Банки україни можуть відкривати клієнтам чотири види рахунків: поточні, бюджетні, кредитні, депозитні. 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Банки україни можуть відкривати клієнтам чотири види рахунків: поточні, бюджетні, кредитні, депозитні.



І. Поточний рахунок відкривається підприємствам усіх форм власності, їх відокремленим підрозділам, а також фізичним особам для зберігання коштів і здійснення розрахунків. Поточний рахунок призначений для обігу коштів до запитання. Кожне підприємство і його відокремлений підрозділ можуть відкривати один основний поточний рахунок, всі інші поточні рахунки цього підприємства вважаються додатковими. На основному рахунку обліковується заборгованість, яка списується у безспірному порядку. Номери поточних рахунків підприємство (їх власник) повинно повідомити в податкові органи, а також в банки, де відкриті інші рахунки.

Для відкриття поточного рахунку підприємство подає до банку пакет таких документів:

1) заява на відкриття рахунку, підписана керівником та головним бухгалтером підприємства;

2) копія свідоцтва про державну реєстрацію, посвідчену нотаріально;

3) посвідчена нотаріально копія зареєстрованого статуту;

4) копія документа, що підтверджує взяття підприємства на облік податковим органом;

5) картка із зразками підписів осіб, яким надано право розпоряджатися рахунком та підписувати розрахунково-касові документи;

6) нотаріально посвідчена копія документа про реєстрацію підприємства в органах Пенсійного фонду України.

При відкритті поточних рахунків відокремленим структурним підрозділам підприємства до установ банків додатково подаються ще й такі документи:

1) копія положення про відокремлений підрозділ, посвідчена нотаріусом чи органом, який створив цей підрозділ;

2) клопотання підприємства (органу), яке створило відокремлений підрозділ, про відкриття рахунку.

Фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, що працюють без створення юридичної особи, відкривають поточні рахунки на своє ім'я. Для цього вони подають до банків:

1) заяву;

2) копію свідоцтва про державну реєстрацію;

3) картку із зразком підпису, посвідчену працівником банку, що відкриває рахунок, чи нотаріально;

4) документ, що засвідчує особу;

5) копії документів про взяття на податковий облік та про реєстрацію в органах Пенсійного фонду, посвідчену нотаріально чи органами, що їх видали.

ІІ. Бюджетні рахунки відкриваються підприємствам та їх відокремленим підрозділам, яким виділяються кошти з Державного та місцевих бюджетів для їх цільового використання. Відкриття бюджетних рахунків здійснюється на підставі дозволів, які видаються фінансовими органами — розпорядниками бюджетних коштів, а також заяви клієнта про відкриття рахунку, картки зі зразками підписів осіб — розпорядників рахунків та відбитком печатки. Якщо даний клієнт має в цій установі банку поточний рахунок, то бюджетний рахунок йому може бути відкритий лише на підставі заяви без подання інших документів.

ІІІ. Кредитні рахунки відкриваються на договірній основі юридичним і фізичним особам тими установами банків, які мають право видавати кредити. Кредитні рахунки призначені для обліку заборгованості клієнтів за кредитами комерційних банків.

ІV. Депозитні рахунки відкриваються на підставі депозитної угоди між власником рахунку і банком на термін, визначений в угоді. Депозитний рахунок може поповнюватись за рахунок відсотків, нарахованих на депозит. Проведення розрахункових операцій з депозитного рахунку забороняється, як і видача коштів готівкою з нього юридичним особам. Депозитні рахунки для фізичних осіб називаються вкладними.

Рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення усіх видів банківських операцій відкриваються у будь-яких банках України за вибором клієнта і за згодою цих банків.

У разі відкриття (закриття) або зміни номерів усіх видів рахунків (крім рахунків фізичних осіб та офіційних представництв), установа банку зобов'язана повідомити про це податковий орган за місцем реєстрації власника рахунка протягом трьох робочих днів із дня відкриття або закриття рахунка (включаючи день відкриття або закриття).

Крім цього, повідомлення про відкриття (закриття) чи зміну рахунка надсилається також до НБУ для включення до зведеного електронного реєстру власників рахунків.

До отримання повідомлення про взяття рахунків суб'єктів підприємницької діяльності на податковий облік на цих рахунках здійснюються лише операції з зарахування коштів. Датою початку операцій за видатками з рахунків суб'єктів підприємницької діяльності в установі банку є дата реєстрації отримання банком зазначеного повідомлення.

У разі відкриття двох і більше поточних рахунків у національній валюті власник рахунка протягом трьох робочих днів з дня відкриття або закриття рахунка визначає один із рахунків у національній валюті як основний, на якому обліковуватиметься заборгованість, що списується (стягується) у безспірному порядку, і повідомляє номер цього рахунка податковому органу, в якому він обліковується як платник податків, за місцем реєстрації та банкам, у яких відкриті додаткові рахунки в національній валюті, а також рахунки в іноземній валюті.
Банки, в яких відкриваються додаткові рахунки у національній валюті та рахунки в іноземній валюті, протягом трьох робочих днів, крім повідомлення до податкових органів, повідомляють також установу банку, в якій відкрито основний рахунок, про відкриття таких рахунків (із зазначенням номерів).

Розрахункові документи - це складені за встановленою формою документи, що подаються до банку юридичними та фізичними особами і містять письмове доручення (чи вимогу) про перерахування певної суми грошей у безготівковій формі за відвантажені товари, виконані роботи, надані послуги та інші платежі.

Розрахункові документи, які подаються клієнтами в банк у паперовій формі, мають вміщувати, залежно від їх форми, такі реквізити:

а) назву документа;

б) номер документа, число, місяць, рік його виписки;

в) назви платника та одержувача коштів, їх ідентифікаційні коди, номери рахунків в установах банків;

г) назви банків платника та одержувача, їх місцезнаходження та умовні номери за МФО (код банку);

д) суму платежу цифрами та літерами;

е) призначення платежу;

є) на першому примірнику - відбиток печатки та підписи осіб платника або (та) одержувача коштів;

ж) підрозділи бюджетної класифікації та строк настання платежу (у разі перерахування коштів до бюджету);

з) суму податку на додану вартість або напис "без податку на додану вартість".

У разі, якщо хоча б один із вищезазначених реквізитів не заповнений або заповнений неправильно, банк такий документ до виконання не приймає.
Клієнт, виходячи із своїх технічних можливостей, може подавати до банку розрахункові документи як у паперовій формі, так і у вигляді електронних розрахункових документів (електронних повідомлень) каналами зв'язку.
Паперові розрахункові документи, як правило, виписуються з використанням технічних засобів у двох примірниках, платіжні вимоги та документи підприємств, які обслуговуються в одній установі банку, - в трьох примірниках.
Кошти списуються з рахунка платника тільки на підставі першого примірника розрахункового документа.

Банк платника приймає документи від клієнта протягом операційного дня, час якого регламентується режимом роботи банку.
Розрахунки за документами, що надійшли до банку протягом операційного дня, здійснюються банком того ж дня. Розрахунки за документами, які надійшли після завершення операційного дня, банк здійснює наступного дня.

Розрахункові документи складаються на бланках, форми яких визначені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.
Якщо закінчення строку пред'явлення розрахункового документа в банк припадає на неробочий день, то останнім днем вважається робочий день, наступний за неробочим.

Розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, виконуються в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного робочого дня.
Якщо платіжні вимоги надійшли до банку протягом операційного часу, але на час надходження на рахунку платника виявилось недостатньо коштів для їх виконання, то в день надходження такі документи виконуються та повертаються в порядку, визначеному Інструкцією про безготівкові розрахунки в національній валюті. У разі відсутності коштів на рахунку платника для виконання розрахункових документів, що надійшли до банку протягом операційного часу, такі документи цього самого дня повертаються без виконання.

Якщо до банку надійшло разом кілька розрахункових документів, то при їх виконанні додержується такий порядок: спочатку виконуються платіжні вимоги, оформлені на підставі рішень судів, потім — розрахункові документи на сплату платежів до бюджетів, після цього - платіжні вимоги, оформлені на підставі інших виконавчих документів. Усі інші документи виконуються у порядку їх послідовного надходження.

Списання коштів з рахунку платника здійснюється на підставі першого примірника розрахункового документа, який залишається на зберіганні в банку платника. Інші примірники розрахункового документа, але не менше ніж один (за винятком розрахункових чеків), банк передає платнику.

Платежі з рахунків клієнтів банк здійснює в межах залишків коштів на цих рахунках на початок операційного дня. У разі технічної можливості врахування коштів, що надходять на рахунки клієнтів протягом операційного дня (поточні надходження), банк може здійснювати платежі з їх рахунків з урахуванням цих сум, якщо це визначено в договорі про розрахунково-касове обслуговування.
Платіжну вимогу стягувач може відкликати в будь-який час до списання коштів з рахунку платника шляхом подання до банку, що обслуговує стягувача, листа про відкликання.

Розрахунковий документ відкликається тільки в повній сумі.
Банк одержувача зобов'язаний зарахувати кошти на рахунки своїх клієнтів за електронними розрахунковими документами в день отримання їх від розрахункової палати.

Банк, що обслуговує отримувача, зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунку отримувача і його коду (номера), що зазначені в електронному розрахунковому документі, і приймати цей документ до виконання тільки тоді, коли вони належать цьому отримувачу. У разі їх невідповідності банк має право затримати суму переказу на строк до двох робочих днів для встановлення належного отримувача цих коштів. У разі неможливості встановлення належного отримувача банк зобов'язаний повернути кошти. У разі недотримання цих вимог відповідальність за шкоду, завдану суб'єктам переказу, покладається на банк, що обслуговує отримувача.

У разі виявлення розбіжностей у реквізитах перевірених електронних розрахункових документів банк одержувача зараховує кошти, що надійшли на адресу одержувача, на рахунок «Кредитові суми до з'ясування».
Якщо кошти зараховані на рахунок «Кредитові суми до з'ясування» внаслідок відсутності в банку рахунку, зазначеного в електронному розрахунковому документі як рахунок одержувача, або його закриття, то кошти з рахунку «Кредитові суми до з'ясування» цей банк повертає не пізніше наступного робочого дня після їх надходження.

У разі зарахування коштів на рахунок «Кредитові суми до з'ясування» для здійснення банком одержувача додаткового контролю він не пізніше наступного робочого дня відповідними каналами зв'язку надсилає запит до банку платника для з'ясування/уточнення реквізитів електронного розрахункового документа. Якщо протягом трьох робочих днів з дня надсилання запиту відповідь від банку платника не одержана, то нез'ясована сума повертається в банк платника на той самий рахунок, з якого кошти надійшли.

Кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного одержувача, мають повертатися ним у строки, встановлені чинним законодавством, за порушення яких неналежний одержувач несе відповідальність відповідно до чинного законодавства. У разі неповернення неналежним одержувачем через будь-які причини коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється у судовому порядку.

Якщо з вини банку кошти зараховані на рахунок неналежного одержувача, то банк зобов'язаний одразу після виявлення своєї помилки перерахувати ці кошти на рахунок одержувача, якому вони призначалися, але внаслідок помилки банку не були зараховані. У разі невиконання банком цієї вимоги одержувач, якому призначалися кошти, має право у порядку, встановленому законом, вимагати від банку-порушника сплати пені в розмірі, визначеному чинним законодавством. Суму цих коштів банк відображає за рахунками дебіторської заборгованості до часу її відшкодування неналежним одержувачем.

Одночасно банк, який помилково переказав кошти, зобов'язаний негайно надіслати повідомлення неналежному одержувачу (безпосередньо або через банк, що обслуговує цього одержувача) про здійснення йому помилкового переказу та про необхідність повернути зазначену суму протягом трьох робочих днів з дати надходження такого повідомлення.

Переказану неналежним одержувачем згідно з повідомленням суму коштів банк направляє на погашення дебіторської заборгованості. У разі несвоєчасного повернення неналежним одержувачем коштів банк, що надсилав повідомлення, має право вимагати в установленому законом порядку сплати цим одержувачем пені у визначеному чинним законодавством розмірі. Спори між банком, з вини якого здійснено помилковий переказ коштів, та неналежним одержувачем цих коштів вирішуються у судовому порядку.

Банк, з вини якого кошти списано з рахунку неналежного платника, зобов'язаний повернути на рахунок цього платника помилково списану суму, списавши її з рахунку того платника, з якого ці кошти підлягали списанню, а також сплатити неналежному платникові пеню у визначеному чинним законодавством розмірі, якщо договором не передбачено іншу відповідальність.

 

2.Безготівкові розрахунки здійснюються за такими видами розрахункових документів: платіжними дорученнями, платіжними вимогами-дорученнями, розрахунковими чеками, акредитивами, векселями, інкасовими дорученнями.

І. Платіжне доручення - документ, який є письмово оформленим дорученням клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування визначеної суми коштів зі свого рахунка. Доручення застосовуються в розрахунках за платежами товарного і нетоварного характеру.

Розрахунки дорученнями можуть здійснюватись:
- за фактично відвантажену продукцію (виконані роботи, надані послуги);

- в порядку попередньої оплати;

- для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств;

- для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним особам (заробітна плата, пенсії, грошові доходи колгоспників тощо) на їх рахунки, відкриті в установах банків;

- в інших випадках за згодою сторін.

Доручення приймаються до виконання від платника протягом 10-ти календарних днів. День заповнення доручення не враховується. Банки приймають до виконання доручення від платників тільки в межах наявних коштів на їх рахунках, за винятком доручень на перерахування з основних рахунків підприємств до бюджетів та фондів сум податків і зборів (обов'язкових платежів), неподаткових платежів, пені, штрафів та інших санкцій, передбачених законодавством і застосованих у встановленому порядку за несвоєчасну сплату цих платежів, які приймаються банками незалежно від наявності коштів на цих рахунках. У разі відсутності (недостатності) коштів на основному рахунку підприємства банк приймає такі доручення та розрахункові документи на безспірне списання (стягнення) коштів,, виконуючи платежі згідно з черговістю, встановленою чинним законодавством. Якщо законодавством не визначено черговість виконання платежів, то такі документи виконуються банками у календарній черговості їх надходження.

Порядок розрахунків за допомогою платіжних доручень:

1. Постачальник відвантажує продукцію (виконує роботи, надає послуги) і виписує рахунок-фактуру.

2. Платник, отримавши товар і рахунок-фактуру від постачальника, направляє платіжне доручення в обслуговуючий банк.

3. Якщо платник і постачальник обслуговуються в одному банку, то сума прийнятого банком до виконання доручення списується в дебет рахунка платника і зараховується в кредит рахунка одержувача. Якщо рахунки відкрито в різних банках, то наступні розрахунки проводяться в порядку міжбанківських розрахунків у день подачі платіжного доручення.

4. Банк платника направляє документи про перерахування коштів на рахунок у банк постачальника.

5. Банк постачальника зараховує відповідну грошову суму на рахунок постачальника та передає постачальникові виписку з поточного рахунка про зарахування коштів, до якої додається копія платіжного доручення з відміткою банку платника.

У тому разі, якщо одержувач коштів не має рахунка в установі банку або розрахунки безпосередньо з одержувачем коштів платіжними дорученнями неможливі, підприємство може здійснювати перерахування коштів гарантованими платіжними дорученнями через підприємства зв'язку.

За допомогою гарантованих доручень підприємство може здійснювати без обмеження суми перекази коштів:

- на ім'я окремих громадян - коштів, що належать їм особисто;(пенсії, аліменти, заробітна плата, витрати на відрядження, авторський гонорар тощо);

- підприємствам - на видатки для виплати заробітної плати, за організований набір робітників, для заготівлі сільськогосподарської продукції.

Гарантоване доручення може бути прийняте до платежу тільки в повній сумі.
Підприємство-платник здійснює перекази коштів через відділення зв'язку поданням гарантованого банком доручення, в якому вказується конкретне підприємство зв'язку, з рахунка якого сплачуватиметься переказ. До всіх примірників доручення додається належно оформлений список одержувачів переказів (підписи, печатка, загальна сума цифрами та прописом) із зазначенням тих, хто одержує гроші та на які цілі. Крім того, підприємство подає відділенню зв'язку заповнені бланки переказів.

Платник, який бажає виконати розрахунки гарантованими дорученнями, подає в установу банку, що його обслуговує, платіжне доручення в трьох примірниках. Після перевірки правильності оформлення доручення його сума списується установою банку з рахунка платника.

Переваги розрахунків платіжними дорученнями: проста схема документ обороту, що пришвидшує розрахунки; покупець має змогу попередньо перевірити якість товарів, послуг чи робіт; можливість використання цієї форми розрахунків у разі нетоварних операцій.

Недоліки розрахунків платіжними дорученнями: відсутність гарантії платежу для постачальника; можливе затримання переказування коштів за платіжними дорученнями відповідними банками чи розрахунковими структурами (розрахунковими палатами, розрахунковими кліринговими центрами); постачальник може потрапити в залежність від покупця, який може зволікати з виписуванням платіжного доручення у зв’язку з відсутністю коштів на поточному рахунку, з неможливістю одержання позички в банку, тощо. Уникнути цього ризику можна передбаченням відповідних санкцій при укладанні договору.

ІІ. Платіжна вимога-доручення - це комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин:

- верхня - вимога постачальника (одержувача коштів) безпосередньо до покупця (платника) сплатити вартість поставленої йому за договором продукції (виконаних робіт, наданих послуг);

- нижня - доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунка суму постачальникові.

Вимога-доручення заповнюється одержувачем коштів і надсилається безпосередньо платникові. Доставку платіжних вимог-доручень може здійснювати банк одержувача через банк платника.

З метою гарантованої прискореної доставки платником вимог-доручень рекомендується передавати їх у комплекті з розрахунковими та відвантажувальними документами за поставлену згідно з договором (угодою) продукцію (виконані роботи, надані послуги тощо).

У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює нижню частину цього розрахункового документа і здає його в банк, що його обслуговує.
Платіжні вимоги-доручення приймаються банками протягом двадцяти календарних днів із дня виписки. День заповнення вимоги-доручення не враховується. Банк приймає до оплати вимоги-доручення в сумі, яка може бути сплачена за наявними коштами на рахунку платника.
У разі відмови платника сплатити вимогу-доручення він про мотиви відмови повідомляє безпосередньо одержувача коштів у порядку і в строки зазначені в договорі.

Порядок розрахунків за допомогою платіжних вимог-доручень:

1. Постачальник відвантажує продукцію (виконує роботи, надає послуги), виписує вимогу-доручення і разом із товарно-транспортними документами, які передбачені угодою, направляє платникові.

2. Платник, отримавши платіжну вимогу-доручення та інші документи, при згоді оплатити її заповнює нижню частину вимоги-доручення і здає її в обслуговуючий банк.
3. Банк платника на основі першого примірника платіжної вимоги-доручення списує кошти з рахунка платника.
4. Банк платника перераховує кошти в банк постачальника в день їх списання.
5. Банк постачальника проводить зарахування коштів на рахунок свого клієнта.

Переваги розрахунків платіжними вимогами-дорученнями: досить проста схема документ обороту; можливість здійснювати оплату проти документів, а не проти товару, що пришвидшує розрахунки.

Недоліки розрахунків платіжними вимогами-дорученнями: відсутність гарантії платежу; неможливість попередньо перевірити якість товару в разі проведення оплати проти документів.

ІІІ. Чек - це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) установі банку (банку-емітента), яка веде його рахунок, списати чекодержателю зазначену в чеку суму коштів.
Чеки застосовуються для здійснення розрахунків у безготівковій формі між юридичними особами, а також фізичними та юридичними особами з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари, виконані роботи та надані послуги. Не дозволяються розрахунки чеками між фізичними особами.

При розрахунках чеками в економічні відносини між собою вступають такі суб'єкти:

- чекодавець - юридична або фізична особа, яка здійснює оплату за допомогою чека та підписує його;

- чекодержатель - підприємство, яке є одержувачем коштів за чеком;

- банк-емітент - банк, що видає чекову книжку (розрахунковий чек) підприємству або фізичній особі.

Потрібно зазначити, що у сфері безготівкових розрахунків використовуються розрахункові чеки. Чеки, які використовуються для одержання готівки з рахунків, відкритих у банках, називаються грошовими чеками. Термін дії чекової книжки - один рік. За погодженням з установою банку термін дії невикористаної чекової книжки може бути продовжений.

Чек містить такі обов’язкові реквізити:

а) назву "розрахунковий чек";

б) назву власника чекової книжки та номер його рахунка;

в) назви банку емітента і його номер МФО;

г) ідентифікаційні коди чекодавця та чекодержателя;

д) назву чекодержателя;

е) доручення чекодавця банку-емітенту сплатити конкретну суму;

є) призначення платежу;

ж) число, місяць та рік складання чека, місце складання чека;

з) підписи чекодавця та відбиток печатки.

Чек, на якому відсутній будь-який із зазначених реквізитів, вважається недійсним і повертається банкові чекодавця без виконання. Чек із чекової книжки пред'являється до виконання в банк протягом десяти календарних днів (день виписки чека не враховується). Для отримання чекової книжки підприємство подає до банку-емітента заяву в одному примірнику.

Порядок розрахунків за допомогою розрахункових чеків:

1. Платник подає до банку-емітента заяву для отримання чекової книжки, а також платіжне доручення на депонування коштів.

2. Банк-емітент депонує кошти на окремому аналітичному рахунку "Розрахунки чеками".

3. Платник на основі заяви отримує в своєму банку чекову книжку.

4. Платник, одержавши рахунок постачальника на товар або послуги, виписує і передає постачальникові чек.

5. Постачальник відвантажує покупцеві товар.

6. Постачальник здає в обслуговуючий банк чек разом із трьома примірниками реєстрів.

7. Банк чекодержателя, після перевірки правильності складання реєстру і реквізитів чеків та своєчасності пред'явлення його до оплати, приймає чек із реєстром та разом із другим і третім примірниками реєстру інкасує чек до банку-емітента.

8. Банк-емітент списує суму чека з рахунка покупця, на якому вона була депонована та перераховує кошти на рахунок чекодержателя,

9. Банк постачальника зараховує суму, вказану в чеку, на рахунок постачальника.

У заяві й талоні до неї чекодавець проставляє номер рахунка, з якого сплачуватимуться чеки.

Гарантована оплата чеків забезпечується депонуванням коштів на окремому рахунку "Розрахунки чеками". Для цього разом із заявою на видачу чекової книжки в банк подається платіжне доручення на перерахування коштів на аналітичний рахунок "Розрахунки чеками"

Покриттям чека в установі банку можуть бути також кошти на відповідному рахунку чекодавця, але не більше суми, яка гарантується банком за узгодженням із чекодавцем. В останньому випадку банк може гарантувати чекодавцю, при тимчасовій відсутності коштів на його рахунку, сплату за чеками за рахунок коштів банку.

Чекодержатель здає в банк чеки разом із трьома примірниками реєстрів - якщо рахунки чекодавця і чекодержателя ведуться в одній установі банку, й у чотирьох примірниках - на кожну установу банку окремо - якщо рахунки чекодавця і чекодержателя ведуться в різних установах банків. Реєстр вміщує повну інформацію про чеки, що надходять до установи банку.
Якщо чекодавець і чекодержатель обслуговуються в одній установі банку, після перевірки правильності складання реквізитів чека і реєстру кошти списуються з відповідного рахунка чекодавця та зараховуються на рахунок чекодержателя на підставі першого примірника реєстру. Для здійснення розрахунків чеками між клієнтами різних банків банк чекодержателя зобов'язаний прийняти чек із реєстром та разом з другим та третім примірниками реєстру інкасувати чек спецзв'язком до банку-емітента. У цьому випадку кошти на рахунок чекодержателя зараховуються тільки після отримання їх із банку-емітента.
Після отримання чека разом із двома примірниками реєстру банк-емітент перевіряє правильність оформлення чека та перераховує кошти на рахунок чекодержателя.

Переваги розрахунків чеками: постачальник має гарантію оплати, оскільки покупець заздалегідь депонує кошти на окремому рахунку; покупець має право й змогу попередньо перевірити якість товару, виконаних робіт чи наданих послуг, позаяк чек виписують під час здійснення товарної операції; максимально наближені в часі поставка товару (виконання робіт, надання послуг) і момент платежу.

Недоліки розрахунків чеками: вилучення коштів з обігу платника (чекодавця) у зв’язку з необхідністю їх депонування; досить ускладнений документообіг, особливо для банків які ще не стали членами СЕП.

ІV. Акредитив - це форма розрахунків, при якій банк-емітент за дорученням свого клієнта (заявника акредитива) зобов'язаний:
- виконати платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари, виконані роботи й надані послуги;

- надати повноваження іншому (виконуючому) банкові здійснити цю оплату.

При розрахунках акредитивами виникають економічні відносини між чотирма суб'єктами:

- заявник акредитива - платник, який звернувся до банку, що його обслуговує, для відкриття акредитива;

- банк-емітент - банк платника, що відкриває акредитив своєму клієнтові;

- бенефіціар - юридична особа, на користь якої виставлений акредитив (продавець, виконавець робіт або послуг тощо);

- виконуючий банк (авізуючий банк) - банк бенефіціара або інший банк, що за дорученням банку-емітента виконує акредитив.

Умови та порядок проведення акредитивної форми розрахунків передбачаються у договорі між бенефіціаром і заявником акредитива.

Банк-емітент може відкривати такі види акредитивів:

а) покритий - акредитив, при якому для здійснення платежів завчасно бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті або виконуючому банку;

б) непокритий - акредитив, оплата за яким, у разі тимчасової відсутності коштів на рахунку платника, гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту.

Акредитиви бувають:

а) відкличні - акредитив, який може бути змінений або анульований банком-емітентом без попереднього погодження з бенефіціаром (наприклад, у разі недотримання умов, передбачених договором, дострокової відмови банку-емітента від гарантування платежів за акредитивом);

б) безвідкличні - акредитив, який може бути змінений або анульований тільки за згодою бенефіціара, на користь якого він був відкритий.

В іншому (виконуючому) банку за дорученням банку-емітента можуть виконуватися акредитиви:

а) депоновані – зі списанням коштів з аналітичного рахунка "Розрахунки акредитивами", відкритого у виконуючому банку;

б) гарантовані – з наданням виконуючому банкові права списувати кошти з кореспондентського рахунка банку-емітента, відкритого при встановленні кореспондентських відносин між банками.

Кожний акредитив призначається для розрахунків тільки з одним бенефіціаром і не може бути переадресований.

Для відкриття акредитива підприємство подає банку-емітентові заяву.
У випадку відкриття акредитива, депонованого у виконуючому банку, банк-емітент перераховує кошти платника на аналітичний рахунок "Розрахунки акредитивами" у банку бенефіціара та повідомляє його про умови акредитива. Прийнята до виконання заява про відкриття акредитива враховується банком-емітентом. У разі відкриття акредитива, депонованого у банку-емітенті, заявник перераховує, дорученням кошти зі свого рахунка на аналітичний рахунок "Розрахунки акредитивами".

Порядок розрахунків за допомогою акредитиву:

1. Між постачальником і платником укладається договір.

2. Платник подає банку-емітентові заяву для відкриття акредитива.

3. Банк-емітент на підставі заяви перераховує кошти з рахунка платника на аналітичний рахунок "Розрахунки акредитивами".

4. Банк-емітент повідомляє банк бенефіціара про відкриття акредитива.

5. Банк бенефіціара повідомляє бенефіціара про відкриття й умови акредитива.

6. Бенефіціар відвантажує платнику товар, виконує роботи або послуги.

7. Бенефіціар подає необхідні документи, передбачені умовами акредитива, в обслуговуючий банк.

8. Банк бенефіціара надсилає спецзв'язком реєстр документів разом з іншими документами за акредитивом до банку-емітента.

9. Банк-емітент після перевірки виконання всіх умов акредитива на підстав,; реєстру документів за акредитивом списує кошти з аналітичного рахунка "Розрахунки акредитивами" та перераховує кошти на рахунок бенефіціара.

10. Банк бенефіціара після отримання коштів від банку-емітента списує суму за акредитивом з позабалансового рахунка і зараховує на рахунок бенефіціара.

Строк дії акредитива в банку-емітенті встановлюється у межах 15-ти днів з дня відкриття, не враховуючи нормативного терміну проходження документів спецзв'язком між банками.

Керівник установи банку-емітента має право за поданням заявника акредитива у разі необхідності продовжити строк дії акредитива на 10 днів, якщо це викликано зміною умов поставки та відвантаження продукції. Банк-емітент у свою чергу повідомляє про це виконуючий банк, а останній - бенефіціара.
Дата, зазначена в акредитиві, є останнім днем для оплати виконуючим банком документів за акредитивом.

Переваги акредитивної форми розрахунків: постачальник має гарантію оплати; можна проконтролювати товарну операцію, якщо умовами договору передбачено відкриття акредитиву з акцептом оплати уповноваженою особою.

Недоліки акредитивної форми розрахунків: відвернення коштів у разі відкриття всіх видів акредитивів (крім непокритого) з господарського обігу покупця; досить ускладнена форма документообігу; у разі затримки з відкриттям акредитива постачальник не відвантажує товар, що негативно позначається на його фінансовому стані.

3. Розвиток комп’ютерних технологій обумовлює широке поширення дистанційного обслуговування банками своїх клієнтів яке здійснюється за допомогою систем «клієнт-банк», «клієнт-Інтернет-банк», «телефонний банкінг» тощо. Ці системи на підставі дистанційних розпоряджень можуть виконувати функції надання інформаційних послуг згідно з переліком, зазначеним у договорі між банком і клієнтом, здійснення операцій за рахунок клієнта.

Під час розрахунків за допомогою таких систем застосовуються електронні розрахункові документи.

Роботу систем забезпечують наступні програмні комплекси:

1) Клієнтська частина – комплекс, що розміщений у клієнта: забезпечує введення операціоністом в систему розрахункових документів, їх корегування, друк і перевірку. Програмне забезпечення цієї частини може бути розташоване в одному окремому комп’ютері(для невеликих підприємств) або працювати в локальній мереж клієнта.

2) Банківська частина – комплекс, що розміщений у банку і є складовою системи автоматизації банку та яка має забезпечувати безперервний захист електронних розрахункових документів клієнта під час їх обробки.

Застосування програмно-технічного комплексу «клієнт-банк» для оперативного ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обміну технологічною інформацією дозволяє виконувати наступні операції:

1) Введення, корегування та друк клієнтом розрахункових документів;

2) Безперервний захист від модифікації електронних документів клієнта з моменту їх формування к електронному вигляді до моменту обробки операціоністом банківської установи;

3) Їх доставку в банк телекомунікаційними каналами у зашифрованому вигляді за допомогою сертифікованих засобів захисту;

4) Отримання з банку повної інформації про стан рахунку клієнта (виписки з рахунку, поточні оперативні залишки на рахунку та іншу інформацію, яку надає банк);

5) Ведення баз даних розрахункових документів, які оброблялись за допомогою системи «клієнт-банк», та стану рахунку клієнта на сонові інформації, що надається банківською установою протягом дня;

6) Виконання автоматичного звірення інформації про стан рахунку клієнта та про стан обробленого розрахункових документів.

Програмне забезпечення систем дистанційного обслуговування повинне відповідати вимогам нормативно-правових актів НБУ до технічного захисту електронних банківських розрахунків.

Юридичною підставою для роботи клієнта за допомогою систем дистанційного обслуговування і оброблення банком дистанційних розпоряджень клієнта є договір про розрахункове-касове обслуговування, в якому обумовлюються права, обв’язки та відповідальність сторін, порядок вирішення спорів у разі їх виникнення тощо.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-01-19; просмотров: 614; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.224.33.93 (0.11 с.)