Зусилля щодо профілактики розвитку поліорганної недостатності у після-

Шоковий період.

Патогенетичні фактори ранової інфекції набувають абсолютної домінуючої

Ролі і зберігають її протягом декількох тижнів, а інколи і місяців. При цьому основними

Її збудниками часто виступають умовно-патогенні мікроорганізми: факультативні

Неклостридіальні анаероби, які беруть участь у формуванні внутрішньої

Екосистеми здорової людини. У тяжкопоранених ці мікроорганізми виходять

За межі зон свого звичайного існування — травного тракту, сечовивідних і дихальних

Шляхів, покривних тканин, набувають підвищеної вірулентності і патогенності.

Ендогенне походження забезпечує їм тропність до тканин макроорганізму

Та імунотолерантність останнього.

У другий період змінюється характер місцевої гнійної інфекції та умови в рані.

Наявність у місці ушкодження зон некрозу, крововиливів на тлі ішемії різко пригнічують

Механізми протиінфекційного захисту організму і тим самим знижують

“критичний” рівень бактерійної забрудненості, необхідний для розвитку інфекції.

Зрозуміло, що окрім кількості важливо враховувати характер і, передусім, вірулентність

Мікрофлори. Основними джерелами місцевого екзогенного забруднення

Рани є шкірний покрив у зоні ушкодження, сальні залози, сторонні тіла (грунт,

Шматки одягу та ін.).

Під час стаціонарного лікування крім зазначених чинників на перший план

Виступає перехресна госпітальна інфекція, роль якої виявилася набагато більшою,

Ніж передбачалося до останнього часу. Пасивовані внутрішньогоспітальні штами

Мікроорганізмів вирізняються підвищеною вірулентністю і особливо небезпечні

Для тяжкопоранених.

У цей період травматичної хвороби недостатньо виражені захисні функції

Нейтрофілів, різко знижені хемотаксис, фагоцитарна активність і внутрішньоклітинне

Травлення мікробних тіл, захисна функція ретикулоендотеліальної системи

І системи комплементу. Зменшується кількість імуноглобулінів (IgG, IgM), значно

Знижується абсолютна і відносна кількість Т- і В-лімфоцитів. Усі перелічені

Зміни природної антибактерійної резистентності відповідають стану вторинного

Імунодефіциту і зумовлюють генералізацію гнійної інфекції.

Летальні випадки в третій період травматичної хвороби зумовлені тяжкими

Формами ендотоксикозу і ранової інфекції. Рановою інфекцією у цьому разі вважають

Не тільки інфекційно-запальний процес у самій рані, а й розвиток ранового

Сепсису.

Нарешті, третій період травматичної хвороби — період реконвалесценції. У

Багатьох тяжкопоранених із тривалим ускладненим клінічним перебігом травма628

ТРАВМАТИЧНА ХВОРОБА. ПОЛІОРГАННА НЕДОСТАТНІСТЬ. ОСНОВИ ІНФУЗІЙНОЇ ТЕРАПІЇ

Тичної хвороби на етапі переходу до одужання спостерігаються виражений дефіцит

Маси тіла, затримка репаративних процесів у зонах ушкоджень, астенізація,

Зниження резистентності до будь-яких несприятливих зовнішних впливів. На цьому

Етапі яскраво проявляються і загострюються наявні фонові хронічні захворювання

І функціональна недостатність різних органів і систем, які були в потерпілого

До травми.

Період реконвалесценції при травматичній хворобі набуває інколи затяжного

Перебігу з вираженим астенічним синдромом, із загальною депресією і системними

Розладами, які супроводжуються функціональними порушеннями багатьох

Внутрішніх органів. Ці порушення призводять до розвитку обмінних, ендокринних

Та інших захворювань, спричинюють початок наступного етапу поліорганної

Дисфункції, який розвивається не так бурхливо, як перший, але має тривкий,

Затяжний перебіг і потребує тривалішого лікування.

Наслідки ушкоджень і перенесених операцій, які зберігаються, визначають необхідність