Методичний кабінет при управлінні освіти

Управління освіти

Херсонська міська рада

Методичний кабінет при управлінні освіти

М. Херсон, вул. Суворова, 6, тел. [phone], 49-00-60

Організація корекційно – відновлювальної роботи з дітьми молодшого віку із загальним недорозвитком мовлення

(методичні рекомендації)

Херсон – 2009

Організація корекційно – відновлюваної роботи з дітьми молодшого віку із загальним недорозвитком мовлення:

 

методичні рекомендації творчої групи вчителів – логопедів дошкільних закладів / Під. Ред.. Н.В. Азовської. – Херсон, 2009. – 59 с.

 

Рецензент: завідувач кафедри Корекційної освіти та здоров’я людини

Херсонського державного університету

доцент Яковлєва С.Д.

 

Методичні рекомендації є результатом наукового пошуку та узагальнення перспективного педагогічного досвіду творчої групи вчителів – логопедів дошкільних навчальних закладів для дітей з порушенням мовлення.

 

 

Збірку підготували: Азовська Н.В., Бурлакова О.В.,

Веремієнко Л.В. Овчаренко О.П.

 

Прийнято рішенням навчально-методичної ради методичного кабінету при управлінні освіти, протокол № 4 від 16.09.2009 р.

 

 

Зміст

 

Вступ ………………………………………………………………………………..4

Логопедичне обстеження дітей 3-х років із мовленнєвою патологією………… 8

Зразковий режим дня ……………………………………………………………...19

Організація навчання й виховання дітей із загальним недорозвитком

мовлення ……………………………………………………………………………19

Взаємозв’язок логопеда і вихователя у корекційно-розвиваючому процесі …..21

Система корекційної роботи в молодшій групі для дітей дошкільного віку із ЗНМ …………………………………………………………………………………24

Дидактичні ігри з формування лексико-граматичних категорій і навичок словотворення у дітей ……………………………………………………………..36

Список використаних джерел …………………………………………………….58

Додаток. Орієнтовний план роботи логопеда з опорою на лексичну тему ……59

 

Вступ

Мова і мовлення – це невичерпане джерело особистісного розвитку дитини, скарбниця усіх знань. Сформована своєчасно мовленнєва компетентність у дошкільному віці є однією з основних умов успішного шкільного навчання, особливо у дітей старшого дошкільного віку.

Мовленнєва компетентність передбачає наявність певних умінь і навичок адекватного користування мовою у конкретних ситуаціях, застосування мовних і позамовних засобів виразності з метою висловлювання власних думок, намірів, бажань, прохань і таке інше.

З практичного погляду – це бездоганно правильне володіння лексичними, фонематичними, граматичними, стилістичними нормами літературної мови.

Як відомо, зміст шкільного навчання представляє певні вимоги до рівня розумового і мовленнєвого розвитку дитини, його емоційної і соціальної зрілості.

Тому підготовка дітей до школи є складною комплексною задачею, що охопила всі сфери життя дитини. Мовленнєва готовність до школи – один з найважливіших аспектів означеної задачі, з причини тієї ролі, яку грає мова в засвоєнні знань і розумовому - розвитку дитини. Ця проблема набуває ще більшу актуальність під час підготовки дітей до школи з порушенням мовлення. Від рішення названої проблеми в значній мірі залежить успішність подальшого навчання дитини.

В Україні офіційна статистика констатує зростання кількості дітей дошкільного віку, які мають відхилення у мовленнєвому розвитку.

Порушення мовленнєвого розвитку дітей спостерігається при різних аномаліях. Загальновідомо ураження зорової та слухової функції, коркових, гностичних та моторних зон, інтелектуальні порушення, несприятливі умови життя і виховання дітей мають негативний вплив на розвиток їх мовлення.

У дітей виявляються порушеними різні компоненти мовлення: звукова, вимовна сторона, фонематичні процеси, лексична і граматична будова.

В різному ступені проявляється ураження комунікативної функції мовлення.

У відповідності до характеру основного, первинного дефекту (порушення мовлення, зору, слуху, інтелекту) комплектуються відповідні типи дошкільних закладів і шкіл.

Комплектування спеціальних логопедичних установ (груп) здійснюється у відповідності класифікації дітей з різними мовленнєвими вадами, які об’єднуються у відповідні групи з урахуванням рівня розвитку всіх компонентів мовлення, групи для дітей з ЗНМ.

Таким чином, можна виділити характерні відхилення в формуванні кожної сторони мовлення при ЗНМ.

- Відхилення в формуванні звукової сторони мовлення проявляються в не сформованості звукових образів слів, складової будови, всіх фонематичних процесів.

- Відхилення в формуванні словника проявляються в недостатньому засвоєнні значень слів, бідності, обмеженості активного словника, непропорціональній представленості в словнику дітей різних частин мови, заміни одних слів іншими (вербальні, парафазії), недостатній представленості в словнику похідних слів, труднощах актуалізації добре знайомих за значенням слів.

- Відхилення в формуванні граматичної будови проявляються в недостатньому засвоєнні значення граматичних форм, неправильному використанні граматичних форм у власному мовлені (всі слова можуть використовуватися у нульових формах, або одні закінчення замінюються іншими).

Дітям з ЗНМ притаманні специфічні відхилення в засвоєні синтаксису; не засвоюється структура речення, слова не об’єднуються в речення, часто пропускаються головні чи другорядні члени речення, спостерігається спотворення речень за змістом, обмеженість, бідність синтаксичних конструкцій, недостатня сформованість синтаксичних операцій, неспроможність поширити або звузити речення.

Всі перераховані недоліки в формуванні фонетико – фонематичної, лексичної і граматичної системи мовлення свідчать про системне порушення мовлення і є характерними для дітей з ЗНМ.

Неповноцінна мовленнєва діяльність негативно впливає на формування інтелектуальної, сенсорної, аферентно – вольової сфер у дітей з ЗНМ. Це пояснюється взаємозв’язком мовленнєвих порушень іншими сторонами психічного розвитку.

Для більшості дітей з ЗНМ характерним є уповільнений розвиток моторної діяльності. Рухова недостатність проявляється в:

- невпевненості при виконанні окремих рухів

- знижені швидкості

- загальній незграбності

- дискоординації при виконанні складних рухів

- утруднення при виконанні серії рухів за словесною інструкцією

- відтворення послідовності при виконанні дій за словесною інструкцією

- відтворення послідовності елементів руху

Наприклад: у дітей виникають значні труднощі при ритмічному русі під музику, передача м’яча на незначну відстань, перекочуванні м’яча з однієї руки в другу, підстрибування на лівій та правій нозі, тощо.

При виконанні завдань у всіх дітей помітна недостатність самоконтролю.

У дітей з ЗНМ спостерігаються особливості в формуванні дрібної моторики, що проявляється в недостатній координації пальців, кісті рук. Доведено (М. М. Кольцова, 1973 р.), рівень розвитку мовлення знаходиться в прямій залежності від ступеня розвитку тонких рухів пальців рук. Дітям з ЗНМ притаманні повтореннях рухів, зупинка на якомусь одному русі, повільний темп, в’ялісних рухів. Діти не можуть відтворити запропоновані рухи пальцями рук (наприклад, підняти 2 і 5 палець на правій і лівій руці, скласти пальці в кільце, тощо), не в змозі працювати ножицями, не володіють в достатній мірі навичками образотворчої діяльності.

Спостерігається досить низький рівень розвитку основних властивостей уваги: недостатня стійкість, дифузність, обмеженість можливості розподілу уваги.

Смислова, логічна пам'ять у дітей відносно збережена, але відзначається зниження вербальної пам’яті продуктивності запам’ятовування. Дітям важко запам’ятовувати складні, багатоступеневі інструкції. Вони не можуть відтворити завдання в певній послідовності, забувають „гублять елементи звука”.

В деяких випадках це призводить до обмеження можливостей розвитку пізнавальної діяльності.

Треба зазначити, що діти з ЗНМ мають повноцінні предумови для оволодіння мовленнєвими операціями, але первинний недорозвиток мовлення обумовлює специфічні особливості мислення. Можна зазначити відставання розвитку наочно – образного мислення.

Діти з ЗНМ не можуть самостійно оволодіти аналізом, синтезом, порівнянням. Більшості дітей властива ригідність мислення.

У дитини трьох – чотирьох років з нормальним розвитком відбувається непреривний процес збільшення пасивного та активного словника, який вміщує категорії іменників, дієслів, прикметників, прислівників, числівників, сполучників, вигуків. Діти цього віку розуміють розмовну та розповідну мову, яка відповідає їх віковим особливостям, володіють навичками активної мови, необхідними для спілкування з оточуючими, спроможні розповісти про побачене, почуте, запам’ятати невеликий віршик. Вони оволодівають граматичною будовою мови, вживають прості, поширені та складні речення. Їм доступні прості форми діалогічної мови. Молодші дошкільники починають оволодівати вмінням висловлювати свої думки, та їх підводить до побудови невеличкого зв’язного висловлювання. Відомо, що елементи монологічної мови з’являються у дітей двох – трьох років, бо вони пов’язані тільки з певною ситуацією (С.Л. Рубінштейн, Д.В. Єльконін,

А. М. Мушена).

Діти з ЗНМ 3 – 4х років (І рівень) характеризується повною або майже повною відсутністю словесних засобів спілкування в віці, коли у дітей, що розвиваються нормально, мовлення в основному сформоване.

Діти 3 – 4 років, а іноді старші мають дуже обмежений активний словник, який складається із звуконаслідувань і звукових комплексів, що не зрозумілі оточуючим. Звукові комплекси часто супроводжені відповідними жестами, що дає можливість зрозуміти дитину (наприклад: „ді” – замість „дідусь”, „бі” з жестом крутіння керма автомобіля – замість «машина їде»).

За своїм звучанням лепетне мовлення складається як з подібних до слів елементів (наприклад, „тіта- це киця”, „сиса” - лисиця), так із зовсім несхожих на правильне слово звукосполучень.

Діти можуть користуватися окремими загальновживаними словами, але, як правило, ці слова мають спотворену складову структуру і звукове оформлення.

Одним і тим самим за звучанням словом діти позначають різні предмети (наприклад: „мак” - це всі різновиди квітів, вазони з квітами, клумби; „сніг” - це зима, санчата, зимові розваги дітей).

Назви дій змінюються назвами предметів (наприклад: „грати м’ячем – м’яч”, „відкривати” - закривати двері; „дев”, назва предметів можуть замінюватися назвами дій (наприклад: „диван” – „пати” - спати).

Діти не користуються морфологічними елементами для вираження граматичних знань. Домінують „кореневі” слова, в яких відсутні флексії, майже повністю відсутнє розуміння значень граматичних змін слів.

Діти не розрізняють слова за граматичними формами однини та множини, роду тощо.

Діти з І рівнем ЗНМ практично не володіють фразою. Іноді спостерігається використання лепетних речень (наприклад: „тато- туту” - „тато- поїхав”, „Вова ода” -„Вова п’є воду…”)

Пасивний словник дітей значно ширший за активний. Саме цьому складається хибне враження, що діти все розуміють, але самі нічого не можуть сказати. Діти розуміють звернене до них мовлення тільки в контексті ситуації. Вони не розуміють значень багатьох слів, значень граматичних змін слів. В імпресивному мовленні дітей суттєву роль відіграє лексичне значення слів, граматичні форми не враховуються.

Звукова сторона мовлення не сформована. Неможливо визначити точно стан звуковимовлення. Вимови окремих звуків часто не має постійної артикуляції.

У дітей не сформована здібність до сприйняття і відтворення складової структури слова. В активному мовленні переважають одно і двоскладові утворення.

Таким чином ЗНМ І рівня характеризується такими особливостями:

1. Активний словник у зародковому стані, він складається із звуконаслідувань, лепетних слів і лише невеликої кількості загальновживаних слів. Значення слів нестійкі, недиференційовані.

2. Пасивний словник ширший, ніж активний, проте розуміння мовлення поза ситуацією досить обмежене, фразове мовлення майже відсутнє.

3. Здатність відтворювати звукову і складову структуру слова не сформована.

Однією з найважливіших проблем сучасної логопедії є раннє виявлення та попередження мовленнєвого розвитку дітей адже від своєчасно проведеної корекційної роботи, від усунення причин, що зумовлює виникнення таких порушень значною мірою залежить не лише розвиток мовлення, але й формування пізнавальної діяльності дитини, становленні її особистості.

Корекційна робота з такими дітьми дає позитивні наслідки, якщо вона здійснюється фахівцями – логопедами в тісному контакті з вихователями, психологами, вчителями, медичним персоналом.

Успіх корекційно – розвивальної роботи у логопедичній групі молодшого дошкільного віку залежить від чіткої та продуманої системи, суть якої заключається в інтеграції логопедів в навчально – виховний процес життєдіяльності дітей.

Анкетні дані дитини

 

Прізвище, ім’я дитини _______________________________________________________

Дата народження__________________________ Вік на 1.09.________________________

Рідне мовлення_______________________________________________________________

Наявність двомовності _______________________________________________________

Домашня адреса _____________________________________________________________

_________________________ телефон__________________________________________

Звідкіля прибув у ДНЗ_________________________________________________________

Дата вступу в логопедичну групу _______________________________________________

 

Відомості про батьків:

Мати____________________________________ Вік_______________________________

Освіта_____________________________________________________________________

Батько __________________________________ Вік_______________________________

Освіта_____________________________________________________________________

Скарги батьків______________________________________________________________

Мовлення батьків й інших членів родини_________________________________________

Наявність інших дітей у родині________________________________________________

Стосунки дітей у родині ______________________________________________________

 

Анамнез розвитку дитини

Спадкові й хронічні захворювання батьків ______________________________________

____________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________

Вік матері при народженні дитини _____________________________________________

Вік батька при народженні дитини _____________________________________________

Від якої вагітності дитина ____________________________________________________

Протікання вагітності: токсикоз І половини, ІІ половини, травми, інтоксикації, захворювання____________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________

І Дослідження сприймання

 

Зорове сприймання.

1) Підбір предметів

до зображення

2) Підбір малюнків (розрізняє, співвідносить, називає) до колірного тла

Червоний

Жовтий

Зелений

Синій

 

Слухова увага, сприймання

1) Визначення напрямку звуку: „Де подзвонили?”

Угорі

Унизу

Ліворуч

Праворуч

2) Диференціація звукових іграшок

Бубон – флейта

Металофон – молоток

Два брязкальця

Два дзвіночка

 

ІІ. Дослідження праксису

 

Просторовий праксис

Схема тіла

 

Конструктивний праксис

1) Складання піраміди

із 3 частин

2) Вкладиші (3)

3) Дошка Сегена (O  ∆)

4) Розрізні малюнки

2 частини

3 частини

5) Скласти із паличок (за зразком)

із 2 – 4

Характер використання (підкреслити):

Самостійно, за зразком, використовує підказку, метод проб і помилок.

Динамічний праксис

!!

!!!

ІІІ Дослідження моторики

 

Дрібна моторика

1) Покажи вушка (2-3 пальчика)

2) Покажи ріжки (2 – 3 пальчиків)

3) Склади кільце 1 – 2, 3, 4, 5

4) Застібка

Обсяг рухів (повний, неповний)

Переключення рухів (своєчасне, уповільнене, відсутнє)

Супутні рухи (мають місце, немає)

Наявність ліворукості

 

Загальна моторика

1) Пройти по доріжці

наклеєній на підлозі

2) Переступити через

перешкоду (25-30 см)

3) Підстрибнути на місці

на двох ногах

4) Кинути – піймати м’яч

двома руками

5) Зліпити з пластиліну

паличку, кульку, бублик

Узагальнення:

Сила рухів

Точність рухів

Темп рухів

Координація рухів

Переключення від

одного руху до іншого.

 

Зразковий режим дня

 

Прийом дітей, ігри, ранкова гімнастика 7.30 – 8.20

Підготовка до сніданку 8.20 – 8.30

Сніданок 8.30 – 8.50

Підготовка до занять 8.50 – 9.00

Перше заняття вихователя

і перше логопедичне заняття 9.00 – 9.15

(проводиться по підгрупам)

Друге заняття вихователя

і друге логопедичне заняття 9.25 – 9.40

(проводиться по підгрупам)

Індивідуальна робота, ігри,

підготовка до прогулянки 9.40 – 10.35

Прогулянка, індивідуальна робота 10.35 – 11.45

Підготовка до обіду. Обід 11.45 – 12.45

Підготовка до сну. Сон 12.45 – 15.15

Підйом. Збодрювальна гімнастика 15.15 – 15.30

Підготовка до полуденика

Полуденок 15.30 – 16.15

Індивідуальна робота. Ігри 16.15 – 16.55

Підготовка до прогулянки

Прогулянка. Ухід додому 16.55 – 17.30

 

 

І період

ІІ період

ІІІ період

ОСІНЬ

Що буває восени?»

Мета: закріпити поняття про осінні явища, активізація словника з теми. Обладнання: сюжетні малюнки із зображенням різноманітних пір року.

Хід: на столі хаотично лежать малюнки із зображенням різноманітних природних явищ (йде сніг, квітуча галявина, осінній ліс, шпак у шпаківні та т. ін.). Дитина вибирає собі малюнок, на якому зображено лише осіннє явище і сам або за допомогою дорослого називає його.

Приклад. Сонечко ховається за хмари. Йде дощ. Листя на деревах жовте і червоне. Птахи відлітають на південь. Тварини запасаються на зиму. Люди вдягають пальта та плащі.

Один – багато»

Мета: навчити утворювати іменники множини.

Обладнання: м’яч.

Хід. Дорослий називає іменник в однині та кидає дитині м’яч. Дитина називає іменник в множині та повертає м’яч.

дощ – дощі

крапля – краплі

лист – листя

гриб – гриби

паросолька – паросольки

плащ – плащі

птах – птахи

Осіннє листя»

Мета: розширити словник з теми «Осінь. Дерева», навчити правильно вживати іменники в родовому відмінку.

Обладнання: осіннє листя берези, дуба, клена і липи, наклеєні на одну велику картку, та на окремі маленькі картки.

Хід. Гра проводиться після знайомства з осіннім листям на прогулянці. Перед дитиною лежить велика картка. Поряд розкладені маленькі. Вона бере одну маленьку картку та визначає, лист з якого дерева у нього: «Це лист з клена» і т.ін. Потім шукає такий самий лист на великій картці та накладає на нього маленький. Нерозмовляючу дитину просять знайти і показати лист клена, берези і т.ін.

 

 

ОВОЧІ

Чарівний мішечок»

Мета: закріпити назви овочів, їх колір.

Обладнання: мішечок, справжні овочі або муляжі.

Хід. Перед грою дитину знайомлять з овочами та їх особливостями. Малюк по одному дістає з «чарівного мішечка» овочі, називає їх. Потім він відповідає на запитання дорослого про колір, форму, розмір овочів. Якщо дитина вагається, дорослий допомагає їй.

 

Загадки Зайця»

Мета: навчити визначати предмет за його ознаками, активізувати словник з теми.

Обладнання: іграшка «Заєць», мішечок, справжні овочі або муляжі.

Хід. Дорослий пояснює дитині, що зайчик хоче з ним пограти, загадати загадки: «Зайчик нащупує який – небудь овоч в мішечку і розповідає про нього, а дитина повинна здогадатися, що це». Заячі загадки: «Довга, червона (морква). Зелений, довгий (огірок). Круглий, червоний (помідор)» і т.ін.

 

Один – багато»

Мета: навчити утворювати іменники множини.

Обладнання: м’яч.

Хід. Дорослий називає овоч в однині та кидає м’яч дитині. Дитина називає його у множині і повертає м’яч дорослому. Наприклад: «Огірок – огірки, помідор – помідори, буряк - буряки».

 

Назви лагідно»

Мета: вчити утворювати іменники із зменшено-пестливими суфіксами.

Обладнання: предметні малюнки із зображенням овочів великого і маленького розміру.

Хід. Дорослий показує дитині малюнок із зображенням якого – небудь великого овоча, наприклад, помідора і запитує, як він називається. Потім пояснює: «Це великий помідор. А як ти назвеш лагідно маленький такий же овоч?» Демонструє картинку (помідорчик). Аналогічно роздивляються інші овочі (огірок – огірочок, морква – морковочка, картопля – картопелька). Нерозмовляючу дитину просять: «Показати помідор. А зараз показати помідорчик».

 

Який овоч пропустили?»

Мета: активізація словника з теми, розвиток уваги і зорової пам’яті.

Обладнання: Іграшка «Заєць», справжні овочі або муляжі.

Хід. Дорослий показує дитині зайця і пояснює, що у нього сьогодні день народження. Приходили гості і принесли багато подарунків. Дорослий розкладає перед зайцем овочі – подарунки, перелічуючи їх. Один овоч не називає. Дитина повинна відгадати який. Він називає або показує його в залежності від рівня мовного розвитку.

 

Кухарі»

Мета: активізувати словник з теми, навчати правильно використовувати іменники в знахідному відмінку.

Обладнання: малюнки із зображенням овочів або справжні овочі.

Хід. Дорослий просить дитину «приготувати» для нього гостинець (борщ або салат). Дитина вибирає потрібні овочі для страви, називає їх. Потім пояснює, як він буде готувати цю «страву» (брати, мити, чистити, різати, варити).

 

ФРУКТИ

 

Що у кошику?»

Мета: познайомити з фруктами, уточнити їх назву, колір, форму, смакові якості.

Обладнання: кошик зі справжніми фруктами або муляжами.

Хід. Дорослий по одному дістає фрукти із кошика і описує їх: «Яблуко кругле, червоне. Яблуко солодке, соковите, смачне. Яблуко можна їсти». Дитина допомагає дорослому описувати фрукти, потім куштує його на смак.

 

Чарівний мішечок»

Мета: закріпити словник з теми, вчити розрізняти фрукти на дотик.

Обладнання: справжні фрукти або муляжі в непрозорому мішечку.

Хід. Не зазираючи в мішечок, дитина визначає фрукт на дотик і називає його. Якщо дитина правильно виконає завдання, фрукт дістають з мішечка і кладуть на стіл. Якщо помилилися, повертають в мішечок.

 

Зберемо фрукти у саду»

Мета: закріпити назви фруктів, навчити відбирати фрукти у визначеному порядку.

Обладнання: справжні фрукти або муляжі.

Хід. Дорослі пояснюють дитині, що сьогодні води йдуть в сад, де ростуть фрукти. На підлозі у кімнаті лежать різноманітні муляжі. За проханням дорослого дитина «збирає» фрукти у визначеному порядку: «Спочатку візьми одну грушу, потім багато яблук…» і т. ін.

 

Магазин «Фрукти»

Мета: навчати виражати прохання одним-двома словами: «Дай то-то», закріпити назви фруктів, їх колір, форму.

Обладнання: справжні фрукти або муляжі, кошик або торбинка.

Хід. Дорослий грає роль продавця. Він допомагає оформити прохання або коментує дію безмовної дитини, називає предмет, його форму, колір, смак: «Ти хочеш купити жовте яблуко? Ось яке гарне яблуко ти купила! Бери, Настя, яблуко, поклади його в кошик!»

 

Один – багато»

Гра з м’ячем проводиться аналогічно грі №3 із теми «Овочі», тільки з назвами фруктів.

 

Назови лагідно»

Мета: вчити утворювати іменники із зменшено – пестливими суфіксами.

Обладнання: м’яч.

Хід. Дорослий називає який – небудь фрукт і кидає м’яч дитині. Та називає його лагідно і повертає м’яч дорослому (яблуко – яблучко, лимон – лимончик, апельсин – апельсинчик і т. ін.). Нерозмовляючій дитині показуйте малюнки і просіть: «Покажи яблуко. А зараз покажи яблучко».

 

 

Розрізні картинки»

Мета: навчити складати ціле з двох частин.

Обладнання: малюнки «Яблуко» (горизонтальний розріз) й «Груша» (вертикальний розріз), розрізані на дві частини.

Хід. Дитині пропонується спочатку один малюнок. Він складає його, називає фрукт, який отримав. Потім малюк складає другий малюнок. Якщо це завдання не викликає у дитини труднощів, можна запропонувати йому відразу деталі двох малюнків в перемішку.

 

 

ІГРАШКИ

 

Впізнай іграшку»

Мета: уточнення і активізація словника з теми.

Обладнання: улюблені іграшки дитини.

Хід. Дорослий розповідає про іграшку, наприклад: «Ця іграшка червоного кольору з синіми лініями. Вона круглої форми, добре стрибає. Можна грати і руками, і ногами». Якщо дитина правильно відгадала загадку дорослий дістає іграшку з мішечка.

 

Чарівний мішечок»

Мета: закріпити словник з теми, навчати визначати іграшки на дотик.

Обладнання: іграшки в мішечку.

Хід. Не зазираючи у мішечок, дитина визначає іграшку на дотик і називає її. Якщо завдання виконано правильно, іграшку дістають із мішечка.

 

Назви лагідно»

 

Один – багато»

 

Чого не стало?»

Мета: вправляти в утворенні форм родового відмінку, розвивати зорову увагу і пам’ять.

Обладнання: іграшки.

Хід. Дорослий виставляє на стіл чотири іграшки. Дитина називає їх. Потім дорослий просить дитину закрити очі, а сам в цей час ховає одну із іграшок. Дитина повинна відгадати, яка іграшка зникла. Гру рекомендують повторювати 3 – 4 рази.

 

Розрізні картинки»

Мета: навчити складати ціле з двох частин.

Обладнання: розрізний малюнок «Матрьошка» (вертикальний розріз).

Хід. Дитині пропонують скласти малюнок. Після виконання завдання малюк називає іграшку, яка отрималась.

 

Чого не вистачає?»

Мета: розвиток у дитини цілісного сприйняття предмету.

Обладнання: малюнок із зображенням прапорця без палички, кульки без ниточки.

Хід. Дитина вдивляється в намальовану іграшку і відшукує ту частину, якої не вистачає. Потім дорослий пропонує дитині домалювати невистачаючу частину.

ОДЯГ

 

Покладемо ляльку спати»

Мета: ознайомити з предметами одягу, їх деталями, малюнком, кольором.

Обладнання: лялька з комплектом лялькового одягу, лялькове ліжко.

Хід. Дорослий пропонує дитині вкласти ляльку спати. Дитина роздягає ляльку, а дорослий коментує її дії: «Спочатку потрібно зняти сукню і повісити її на спинку стільчика. Щоб зняти сукню, потрібно розстібнути ґудзики» і т. ін. У ході гри дорослий повинен активізувати мову дитини, за допомогою питань: «Що потрібно розстібнути на сукні?» Якщо малюк вагається відповідати, дорослий відповідає сам.

 

Лялька прокинулась»

Мета: уточнити предмети лялькового одягу, його деталі, малюнок, колір.

Обладнання: лялька на ліжку, комплект лялькового одягу.

Хід. Дорослий демонструє дитині ляльку, яка спить на ліжку. Потім він пояснює, що лялька прокинулась, і її потрібно вдягнути. Дитина одягає ляльку, а дорослий супроводжує її дії мовою: «Одягнемо ляльці майку, чисту білу майку».

Для активізації мови дітей дорослий задає дитині запитання: «Що ти надягаєш ляльці? Якого кольору майка?»

 

Вдягнемо ляльку»

Мета: активізувати словник з теми.

Обладнання: картонна лялька, набір паперового одягу.

Хід. Дорослий пропонує дитині одягнути ляльку для різних ситуацій (кататися на лижах, на свято, на пляж і т. ін.). Дитина одягає її, наприклад, на прогулянку. Дорослий описує одяг ляльки: «Надягнемо ляльці синю сукню. У плащі є комір, рукава, кишені. Застібається він на ґудзики». Активізуючи мову дитини, дорослий запитує: «Де рукава? Покажи. Що ти показав?»

 

Один – багато»

майка – майки

сукня - сукні

кофта – кофти

сорочка – сорочки

куртка – куртки і т.ін.

 

Назви лагідно»

сорочка - сорочечка

сарафан – сарафанчик

рубашка – рубашечка і т. д.

 

Хто у що одягнений?»

Мета: порівняти одяг хлопців та дівчат, активізувати словник з теми.

Обладнання: малюнки із зображенням хлопчика і дівчинки.

Хід. Дорослий порівнює одяг дітей: «У Насті – сукня, а у Саші – сорочка і брюки. У Насті на сукні рукава коротші, а у Сашиній сорочці – довші» і т. ін. Дитину дорослий активізує запитаннями: «Який одяг у Насті? А у Саші? Якого кольору Настина сукня?» Якщо дитина не може відповісти, дорослий їй допомагає.

 

Чого не вистачає?»

Мета: розвиток у дитини цілісного сприйняття предмету.

Обладнання: малюнки із зображенням сукні без рукава, сорочки без ґудзиків.

Хід. Дивись гру з теми «Іграшки».

 

ЧАЙНИЙ ПОСУД

 

До ляльки прийшли гості»

Мета: ознайомити з назвами посуду, їх кольором, формою, призначенням.

Обладнання: ляльковий або справжній посуд, стіл (ляльковий або справжній), лялька, мишка і зайчик.

Хід. Дорослий пояснює дитині, що до ляльки прийшли гості (мишка й зайчик), тому потрібно накрити стіл до чаю. Малюк виконує завдання дорослого: «Постав хлібницю на середину стола. Поряд постав дрібні тарілки і чашки з блюдцями і поклади чайні ложечки». В момент виконання завдання дорослий активізує мову дитини, задаючи їй питання: «Якого кольору чашка? Що можна пити з чашки?» і т. ін. Якщо малюк вагається відповісти, дорослий сам відповідає на питання.

 

Пригостимо ведмедів чаєм»

Мета: закріпити назви предметів посуду, ознайомити із зменшено – лагідною формою слів, ввести в пасивний словник прикметники великий, середній, маленький.

Обладнання: три набора посуду різної величини, малюнок з казки «Три ведмедя».

Хід. Дитина вибирає з набору посуду чашку, тарілку і ложку для ведмедя, ведмедиці і ведмежа. Дорослий коментує дії дитини, використовуючи прикметники велика, середня і дуже маленька. Ведмежий посуд необхідно назвати лагідно і спонукати до цього дитину:

чашка – чашечка

тарілка – тарілочка

ложка – ложечка

 

Помиємо посуд»

Мета: розширити словник з теми, активізувати мову.

Обладнання: таз з водою, ляльковий посуд.

Хід. Дорослий пояснює дитині, що після сніданку потрібно вимити посуд. Він починає мити посуд, розповідаючи, що посуд був брудним, а зараз він чистий. Потім пропонує дитині підключитись до гри. Дитину необхідно спонукати називати предмети посуду, дії (мити, сушити).

 

Один – багато»

Мета: навчити утворювати іменники множини.

Обладнання: м’яч.

Хід. Дорослий називає іменник в однині і кидає дитині м’яч. Дитина називає іменник в множині і повертає м’яч:

чашка – чашки

ложка – ложки

тарілка – тарілки

чайник – чайники

хлібниця – хлібниці

 

Ложка і стакан»

Мета: сформувати поняття деяких прийменників.

Обладнання: дві ложки і дві пластикові склянки.

Хід. Перед дорослим і перед дитиною стоїть склянка. Дорослий демонструє дитині дії з цими предметами і коментує їх: «Я поклала ложку за склянку» і т. ін. Потім дитина виконує інструкції дорослого.

Після цього, якщо дитина розмовляюча, вона може самостійно демонструвати які – небудь дії і коментувати їх. Дорослий в цей час слідкує за правильністю мови малюка.

 

Чого не стало?»

Мета: уточнити назви предметів посуду, вправляти в утворенні родового відмінку, розвивати зорову увагу і пам’ять.

Обладнання: ляльковий або справжній посуд.

Хід. Дорослий виставляє на стіл три – чотири предмети посуду. Потім просить дитину закрити очі і в цей час ховає один з предметів. Дитина називає зниклий предмет. Гра повторюється 3 – 4 рази.

 

Розрізна картинка»

Мета: навчити складати ціле з трьох частин.

Обладнання: розрізний малюнок «Чашка» (два горизонтальних розріза).

Хід. Дитина складає малюнок і називає, що отрималось.

 

Будинок

Мій будинок»

Мета: ознайомити з частинами дому.

Хід. Дорослий і дитина розглядають свій дім на прогулянці, знайомляться з його частинами: вікном, стіною, крівлею, дверима, трубою (якщо є), визначають високий будинок або низький. Потім дорослий просить дитину відгадати, про що він говорить: «Через цю частину дому люди заходять в дім і виходять. Що це? (двері). Це потрібно дому для того, щоб захищати своїх мешканців від дощу і снігу (крівля)» і т. ін.

 

Назви лагідно»

(з перекидуванням м'яча або з малюнками)

будинок - будиночок

вікно – віконечко

двері – дверцята

 

Кошачий дім»

Мета: активізувати словник з теми, розвивати розуміння прийменників: в, на, з, під.

Обладнання: гральний дім, іграшка «Кішка» або картонний дім і кішка.

Хід. Дорослий розповідає дитині, що в цьому домі живе кішка. Він показує, як кішка зайшла в дім, вийшла з дому, залізла на крівлю, сіла під вікном. Потім просить дитину проробити ті ж дії. Якщо малюк вагається, йому допомагають. Потім розмовляючій дитині пропонують прокоментувати свої дій.

 

Різнокольорова вулиця»

Мета: закріпити і розширити словник з теми, навчити розподіляти будинки рівно в ряд.

Обладнання: картонний дім різних кольорів і розмірів.

Хід. Дорослий пропонує дитині побудувати вулицю розподіляючи будиночки на столі в один ряд (зліва направо). Після того, як дитина поклала дім, їй задають запитання: «Що ти поклав? Якого кольору цей дім? Що є вдома?»

 

Будівельник»

Мета: активізувати словник з теми.

Обладнання: будівельний матеріал (різні кубики).