Яковлев С. В. , яковлев В. П. Современная антимикробная терапия. Consilium Medicum. — 2005. —№ 1. — С. 50-70.

ACC/AHA/ESC guidelines for the management of patients with atrial fibrillation // Europ Heart J. — 2006. — № 27. — P. 1979-2030.

ACC/AH A guidelines for the management of patients with ST — elevation myocardial infarction // J. Amer. Coll. Cardiol. — 2004. — № 44. — P. 671-719.

DahlofB., Sever P. A., PoulterN. R. et al. Prevention of cardiovascular events with antihypertensive regimen of amlodipine adding perindopril as regired versus atenolol adding bendroflumethiazide as reguired, in the Anglo-Scandinavian

Cardiac Outcomes Trial-Blood Pressure Lowering Arm (ASCOT — BRLA): a multicentre randomized control trial // Lancet. — 2005. — № 366. — C. 895-906.

67. Follianth Zürich Г., Switzerfand. Лікування серцевої недостатності: сучасний стан проблеми // Внутрішня медицина. — 2007. — № 2. — С. 56-68.

Грифин Б., Тополь Э. Кардиология / Пер. с англ. — М.: Практика, 2008. — 1248 с.

69. Meine Т. J., Roe M. Т., Chen А. V. et al. Association of intravenous morphi­ne use and outcomes in acute coronary syndromes: Results from the CRUSADE Quality Improvent Initiative // Am. Heart. J. — 2005. — V. 149. — P. 1043-1049.

70. Morita H., Wu J., Zipes D. P. Синдром удлинения и укорочения интер­вала Q-T. Часть 1,2// Terapia. — 2008. — № 10(30). — С. 10-20; 2008. — № 11 (31). — С. 10-17.

71. Schräder J., Luders S., Kulschewski A. et al. Morbieity and mortality after stroke, eprosartan compared with nitrendipine for secondary prevention: principal results of a prospective randomized contolled study (MOSES) // Stroke. — 2005. — V. 36. — P. 1218-1226.

72. Setoguchi S., Qlynn R. S., Murray I. A. et al. Снижение долгосрочной смертности после инфаркта миокарда и увелечение использования сердечно­сосудистых препаратов после выписки из стационара. Анализ тенденций за 10 лет // JACC, Украинское издание. — 2008. — № 2. — С. 122-131.

Swedberg К., Cleland J., Dargie Н. et al. Qwidelines for the diagnosis and treatment of chronic heart failure: executive summary (update 2005): The task forece for the diagnosis and treatment of the European Society of cardiology // Eur Heart. J. — 2005. — P. 1115-1140.

74. Williams В. Год в артериальной гипертензии // JACC, Украинское изда­ние. — 2008. — Vol. 51; № 18. — С. 90-104.

Розділ 3. ЗАХВОРЮВАННЯ ОРГАНІВ ДИХАННЯ

Незважаючи на великі досягнення в галузі діагностики та лікування захво­рювань органів дихання, вони на початку XXI століття продовжують поши­рюватись. У зв'язку з цим виданий наказ МОЗ України № 128. від 19.03. 2007 р. [12], в якому затверджена інструкція про діагностику, клінічну класифікацію та лікування хронічних обструктивних захворювань легень. Матеріали наказу використані нами при написанні цього розділу навчального посібника.

 

ПНЕВМОНІЇ

Визначення. Пневмонія — гостре інфекційне захворювання переважно бактеріальної етіології, яке характеризується вогнищевим ураженням респі­раторних відділів легень та обов'язковою наявністю внутрішньоальвеолярної ексудації.

Терміни «гостра пневмонія» та «хронічна пневмонія» застарілі і нині не використовуються. Щороку в США реєструють 4 млн хворих на госпітальну пневмонію, 600 тис. із них потребують госпіталізації.

Етіологія. У розвитку пневмоній велике значення має:

I. Бактеріальна інфекція:

1) грампозитивна флора (пневмокок, стрептокок, стафілокок);

Грамнегативна флора (гемофільна паличка, паличка Фрідлендера, енте-робактерії, кишкова паличка, протей, псевдомонас, легіонелла, хламідії).

II. Мікоплазма.

III. Вірусна інфекція (віруси грипу, парагрипу, герпесу).

IV. Грибкова інфекція.

Клінічні ситуації з можливими збудниками пневмоній

Клінічні ситуації в залежності від можливих збудників пневмоній наведе­ні в табл. 3.1.

Сімейна ГРВІ	Клебсієла, пневмокок, мікобактерія
Алкоголізм	туберкульозу
Аспірація, торакоабдомінальне	Грамнегативні палички, анаероби
втручання
Коми, пролежні, черепно-	Грамнегативні палички, стафілококи
мозкові травми
ВІЧ-інфекція	Пневмоцисти, мікобактерії туберкульозу,
	грамнегативні палички

Етіологічні особливості пневмонії:

• Із численних мікроорганізмів (більше 100 видів) тільки деякі з підвище­ною вірулентністю здатні при потраплянні у нижні дихальні шляхи виклика­ти запальний процес. Відомо, що мікробіологічна ідентифікація збудників мож­лива тільки в 40-60% випадків, що доведено в 41 проспективному дослідженні.

• S. pneumoniae є основною причиною позадікарняних пневмоній, що скла­дає 30-70% усіх причин захворювання.

• Друге місце серед причин у госпітальних пневмоній посідають «атипові» мікроорганізми — Mycoplasma pneumoniae та Chlamidophila pneumoniae (10-20%). В 30-40% випадків визначається поєднання типових і атипових збудників.

• Третє місце займають Staphylococcus aureus, Legionella pneumoniae і грам­негативні бактерії (Klebsiella pneumoniae Pseudomonas aeuruginosa тощо), які відіграють велику роль у розвитку позалікарняних пневмоній. Legionella spp. зустрічається здебільшого в країнах з теплим кліматом (Середземномор'я) і рід­ко в країнах Північної Європи.

• Роль анаеробів у розвитку негоспітальних пневмоній невелика, але вона значно зростає при аспіраційних пневмоніях (50%).

• Вірусні пневмонії являються причиною захворювання в 5-15% випадків. Усім хворим з пневмонією, госпіталізованих у стаціонар, рекомендоване