть хутряних шкурок залежить вiд часу їхнього видобутку. Сезонна мiнливiсть шкiрного i волосяного покриву є результатом пристосованостi органiзму тварини до маєткiв умов зовнiшнього середовища, у першу чергу температури.

Зимньо-лiтнiй волосяний покрив хутрових звiрiв бiльшостi видiв вiдрiзняється фарбуванням, висотою, густотою, рiзним спiввiдношенням кiлькостi остьового i пухового волоса, формою i будовою волосся. Найбiльше сильно цi розходження вираженi в хутрових звiрiв, що живуть в умовах континентального клiмату.

Змiна волосяного покриву хутрових звiрiв називається линянням.

При утвореннi i росту нового волоса у волосянiй сумцi разом зi стрижнем утвориться пiгмент волоса, що добре помiтний з боку мiздрi у виглядi синiх плям, що точно вiдповiдають топографiї линяння. В мiру пiдростання волосся синi плями зникають. По синьому малюнку мiздрi легко визначити сорт шкурки.

По якостi хутро самцiв i самок не має рiзких розходжень. Рiзниця полягає у величинi шкурок, довжинi i товщинi волосся, товщинi шкiряної тканини. Шкурки самок, як правило, дрiбнiшi чим у самцiв, а волосяний покрив - нiжнiше, рiдше i нижче.

Хутряний покрив, що не залежать вiд пiдлоги, вiку, сезону i мiсця проживання, називаються iндивiдуальною мiнливiстю, що обумовлена спадковiстю, розходженнями в умовах життя i виявляється в рiзнiй густотi, висотi, пишних видiв хутрових звiрiв вона виражена слабко (видра), в iнших (соболь) - на стiльки сильно, що це вiдбивається на цiнностi шкурки.

Інодi спостерiгається рiзкий деморфiзм у фарбуваннi (у бiлих i блакитних песцiв). Зустрiчаються шкурки з рiзним кольором вiдхилення вiд нормального фарбування. Це виявляється у видi альбiнiзму, меланiзмi i хромизмi.

Альбiнiзм - вiдсутнiсть пiгментiв у хутрi. Буває повним, частковим i зонарним. Повний альбiнiзм - вiдсутнiсть пiгменту у всьому волосяному покривi. Частковий альбiнiзм - наявнiсть бiлого волосся тiльки на деяких мiсцях шкурки, у той час як iнший покрив пiгментований нормально.

При зональному альбiнiзмi волосяний покрив позбавлений пiгменту тiльки у визначений час росту волосся, по цьому хутро складається з волоскiв, у яких кiнчики пiгментованi, а пiдстави - немає. Спостерiгається в бiлки, крота й iн.