Цьому мобілізуються загальні захисні сили організму (протишок за Сельє). Співвідношення

Сили шокогенного чинника і резистентності організму (шоку й про-

Тишоку) визначають перебіг і наслідки шокового стану.

Сучасні погляди на травматичний шок. Збірне смислове значення травматичного

Шоку як діагнозу в практичній діяльності вперше підкреслили радянські військові

Хірурги в роки Великої Вітчизняної війни.

Поняття “травматичний шок” фактично означає критичний стан, спричинений

Надзвичайною за силою або тривалістю впливу механічною травмою. Унаслідок

Дії подібного шокогенного чинника організм або гине, або йому вдається

Відновити свої життєві функції і вижити. Тому шок називають “бурхливою атакою

На життя”, що зумовлює найгероїчнішу боротьбу організму людини зі смертю.

Реакція організму на шок завжди недосконала, тому що тяжка механічна травма

— це агресія разючої інтенсивності, до якої фізіологічні системи гомеостазу не

Пристосовані. Інакше кажучи, організм людини із самого початку охоплений великою

Панікою, від якої він намагається врятуватися шляхом поспішної реакції

РОЗДІЛ III. ХІРУРГІЯ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

І, як у будь-якому поспіху, відбувається значне безладдя, яке і саме по собі може

Бути фатальним.

Травматичний шок як такий не може вважатися симптомом, хворобою або

Синдромом; його не можна розглядати окремо від відомих у клініці нозологічних

Форм, пов’язаних із певними ушкодженнями.

Термін “шок” відображає клінічний стан, що характеризується значним розладом

Усіх систем організму з прогресуванням його тяжкості і потребує вжиття

Екстрених лікувальних заходів.

Патофізіологія травматичного шоку. Унаслідок дії травмівного шокогенного

Чинника виникає екстремальний стан, що характеризується комплексом патологічних

Порушень у діяльності всіх фізіологічних систем із розладом життєво важливих

Функцій організму, головним чином системного кровообігу, мікроциркуляції

Та гемокоагуляції.

При тяжких пораненнях і механічній травмі в тому або іншому поєднанні завжди

Діють конкретні патофізіологічні механізми або патогенетичні чинники

шоку:

1) пряме ушкодження органів і тканин;

2) масивна крово- і плазмовтрата;

3) біль, або нейрогенна (ноцицептивна) імпульсація;

Інтоксикація організму продуктами зруйнованих клітин і тканин.

Зазначені чинники зумовлюють порушення специфічних життєво важливих

Функцій ЦНС, серця і легень.

Сучасна концепція патогенезу шоку об’єднує теорію крововтрати, токсичну та

Нейрогенну теорії і, звичайно, адаптаційну теорію стресу Сельє. Шок визначають

Як синдром гіпоциркуляції. порушення мікроциркуляторної перфузії тканин унаслідок

Дефіциту об’єму циркулюючої крові (ОЦК), коли об’єм крові в судинах не

Відповідає ємності судинного русла.

Причин зниження ОЦК при травматичному шоку може бути дві:

1) центральна — ушкодження серця із втратою насосної функції;

Периферійна — дефіцит ОЦК унаслідок крововтрати.

У відповідь на дію фактора травматичної агресії організм запускає у певному

Порядку компенсаторні механізми, спрямовані на боротьбу зі зростаючим дефіцитом

ОЦК. Ємність венозної системи в нормі значно перевищує ємність артеріальної

(у венах міститься до 80 % усієї крові). Тонус резистивних артерій регулюється

Нейро- та гуморальним впливом: підвищується завдяки адренергічній симпатичній

Нервовій системі та вазопресорним стресовим гормонам (адреналін,

Норадреналін, кортикостероїди); знижується завдяки холінергічній симпатичній

Та парасимпатичній нервовій системі, недоокисненим продуктам клітинного метаболізму,

Оксиду нітрогену N0.

Місцеве ушкодження зумовлює появу джерел кровотечі й інтенсивної больової

Імпульсації, яка модулюється ЦНС і забезпечує кортико-гіпоталамо-гіпофі-