Знамениті люди, які страждали бронхіальною астмою

А А

 

Людвіг Ван Бетховен — знаменитий німецький компози­тор, піаніст та диригент. Страждав бронхіальною астмою. По­чав втрачати слух у 26 років, а в 49 став зовсім глухим. Він часто говорив: «Музика повинна викрешувати вогонь із люд­ських сердець».

Людвіг вон Бетховен

Антоніо Вівальді — знаменитий італій­ський композитор. В 1703 р. прийняв духовний сан, однак бронхіальна астма заважала здійс­нювати тривалі богослужіння, що змусило його відмовитись від духовної кар'єри.

Чарльз Діккенс — відомий новеліст і непе-ревершений автор коротких оповідань. Астму лікував опіумом, тобто методом, прийнятим на той час.

Костянтин Паустовський — радянський письменник, майстер ліричної прози. Все життя страждав важкою формою бронхіальної астми. Напади астми купував за допомогою гідроіонізатора, до якого притуляв скручену газету, вдихав таким чином повітря, збагачене негативними іонами.

Наполеон Бонапарт — відомий французь­кий імператор і полководець, який страждав бронхіальною астмою.

Джон Кеннеді — 35-й президент США. Брон­хіальна астма у нього провокувалась вовною. Він відмовився від лікування преднізолоном.

Теодор Рузвельт — 26-й президент США, історик та солдат, який лікував бронхіальну астму тільки трав'яним чаєм. В результаті за­маху на його життя куля проникла на 65 мм і застряла в м'яких тканинах правої половини грудної клітки, яка не пенетрувала плевру.

Бронхіальною астмою також страждали кінозірка Елізабет Тейлор (1932 р.н.), актриса Шерон Стоун (1958 р.н.), актриса та співачка Лайза Міннеллі (1946 р.н.), кінорежисер Андрій Тарковський (1932-1986), французький письменник Марсель Пруст (1871-1922), 42-й президент США Білл Клінтон (1946 р.н.), російський цар Петро І Великий (1672-1725) та інші відомі люди.

Приклади формулювання діагнозу:

1. Бронхіальна астма, переметуючий перебіг, важкий ступінь загострення. ЛН III ст.

2. Бронхіальна астма, інтермітуючий перебіг, легкий ступінь загострення. ЛН І ст.

 

Клініка і діагностика захворювання розглянуті в алгоритмі 3.4.

 

Алгоритм 3.4. Стандарти діагностики бронхіальної астми [7]

1. У розвитку БА мають значення фактори ризику (домашній пил, алер­гени тварин, рослин, грибів, респіраторні інфекції, вади в дієті, споживання НПЗП, БАБ, паління тютюну тощо)

2. Клінічні симптоми: епізоди ядухи, задишка, сухий кашель більше вночі та при фізичному навантаженні, сухі свистячі хрипи, утруднений ви­дих, коробковий звук над легенями

3. ЕКГ-дослідження: Р-риїтопаїе, ознаки гіпертрофії ПШ, блокада пра­вої ніжки пучка Пса, суправентрикулярні екстрасистоли, ФП

4. Критеріїбронхіальноїобструкції 'за даними вивчення функції зовніш­нього дихання: пікова об'ємна швидкість видиху (ПШВ) та об'єм форсовано­го видиху за 1 сек (ОФВ,) складають менше 80% від належних, добова варіа­бельність ПШВ та ОФВ, — більше 20%. Виражена зворотність бронхіальної обструкції — рівень ПШВ та ОФВ, > 15% або 200 мл за результатами фарма­кологічної проби з р₂-агоністами швидкої дії (сальбутамол, вентолін)

5. Алергологічне дослідження:

— алергологічний анамнез — екзема, сінна лихоманка або родинний анамнез БА чи атонічних захворювань;

— позитивні шкірні проби з алергенами;

— підвищений рівень загального та специфічного І£Е

6.Гіперреактивність бронхів:

— позитивні провокаційні тести з гістаміном, алергенами та інгаля­ційними хімічними сполуками, вдиханням холодного повітря, фізичним навантаженням

За даними Г. Б. Федосеева та співавт. [21], у 42-94% хворих на бронхіальну астму вона поєднується з ХОЗЛ і хронічним бронхітом. Перебіг бронхіальної астми у них тісно пов'язаний з активністю інфекційного запального процесу в органах дихання, ЛОР-органах. Якщо виникнення і перебіг бронхіальної астми пов'язаний з наявністю та активністю запального процесу в органах дихання, таку форму захворювання відносять до інфекційно залежної. У якості інфек-

Клінічні прояви

цінного агента в дитячому віці головна роль на­лежить вірусам, а потім у дорос­лих посилюється вплив бактеріаль­них збудників. У цих випадках при бронхіальній аст­мі доцільно вста­новити активність супутніх захворю­вань (ХОЗЛ, хро-

нічний бронхіт,

ГРВІ, грип, синусити тощо) і проводити цілеспрямовану антибактеріальну те­рапію для максимальної ерадикації бактеріального збудника.

Лікування БА

1. Для лікування бронхіальної астми використовують контрольовані
(базисні) препарати тривалої дії.

Розрізняють р -агоністи короткої дії:

— сальбутамол (вентолін) — 100 мкг в одній дозі по 1-2 вдиху 3-4 рази на день;

— фепетерол (беротек), який менш селективний, теж по 1-2 вдиху 3-4 рази на день;

Р ₂-агоністи тривалої дії:

— сальметерол, серевепт — вдихати по 25-50 мкг 2 рази на добу;

— формотерол-ретард — вдихати по 12-24 мкг 2 рази на добу.

З метою покращення доставки аерозольно — діючої речовини використо­вують частіше спейсери в амбулаторних умовах, а також небулайзери як в ам­булаторних, так і стаціонарних умовах, які перетворюють рідину на аерозоль.

2.Глюкокортикостероїди інгаляційні є основними в лікуванні бронхіаль-
ної астми. До них належать:

— флютиказон (найбільш селективний) — вдихати по 125-250 мкг 2 рази на добу;

— будесоиід (будекор) — вдихати по 200-400 мкг 2 рази на добу;

— бекла.метазои (бекотид) — по 1-2 вдихання 2 рази на добу;

— флунізолід (інгакорт) — водорозчинний препарат, тому менш ефектив­ний, по 1-2 вдихання 2 рази на добу;

— триалщіінолон (азмокорт), теж водорозчинний препарат — по 1-2 вди­хання 2 рази на добу.

Однак найбільш ефективними при бронхіальній астмі є комбіновані препарати:

— серетид (флютиказон 125-250 мкг + сальбутамол 25-50 мкг) по 1-2 вди­хання 2 рази на добу (в інгаляторах дискусах);

— симбікорт (будесонід + формотерол) по 1-2 вдихання 2 рази на добу.

3. Кромони можуть застосовуватись у якості контролюючої терапії при легкій персистуючій бронхіальній астмі, хоча ефект їх значно менший, ніж при застосуванні глюкокортикостероїдів.

4. Каштани (теофілін, теопек тощо) мають відносно низький бронхолітич-ний ефект та деяку протизапальну дію з можливим розвитком тахікардії та підвищенням потреби міокарду в кисні.

Антилейкотріснові препарати. Роль цієї групи препаратів у лікуванні нападу бронхіальної астми вивчена недостатньо, але перспективна. Антилей-котрієнові препарати перешкоджають синтезу лейкотрієнів і селективно бло­кують лейкотрієнові рецептори. До них належать антагоністи лейкотрієнових рецепторів ЬТ04, заффлукст і монтелукаст. Ця група засобів перспективна, оскільки вона перешкоджає загостренню астми завдяки протизапальній та бронходилатуючій дії препаратів.

Седативні препарати під час тяжкого нападу бронхіальної астми проти­показані (!).

Відхаркуючі засоби, особливо муколітики, можуть бути дуже корисними у терапії загострень бронхіальної астми.

Сірчанокисла магнезія не ліквідує бронхоспазм, а посилює дегідратацію (при тяжкій формі бронхіальної астми, навпаки, проводять регідратацію).

Дії лікаря в амбулаторних і стаціонарних умовах представлено в алгоритмі 3.5.