На довготривалу (стійку) компенсацію. Механізми довготривалої

Компенсації, які формуються у ранній післяшоковий період, слабкі і легко уразливі,

Остаточне їх становлення припадає на кінець 2-го тижня (мал. 95). Отже,

Будь-яка додаткова агресія (хірургічна операція або травматичне транспортування)

У цей час пов’язана з високим ризиком зриву механізмів компенсації і розвитку

Фатальної поліорганної недостатності.

У формуванні процесу довготривалої компенсації мають значення обсяг і

Травматичність виконаних у ранні терміни хірургічних втручань: вони мають бути

Максимально щадними і переслідувати головну мету — усунути ті наслідки травми,

Які підтримують розвиток синдрому взаємного обтяження ушкоджень. Таким

Чином, будь-якої додаткової хірургічної операції або травматичного транспортування

Поранених у період із З—4-ї по 10—12-у добу слід уникати.

Призначення превентивної багатокомпонентної антибактерійної терапії у ранній

Післяшоковий період. Розвиток ранової інфекції у тяжкотравмованих — це не

ТРАВМАТИЧНА ХВОРОБА. ПОЛІОРГАННА НЕДОСТАТНІСТЬ. ОСНОВИ ІНФУЗІЙНОЇ ТЕРАПІЇ

Випадковість, а швидше закономірність. У зв’язку з цим лікувальні заходи обов’

Язково включають антибактерійну терапію і мають бути запобіжними і цілеспрямованими.

Антибактерійна терапія планується на підставі закономірної зміни

Домінуючої мікрофлори, у складі якої наприкінці першого тижня після травми

Починають переважати ендогенні (переважно кишкові) штами бактерій.

Превентивне антибактерійне лікування потерпілих починають відразу після

Травми антибіотиками широкого спектра дії, не чекаючи маніфестації тяжких

Генералізованих форм ранової інфекції, поєднуючи його з активним пошуком і

Усуненням несанованих вогнищ травматичної і запальної деструкції, використанням

Аплікаційної вульнеросорбції, селективної деконтамінації кишок із застосуванням

Ентеросорбентів.

Прогнозування і запобіжне лікування ускладнень на підставі ключових патогенетичних

Механізмів кожного періоду травматичної хвороби. Основним елементом

Цього принципу є запобігання розвиткові поліорганної недостатності в усі періоди

Травматичної хвороби. Прогресивне посттравматичне метаболічне ушкодження

Клітин не піддається вимірюванню безпосередньо, але про його ступінь можна

Судити за фізіологічними і метаболічними показниками. Отже, знання патогенезу

Травматичної хвороби та умов розвитку органної і поліорганної дисфункції протягом

Усього посттравматичного періоду дає змогу своєчасно скоригувати лікування

І запобігти летальному наслідку.

Проведення реабілітації з поетапним виконанням відновних хірургічних втручань.

Після закінчення первинного лікувального процесу, який охоплює ефективне

Лікування ранніх і пізніх ускладнень травматичної хвороби, настає період відновленого

Лікування і реабілітації. Наслідки ушкоджень і перенесених ускладнень,

Які зберігаються після лікування (кишкові і сечові нориці, стійкі деформації

Та обмеження функції опорно-рухового апарату, рани, що гранулюють і довго не

Загоюються, келоїдні рубці, дефекти кісток черепа після трепанацій та ін.) потребують

Усунення з метою повної фізіологічної і соціальної реабілітації.

Основи інфузійної терапії шоку і травматичної хвороби. Обсяг інтенсивної терапії

В кожному конкретному випадку визначається дефіцитом ОЦК. Об’єм циркулюючої

В кров’яному руслі крові досить сталий, може фізіологічно змінюватись

У нешироких межах за рахунок тонусу резистивних артерій і розраховується відповідно

До маси тіла людини: 80 мл/кг для чоловіків і 70 мл/кг для жінок (для