Шляхи соціально-педагогічної профілактики поведінки неповнолітніх.

Всі профілактичні заходи можна розділити на три типи: первинна, вторинна і третинна профілактика.

Первинна, або переважно соціальна, профілактика спрямована на збереження і розвиток умов, що сприяють здоров’ю, збереженню життя дітей і на попередження несприятливого впливу на нього факторів соціального і природного середовища. Первинна профілактика є масовою і базується на комплексному системному вивченні впливу умов і факторів мікросоціуму. До заходів первинної профілактики належать засоби захисту, які можуть вплинути або на шляху несприятливого впливу факторів, або на підвищення стійкості людини до несприятливих факторів.

Завданням вторинної профілактики є якомога раннє виявлення негативних змін в поведінці дитини, що дає можливість також попередити її подальший розвиток. Вторинна, або рання профілактика, базується на результатах масової діагностики різноманітних аспектів життєдіяльності учнів і є індивідуальною в плані корекції систем життєдіяльності і життєзабезпечення організму.

Третинна, або цілеспрямована, профілактика правопорушень неповнолітніх – це сукупність заходів, спрямованих на попередження переходу відхилень у поведінці в більш важку стадію. Третинна профілактика містить заходи з виявлення і усунення конкретних недоліків, є індивідуальною.

Дослідження профілактичної діяльності з попередження асоціальних проявів поведінки дає можливість виділити рівні – організаційно-структурний і психолого-педагогічний.

На психолого-педагогічному рівні в різноманітних формах діяльності психологічна робота виявляється в роботі семінарів, консиліумів, соціологічних служб, рад профілактики. Характерним є застосування активних форм і методів роботи. Психолого-педагогічний рівень забезпечує індивідуальний підхід до учнів.

На організаційно-структурному рівні розробляються нормативні і методичні матеріали про взаємодію школи, органів і служб у справах неповнолітніх, батьків, державних і громадських організацій. Робота будується у комплексі взаємозв’язку вчителі-діти - батьки-соціальне середовище.

Єдність організаційного і психолого-педагогічного рівнів дає можливість в умовах гуманізації виховного процесу формувати моральні якості учнів, виходячи з їх прав і обов’язків.

 

15 Соціальні та соціально психологічні проблеми постраждалих в наслідок екологічних та соціальних катаклізмів. Як би ви працювали з такою групою клієнтів?

Соціальні проблеми, на рішення яких направлена соціальна робота, можна класифікувати таким чином:

1. Індивідуальні, сімейні, організаційні проблеми. Працюють з індивідом, включаючи його слабке фізичне здоров'я і безпорадність, пригноблення, зовнішню непривабливість, самотність, соціальну ізоляцію і закінчуючи різними організаційними проблемами. 2. Соціально-екологічні проблеми— охорона навколишнього середовища, забруднення великих промислових центрів, екологічні катастрофи. 3. Соціально-економічні проблеми. У ході становлення держави, здійснення реформ в Україні 60% населення виявилося за межею бідності. Такі соціальні наслідки економічних реформ на сучасному етапі актуалізують соціальну роботу. 4. Проблеми соціальної стратифікації. Соціальне розшарування, нерівність в суспільстві веде до розділення суспільства на «вищі» і «нижчі» класи і верстви, до економічної експлуатації, технократичної маніпуляції. 5. Проблеми поведінкового функціонування індивідів, груп, спільностей — аспекти девіантної поведінки, соціальних відхилень, наркоманії, алкоголізму, соціальної аномалії і т.д. 6. Проблеми символізування і моделювання світу і людей в ньому. Вони можуть виражатися в неадекватних формах, недоліку честі і моралі, високій самоповазі, недосяжних життєвих цілях, а звідси — у відчуженні, соціальних забобонах, в антилюдських цінностях. 7. Проблеми комунікації, інформаційного забезпечення, а також проблеми нормативних оцінок і пізнавальних здібностей. 8. Проблеми структур влади — від них, їх дії, програм залежить соціальна напруженість і стабільність в суспільстві, від їх режиму (тоталітарності, демократії або авторитарності) - соціальна активність населення. 3. Характер соціальної проблеми як визначальний чинник у діяльності соціального педагога. Соціальні проблеми можуть носити глобальний характер, зачіпаючи інтереси значної частини людства. Так, демографічні, екологічні, техногенні, продовольчі, енергетичні та інші проблеми в даний час набувають глобального характеру і їх вирішення вимагає участі більшості держав нашої планети. Соціальні проблеми можуть торкатися інтересів окремих або декількох соціальних систем. Наприклад, соціальні кризи, що розповсюджуються на окремі країни, національно-етнічні спільноти, асоціації, блоки або угрупування.

Однією з найважливіших умов рішення соціальної проблеми є її точне формулювання. Якщо проблема правильно сформульована, то це, по-перше, дозволяє здійснювати пошук бракуючої інформації в потрібному напрямі; по-друге, забезпечує вибір оптимального інструментарію соціальної дії, а, отже, і ефективність соціальної роботи.

Технологічне завдання соціальної роботи полягає у виділенні соціальної проблеми і за допомогою інструментарію і засобів, що є у розпорядженні соціальних служб, своєчасному коректуванні дій соціального працівника і поведінки об'єкта соціальної роботи для надання йому соціальної допомоги. Соціальна проблема — це складне пізнавальне завдання, рішення якого призводить до істотних теоретичних і практичних результатів. Для його вирішення необхідна відповідна інформація про об'єкт соціальної дії, умови, обставини та інші чинники, що впливають на життєдіяльність, стан і поведінку.

XX сторіччя з його низкою революцій і воєн змусило психіатрів всерйоз задуматися про те, як соціальні зміни впливають на психічне здоров'я

Саме з порушенням духовного стану суспільства в останні роки в Росії і в інших постсоціалістичних країнах можна пов'язати зростання пограничних психічних розладів

Соціально-стресові розлади відзначаються у більшості жителів при зміні вкоріненого масової свідомості, способу життя, звичних стереотипів поведінки. На відміну від посттравматичних розладів (після важкої особистої драми) та гострих стресових реакцій життєва катастрофа в цих випадках, як правило, розтягується у часі, необхідному для усвідомлення того, що відбувається. Розлади, пов'язані з соціальними змінами, стають основою для розвитку власне неврозів і різних тілесних захворювань (гіпертонії, виразки, діабету, глаукоми та багатьох інших).

Системність та багаторівневість впливу. Принцип має на увазі орієнтованість психотерапії одразу у трьох основних напрямках, у кожному з котрих виділяється декілька рівнів.Перший напрямок — біологічний. У ньому виділено п’ять рівнів: організму, функціональних систем, фізіологічних систем(системи органів, на які безпосередньо спрямовуються психотерапевтичні впливи), органів, окремих груп клітин.Другий напрямок — психологічний (психічний). Він включає до себе три рівні: особистісний (вищий та тотальний рівень даного напрямку, що передбачає корекцію особистісних установок, системи моральних цінностей), сфер психіки (сприйняття, емоцій, пам’яті, мислення та інших), окремих якостей сфер психіки (наприклад, укріплення та потенціювання впевненості, спокою, витримки).Третій напрямок психотерапії — соціальний, що передбачає макросоціальну, мікро соціальну реадаптацію особистості (відновлення або корекція рольових позицій взагалі та у родині, інших мікросоціальних групах), аутореабілітації.Основні принципи підсистеми надання психологічної та психотерапевтичної допомоги перераховані нижче.Етапність психотерапевтичних впливів заснована на дидактичному підході, тобто ПТ проводиться в три етапи (седативно-адаптуючий, лікувально-коригуючий, профілактично-закріплюючий).