М. Херсон, вул. Суворова, 6, тел. (0552) 26-32-24, 49-00-60 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

М. Херсон, вул. Суворова, 6, тел. (0552) 26-32-24, 49-00-60



Організація корекційно – відновлювальної роботи з дітьми молодшого віку із загальним недорозвитком мовлення

(методичні рекомендації)

Херсон – 2009

Організація корекційно – відновлюваної роботи з дітьми молодшого віку із загальним недорозвитком мовлення:

 

методичні рекомендації творчої групи вчителів – логопедів дошкільних закладів / Під. Ред.. Н.В. Азовської. – Херсон, 2009. – 59 с.

 

Рецензент: завідувач кафедри Корекційної освіти та здоров’я людини

Херсонського державного університету

доцент Яковлєва С.Д.

 

Методичні рекомендації є результатом наукового пошуку та узагальнення перспективного педагогічного досвіду творчої групи вчителів – логопедів дошкільних навчальних закладів для дітей з порушенням мовлення.

 

 

Збірку підготували: Азовська Н.В., Бурлакова О.В.,

Веремієнко Л.В. Овчаренко О.П.

 

Прийнято рішенням навчально-методичної ради методичного кабінету при управлінні освіти, протокол № 4 від 16.09.2009 р.

 

 


Зміст

 

Вступ ………………………………………………………………………………..4

Логопедичне обстеження дітей 3-х років із мовленнєвою патологією………… 8

Зразковий режим дня ……………………………………………………………...19

Організація навчання й виховання дітей із загальним недорозвитком

мовлення ……………………………………………………………………………19

Взаємозв’язок логопеда і вихователя у корекційно-розвиваючому процесі …..21

Система корекційної роботи в молодшій групі для дітей дошкільного віку із ЗНМ …………………………………………………………………………………24

Дидактичні ігри з формування лексико-граматичних категорій і навичок словотворення у дітей ……………………………………………………………..36

Список використаних джерел …………………………………………………….58

Додаток. Орієнтовний план роботи логопеда з опорою на лексичну тему ……59

 


Вступ

Мова і мовлення – це невичерпане джерело особистісного розвитку дитини, скарбниця усіх знань. Сформована своєчасно мовленнєва компетентність у дошкільному віці є однією з основних умов успішного шкільного навчання, особливо у дітей старшого дошкільного віку.

Мовленнєва компетентність передбачає наявність певних умінь і навичок адекватного користування мовою у конкретних ситуаціях, застосування мовних і позамовних засобів виразності з метою висловлювання власних думок, намірів, бажань, прохань і таке інше.

З практичного погляду – це бездоганно правильне володіння лексичними, фонематичними, граматичними, стилістичними нормами літературної мови.

Як відомо, зміст шкільного навчання представляє певні вимоги до рівня розумового і мовленнєвого розвитку дитини, його емоційної і соціальної зрілості.

Тому підготовка дітей до школи є складною комплексною задачею, що охопила всі сфери життя дитини. Мовленнєва готовність до школи – один з найважливіших аспектів означеної задачі, з причини тієї ролі, яку грає мова в засвоєнні знань і розумовому - розвитку дитини. Ця проблема набуває ще більшу актуальність під час підготовки дітей до школи з порушенням мовлення. Від рішення названої проблеми в значній мірі залежить успішність подальшого навчання дитини.

В Україні офіційна статистика констатує зростання кількості дітей дошкільного віку, які мають відхилення у мовленнєвому розвитку.

Порушення мовленнєвого розвитку дітей спостерігається при різних аномаліях. Загальновідомо ураження зорової та слухової функції, коркових, гностичних та моторних зон, інтелектуальні порушення, несприятливі умови життя і виховання дітей мають негативний вплив на розвиток їх мовлення.

У дітей виявляються порушеними різні компоненти мовлення: звукова, вимовна сторона, фонематичні процеси, лексична і граматична будова.

В різному ступені проявляється ураження комунікативної функції мовлення.

У відповідності до характеру основного, первинного дефекту (порушення мовлення, зору, слуху, інтелекту) комплектуються відповідні типи дошкільних закладів і шкіл.

Комплектування спеціальних логопедичних установ (груп) здійснюється у відповідності класифікації дітей з різними мовленнєвими вадами, які об’єднуються у відповідні групи з урахуванням рівня розвитку всіх компонентів мовлення, групи для дітей з ЗНМ.

Таким чином, можна виділити характерні відхилення в формуванні кожної сторони мовлення при ЗНМ.

- Відхилення в формуванні звукової сторони мовлення проявляються в не сформованості звукових образів слів, складової будови, всіх фонематичних процесів.

- Відхилення в формуванні словника проявляються в недостатньому засвоєнні значень слів, бідності, обмеженості активного словника, непропорціональній представленості в словнику дітей різних частин мови, заміни одних слів іншими (вербальні, парафазії), недостатній представленості в словнику похідних слів, труднощах актуалізації добре знайомих за значенням слів.

- Відхилення в формуванні граматичної будови проявляються в недостатньому засвоєнні значення граматичних форм, неправильному використанні граматичних форм у власному мовлені (всі слова можуть використовуватися у нульових формах, або одні закінчення замінюються іншими).

Дітям з ЗНМ притаманні специфічні відхилення в засвоєні синтаксису; не засвоюється структура речення, слова не об’єднуються в речення, часто пропускаються головні чи другорядні члени речення, спостерігається спотворення речень за змістом, обмеженість, бідність синтаксичних конструкцій, недостатня сформованість синтаксичних операцій, неспроможність поширити або звузити речення.

Всі перераховані недоліки в формуванні фонетико – фонематичної, лексичної і граматичної системи мовлення свідчать про системне порушення мовлення і є характерними для дітей з ЗНМ.

Неповноцінна мовленнєва діяльність негативно впливає на формування інтелектуальної, сенсорної, аферентно – вольової сфер у дітей з ЗНМ. Це пояснюється взаємозв’язком мовленнєвих порушень іншими сторонами психічного розвитку.

Для більшості дітей з ЗНМ характерним є уповільнений розвиток моторної діяльності. Рухова недостатність проявляється в:

- невпевненості при виконанні окремих рухів

- знижені швидкості

- загальній незграбності

- дискоординації при виконанні складних рухів

- утруднення при виконанні серії рухів за словесною інструкцією

- відтворення послідовності при виконанні дій за словесною інструкцією

- відтворення послідовності елементів руху

Наприклад: у дітей виникають значні труднощі при ритмічному русі під музику, передача м’яча на незначну відстань, перекочуванні м’яча з однієї руки в другу, підстрибування на лівій та правій нозі, тощо.

При виконанні завдань у всіх дітей помітна недостатність самоконтролю.

У дітей з ЗНМ спостерігаються особливості в формуванні дрібної моторики, що проявляється в недостатній координації пальців, кісті рук. Доведено (М. М. Кольцова, 1973 р.), рівень розвитку мовлення знаходиться в прямій залежності від ступеня розвитку тонких рухів пальців рук. Дітям з ЗНМ притаманні повтореннях рухів, зупинка на якомусь одному русі, повільний темп, в’ялісних рухів. Діти не можуть відтворити запропоновані рухи пальцями рук (наприклад, підняти 2 і 5 палець на правій і лівій руці, скласти пальці в кільце, тощо), не в змозі працювати ножицями, не володіють в достатній мірі навичками образотворчої діяльності.

Спостерігається досить низький рівень розвитку основних властивостей уваги: недостатня стійкість, дифузність, обмеженість можливості розподілу уваги.

Смислова, логічна пам'ять у дітей відносно збережена, але відзначається зниження вербальної пам’яті продуктивності запам’ятовування. Дітям важко запам’ятовувати складні, багатоступеневі інструкції. Вони не можуть відтворити завдання в певній послідовності, забувають „гублять елементи звука”.

В деяких випадках це призводить до обмеження можливостей розвитку пізнавальної діяльності.

Треба зазначити, що діти з ЗНМ мають повноцінні предумови для оволодіння мовленнєвими операціями, але первинний недорозвиток мовлення обумовлює специфічні особливості мислення. Можна зазначити відставання розвитку наочно – образного мислення.

Діти з ЗНМ не можуть самостійно оволодіти аналізом, синтезом, порівнянням. Більшості дітей властива ригідність мислення.

У дитини трьох – чотирьох років з нормальним розвитком відбувається непреривний процес збільшення пасивного та активного словника, який вміщує категорії іменників, дієслів, прикметників, прислівників, числівників, сполучників, вигуків. Діти цього віку розуміють розмовну та розповідну мову, яка відповідає їх віковим особливостям, володіють навичками активної мови, необхідними для спілкування з оточуючими, спроможні розповісти про побачене, почуте, запам’ятати невеликий віршик. Вони оволодівають граматичною будовою мови, вживають прості, поширені та складні речення. Їм доступні прості форми діалогічної мови. Молодші дошкільники починають оволодівати вмінням висловлювати свої думки, та їх підводить до побудови невеличкого зв’язного висловлювання. Відомо, що елементи монологічної мови з’являються у дітей двох – трьох років, бо вони пов’язані тільки з певною ситуацією (С.Л. Рубінштейн, Д.В. Єльконін,

А. М. Мушена).

Діти з ЗНМ 3 – 4х років (І рівень) характеризується повною або майже повною відсутністю словесних засобів спілкування в віці, коли у дітей, що розвиваються нормально, мовлення в основному сформоване.

Діти 3 – 4 років, а іноді старші мають дуже обмежений активний словник, який складається із звуконаслідувань і звукових комплексів, що не зрозумілі оточуючим. Звукові комплекси часто супроводжені відповідними жестами, що дає можливість зрозуміти дитину (наприклад: „ді” – замість „дідусь”, „бі” з жестом крутіння керма автомобіля – замість «машина їде»).

За своїм звучанням лепетне мовлення складається як з подібних до слів елементів (наприклад, „тіта- це киця”, „сиса” - лисиця), так із зовсім несхожих на правильне слово звукосполучень.

Діти можуть користуватися окремими загальновживаними словами, але, як правило, ці слова мають спотворену складову структуру і звукове оформлення.

Одним і тим самим за звучанням словом діти позначають різні предмети (наприклад: „мак” - це всі різновиди квітів, вазони з квітами, клумби; „сніг” - це зима, санчата, зимові розваги дітей).

Назви дій змінюються назвами предметів (наприклад: „грати м’ячем – м’яч”, „відкривати” - закривати двері; „дев”, назва предметів можуть замінюватися назвами дій (наприклад: „диван” – „пати” - спати).

Діти не користуються морфологічними елементами для вираження граматичних знань. Домінують „кореневі” слова, в яких відсутні флексії, майже повністю відсутнє розуміння значень граматичних змін слів.

Діти не розрізняють слова за граматичними формами однини та множини, роду тощо.

Діти з І рівнем ЗНМ практично не володіють фразою. Іноді спостерігається використання лепетних речень (наприклад: „тато- туту” - „тато- поїхав”, „Вова ода” -„Вова п’є воду…”)

Пасивний словник дітей значно ширший за активний. Саме цьому складається хибне враження, що діти все розуміють, але самі нічого не можуть сказати. Діти розуміють звернене до них мовлення тільки в контексті ситуації. Вони не розуміють значень багатьох слів, значень граматичних змін слів. В імпресивному мовленні дітей суттєву роль відіграє лексичне значення слів, граматичні форми не враховуються.

Звукова сторона мовлення не сформована. Неможливо визначити точно стан звуковимовлення. Вимови окремих звуків часто не має постійної артикуляції.

У дітей не сформована здібність до сприйняття і відтворення складової структури слова. В активному мовленні переважають одно і двоскладові утворення.

Таким чином ЗНМ І рівня характеризується такими особливостями:

1. Активний словник у зародковому стані, він складається із звуконаслідувань, лепетних слів і лише невеликої кількості загальновживаних слів. Значення слів нестійкі, недиференційовані.

2. Пасивний словник ширший, ніж активний, проте розуміння мовлення поза ситуацією досить обмежене, фразове мовлення майже відсутнє.

3. Здатність відтворювати звукову і складову структуру слова не сформована.

Однією з найважливіших проблем сучасної логопедії є раннє виявлення та попередження мовленнєвого розвитку дітей адже від своєчасно проведеної корекційної роботи, від усунення причин, що зумовлює виникнення таких порушень значною мірою залежить не лише розвиток мовлення, але й формування пізнавальної діяльності дитини, становленні її особистості.

Корекційна робота з такими дітьми дає позитивні наслідки, якщо вона здійснюється фахівцями – логопедами в тісному контакті з вихователями, психологами, вчителями, медичним персоналом.

Успіх корекційно – розвивальної роботи у логопедичній групі молодшого дошкільного віку залежить від чіткої та продуманої системи, суть якої заключається в інтеграції логопедів в навчально – виховний процес життєдіяльності дітей.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-01-19; просмотров: 101; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.163.221.133 (0.025 с.)