Класифікація легеневої недостатності

I ступінь — хворий відзначає появу задишки, якої раніше не було, під час звичного фізичного навантаження (рівень звичного навантаження є індивіду­альним для кожного пацієнта і залежить від його фізичного функціонально­го стану).

II ступінь — задишка виникає під час незначного фізичного навантаження (ходьба по рівній місцевості).

III ступінь — задишка турбує в стані спокою.

При ХОЗЛ слід застосовувати не класифікацію ХСН Н. Д. Стражеска та В. X. Василеико [1935], а класифікацію недостатності кровообігу (НК), прий­няту III з'їздом фтизіатрів і пульмонологіє України [2003] (кардіологам та пульмонологам слід узгодити вказані класифікації, оскільки в них існують суттєві розбіжності та непорозуміння).

Виділяють такі стадії НК:

I стадія НК — нерізко виражені ознаки застою крові у великому колі крово­обігу (набряки на ногах, збільшена печінка), які минають під впливом лікуван­ня основного захворювання або діуретиків.

II стадія НК — наявність різко виражених набряків і порушень гемодинамі-ки з розвитком гепатомегалії, які потребують інтенсивного лікування діурети­нами, інгібіторами АПФ або блокаторами рецепторів ангіотензину II.

III (термінальна) стадія характеризується вторинними ураженнями інших органів та систем (єдиний засіб, що подовжує життя пацієнтів при цій стадії, — це безперервна оксигенотерапія).

Приклад формулювання діагнозу: ХОЗЛ, III стадія, важкий перебіг, інфекційне важке загострення, ЛН II сту­пеня, НК І стадії.

Клініка ХОЗЛ багатогранна. Основною скаргою хворих на ХОЗЛ є кашель, який передує задишці. Спочатку він виникає спорадично, а потім турбує щоденно, частіше вдень. У хворих виділяється харкотиння в невеликій кількості, яке має слизовий характер. З часом задишка прогресує, стає постійною і має експіратор­ний характер. Дуже характерною ознакою ХОЗЛ є діжкоподібна форма грудної клітки, перкуторно визначається коробковий звук, що свідчить про перевагу по­вітря над щільними елементами легень і є ознакою емфіземи легень. При аускуль­тації визначається ослаблене дихання (розширені повітрям легені гірше проводять легеневі звуки), можуть визначатись сухі, свистячі, дзижчачі та тріскучі хрипи.

Пульс частий, АТ може підвищуватись. Серце прикрите легенями, межі відносної тупості серця визначаються важче. Спостерігається зміщення від­носної тупості серця вправо. Тони серця послаблені, може визначатись акцент II тону над легеневою артерією.

При тривалому перебігу захворювання можуть з'являтись набряки на ногах, збільшення печінки, що свідчить про хронічну правошлуночкову недостатність.

При рентгенологічному дослідженні — легені великого об'єму, низьке стояння куполів діафрагми, вузька тінь серця, збільшення ретростернального повітряного простору, інколи визначаються емфізематозні булли.

За даними дослідження функції зовнішнього дихання, найбільш доступ­ними та інформативними показниками, що свідчать про обструкцію дихальних шляхів, є об'єм форсованого видиху за 1 с (ОФВ,), форсована життєва ємкість легень (ФЖЕЛ), співвідношення ОФВ/ФЖЕЛ. За допомогою проб з бронхоліти-ками (сальбутамол, беротек) визначають ступінь зворотності бронхообструкції. Якщо під впливом бронхолітика ОФВ, та інші показники збільшуються на 15%,

Причини кашлю при незміненій рентгенограмі

Прийом ліків ^ (особливо інгібіторів АПФ)

Постназальне подразнення) вагуса (28-41 %)

Хронічний бронхіт (5-10%)

Після ГРВІ

f-ГЕРХ (кислотне подразнення вагуса (10-20 %)

Астма

ХОЗЛ: емфізема легень \ 3.2. Захворюван

(за Ф. Неттером) [адаптовано за В. Г. Передерісм, С. М. Ткачем, 2009] то цс проба позитивна і свідчить про зворотну бронхообструкцію. Однак якщо цього збільшення не спостерігається, то це свідчить про незворотні морфологіч­ні зміни в бронхолегеневій системі. Пікова об'ємна швидкість видоху (ПОШ) за

даними спірографії та пікфлоуметрії не є достатньо інформативним показни­ком бронхообструкції при ХОЗЛ, на відміну від бронхіальної астми.

Лабораторні дослідження при ХОЗЛ малоінформативні. При наявності у хворого гнійного компоненту харкотиння може визначатись помірне збільшен­ня ШОЕ, лейкоцитоз, збільшення вмісту в крові серомукоїду, сіалових кислот, СРБ (+). Коли харкотиння гнійне, в ньому визначають багато нейтрофілів.

Лікування ХОЗЛ має виключно важливе значення. Терапію ХОЗЛ розгля­нуто в табл. 3.16 та алгоритмі 3.8.

Таблиця 3.16