Цюрихські діагностичні критерії хронічного панкреатиту

При певному алкогольному хронічному панкреатиті (вживання етанолу > 80 мл/добу) діагностичними критеріями є один, два і більше таких критеріїв: кальцифікація підшлункової залози (ПЗ), помірні і виражені зміни проток ПЗ (кембриджські критерії); наявність ендокринної недостатності, стеаторея (> 7 г жиру в калі за добу), яка зменшується під впливом поліферментних препара­тів; типова гістологічна картина ПЗ (при дослідженні операційного матеріалу).

При можливому алкогольному хронічному панкреатиті (вживання алко­голю > 80 мг/добу) діагноз можливий при наявності одного або більше діа­гностичних критеріїв: помірні протокові зміни (кембриджські критерії), реку­рентні або постійні псевдокісти; патологічний секреторний тест, ендокринна недостатнісь.

Діагностичні критерії хронічного панкреатиту Japan Pancreas Society

Певний хронічний панкреатит характеризується:

• Рецидивуючими болями, ознаками екзокринної та ендокринної недостат­ності.

• За даними УЗД і комп'ютерної томографії — інтрапанкреатичний каль-кульоз.

• За даними ендоскопічної ретроградної холангіопанкреатографії: вогнища розширення дрібних панкреатичних протоків по всій паренхімі ПЗ або нерів­номірне розширення головної панкреатичної протоки та проксимальних прото­ків з повним або неповним порушенням відтоку (конкременти білкові пробки).

• За даними секретинового тесту: патологічно низька концентрація бікар­бонатів у поєднанні зі зниженою продукцією ферментів.

• Гістологічна картина: нерегулярний фіброз з порушенням і втратою екзокринної паренхіми в ПЗ.

• Допоміжні критерії: білкові пробки, панкреатичні камінці, розширені протоки, гіперплазія та метаплазія протокового епітелію та формування кіст.

Можливий хронічний панкреатит

• За даними УЗД: посилений малюнок ПЗ, грубе розширення панкреатич­них протоків; за даними комп'ютерної томографії — деформація ПЗ з нечіт­ким контуром.

• За даними секретинового тесту: патологічне зниження концентрації бі­карбонатів або зменшення продукції ферментів.

• За даними беззондових тестів: одночасні зміни РАВТ-тесту і тесту на фе­кальний хімотрипсин протягом декількох місяців.

• Гістологічна картина: інтралобулярний фіброз у поєднанні з однією із наступних ознак: втрата екзокринної паренхіми; ізольовані острівки Лангер-ганса; псевдокісти.

 

За клінічним перебігом виділяють 3 періоди хронічного панкреатиту: Початковий період (частіше до 10 років) характеризується чергуванням

загострення та ремісії. При цьому виникає больовий, диспепсичний синдром

захворювання.

Період розвитку зовніиіпьосекреторпої недостатності (після 10 років пе­ребігу захворювання) супроводжується больовим, диспепсичним синдромом та симптомокомплексом зовнішньосекреторної недостатності (проноси, син­дром мальдигестії та мальабсорбції), в результаті чого прогресує ендокринна недостатність.

Ускладнений варіант може розвиватись у будь-якому періоді хронічного панкреатиту.

При розвитку панкреонекрозу найбільш чутливі такі параметри (1):

• С-реактивний білок > 15 мг/л;

• інтервал між початком болю і зверненням пацієнта до лікаря менше 24 год;

• гіперглікемія > 125 мг/дл;

• збільшення гематокриту > 44%;

• лейкоцитоз > 16000;

• гіпокальціємія < 2 ммоль/л.

Отже, наведені діагностичні критерії свідчать про те, що діагностика хро­нічного панкреатиту залежить не тільки від форми і перебігу захворювання, а також від технічних можливостей застосування методик дослідження.

Ускладнення при хронічному панкреатиті, які спостерігаються у 30%> паці­єнтів можуть бути ранніми та пізніми (табл. 4.52).

Таблиця 4.52

Ранні та пізні ускладнення хронічного панкреатиту [14]

 

Ранні ускладнення	Пізні ускладнення
— шок — гостра ниркова та печінкова недостатність — плевропульмональні розлади — панкреатогенна енцефалопатія — шлунково-кишкові кровотечі — гіпокальціємія — кардіоміопатія — ДВЗ-синдром — динамічна кишкова непрохідність — оментит, абсцеси підшлункової залози, печінки, холангіти — панкоеатогенні гепатити та нефрити — діабетична кома — механічна жовтяниця	— псевдокісти — парапанкреатит — панкреатогенний асцит — нориці — жовчні, шлунково-кишкові — стриктури та звуження товстої кишки

Лікування хронічного панкреатиту з набряковою (інтерстиціальною) формою проводиться в хірургічному відділенні. Однак у зв'язку з тим, що на­бряк підшлункової залози діагностувати складно, такі пацієнти нерідко ліку­ються в терапевтичному або гастроентерологічному відділеннях. Тому всім хворим з підозрою на розвиток набряково-інтерстиціальних змін необхідно проводити базисну терапію.

Рекомендації ВООЗ щодо купування больового синдрому при хронічних панкреатитах [1990]

Етап 1

Сувора відмова від алкоголю Ферментна терапія в ранні терміни

Дієта (часте, дрібне харчування з скороченим вживанням тваринних жирів)

Етап 2

Спазмолітики Анальгетики — саліцилати Комбіноване застосування анальгетиків:

— кодеїн фосфат + парацетамол;

— похідні фенотиазину (трифлупромацин чи прометацин) + трициклічний антидепресант (іміпрамін)

Етап З

Анальгетики центральної дії (пентозацин чи бупренорфін) Поєднання анальгетиків центральної дії з психомоторними засобами

Ферментні препарати, які використовуються при хронічному панкреатиті

Ферментні препарати, які застосовуються при хронічному панкреатиті з екзокринною недостатністю, коли відбувається порушення перетравлення та всмоктування харчових речовин (синдром мальдигестії та мальабсорбції) на­ведені в табл. 4 .53. При лікуванні панкреатиту з вираженим больовим синдро­мом необхідно надавати перевагу застосуванню чистого панкреатину, до скла­ду якого входять протеази, ліпаза та амілаза у високих дозах. Потрапляння ферментів (перш за все трипсину) у дванадцятипалу кишку пригнічує секре­цію підшлункової залози через систему холецитокінін-рилізинг-фактора і за­безпечує функціональний спокій органа; високий вміст ліпази зменшує син­дром панкреатичної мальдигестії, від чого покращується перетравлення їжі, зменшується біль і покращується якість життя.