Шоку є неадекватна перфузія капілярів паренхіматозних органів.

РОЗДІЛ ІП. ХІРУРГІЯ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

Травматичний шок — критичний стан організму, який виникає у відповідь на

Тяжку механічну травму, основною патогенетичною ланкою якого є зниження мікро-

Циркуляторної перфузп з наростаючою гіпоксією тканин і втратою метаболічної рівноваги,

Що проявляється швидкопрогресивним порушенням функцій життєво важливих

Органів і систем.

Особливості травматичного шоку зумовлені наявністю додаткових обтяжливих

Чинників: безпосереднім руйнуванням клітин і тканин, ушкодженням життєво

Важливих органів, іноді відразу декількох.

Класифікація травматичного шоку:

За клінічним перебігом:

а) еректильна фаза;

б) торпідна фаза.

За стадіями'.

I стадія — легкий шок;

II стадія — шок середньої тяжкості;

III стадія — тяжкий шок;

IV стадія — термінальний стан.

За ступенем зворотності:

а) зворотний шок (компенсований, суб- і декомпенсований);

б) незворотний декомпенсований, або рефрактерний, шок.

Клінічна картина травматичного шоку залежить від характеру ушкоджень, якими

І визначається. У клінічній картині виділяють еректильну та торпідну фази.

V початковій, еректильній фазі травматичного шоку формується шокова реакція.

Ця фаза, як правило, короткочасна (декілька хвилин), проте саме в цей період виникають

Ті зміни, що визначають подальший перебіг шоку. Клінічна картина ерек-

Тильної фази характеризується мовним та моторним збудженням, часто з яскравим

Емоційним забарвленням, відсутністю чіткої орієнтації в часі і просторі. Шкіра бліда,

Вкрита холодним потом, зіниці помірно розширені, сухожилкові рефлекси та

М’язовий тонус підвищені. Артеріальний тиск нормальний або помірно підвищений.

Пульс 100—110 за 1 хв, напружений. Дихання часте. У динамиці характерні прогресування

Тахікардії, послаблення пульсу та зниження артеріального тиску крові.

Класична клініка наступної торпідної фази шоку, описана М.І. Пироговим,

Спостерігається лише при відривах і тотальних руйнуваннях кінцівок і через певний

Проміжок часу після травм і поранень.

Торпідна фаза характеризується загальною загальмованістю, блідістю шкіри,

Зниженням больової, температурної чутливості та сухожилкових рефлексів. Спостерігаються

Зниження артеріального та венозного тиску, прискорення пульсу та

Погіршення його наповнення, почастішання дихання, яке стає поверхневим.

Як правило, що вираженіша еректильна фаза травматичного шоку, то тяжча

Наступна торпідна фаза і то гірший прогноз перебігу шокового стану хворого.

Тяжкість травматичного шоку. Оцінка тяжкості шоку передбачає аналіз шести

груп показників, що характеризують:

— 1 — стан шкіри, її колір і вологість;

— 2 — ефективність гемодинаміки (AT і ЧСС);

— З — якість дихання і прохідність дихальних шляхів;

— 4 — ступінь знепритомнення;

ТРАВМАТИЧНИЙ ШОК

— 5 — поширеність і характер ушкоджень, об’єм крововтрати;

— 6 — об’єм діурезу.

Залежно від тяжкості клінічних симптомів умовно виділяють чотири стадії

Травматичного шоку.

Уже первинний огляд потерпілого дає змогу судити про глибину гемодинаміч-

Них розладів. При проведенні ранньої діагностики шоку потрібно орієнтуватися

Насамперед на зовнішні ознаки порушення периферійного кровообігу, такі як

Блідість шкіри і нігтьового ложа, зниження температури шкіри. Діагностувати

Ранні гемодинамічні розлади дає можливість ортостатична проба (хворого трохи

Піднімають у ліжку або (за можливості) на ноги).

Шок І стадії, легкий, компенсований. Зниження ОЦК на 10—15 % не супроводжується

Значними клінічними проявами. Загальний стан хворого наближений

До задовільного. Пульс — до 100 за 1 хв, задовільного наповнення і напруження.

Тиск нормальний. Олігурії немає. Основні клінічні ознаки — помірна блідість

шкіри й ортостатична тахікардія (приріст ЧСС на 15—20 за 1 хв). Протишокові