Розміри основних операторів блок-схеми

Оператор	Позначення
	Оператор
	Умовний оператор
	Оператор циклу (модифікація)
	Звернення до підпрограми
	Оператор вводу-виводу

Продовження таблиці 4.1.

Оператор	Позначення
	Оператор початок-кінець
	З’єднувач міжстроковий
	З’єднувач міжсторінковий
	Коментар

 

Формули та рівняння розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки. Вище і нижче кожної формули або рівняння повинно бути залишено по одному вільному рядку. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна розмістити на одному рядку. Невеликі і нескладні формули, які не мають самостійного значення, можна вписувати всередині тексту.

Формули та рівняння в роботі слід нумерувати в межах розділу. Номер формули (рівняння) складається з номера розділу і порядкового номера формули (рівняння), відокремлених крапкою. Наприклад, «формула (2.4)» - четверта формула другого розділу. Номер формули (рівняння) вказується в дужках у крайньому правому положенні на тому ж рядку. Номер, який не поміщається в рядку з формулою, переносять на наступний рядок (нижче формули).

Оформлення посилань на номери формул в тексті відбувається наступним чином. При посиланнях на формулу її номер вказують у круглих дужках. Наприклад: «... у формулі (3.7)...», «з рівняння (5.1) випливає...».

Якщо посилання на номер формули знаходиться всередині виразу, укладеного в круглі дужки, то їх рекомендується заміщати квадратними дужками.

Символ - це умовна позначка, по-перше, математичних величин, по-друге, одиниць виміру величин і, по-третє, математичних знаків.

В якості символів використовуються літери кирилиці або латиниці. Щоб уникнути збігу символів різних величин, застосовуються індекси.

Індексом можуть служити малі літери російського, латинського і грецького алфавітів, арабські і римські цифри, штрихи. Розташовуються індекси праворуч від символу, як підрядкові та/або надрядкові. Однак верхні індекси використовуються вкрай рідко, тому що це місце розташування ступеня.

При використанні символів та індексів необхідно дотримуватися наступних вимог:

1. Одна і та ж величина в тексті всієї курсової роботи повинна бути позначена однаково.

2. Літерні індекси повинні відповідати початковим або найбільш характерним буквах найменування поняття або величини, на зв'язок з якими вказує індекс (наприклад: Кр - константа рівноваги).

3. Індекс 0 (нуль) необхідно використовувати тільки у випадках, які вказують на початкові або вихідні показники.

Експлікація - це пояснення символів, які входять в формулу. Експлікація повинна відповідати наступним вимогам:

1. Розміщуватися тільки після формули, від якої відокремлюється комою.

2. Починатися зі слова «де».

3. Розташовуватися в порядку згадування у формулі.

4. У формулах з дробами спочатку пояснюють чисельник, а потім - знаменник.

5. Включати всі символи з формули або групи формул, після яких експлікація розташована.

Знаки пунктуації розставляються в експлікації наступним чином:

1. Між символом і розшифровкою ставлять тире.

2. Усередині розшифровки одиниці вимірювань відокремлюють від тексту коми.

3. Після розшифровки перед наступним символом ставлять крапку з комою.

4. В кінці останньої розшифровки ставлять крапку.

Переносити формули або рівняння на наступний рядок можливо тільки на знаках виконуваних операцій, повторюючи його на початку наступного рядка. Коли переносять формули або рівняння на знак операції множення, застосовують знак «х».

Двокрапка перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації. Формули, які слідують одна за одною і не розділені текстом, відокремлюють комою.

Посилання в тексті курсової роботи на використані літературні джерела слід поміщати в квадратних дужках, зазначаючи порядковим номером згідно наведеного списку, наприклад, «... у роботах [4 -7]...» або «Загострення економічних и політічніх проблем в Україні зумовлюють и актівізують зростання вимоги до рівня теоретичної и професійної підготовкі особістості сучасного конкурентоздатності фахівця.»[5, с. 380].

У посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, ілюстрації, таблиці, формули, рівняння, додатки зазначають їх номери. Наприклад, на посиланні слід писати: «... в розділі 4...», «... дивись підрозділ 2.1...», «... на рис. 1.3...», «.. в табл. 3.2...», «... за формулою (3.1)...», «... в рівняннях (2.1) - (2.5)...»,«... в дод. А...».

Список використаних джерел - елемент бібліографічного апарату, який містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після додатків.

Список використаних джерел необхідно складати відповідно до ГОСТ 7.1.2006 «Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання».

Список використаних джерел слід розміщувати:

а) у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування при написанні наукових робіт);

б) в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків;

в) в хронологічному порядку.

Реферат виконується на одній сторінці із середнім штампом. Поля для реферату і змісту: верхнє, праве, нижнє – 5 мм, ліве – 20 мм. Реферат повинен включати:

- відомості про обсяг записки, кількості ілюстрацій, таблиць, додатків, кількості джерел (наводяться всі відомості, включаючи дані додатків);

- текст реферату до 500 слів (об’єкт, ціль, методи дослідження, основні характеристики і показники, рекомендації з використання результатів);

- перелік ключових слів (до 15 слів або словосполучень, істотних для розкриття суті, надрукованих прописними буквами в називному відмінку в рядок через коми).

Зміст виконується на сторінках з малим штампом. Зміст повинен включати перелік усіх пунктів та підпунктів пояснювальної записки з позначенням сторінок, де вони розміщені. Нумерація сторінок починається з титульного листа, але номера сторінок проставляються в правому верхньому куті сторінок, починаючи з вступу.

Вступ пояснювальної записки повинен містити оцінку сучасного стану й актуальності розв'язуваної задачі, короткий опис використовуваних методів і засобів рішення задачі.

Основна частина пояснювальної записки повинна включати наступні розділи:

Постановка задачі.

Приводиться повний опис задачі відповідно до індивідуального завдання.

Алгоритм рішення задачі.

У вигляді рисунка приводиться блок-схема розв’язання задачі. Розписати по пунктах, який блок що виконує.