Семінарське заняття №15 за темою «фінансові посередники на грошовому ринку»( 2 години)

Мета: визначити теоретичні знання студентів з теми, вміння аналізувати та оцінювати проблемні ситуації, активізувати пізнавальну діяльність при обговорюванні питань.

 

Студент повинен знати: види, функції та роль фінансового посередництва на грошовому ринку, його еволюцію та сучасний стан розвитку; характеристику діяльності фінансових посередників, які працюють в сфері позичкового капіталу, на ринку цінних паперів.

Студент повинен вміти: розв'язувати тести та аналізувати проблемні ситуації, приймати участь в обговорюванні питань теми.

Етапи проведення заняття:

1. Ознайомлення з ходом семінарського заняття.

2. Пояснення критеріїв оцінювання знань студентів.

3. Основна частина (фронтальне опитування).

4. Виступи з доповідями та повідомленнями.

5. Письмове опитування з метою оцінки загального рівня знань за темою.

6. Оголошення підсумків заняття.

7. Пояснення домашнього завдання.

Питання для обговорення:

1. Сутність, призначення та види фінансового посередництва на грошовому ринку.

2. Еволюція фінансового посередництва.

3. Економічні вигоди фінансового посередництва..

4. Функції фінансового посередництва.

5. Необхідність фінансового посередництва в сучасних умовах.

6. Вдосконалення діяльності фінансових посередників в сучасних умовах.

Питання для підготовки доповідей та повідомлень:

1. Небанківські фінансово-кредитні установи в Україні.

2. Стійкість банківської системи України як вирішальна умова її успішного функціонування.

 

Методичні рекомендації:

Необхідно дослідити появу та еволюція фінансового посередництва, визначити роль фінансового посередництва в розвитку економіки.

Ретельно вивчити склад фінансових посередників, дослідити особливості їх функціонування в сучасних умовах.

Необхідно звернути увагу на небанківські кредитні установи, які існують в Україні. Вміти з’ясувати роль небанківських кредитних установ у нагромадженні та мобілізації грошового капіталу. Звернути увагу на учасників ринку цінних паперів, які створюють істотну конкуренцію банкам під час здійснення ними інвестиційних та довірчих операцій. Охарактеризувати роль контролюючих органів та макроекономічне значення регулювання діяльності інвестиційних фондів та компаній, довірчих товариств, страхувальників.

Слід запам’ятати що основні форми діяльності небанківських кредитно-фінансових установ на ринку позичкових капіталів зводяться до акумуляції збережень населення. Надання кредитів корпораціям та через облігаційні позички, іпотечних та споживчих позик.

Питання для самоконтролю:

1. Чи всіх посередників грошового ринку можна назвати фінансовими?

2. У чому полягає економічне призначення фінансового посередництва?

3. Чи всі види банків виконують посередницьку функцію н грошовому ринку?

4. Які фінансові посередники входять до складу пара банківської системи?

5. У чому полягає конкуренція між банками та небанківськими фінансово-кредитними установами?

6. Дайте визначення та поясніть особливості діяльності страхових компаній, кредитних спілок, інвестиційних компаній та фондів

Тести для перевірки знань:

1. До функцій інформаційного посередництва відносять:

А) моніторинг та управління ризиками інвестування;

Б) інформаційне посередництво в прямій формі;

В) зниження процентних ставок;

Г) інформаційне посередництво в опосередкованій формі.

2. Дайте визначення поняттю «фінансовий посередник»:

А) особа, яка одержує позику на засадах повернення, платності та забезпеченості;

Б) фінансова установа, чиї функції полягають в акумулюванні коштів громадян та юридичних осіб і подальшому їх наданні на комерційних засадах у розпорядження позичальників;

В) фінансова установа, що займається комерційною діяльністю.

3. До специфічних функцій фінансового посередництва належать:

А) зниження процентних ставок;

Б) моніторинг та управління ризиками інвестування;

В) диверсифікація активів та уникнення ризиків інвестування;

Г) професійний відбір об’єктів інвестування.

4. До складу пара банківської системи входять:

А) комерційні банки;

Б) страхові компанії;

В) пенсійні фонди;

Г) поштово-ощадні установи;

Д) емісійний банк.

5. До спеціалізованих комерційних банків належать:

А) інноваційні;

Б) іпотечні;

В) централізовані;

Г) лізингові;

Д) клірингові.

6. Фінансове посередництво – це:

А) банківські операції з надання кредитів;

Б) банківські операції з фінансування інвестицій;

В) акумуляція вільних грошей на грошовому ринку та розміщення їх серед позичальників;

Г) операції зі створення депозитів.

7. Діяльність фінансових посередників спрямована на:

А) поповнення державного бюджету;

Б) забезпечення функціонування комерційних банків;

В) розвиток страхової справи;

Г) переміщення позичкових капіталів в економіці.

8. Переваги фінансового посередництва порівняно з прямими відносинами кредиторів і позичальників:

А) оперативне повернення позичальниками коштів, розміщення у банківські позики;

Б) оперативне розміщення вільних коштів кредиторів у дохідні активи;

В) оперативне отримання додаткових коштів позичальниками;

Г) збільшення витрат на проценти за депозитами.

9. До фінансових посередників в Україні належать:

А) страхові компанії;

Б) промислові підприємства;

В) фізичні особи;

Г) ломбарди.

10. Характерною ознакою інвестиційних фінансових посередників є:

А) залучення коштів через продаж кредиторам своїх акцій, облігацій;

Б) залучення коштів через продаж кредиторам акцій підприємств;

В) залучення коштів на підставі договору з кредитором;

Г) залучення коштів на підставі договору з інвестором.

 

Термінологічний словник:

Кредитна спілка — громадська організація, метою діяльності якої є фінансовий захист її членів за допомогою взаємного кредитування за рахунок залучених їхніх особистих заощаджень.

Кредитор — особа, яка надає тимчасово вільні кошти в користування на умовах повернення, строковості, платності.

Лізингова компанія — спеціалізована фінансово-кредитна установа, яка за власні або залучені кошти придбаває предмети тривалого користування (машини, обладнання, устаткування, споруди) з метою передання їх у лізинг (довгострокову оренду або оренду з викупом, як правило, на тривалий час 5— 10 років і більше) іншим економічним суб'єктам для використання ними у виробничій сфері.

Ломбард — спеціалізована небанківська установа, що надає позики під заставу рухомого майна.

Небанківська фінансово-кредитна установа — фінансовий посередник діяльність якого не пов'язана з обов'язковим виконанням базових банківських операцій.

Опосередковане фінансування — переміщення грошей між суб'єктами грошового ринку через фінансових посередників.

Пенсійний фонд — спеціалізований фінансовий посередник, який здійснює пенсійні виплати громадянам після досягнення ними певного віку, за рахунок коштів, акумульованих раніше на договірних засадах у цільові фонди.

Позичальник — суб'єкт, який має потребу і може отримати у тимчасове користування кошти на умовах повернення, строковості, платності.

Пряме фінансування — переміщення грошей на грошовому ринку безпосередньо від власників-кредиторів до позичальників.

Страхова компанія — спеціалізована установа, діяльність якої полягає у реалізації відносин щодо захисту майнових інтересів економічних суб'єктів під час настання певних обставин (страхових випадків). Здійснює діяльність за рахунок страхових фондів, створених за допомогою акумуляції спеціальних страхових внесків.

Факторингова компанія — фінансовий посередник, що спеціалізується на купівлі у фірм прав на вимогу боргу.

Фінансова компанія — фінансово-кредитна установа, діяльність якої складається з мобілізації тимчасово вільних коштів з метою подальшого надання їх у позики, як правило, не інвестиційного характеру.

Фінансовий інструмент — фінансовий актив, цінний папір.

Фінансовий посередник — суб'єкт ринку, метою діяльності якого на ринку є торгівля фінансовими інструментами.

Список літератури:

1.Гроші та кредит: Підручник / За заг. ред. М. І. Савлука. - К.: КНЕУ, 2006.

2. Габбард Г. Р. Гроші, фінансові системи та економіка: Підручник: Пер. з англ. - К.: КНЕУ, 2004. - Розд. 3.

3.Мишкін Фредерік С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків: Пер. з англ. - К.: Основи, 1998.

4. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 грудня 2000 р.

5. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг: Закон України від 12 липня 2001 р.

6. Про кредитні спілки: Закон України від 20 грудня 2001 р.

7. Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України від 23 лютого 2006 р.

8.Про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України: Указ Президента України від 11 грудня 2002 р.

9. Про Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України: Указ Президента України від 4 квітня 2003 р-

10. Маслова С. О., Опалов О. А. Фінансовий ринок: Навч. посіб. - 3-тє вид., випр. - К.: Каравела, 2004. - 344 с