Обґрунтування актуальності роботи 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Обґрунтування актуальності роботи



 

Будь-яка робота починається з обґрунтування її актуальності. Тут варто не випускати з поля зору кілька моментів. Найперше вашу роботу слід ув’язати із загальним ходом лінгвістичних досліджень. Мовознавці зазвичай тут говорять про те, що йде розбудова відповідної галузі мовознавства: розгорнулася широка робота, набуває першочергового значення, помітно (значно) зріс (посилився, пожвавився) інтерес (увага), спостерігається пожвавлення (повороту) інтересу, значну увагу приділяють, особливу увагу привертають, все ширше розвивається вчення, послідовно обстоюється ідея, характеризується посиленою увагою, однією з найважливіших проблем є тощо. Зрозуміла річ, про це ви зможете написати, коли опрацюєте відповідну фахову літературу.

Далі, як правило, йдеться про те, що назріли умови для виконання вашого дослідження, що ці умови підготовлені попереднім розвитком лінгвістичної думки. Тут коротко перераховують основні здобутки вітчизняного (а при потребі – й зарубіжного) мовознавства в обраній галузі, називаючи при цьому прізвища відомих лінгвістів в алфавітному або хронологічному порядку. Нерідко в цій частині дається коротка, але влучна характеристика окремих вагомих праць, які є значним здобутком лінгвістичної науки, відкрили перспективи розвитку певної галузі мовознавства.

Після цього із загальної проблематики тієї галузі мовознавства, про яку йде мова, виокремлюється ваша проблема і говориться про те, що тут ще не зроблено. Ця частина тексту, як правило, подається з нового абзаца й розпочинається словами але, однак, проте, разом з тим тощо, бо зміст цієї частини деякою мірою протиставляється сказаному вище–після певної кількості слів майже обов’язково йтиме заперечна частка (префікс) не (не-) (назвемо цю частину заперечною): до цього часу (поки що) не була ( не стала) предметом (спеціального, монографічного) дослідження (ще не досліджена), не має спеціальних (узагальнювальних) праць, певне коло питань ще не (досі не було, не знайшло) належного висвітлення, залишається низка не розв’язаних питань, досі не має синтезуючої (узагальнюючої) праці, не має єдиного погляду, ряд питань залишаються не вивченими ( не розробленими), не достатній рівень опрацювання проблеми, характеризується не однозначністю науково-лінгвістичної інтерпретації і под. Зважте, що протиставлення цієї частини тексту попередній може (але значно рідше) передаватися й без заперечної частки не: (однак, проте, але) висвітлена фрагментарно; є однією з найменш досліджених; увагу вчених привертали лише окремі часткові питання; присвячені лише окремі статті; є лише принагідні зауваження; вимагає системного опису; ряд нових положень вимагає подальшого розвитку (уточнення, перевірки); вивчалися лише окремі питання; залишалися поза увагою; багато питань залишаються дискусійними; потребує глибокого й детального розгляду; назріла потреба виділити й описати; відкритою залишається проблема; залишається важливим об’єктом наукового вивчення; вимагає всебічного вивчення; на кожному етапі наукового пізнання з’являються нові аспекти розгляду тощо. Утім ця частина тексту (назвемо її видільною, бо тут виокремлюється проблематика вашого дослідження) може передувати заперечній частині або стояти після неї.

У багатьох роботах обґрунтування на цьому не завершується, після згаданих компонентів часто коротко інформують про важливість очікуваних результатів для розвитку науки: дослідження (вивчення) дасть можливість (відкриє можливості) виявити особливості (закономірності, провідні тенденції); розкрити й поглибити уявлення; дасть ґрунт для узагальнень (вироблення послідовної теорії); допоможе розкрити сутність; сприятиме розкриттю природи; дозволить з’ясувати глибинні процеси; дасть додатковий матеріал; дозволить з достатньою достовірністю вивчити; сприятиме збагаченню лінгвістичної теорії (лексикографічної практики); дасть змогу виявити тощо. Зверніть увагу на те, що опорні дієслова тут стоять, як правило, у майбутньому часі. Не слід захоплюватися детальною розповіддю про перспективи чи значення вашої роботи, не забувайте, що вам ще належить сформулювати її мету й завдання, вказати на теоретичне й практичне значення досягнутих результатів.

Ось, наприклад, як обґрунтувала актуальність дослідження “Семантичні особливості народних географічних термінів Центральної України (на матеріалі Кіровоградщини)” Т. Громко:

Останнім часом у слов’янському й, зокрема, в українському мовознавстві посилився інтерес до структури й семантики слів у межах окремих тематичних груп. Об’єктом вивчення обиралася й обирається насамперед лексика тих сфер, які є найактуальнішими для людини і в яких найповніше збереглися мовні одиниці різних зрізів: назви рослин, тварин, осіб, предметів побуту тощо. До таких, безперечно, належать і народні географічні терміни.

Будучи давньою й самобутньою, народна географічна термінологія привертала увагу як зарубіжних, так і вітчизняних лінгвістів...

Українські студії над народними географічними термінами належать М. Сумцову, К. Дубняку, І. Верхратському, В. Левицькому, С. Рудницькому, М. Юрковському, а також сучасним дослідникам – Т. Марусенко, Й. Дзендзелівському, М. Толстому, П.Чучці, О. Данилюк.

Географічні терміни були об’єктом дослідження й топонімістів. Як твірні основи власних географічних назв їх розглядали ономасти різних слов’янських країн. У поле зору українських ономастів географічні терміни потрапили головним чином у контексті дослідження гідронімів (студії О. Стрижака, І. Желєзняк, Ю. Карпенка, Є. Отіна, О. Карпенко, В. Лучика та ін.) та ойконімії (праці Д. Бучка, О. Купчинського, М. Худаша та ін.).

Географічні терміни, які функціонують на території сучасної Кіровоградщини, не були предметом спеціального дослідження. Вони лише частково включалися до праць Т. Марусенко. Найповніше ця група слів представлена в монографії В. Лучика „Автохтонні гідроніми Середнього Дніпро-Бузького межиріччя”, де в окремому розділі аналізується частина географічних термінів Кіровоградщини як твірних основ для місцевих назв водних об’єктів. Однак до завдань цього дослідження не входило синхронічне вивчення семантичної структури географічних термінів, до того ж, у ньому не розглядаються ті загальні назви географічних об’єктів, які не відбиті в місцевій гідронімії. У зв’язку з цим робота заповнить одну з лакун наукової характеристики лексики центральноукраїнського регіону, до якого входить сучасна Кіровоградщина.

... Досліджувані географічні терміни відбивають властивості не тільки південно-східних і південно-західних діалектів, що функціонують на Кіровоградщині, але й деякі ознаки слов’янських та неслов’янських мов. Усе це зумовлює особливу актуальність вивчення семантичних особливостей географічних термінів обраного ареалу.

 

ФОРМУЛЮВАННЯ МЕТИ Й ЗАВДАНЬ

 

Після обґрунтування актуальності наукової роботи звичайно формулюють її мету й завдання. Молоді науковці часто не розрізняють цих речей. Аби запобігти можливим помилкам, спробуємо пояснити, що це таке. Мета роботи – це сукупний кінцевий її результат, це те, чого ми хочемо досягти. Але мета досягається поетапним виконанням певних завдань. Слід підкреслити, що завдання в процесі їх виконання можуть розширюватися, уточнюватися. У наукових творах кожна думка формулюється дуже скрупульозно, щоб вона звучала однозначно й точно.

У науковій лінгвістичній роботі є своя специфіка у формулюванні мети й завдань. Ключовими словами у формулюванні мети виступають або дієслова в неозначеній формі (дослідити, описати, здійснити, вивчити, розкрити і т.ін.), або відповідні віддієслівні іменники (дослідження, опис тощо). Оскільки мета – це понятття ширше, ніж завдання, тут часто вживаються означення комплексний, всебічний (комплексне дослідження, всебічне вивчення), монографічний. Намагайтеся мету формулювати якомога компактніше, бажано, щоб у ній проглядалася головна думка наукової розвідки, а при визначенні завдань не доводилося іншими словами повторювати вже сказане – мету. Наводимо приклад вдалого формулювання мети. Тема роботи, яку виконувала мовознавець В. Лєснова, – “Номінація людини та її рис у східнослобожанських українських говірках”. Мета – ономасіологічний та ареальний аналіз лексики для характеристики людини та її рис у східнослобожанських говірках. Помітили, як вдало одним іменником (аналіз) й двома прикметниками-означеннями (ономасіологічний та ареальний) “вкручена” ідея?!! Отже, мета націлює на виявлення й опис особливостей принципів називання людини в згаданих говірках. А ось приклад невдалого формулювання мети: встановити склад, структуру й особливості функціонування (далі йде найменування мовних одиниць) в (далі вказується період і джерела дослідження). Автору цієї розвідки при формулюванні завдань нічого не залишалося, як дещо ширше та трохи іншими словами повторити сказане: 1. Виявити склад (називаються досліджувані мовніодиниці) в (йде назва джерел)2. Дати структурно-генетичну характеристику (називаються згадані мовні одиниці).3. Проаналізувати функціонування (називаються ті ж мовні одиниці) з різних поглядів (називаються ці підходи). Нового, як бачимо, у завданнях, порівняно з метою, небагато. Не радимо мету розбивати на пункти. Практика показує, що як тільки мета формулюється з чотирьох-п’яти пунктів, то в цього автора завдання обов’язково у видозміненому вигляді повторюють мету. Варто формулювати мету так, щоб було видно напрямок роботи: якщо пишете описати, то не забувайте сказати як, з якого боку, якщо дати аналіз, то який тощо.

Завдання потрібно не лише правильно й чітко сформулювати, а й поставити їх у певному порядку, так, щоб перед читачем розгорталася програма дій науковця. Спостереження показують, що в лінгвістичних розвідках звичайно ставляться завдання, які можна поділити на чотири групи. Перша група завдань може бути пов’язана з розглядом стану досліджуваної проблеми в теорії і практиці, виробленні теоретичних засад дослідження. Друга група завдань спрямована на чіткіше окреслення предмета й об’єкта вивчення. Завдання третьої групи (їх, як правило, кілька), мають у більшості випадків процесуальний характер – це безпосередній аналіз мовних одиниць. Завдання четвертої групи – узагальнювального, підсумкового типу. Тепер розглянемо ці завдання детальніше.

Будь-яка наукова робота починається з вивчення наукової літератури з проблеми – це питання техніки роботи. Тому не варто формулювати перше завдання, як це інколи буває, так: вивчити й проаналізувати літературу з проблеми (називається проблема). Лінгвістична розвідка може починатися з аналізу різних теорій, на базі чого будується власне розуміння предмета дослідження, концепція роботи. Цілком сприйнятливий вигляд мають завдання, що починаються словами розробити (обґрунтувати) (теоретичні) засади (вказується чого ), з’ясувати статус (лінгвальну природу) (певних мовних одиниць, категорій тощо), визначити поняття (називається об’єкт), визначити природу (називаються мовні одиниці, явища і т.ін.), обґрунтувати (принципи, підходи, методику тощо). Так, А. Мойсієнко, автор великої наукової розвідки “Слово в аперцепційній системі поетичного тексту”, перше завдання закономірно (і дуже доречно!) сформулював так: обґрунтувати теоретичні засади розуміння феномену поетичного тексту як аперцепційної системи, а перший розділ назвав “Текст як аперцепційна система”. Без виконання згаданого завдання неможливо вести подальше дослідження, а без відповідного розділу читач (який хоч і знає, що слово аперцепція означає “зумовленість сприйняття читачем тексту його попереднім досвідом та психічним станом у момент сприйняття”), не зрозуміє наступного тексту опублікованої праці. Мовознавець В. Мозгунов у кандидатській дисертації “Перехідність як тип валентності дієслова” (валентність – це здатність слів сполучатися з певними іншими словами) першим завданням записав таке: установити статус категорії перехідності / неперехідності дієслова в системі дієслівних значень. Авторка розвідки “Лінгвістика стислого тексту” О. Панченко закономірно й дуже логічно сформулювала перше завдання так: визначити поняття стислого тексту й головних складників процесу його творення (суб’єкта, адресата, об’єкта).

Для науки часто буває дуже важливим виявлення кола тих мовних одиниць, явищ, які будуть досліджуватися. Тому нерідко формулювання другого завдання може починатися словосполуками виявити склад (моделі, мовні одиниці), з’ясувати корпус (інвентар), визначити (уточнити) межі поширення, окреслити сукупність і т.ін. Виконання цього завдання, з одного боку, дасть можливість мати ширше уявлення про об’єкт і предмет дослідження, з другого ж – у багатьох випадках, особливо там, де об’єкт дослідження виділяється вперше, визначення кількості тих одиниць мови, які мають вивчатися, – це вже вагомий результат роботи, що має самодостатнє значення. Проте не варто формулювати завдання цього типу, як це часто можна спостерегти, так: зібрати, класифікувати матеріал. Це належить до сфери техніки виконання роботи: майже кожна лінгвістична праця починається зі збирання, систематизації й класифікації дібраного матеріалу. На нашу думку, не є вдалим і таке формулювання завдання: увести в науковий обіг новий фактичний матеріал. Кожна робота, яка ґрунтується на дослідженні самостійно зібраних мовних фактів, має ввести в науковий обіг новий фактичний матеріал. Але цей матеріал буде “введено в науковий обіг” лише тоді, коли робота буде добре виконана, викличе широкий інтерес мовознаців, коли її читатимуть.

Якщо завдання першої і другої групи в студентських лінгвістичних дослідженнях можуть не ставитися (коли в цьому немає потреби), то без завдань третьої групи не можна обійтися, адже їх виконання – це основа роботи, це безпосередній аналіз дібраних мовних фактів. Починається формулювання цих завдань словами з’ясувати значення (походження, семантику, генезу, причини, шляхи появи, особливості, природу, роль, місце, специфіку, частотність, фактори тощо), дослідити (характер, характеристики, фактори, властивості, походження, зв’язки, потенціал, засоби, механізми, функції, співвідношення, одиниці, історію, структуру), виявити (ознаки, причини, поширення, відношення, шляхи, засоби, специфіку, чинники, типи, фактори, співвідношення, структуру), вивчити (можливості, специфіку, функціонування, потенціал), проаналізувати (структуру, семантику, характер, залежність, особливості, реалізацію), описати (функціонування, спосіб), визначити (обсяг, типи, моделі, структуру, потенціал, функції, продуктивність, засоби, систему, групи, спільне і відмінне, характеристики), встановити (взаємозв’язки, взаємодію, функції, ступінь продуктивності, мотиви, вплив, типи, ознаки, особливості, зв’язки,роль, критерії), здійснити (аналіз, опис), простежити (функціонування, особливості, залежність, засоби, розвиток, глибину, еволюцію, співвідношення), визначити (динаміку, можливості, процеси, межі, специфіку, місце, роль, належність), показати (зв’язок), описати (особливості, групи, засоби, механізми, значення, конструкції), зіставити (форми), розкрити (характер, статус, функції, особливості, зміст, вплив), розглянути (взаємодію, засоби), охарактеризувати (особливості, засоби, типи, специфіку), уточнити (хронологію, межі, етимологію), висвітлити (взаємодію) тощо. Уважний читач уже побачив, що додатки при поданих дієсловах часто повторюються. А це тому, що згадані дієслова нерідко виступають синонімами в цих частинах тексту наукової праці, і вибір потрібного дієслова супроводжується кропітким аналізом його семантичних відтінків. Звичайно, у конкретному дослідженні подані словосполучення “обростають” додатками чи означеннями, які увиразнюють, конкретизують поставлені завдання: простежити особливості творення (чогось); дослідити історію формування (якоїсь категорії); визначити ступінь продуктивності суфіксів; визначити провідні засоби і способи номінації; встановити лексико-семантичні зв’язки (між чимось); окреслити місце внутрішньої форми слова в структурі лексичного значення слова тощо.

Завдання четвертої групи не обов’язково ставити наприкінці, хоч у більшості випадків їм там стояти “спідручніше”: вони базуються на виконанні попередніх завдань. Послухаймо, як вагомо й узагальнююче звучать їх основні компоненти: визначити (окреслити) місце й роль, виявити (встановити) тенденції розвитку, з’ясувати закономірності творення, розробити практичні рекомендації.

Звичайно, у курсовій (на противагу бакалаврській, дипломній і магістерській) роботі не завжди будуть завдання першої і четвертої груп, але завдання третьої групи необхідно виконувати, бо без цього не відбудеться наукова робота. Принагідно зауважимо, що завдання виконуються, а не розв’язуються, вирішуються, як це помилково інколи пишуть. А тепер наведемо приклади, на наш погляд, вдалого формулювання мети й завдань дослідження. Тема роботи: “Формування словотвірної структури прислівників в історії української мови”. Мета – монографічне дослідження динаміки словотвірної структури прислівників в українській мові. Завдання: 1. Простежити особливості творення прислівників української мови протягом писемного періоду її функціонування. 2. Вивчити умови й причини виникнення, розвитку чи зникнення адвербативів, шляхи формування їх основних лексико-словотвірних типів. 3. Виявити домінуючий спосіб творення прислівників, прийоми розмежування морфолого-синтаксичних за походженням конструкцій і утворень за моделями, що склалися. 4. Уточнити етимологію й хронологію окремих прислівників. 5. Виявити тенденції розвитку прислівникової словотвірної системи.

І на завершення розмови про формулювання мети й завдання варто наголосити: наукове дослідження – це творча, але досить копітка праця, до формулювання окремих положень, а тим більше тих положень, що визначають характер, напрямок роботи, ви повертатиметеся не раз, мета й завдання обов’язково зазнáють певних змін, уточнень, деталізації тощо як на етапах підготовки матеріалів, так і під час виконання роботи, її остаточного редагування.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-12-29; просмотров: 915; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.219.157 (0.036 с.)