Х років із мовленнєвою патологією

 

Своєчасно сформована мовленнєва компетентність у дошкільному віці є однією зі складових цілісної особистості дитини. Мовленнєва особистість характеризується здатністю виконувати мовленнєві дії, займатися мовленнєвою діяльністю, а саме: слухати й розуміти, говорити і читати. Базовий компонент дошкільної освіти передбачає переорієнтацію підготовки дітей до школи від суто навчального до соціально – розвиваючого процесу, що забезпечує вміння діяти, спілкуватися й жити у швидко змінюваних сучасних умовах.

У зв’язку з цим правильне мовлення дуже важливе для дітей, оскільки дитина оволодіває словом у першу чергу з метою ефективного спілкування з навколишнім світом. Загально мовленнєва підготовка починається від народження і здійснюється впродовж усього дошкільного дитинства аж до вступу до школи і передбачає формування первинних вимовних умінь і навичок, адекватне користування мовленням у конкретних ситуаціях, застосування мовних і позамовних засобів виразності для висловлювання власних думок, бажань і прохань.

Ідучі до школи, дитина має загалом опанувати рідну мову, засвоїти її літературні норми, культуру усного мовлення і спілкування.

З тих чи інших причин своєчасне і правильне протікання процесу мовленнєвого розвитку дитини може бути порушене, що зумовлює окремі його недоліки та можливі труднощі у подальшому оволодінні письмом і читанням.

Тому важливо турбуватися про правильне формування дитячого мовлення та своєчасно попереджувати і виправляти його відхилення від загально прийнятих норм. При усуненні мовленнєвих порушень необхідно враховувати сукупність етіологічних чинників, механізм і структуру мовленнєвого дефекту, співвідношення первинного і вторинного у природі порушення розвитку дитини, вікові та індивідуальні її особливості. Тому організації логопедичної корекції передує діагностування стану мовлення у дітей, логопедична карта обстеження дитини допоможе дотримуватися у практичній роботі принципів системності і послідовності в процесі обстеження немовленнєвих і мовленнєвих процесів, експресивного й імпресивного мовлення та простежити динаміку ефективності логопедичного впливу.

Логопедичне обстеження проводиться за чотирма основними блоками:

Вивчення анамнезу і мовленнєвого розвитку в ранньому віці передбачає ви­явлення неврологічних і психопатологічних синдромів у ранньому анамнезі - перинатальної енцефалопатії, мінімальної мозкової дисфункції, затримки моторного роз­витку, аутизму, а також хронічних соматичних захворювань: серцево-судинної сис­теми, верхніх дихальних шляхів, алергодерматитів та ін. Аналіз особливостей мов­ного розвитку спрямований не тільки на виявлення часу появи мовлення, але й дис­гармонії його перебігу. У процесі індивідуальних бесід із батьками, крім зведень анамнезу, з'ясовуються особливості поведінки дитини в різних ситуаціях, її прихильності, стосунки з іншими членами родини, улюблені ігри, іграшки й ін.

Обстеження психічного розвитку й інтелекту проводиться з метою з'ясування первинності чи вторинності мовленнєвих порушень. Психологічне обстеження прово­диться у вигляді навчального експерименту, що не вимагає активного мовлення ди­тини. У процесі виконання завдань наочно-дійового характеру оцінюється відношен­ня дитини до пропонованої діяльності, способи обраної дії, характер помилок, сприйнятливість до допомоги, особливості інтелектуальної діяльності у вигляді під­вищеної виснажуваності, нерівномірної працездатності, порушень пам'яті, уваги, ці­леспрямованості й довільності, схильності до інертності і персеверацій.

У цьому розділі карти пропонуються завдання на дослідження зорового і слу­хового сприйняття, уваги, пам'яті, просторового, конструктивного і динамічного праксису. Надалі ці спостереження допомагають знайти шляхи індивідуального підходу до дітей, вибрати форми логопедичної роботи, сформувати підгрупи для занять із огляду на особливості мовленнєвих порушень. Спостереження за розвитком психі­чних функцій дитини протягом тривалого періоду допомагає виділити основний де­фект і залежні вторинні порушення.

Обстеження мовленнєвих і немовленнєвих функцій дитини. Воно почина­ється з бесіди, спрямованої на встановлення емоційного контакту з дитиною, на розуміння нею запропонованого завдання. Під час бесіди робиться попередній висновок про особливості знань дитини про навколишнє середовище й орієнтування в ньому, коло інтересів, про здатність до судження, особливості розвитку зв'язного мо­влення. У процесі проведення бесіди дитині пропонується виконати ряд тестів. Після бесіди дитина виконує ряд завдань, спрямованих на виявлення механізму, структури мовленнєвого дефекту й обсягу порушення. У процесі обстеження використовується спеціально відібраний наочний матеріал, різноманітні дидактичні (пірамідки, вкла­диші, дошки Сегена й ін.) та образні іграшки. Одним з показників рівня розвитку ди­тини є стан моторики. При оцінці виконання загальних і тонких рухів особливо слід зазначити наявність рухового розгальмування і незручності, обсяг, переключення точність рухів, наявність ліворукості.

Обстеження мовленнєвих функцій дитини. Вивчення експресивного й імпресивного мовлення дитини будується на однаковому наочному і мовному матеріалі, тому в картці одночасно відзначаються розуміння і вживання граматичних форм, особливості розвитку лексики (обсяг і характеристика активного і пасивного словника ступінь інформованості дитини).

Такий підхід дозволяє систематично аналізувати клінічні форми мовленнєвої патології, а також обирати найбільш ефективні методи і засоби для подолання різних видів мовленнєвих порушень.