Що отримали свою назву за іменами тих учених, які їх розробили й 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Що отримали свою назву за іменами тих учених, які їх розробили й



Активно впроваджували.

Метод О.О. Потебні. О.О. Потебня запропонував поставити у центр історичного синтаксису вивчення синтаксичних тенденцій, що діють протягом тривалих часових періодів, бо у цьому випадку закономірно обґрунтовуються зміни, які відбуваються в мові безперервно, а кожний факт є матеріалізацією певних тенденцій.

Морфологічний метод Б.Дельбрюка. Сутність застосування методики морфологічних досліджень у синтаксисі Б.Дельбрюк вбачає в тому, щоб, відштовхуючись від напрацювань морфології, дати відповіді на питання порівняльно-історичного синтаксису.

Методи лінгвогеографічних досліджень. Лінгвогеографія, як і всяка географія, пов’язана з картами. Аналізоване лінгвістичне явище обов’язково повинно бути нанесене на карту, тому картографування є досить складною операцією і при цьому визначається метою дослідження. Напр.: діалектолог насамперед зверне увагу на так звані пасма ізоглос, а проблема архаїзмів та інновацій буде другорядною; спеціаліст з історичної діалектології буде картографувати тільки інновації.

Картографування вимагає значної попередньої підготовки, пов’язаної із збором матеріалу, вибором пунктів для створення сітки, визначення характеру опитування інформантів, підбір інформантів (вік, професія, час проживання), складання словника, засади паспортизації та ін.

Зібраний матеріал наносять на карти у вигляді ізоглос, тобто ліній, які окреслюють межі території поширення тих чи інших мовних явищ. Залежно від мети дослідження проводять у синхронічному чи діахронічному аспекті: при синхронічному аналізі визначають географічне поширення говірок, говорів, діалектів тощо, а об’єктом діахронічного є архаїзми та неологізми. Ізоглоси різних мовних на одній території не збігаються. Але, не збігаючись повністю, окремі ізоглоси розташовуються дуже близько одна від одної, утворюючи так звані пасма ізоглос, між якими виділяються території, що відзначаються подібністю мовних явищ. Сукупність ізоглос на території поширення певної мови, або так званий „мовний ландшафт” і є об’єктом дослідження лінгвогеографії.

Кожне лінгвогеографічне дослідження передбачає чотири основні етапи роботи:

- підготовка мовного матеріалу (складання питальника, друкування анкет);

- збір матеріалу;

- картографування зібраного матеріалу;

- інтерпретація карт.

Лінгвогеографія дає можливість на основі зіставного аналізу отримати важливі дані для вивчення історії мов і діалектів, встановлення їх історичних зв’язків. Інтерпретуючи характер ізоглос, їхній напрям, співвідношення, дослідники мають можливість за допомогою внутрішньої реконструкції мовних явищ і їх порівняння з даними історії носіїв діалекту реконструювати шляхи розвитку мови в усій її багатогранності. Дослідження методами лінгвогеографії груп споріднених мов і мовного ландшафту територій поширення різносистемних мов допомагає пізнати історію розвитку і взаємодіії цілих народів, їхніх мов, культур.

Структурний метод – це метод синхронного аналізу мовних явищ лише на основі зв’язків і відношень між мовними елементами.

Метою структурного аналізу є вивчення мови як цілісної функціональної системи, елементи й частини якої співвіднесені й пов’язані строгою системою лінгвальних відношень. Структурне мовознавство обґрунтувало особливу техніку аналізу, що об’єднує такі найзагальніші прийоми:

- прийом комутації або субституції, за допомогою якого визначаються інваріантні мовні одиниці, виявляється функціональна ієрархія...;

- прийом опущення (нульової субституції);

- прийом інтерполяції або “каталізу” відсутніх елементів.

Структурний метод досить складний, він охоплює велику кількість різнорідних методів і прийомів, які можна звести до чотирьох основних методик:

- дистрибутивної;

- безпосередніх складників (БС);

- трансформаційної;

- компонентного аналізу.

Основними етапами дистрибутивного аналізу вважаються такі:

- сегментація тексту на одиниці певного рівня (звуки, морфеми, слова);

- ідентифікація виділених одиниць, тобто об’єднання їх у певні класи;

- виявлення відношень між виділеними класами.

Дистрибутивний аналіз набув значного поширення у лінгвістичних дослідженнях, він застосовується при аналізі мовних одиниць будь-якого рівня. При його використанні можна встановити систему фонем і морфем, значення полісемічних слів, особливості семантики певних одиниць тощо.

Методика БС – це прийом подання словотвірної структури слова і синтаксичної структури словосполучення та речення у вигляді ієрархії складників.

В основі аналізу за БС лежить поступове членування висловлення на бінарні складники, яке продовжується доти, доки не залишаться неподільні елементи (кінцеві складники). При такому аналізі речення поступово згортається до “ядерної” одиниці, яка лежить в основі його будови. При цьому членуванні, незалежно від того, це речення чи словосполучення, основоположним є принцип: один з БС є ядром конструкції, а інший – периферією. Напр.: у словосполученні домашнє завдання слово завдання – ядро; домашнє – периферія; прочитати книгупрочитати – ядро; книгу – периферія. Оскільки аналіз за БС відбувається шляхом виділення словосполучень і згортання їх у речення, то такий прийом називається згортанням.

Аналіз за БС є основним прийомом сегментації мовного матеріалу і визначення ієрархії складників у словах, словосполученнях, реченнях.

Трансформаційний аналіз – це експериментальний прийом визначення синтаксичних і семантичних подібностей і відмінностей між мовними об’єктами через подібності й відмінності у наборах їхніх трансформацій. Цей аналіз базується на розумінні того, що в основі кожної складної синтаксичної структури лежить проста і таким чином з простих структур шляхом перетворень (трансформацій) можна вивести складні. Визначити синтаксичну структуру речення за цією методикою – значить визначити ядерні типи, що лежать в його основі, і показати, шляхом яких трансформацій вона утворилася.

У цій методиці використовують поняття конструкцій, трансформів і трансформацій. Завдання трансформаційного аналізу полягає в тому, щоб шляхом перетворень описати безліч висловлювань певної мови як похідних від невеликої кількості ядерних конструкцій.

Трансформаційний аналіз застосовують при дослідженні синтаксису, морфології, словотвору, лексичної семантики. Напр.: за допомогою цієї методики можна розрізняти назви істот/неістот.

Компонентний аналіз – це система прийомів лінгвістичного вивчення значень слів, суть якої полягає в розщепленні значення слова на складники, які називаються семами (семантичними множниками, маркерами).

Він базується на гіпотезі про те, що значення кожної мовної одиниці складається із семантичних компонентів (сем), і таким чином увесь словниковий склад мови може бути описаним за допомогою незначної кількості семантичних ознак. Методика компонентного аналізу тісно пов’язана з системно-парадигматичним розумінням мови, особливо з теорією поля.

Відомо, що одна лексема може виражати кілька значень, кожне з яких називається семемою. Одні з семем є в своїй основі денотативними, тобто відображають предмети зовнішнього світу, інші – конототивними, тобто виражають оцінки, емоції тощо.

Сукупність семем, що виражаються однією лексемою, утворюють семантему, а семеми, що входять до складу однієї семантеми, перебувають між собою в ієрархічних відношеннях.

Семеми діляться на семи (гр.sema – знак). Сема розуміється як відображення у свідомості людини окремої ознаки якої-небудь деталі того об’єкта, який загалом представлений у семемі. Поділ семеми на семи безкінечний, його межею є глибина пізнання якостей і ознак денотата. Компонентний аналіз показує, що число сем, значимих для спілкування, у кожній семемі досить обмежене і виявляється шляхом зіставлення і протиставлення різних семем між собою. Для компонентного аналізу важливим є не тільки встановлення сем, а й їхньої внутрішньої організації, тобто місця і ролі кожної з них у структурі значення лексеми. Структурна організація компонентів у значенні слова визначається на основі його синтаксичних властивостей (сполучуваності), а їхня значимість – кількістю одиниць, що сполучаються з цими лексемами.

Поняття методу досить широке, його застосування реалізується шляхом використання наукових прийомів дослідження, з якими ви емпірично (тобто на основі власних спостережень) знайомитеся під час опрацювання наукової літератури. Цих прийомів дуже багато, вони часто залежать не лише від методу, а й від розділу знань про українську мову, що вивчається. Базуються вони головним чином на процедурах фіксації й зіставлення мовних явищ, встановлення в них спільного й відмінного, виділенні їх складників тощо.

НАУКОВА НОВИЗНА ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Обов’язковим елементом вступу є визначення новизни дослідження. Вона полягає не лише в залученні до наукового обігу нового ілюстративного матеріалу, а й у глибшому, ніж у відомій науковій літературі, його аналізові, в узагальненні відомих досліджень з обраної проблеми та порушенні нових питань. Автор наукової роботи коротко викладає наукові положення, запропоновані ним особисто. Студент повинен показати, у чому полягає відміність отриманих результатів від уже відомих, охарактеризувати ступінь новизни (“вперше отримано”, “удосконалено”, “дістало подальший розвиток” тощо). Не можна робити виклад наукового положення у вигляді анотації, коли просто констатується, що в роботі зроблено те й те, а новизна фактично залишається незрозумілою.

Усі наукові положення з урахуванням рівня їх новизни є теоретичною базою виконання в роботі наукових завдань і проблем.

При формулюванні наукової новизни можна вживати такі вирази: “ вперше здійснено комплексне...”, “створена концепція, що узагальнює... і розвиває...”, “... досліджено специфічні зв’язки...”, “... визначено ефективність...”, “ доведена залежність між...”. Наприклад, наукова новизна роботи “Типи складнопідрядних речень з підрядними прикомпаративними” (автор В. Мараховська) полягає у встановленні сутності змісту структур, реалізованого через зіставлення двох пропозицій, оформлених як складнопідрядні речення з підрядними прикомпаративними, з’ясуванні визначальних чинників їх смислової та структурної організації, що вирізняють цей тип речень компаративного змісту з-поміж решти порівняльних конструкцій та сприяють диференціації різновидів поліпредикативних утворень у межах означеного типу, аналізі напрямів та різновидів диференційних перетворень прикомпаративних структур.

ФОРМУЛЮВАННЯ ВИСНОВКІВ

 

Завершальною стадією роботи є формулювання висновків. У роботах молодих дослідників часто можна помітити типовий недолік: завдання ставляться одні, виконуються ж інші, а висновки зовсім не випливають з дослідження. Спостерегти цей недолік недосвідченому науковцеві буває важкувато, адже всі ці три компоненти навіть у слабких роботах звичайно тематично пов’язані між собою. Не буде ж дослідник-початківець ставити завдання, що стосуються словотворення, досліджувати синтаксис, а висновки робити в галузі фразеології! Запам’ятайте: висновки мають ув’язуватися із поставленими завданнями, вони повинні логічно випливати із тексту дослідження, бути обгрунтованими, вказувати, якого результату досяг автор унаслідок виконання поставлених завдань. Отже, треба дбати про те, щоб висновки можна було читати як окремий твір, у якому відображено основні здобутки кваліфікаційної роботи.

Формулюючи висновки, “беріть у руки” завдання. Це, до речі, варто робити не лише наприкінці роботи, а й по ходу її: не зіб’єтеся на манівці із магістрального шляху дослідження!

Оскільки розділи роботи ув’язуються з поставленими завданнями (інколи формулювання назви розділу майже дослівно повторює завдання), то результати його виконання (у розлогому, широкому вигляді, з проміжними твердженнями, висновками, багато проілюстровані) містяться в самому розділі (розділах), які звичайно поділені на підрозділи. Наприкінці розділів здебільшого подаються проміжні висновки (підсумки) дослідження, нерідко зі статистичними підрахунками, яскравими прикладами. У прикінцевих висновках слід стисло передати зміст цих проміжних висновків. Саме висновків, а не переказати коротко те, чим ви займалися і як добре ви це робили. Отже: не що зробили, а якого результату досягли в процесі виконання роботи. Ілюстративний матеріал тут не завжди є обов’язковим, він подається (і то в скороченому вигляді) лише тоді, коли допомагає краще зрозуміти суть цих висновків. При формулюванні висновків треба виявити навички та уміння стисло переказувати текст, не втративши основного.

Отже, якщо перше завдання зобов’язувало виявити склад тих чи інших мовних одиниць у певних текстах української мови, то в першому висновку має йтися про те, що становлять собою обстежені мовні одиниці з цього погляду (становлять собою складну й розгалужену систему (значний шар лексики), який (яка) характеризується і т. д., і т.ін.).

Коли ж ви хотіли описати мовні одиниці з якогось боку (виявлення структурних типів, географії поширення, стилістичного потенціалу, особливостей функціонування структури, рівня продуктивності, походження тощо), то це має знайти відображення у висновках, проілюстрованих небагатьма (двома-трьома) найхарактернішими прикладами. Оскільки, як уже зазначалося, висновки мають випливати з тексту дослідження, то в цій частині роботи паспортизувати приклади не прийнято .

Якщо ви планували виявити тенденції, закономірності в розвитку мовних явищ, то їх треба сформулювати в прикінцевих висновках, наприклад: у творенні розгляданих найменувань (називаються, яких) спостерігається орієнтація на (збереження давнього лексичного фонду, використання запозичених формантів тощо ); намітилася тенденція до інтернаціоналізації словотвірної підсистеми (указується, в якій галузі); відчувається вплив (вказується, яких явищ і на які); становлення акцентної системи (називається, якої) відбувалося під впливом (вказується, чиїм) тощо.

Наприклад, дослідник гідронімів басейну р. Стрий М. Матіїв так сформулював окремі завдання дослідження:

- установити основні принципи, за якими здійснюється найменування водотоків;

- визначити джерела формування гідронімікону.

 

А тепер порівняйте наведені завдання з висновками:

 

1. В основі переважної більшості гідронімних утворень (77%) лежить апелятивна лексика, 18% найменувань протічних вод має базовою основою антропонімний матеріал.

Відапелятивні назви нерідко дають певну характеристику потокам (Довговець, Широкий, Кривець, Квасна Вода, Суха, Чорнаня, Студівки та ін.), вони часто пов’язані з назвами сільськогосподарських робіт (Погарці, Посіч, Лази), промислами (Поташня, Шахта, Токарня), культурно-історичними та іншими подіями, фауною, флорою і т. ін. (Войники, З Червоної Дороги, Татарівка, Вовковець, Козівський Присліп, Свинник, Грабина тощо).

Від антропонімів найменування потоків творилися за допомогою формантів –ець (-овець), -ова, -івськ(ий), -ин, -ів, -ат та ін. (Батинець, Ковтуновець, Тимцьова, Рециківський, Багриїв, Баранчат тощо). У найменуваннях потоків використовується антропонімний матеріал, який вказує на зовнішню чи внутрішню характеристику людини (Бухали, Габіїв Потік, Куручів Потік тощо).

2. Близько 80% гідронімії досліджуваного басейну сформовано українцями, 10% гідронімікону занесено волохами в ХУ-ХУІ ст. (Потік із-під Кичери, Калинча-Сигла тощо), в основному це територія сучасних Сколівського і Турківського районів. Невелика частина назв – польські, німецькі, угорські лексеми. Окремі іншомовні назви слов’янізувалися, стали географічними термінами.

У назвах водотоків збережена архаїчна лексика бойківського говору, яка на сьогодні (як апелятивна) частково втратилася.

 

Ще один приклад. Дослідниця стислого тексту О. Панченко поміж інших намітила виконати такі завдання:

- визначити поняття стислого тексту й головних складників процесу його створення (суб’єкта, адресата й об’єкта);

- дослідити основні чинники формування стислих текстів і сфери їх функціонування.

 

Порівняйте ці завдання з висновками:

1. Стислий текст – це повідомлення, побудоване в результаті скорочення повного тексту або первісно скорочене, призначене для подальшого розгортання в повний текст. Як правило, стислий текст має підвищену інформативну насиченість у порівнянні з первинним повним варіантом чи текстом такого ж обсягу.

2. Творення стислого тексту є одним із проявів творчої мовної діяльності людини. Текст як об’єкт цієї діяльності орієнтований на того чи іншого адресата; він створюється суб’єктом мовотворчої діяльності, який має той чи інший ступінь комунікативної компетенції. Творчий і стандартизований компоненти тексту виступають у своєрідній взаємодії практично в усіх видах стислих текстів.

3. Стислі тексти є невід’ємною частиною науково-технічного стилю (реферати, анотації, клонспекти, тези), офіційно-ділового (телеграми, протоколи), і газетно-публіцистичного (скорочені газетні повідомлення, оголошення тощо). Необхідність їх створення зумовлена об’єктивними матеріальними й технічними чинниками; у ряді випадків автор тексту суб’єктивно визначає доцільність вживання того чи іншого виду стислого тексту.

 

У процесі виконання одного завдання здебільшого доходимо не одного, а кількох висновків. Прикінцеві висновки радимо нумерувати: так простіше привести в порядок власні думки, відділити один висновок від іншого, розгорнути думку, не перескакуючи до іншої.

Пам’ятайте, що висновки мають базуватися на власних дослідженнях, на аналізі самостійно дібраних мовних фактів. Опрацювання фахової літератури з проблеми допоможе вам сформулювати висновки, однак робити їх на матеріалі досліджень інших мовознавців, які були опрацьовані при огляді літератури, не варто.

 

І остання порада. Дбаючи про зміст, інколи мимохіть не звертаємо увагу на форму викладу. Особливо тоді, коли боїмося втратити думку, яка “несвоєчасно” з’явилася в голові і яку похапцем записуємо десь на клаптику паперу. Відшліфувавши словесне вираження думки, ми все одно читаємо власний текст дещо упереджено, тобто бачимо в ньому те, що хочемо побачити. Інший читач може зрозуміти наш текст не так, як би нам цього хотілося: даються взнаки наші прорахунки у вербалізації думки, яких, на жаль, не вдалося самому помітити. Тому дайте почитати вашу працю комусь із товаришів, а краще – досвідченому науковцю. Можна відкласти готовий текст на деякий час і повернутися до нього через тиждень, місяць. Повірте, ви читатимете його “іншими очима”, і після цього прочитання та й, звісно, редагування думки звучатимуть чіткіше, переконливіше.

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-12-29; просмотров: 271; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.224.52.210 (0.042 с.)